Контрольная работа по «Інвестування»

2.) У сфері розвитку інвестиційної діяльності держави:

• усунення структурних деформацій в економіці України шляхом випереджаючого нарощування темпів розвитку споживчих галузей та сфери послуг;
• розширення та модернізація транспортної інфраструктури, зокрема газотранспортної системи, створення умов для зростання обсягів транзитних перевезень, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів на основі залучення інвестицій у розвиток транспортної інфраструктури, дорожнього господарства, з використанням механізмів концесії та лізингу;
• сприяння збільшенню обсягу інвестицій у галузі зв'язку та телекомунікаційних послуг;
• стимулювання залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.

      За оцінками як внутрішніх, так і іноземних економічних суб’єктів, інвестиційний клімат в Україні залишається несприятливим. Серед причин, що обумовлюють несприятливий інвестиційний клімат в Україні, а відтак стримують економічний розвиток, численні вітчизняні та зарубіжні дослідження відзначають нестабільність українського законодавства, зарегульованість більшості ринків, нерозвиненість ринкової інфраструктури, зокрема фондового ринку, сильний податковий тиск, бюрократизм і корупцію в місцевих і центральних органах влади.

      Реалістичний підхід до оцінки потенціалу економічного розвитку України засвідчує наявність конкурентних переваг країни та її регіонів, що є дійсним фактором підвищення її інвестиційної привабливості як для внутрішнього, так і для зовнішнього інвестора. Найбільш вагомими перевагами з позиції сучасного та потенційного стану розвитку країни можна вважати наступні (табл. 1.2).

Таблиця 1.2.

Фактори інвестиційної привабливості  України

 

 

     Інвестиційна привабливість регіонів України найчастіше оцінюється за переліком узагальнених показників: рівень загальноекономічного розвитку регіону (35%), рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону (15%), демографічна характеристика регіону (15%), рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону (25%), рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків (10%). В такий спосіб здійснюється аналіз певних конкурентних переваг регіону щодо сучасної соціально-економічної ситуації, і на цій основі робляться припущення про привабливість їх для інвесторів.  

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Характеристика фінансових інвестицій 

     Одним  із найпоширеніших видів інвестицій є фінансові інвестиції, або інвестування у фінансові інструменти, серед яких превалюють цінні папери, з метою одержання доходу (прибутку) у майбутньому.

     Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:

–інвестиційні операції з традиційними фінансовими  інструментами;

–придбання  похідних цінних паперів (деривативів);

–депозитні  операції;

–пайова участь у спільних підприємствах.

     Згідно з Законом "Про цінні напери та фондовий ринок" фінансові інструменти - це цінні папери, строкові контракти (ф'ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контракти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) в разі залежності ціни від відсоткової ставки, валютного курсу чи фондового індексу (відсоткові, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у тому числі тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та відсоткові опціони).

Фінансові інструменти  поділяють на:

• фінансові активи, які поєднують: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи;
• фінансові зобов'язання - містять фінансові зобов'язання, призначені для перепродажу, та інші фінансові зобов'язання;
• інструменти власного капіталу - це прості акції, частки та інші види власного капіталу;
• похідні фінансові інструменти - ф'ючерсні контракти, форвардні контракти та інші похідні цінні папери.

     Основою фінансових інструментів є цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), та власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передавання прав, що випливають із цих документів, іншим особам.Усі цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

В Україні у  цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) Пайові цінні  папери - цінні папери, які посвідчують  участь їх власника у статутному  капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на  участь в управлінні емітентом  і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі  ліквідації емітента. До пайових  цінних паперів належать:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати.

2) Боргові цінні  папери - цінні папери, що посвідчують  відносини позики і передбачають  зобов'язання емітента сплатити  у визначений строк кошти відповідно  до зобов'язання. До боргових цінних  паперів належать:

а) облігації  підприємств;

б) державні облігації  України;

в) облігації  місцевих позик;

г) казначейські зобов'язання України;

д) ощадні (депозитні) сертифікати;

е) векселі.

3) Іпотечні цінні  папери - цінні папери, випуск яких  забезпечений іпотечним покриттям  (іпотечним пулом), та які посвідчують  право власників на отримання  від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів  належать:

а) іпотечні облігації;

б) іпотечні сертифікати;

в) заставні: сертифікати фонду операцій із нерухомістю.

4) Приватизаційні  цінні папери - цінні папери, які  посвідчують право власника на  безоплатне одержання у процесі  приватизації частки майна державних  підприємств, державного житлового  фонду, земельного фонду;

5) Похідні цінні  папери - цінні папери, механізм випуску  та обігу яких пов'язаний із  правом па придбання чи продаж  протягом строку, встановленого  договором, цінних паперів, інших  фінансових та/або товарних ресурсів.

6) Товаророзпорядчі  цінні папери - цінні папери, які  надають їхньому держателю право  розпоряджатися майном, вказаним  у цих документах.

     Далі більш детально зупинимося на характеристиці основних видів цінних паперів.

     Акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, у т. ч. право па отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також право на управління акціонерним товариством. Емітентом акцій є виключно акціонерне товариство. Акція мас номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції. У сертифікаті акції зазначаються: вид цінного паперу, найменування та місцезнаходження акціонерного товариства, серія та номер сертифіката, номер і дата випуску, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, тип і номінальна вартість акції, ім'я власника, кількість акцій, що випускаються.

Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані.

• Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Прості акції надають їх власникам однакові права. Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.
• Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 %.

     Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

     Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі. Емітент у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати облігації таких видів:

• відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.
• цільові облігації - облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій.
• дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить дохід (дисконт) за облігацією.

      Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення.

     Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення облігацій - в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою, ніж одна копійка.

      Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника. Обіг облігацій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

        Одні облігації мають вільний обіг, інші - обмежений. Купуючи останні, інвестор приймає зобов'язання залишатися їх власником протягом певного часу, обмежуючи ціни або коло суб'єктів торгівлі. Але є і такі облігації, котрі взагалі не підлягають обігу: вони не можуть ні продаватися, ні обмінюватися, ні використовуватися як застава.

      Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на одержання фінансового доходу.

     Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому. Ощадні сертифікати розрізняють строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам г недійсним.