Контрольная работа по "Инвестиционной деятельности"

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізька державна інженерна академія

 

 

 

 

 

Контрольна робота з предмету : « Інвестиційна діяльність»

                                Варіант № 2

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:                                                            студентка групи Ф – 08 – 1з

                                                                             Печериця Т.О.

 

Перевірила:                                                        доцент кафедри фінансів

                                                                             Фатюха В.В.

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя 2012р.

 

1. Суб'єкти й об'єкти інвестиційної діяльності

 

Суб'єктами (інвесторами  та учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи  України й іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної  діяльності, які приймають рішення  про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних  цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в  ролі вкладників, кредиторів, покупців. А також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

За своїм статусом інвестори можуть бути корпоративними, інституційними та індивідуальними.

Корпоративні інвестори - це, переважно, акціонерні товариства, а також підприємства інших форм власності, що мають вільні грошові кошти.

Інституційні інвестори - це портфельні інвестори, які формують інвестиційний портфель на підставі фундаментального прогнозу поведінки  у довготерміновому та середньостроковому періодах. Зазвичай це фахівці, робота яких полягає в довірчому управлінні активами.

Інституційними інвесторами  є банки, інститути спільного  інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних  компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Індивідуальні (приватні) інвестори - це фізичні особи, які  використовують свої нагромадження  для інвестування. Індивідуальний інвестор найчастіше зацікавлений у тому, щоб вільні грошові кошти принесли дохід, що стане джерелом доходів при досягненні пенсійного віку або забезпечить фінансову стабільність його родини.

Учасниками інвестиційної  діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Законодавством визначені  основні права суб'єктів інвестиційної  діяльності. Зокрема, всі суб'єкти інвестиційної  діяльності незалежно від форм власності  та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності.

За рішенням інвестора  права володіння, користування та розпорядження  інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим  громадянам та юридичним особам у  порядку, встановленому чинним законодавством. Взаємовідносин и при такому передаванні прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у  вигляді кредитів, випуску в установленому  законодавством порядку цінних паперів та позичок.

Інвестор має право  володіти, користуватися, розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, у т. ч. реінвестиції та торговельні  операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Крім того, він має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін.

Суб'єкти інвестиційної  діяльності повинні виконувати такі обов'язки:

• інвестор має:

♦ подати фінансовим органам декларацію про обсяги та джерела здійснюваних ним інвестицій;

♦ одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних  органів та спеціальних служб  на капітальне будівництво;

♦ одержати висновок експертизи інвестиційних проектів щодо дотримання технологічних, санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних та архітектурних вимог.

 

• суб'єкти інвестиційної  діяльності зобов'язані:

♦ дотримуватись державних  норм та стандартів;

♦ виконувати вимоги державних  органів та посадових осіб, що висуваються в межах їх компетенції;

♦ подавати в установленому  порядку бухгалтерську та статистичну  звітність;

♦ не допускати недобросовісної  конкуренції та виконувати усі вимоги антимонопольного регулювання.

Суб'єктами інвестиційної  діяльності можуть бути фізичні особи, виробничо-господарські утворення, інституційні інвестори, держава через свої інституції, а також інші функціональні учасники, див. рис. 1

Активним учасником  інвестиційної діяльності є держава. Вона бере участь в інвестиційному процесі як прямо - через державний сектор економіки, так і побічно, через свої інституції - органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Держава здійснює свої функції  як суб'єкт інвестиційної діяльності через державну інвестиційну політику:

– орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки країни;

– визначення державних  пріоритетів інвестиційного розвитку;

– формування нормативно-правової бази у сфері інвестиційної діяльності;

– створення умов для  збереження, розвитку та використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

– ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інвестиційної  діяльності. підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;

– здійснення заходів  на підтримку міжнародної науково-технологічної  кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

– фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері  інвестиційної діяльності;

– сприяння розвитку інвестиційної інфраструктури.

 

 

 

 

 

 

Рис. 1 Суб'єкти інвестиційної діяльності

 

Єдину державну політику у сфері інвестиційної діяльності визначає Верховна Рада України, яка: створює  законодавчу базу для сфери інвестиційної  діяльності; затверджує пріоритетні напрями інвестиційної діяльності як окрему загальнодержавну програму або у складі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програм соціально-економічного та науково-технічного потенціалу; в межах Державного бюджету України визначає обсяг асигнувань для фінансової підтримки інвестиційної діяльності.

Через свої інституції держава  здійснює інвестування тих галузей  і виробництв, продукція яких має  загальнонаціональний характер, а при  активізації інвестиційної діяльності вона може інвестувати кошти також у розвиток виробництв.

Основними учасниками інвестиційного процесу є виробничо-господарські утворення, до яких належать:

Акціонерні товариства - це товариства, які мають статутний  фонд, поділений на певну кількість  акцій. Акціонерне товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть відповідальність пропорційно до кількості акцій, що їм належать. Товариство може бути відкритим або закритим. Своєю чергою, закрите може бути реорганізоване у відкрите шляхом перереєстрації акцій.

Товариства з обмеженою  відповідальністю - це товариства, статутний  фонд якого поділяється на частки, розмір яких визначений установчими  документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх  внесків або пропорційно до них. Зміна вартості майна, а також додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді.

Товариства з додатковою відповідальністю - це товариства, статутний  фонд яких поділяється на частки, що належать учасникам. Учасники відповідають за боргами товариства пропорційно до своїх внесків, а в разі нестачі коштів - додатковим майном, що належить всім учасникам товариства. Граничний розмір відповідальності визначений установчими документами.

Повні товариства - це товариства, всі його учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю та несуть колективну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, причому відповідальність учасники несуть незалежно від часу виникнення боргів.

Командитні товариства - це товариства, які мають поряд з одним або кількома членами, що несуть повну відповідальність, також одного або декількох учасників, відповідальність яких обмежується сумою внесків у майні товариства. Перші несуть солідарну відповідальність за боргами товариства та здійснюють управління справами командитного товариства. Сукупний розмір внесків інших учасників у майні товариства обмежується 50 % статутного фонду і в разі ліквідації товариства їхні внески повертають першочергову.

Активними учасниками інвестиційного процесу є інституційні інвестори, до яких належать: холдингові компанії, промислово-фінансові групи та фінансові установи.

 

Об'єктами інвестиційної  діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди  і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

 

Об'єктами інвестиційної  діяльності в Україні є:

• новоутворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в  усіх галузях народного господарства;

• цінні папери (акції, облігації та ін.);

• цільові грошові  внески;• науково-технічна продукція  та інші об'єкти власності; майнові  права та права на інтелектуальну власність.

Аналогічні об'єкти має  і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом: пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств; створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб; придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам; придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами; надання позик, кредитів, майна та майнових прав.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Виробнича стратегія при розробці інвестиційних проектів.

 

Виробничий план проекту становить  внутрішнє середовище проекту й організаційно майже не пов’язаний із зовнішніми умовами. Успішність організації виробничого процесу, надійність технічної бази проекту цілком залежить від роботи менеджерів проекту й персоналу.

Виробничий план проекту  складається з метою забезпечення добре організованого, взаємопов'язаного (за часом, матеріальними ресурсами, наявною технічною базою і  персоналом) виробничого процесу  на кожному робочому місці й загалом  по проекту. Особливе значения цей аспект проекту мае в разі організації багатономенклатурного вироб-ництва зі складною внутрішньовиробничою (подетальною чи поопе-раційною) системою внутрішньоцехових переміщень продукції.

Виробничий план зазвичай складається з кількох складових, син-хронізованих між собою в єдину постійно діючу виробничу систему проекту:

 

- виробничий апарат;

- календарні плани  випуску продукції;

- забезпечення належної  якості продукції;

- організація зберігання  та транспортування матеріальних  ре-сурсів і готової продукції;

- плани технічного  обслуговування устаткування.

 

Плани виробництва мають  забезпечуватися ресурсами через  плани матеріально-технічного постачання. Вони також потребують де-талізованості  щодо номенклатури необхідних сировини і матеріа-лів. Детальність у часі таких планів може бути до одного дня і навіть зміни.