Контрольная работа по «Інвестування»

МІНІСТЕРСТВО  ІНФРАСТРУКТУРИ ТРАНСПОРТУ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ 

УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ 
 

Кафедра «Фінанси транспорту» 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни «Інвестування» 
 
 
 
 
 

                                                                              
 

                                                                          Виконала студентка групи                                

                                                                          4ЕП*

                                                                          заочної ф.н.

                                                                          Борисенко Г.О.

                                                                          Шифр 10-604-52-005

                                                                          Перевірив

                                                                          заст. зав. кафедрою, ст. викл., доц.

                                                                          Андрєєва О.В. 
 
 
 
 
 

Київ-2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Теоретична  частина

1. Інвестиційний клімат…………………………………………………………..4

2. Характеристика  фінансових інвестицій……………………………………..12

3. Міжнародні  фінансові кредитні інститути  та їх функції на інвестиційному  ринку……………………………………………………………………………...20

Практична частина

Задача 1…………………………………………………………………………...25

Задача 2…………………………………………………………………………...26

Висновок………………………………………………………………………….27

Список використаної літератури………………………………………………..28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

       Значення процесу інвестування в економіці будь-якої країни важко переоцінити, адже інвестиції виступають основою усього процесу розширеного суспільного відтворення. Зарубіжні і вітчизняні науковці присвятили дослідженню різноманітних складових і аспектів даного процесу безліч наукових праць.

     Значущість  фондових операцій у розвитку  світової економіки, усталена  тенденція переважання розвитку  інвестиційної сфери у міжнародному  співробітництві країн обумовили  напрямки розвитку сучасної економічної  думки. Західними вченими переважно  досліджуються практичні проблеми  розвитку фондових ринків: Дж. Тобін – аналіз фінансових ринків та їхній вплив на прийняття рішень щодо витрат; Фр. Моділ’яні – зв’язок між нормою заощаджень, темпами економічного зростання та темпами зростання чисельності населення, ним також сформульована теорема вартості активів корпорації в умовах сучасних ринків капіталу; Г.Марковіц – теорія вибору оптимального портфеля; М Міллер – теорія структури капіталу; У. Шарп - модель ціноутворення на капітальні активи; Дж.Гітманн – процеси інвестування в умовах сучасних фондових ринків.

     У  даній контрольній роботі ми  ознайомимося з таким поняттям, як інвестиційний клімат, дамо  характеристику фінансовим інвестиціям  та розглянемо міжнародні фінансові  кредитні інститути, їх значення  та функції. 

   
 
 

     

ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА

1. Інвестиційний клімат

     Дослідження різноманітних аспектів економічного розвитку регіонів здійснюються в багатьох країнах, з кожним роком зростає чисельність міжнародних рейтингів інвестиційного середовища та кредитоспроможності. В числі основних причин посилення уваги до міждержавних порівнянь — обумовлене посиленням глобалізації пожвавлення міжнародного фінансового ринку, зокрема ринку інвестиційних ресурсів. Аналіз найважливіших міжнародних рейтингів дозволяє виділити пріоритети, за якими здійснюється ранжування країн, і які є реальними факторами формування бізнесового рішення про здійснення кредитної чи іншої операції.

     Поняття інвестиційної привабливості важливе в процесах міжрегіонального та міждержавного переміщення капіталу, як одного з основних факторів економічного розвитку. В силу значної територіальної нерівномірності розподілу економічних факторів взагалі та капіталу зокрема, країни та регіони виступають конкурентами в боротьбі за вільні ресурси.

     Часто інвестиційну привабливість певної території ототожнюють з поняттям “інвестиційний клімат”, що в свою чергу має численні трактування, зокрема:

      Інвестиційний клімат — це багатофакторна система цілеспрямованих вчинків і дій, що свідомо формується на державному та регіональному рівнях в інтересах більш широкого залучення на конкретну територію додаткових ресурсів як у грошовій, так і в матеріальній формах.

      Інвестиційний клімат — це сукупність політичних, правових, економічних, організаційних і соціальних умов, що визначають привабливість і доцільність інвестування певної господарської системи.

   Численні дослідження інвестиційного клімату пропонують класифікацію найбільш впливових його факторів. Як приклад, розглянемо наступну класифікацію (табл. 1.1).

 Таблиця 1.1.

Фактори формування інвестиційного клімату в країні

     Сприятливий інвестиційний клімат повинен забезпечити, насамперед, захист прав інвестора від інвестиційних ризиків, тобто непередбачених втрат доходу і капіталу.

      На жаль, кризові процеси та  інфляція призвели сьогодні до  порушення оптимальних співвідношень  між національними заощадженнями  та інвестиціями в народне  господарство: щороку значна частина  заощаджень залишалася неконвертованою  в інвестиції. Як наслідок, не  повністю використовуються можливості  нарощування інвестиційного потенціалу  національної економіки. Особливо  давалися в знаки такі негативні  чинники:

• недосконалість законодавства, що регулює інвестиційну діяльність;
• відсутність скоординованої державної інвестиційної політики, спрямованої на перетворення ринків капіталу в один із головних механізмів реалізації інвестиційного потенціалу національної економіки;
• низька дієздатність банківсько-кредитної системи та її фактична неспроможність акумулювати достатньо високий інвестиційний потенціал населення;
• нерозвиненість фондового ринку, відсутність розвиненої мережі інституційних інвесторів, необхідної системи страхування інвестиційних ризиків та іпотечних відносин, лізингу та інших інститутів фінансування;
• низький рівень капіталізації прибутків підприємств та відсутність економічних та (податкових) стимулів для інвестування;
• неефективне та безсистемне використання амортизаційних фондів;
• розпорошування інвестиційних бюджетних коштів - спрямування інвестиційного потенціалу приватизації переважно на цілі бюджетного споживання;
• наявність проблем у корпоративному секторі та незахищеність прав інвесторів;
• низький рівень торговельної активності на вітчизняному ринку акцій внаслідок того, що контрольні пакети акцій належать великим власникам, які не зацікавлені у додаткових їх випусках;
• недостатнє висвітлення інформації про емітентів, професійних учасників ринку цінних паперів, ризиків стосовно фінансових інструментів, що перешкоджає оцінці інвестором реальної вартості і потенціалу українських підприємств, прийняттю ним інвестиційних рішень;
• значні обсяги тіньового бізнесу як основного джерела нелегального накопичення та вивезення капіталу.

     Отже, на інвестиційному ринку накопичилися проблеми, які потребують невідкладного розв'язання. Оптимальний варіант розв'язання цих проблем має визначатися на основі порівняльного аналізу розвитку світових ринків інвестиційного капіталу, тенденціями розвитку яких є:

• створення глобальних торговельних та розрахунково-клірингових систем для обслуговування світової торгівлі;
• підвищення рівня використання новітніх інформаційних і фінансових технологій, впровадження фінансового інжинірингу;
• універсалізація діяльності фінансових установ (як банківських, так і небанківських), внаслідок чого увага приділяється, передусім, якості, швидкості та мінімальній ризикованості послуг, а не спеціалізації цих установ за видами фінансових послуг;
• зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній тощо) у здійсненні фінансових інвестицій через ринки капіталу;
• комерціалізація центральних ринкових інституцій, тобто остаточний перехід від публічних форм управління системоутворюючими організаціями до приватних:
• консолідація корпоратизованих інституцій інфраструктури ринків капіталу, яка відбувається згідно з утвореною природнім шляхом формою того чи іншого регульованого ринку (горизонтальна консолідація), що мас, здебільшого, наднаціональний характер, або здійснювана за ініціативою держави і за згодою учасників ринків у межах однієї країни (вертикальна консолідація);
• консолідація системи державного регулювання всіма складовими ринків капіталу, що завершилася в багатьох країнах утворенням єдиного державного органу консолідованого нагляду за фінансовими послугами та ринками, з одночасною дерегуляцією окремих складових ринків капіталу та посиленням їх саморегулювання.

     З метою створення привабливого інвестиційного клімату та активізації інвестиційної діяльності задля забезпечення сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня населення необхідно:

1.) для створення привабливого інвестиційного середовища для приватного не позичкового капіталу:

• державне регулювання підприємницької діяльності та лібералізація ділової активності;
• завершення формування стабільної нормативно-правової бази, яка б ґрунтувалася на принципах рівності всіх інвесторів;
• забезпечення прозорості процедур прийняття рішень центральними та місцевими органами виконавчої влади;
• удосконалення механізмів управління корпоративними правами, в тому числі тими, що належать державі, посилення захисту прав дрібних акціонерів;
• підвищення ефективності процедур банкрутства;
• забезпечення подальшого реформування податкової системи, в тому числі шляхом зниження податкового навантаження, оптимізації та підвищення прозорості процедури адміністрування податків, безумовного дотримання прав платників податків;
• підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації;
• подальше проведення адміністративної реформи з метою вдосконалення та підвищення ефективності державного управління, усунення бюрократизму та проявів корупції;
• зміцнення банківської системи України, сприяння концентрації банківського капіталу, практичне запровадження іпотечних механізмів;
• пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах;
• сприяння судовій реформі та безумовному виконанню судових рішень;
• створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі української економіки.