Контрольна робота з дисципліни Інвестування

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

           НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

з дисципліни

Інвестування

Варіант № 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                              Виконала:

                                                                            студентка 4-го курсу

                                                                            факультету ОФПД

                                                                            спеціальність «Фінанси і кредит»

                                                                            6.030508

                                                                            заочна форма навчання

                                                                            скорочник

                                                                            Альбекова Паула Тахірівна

                                                                            

                                                                                Перевірила:

Петухова  Ольга Михайлівна

 

 

                                                                           

 

 

 

 

                                             Київ 2011 р.   

План

 

1.Методологічні основи інвестування

2. Задачі  

3. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методологічні основи інвестування.

 

 

Саме поняття інвестиції (від  лат. Investio - одягаю) значить вкладення капіталу в галузі економіки як в самій країні так і за її межами.

Інвестиції – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно – матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо).

Інвестиції  – це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій – це споживчі блага, які не застосовуються в поточному  періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина – це ресурси, які направляються  на розширення виробництва (вклади в  споруди, машини то будівлі).

Інвестиційною  діяльністю  є  сукупність  практичних  дій  громадян,

 

юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

 

Класифікація інвестицій

 

Інвестицій  відіграють важливу роль у розвитку і функціонуванні підприємства. Розрізняють  валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції (ВІ) – це сукупний обсяг інвестицій за конкретний період, спрямованих на будівництво, придбання засобів праці і приріст товарно – матеріальних цінностей.

Чисті інвестиції (ЧІ) – це сума нових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань (А) за деякий період часу.

Динаміка  показника чистих інвестицій відображає економічне становище підприємства. Наприклад, якщо сума ЧІ<0, тобто ВІ<A, то це свідчить про зменшенні випуску продукції на підприємстві, оскільки його виробничий потенціал скорочується. Якщо сума ЧІ=0, тобто ВІ=А, то це означає, що випуск продукції на підприємстві є сталим. Інакше кажучи, для підприємства характерна стагнація. Якщо сума ЧІ>0, тобто ВІ>А, то випуск продукції на фірмі зростає, оскільки виробничий потенціал підприємства розширюється.

За  об’єктами вкладання засобів  інвестиції поділяються на реальні  та фінансові.

Реальні інвестиції – це вкладання грошових коштів у реальні активи (матеріальні і нематеріальні). Вкладання засобів у нематеріальні реальні активи, пов’язані з НТП, називають інноваційними інвестиціями..

Фінансові інвестиції – це вкладання грошових коштів у різні фінансові активи, передусім у цінні папери для придбання прав на участь у діяльності інших фірм, боргових прав тощо.

За  характером участі в інвестуванні бувають  прямі та не прямі інвестиції.

Прямі інвестиції – це безпосередня участь інвестора у виборі об’єкта інвестування і вкладанні коштів.

Непрямі інвестиції – це опосередкована участь у виборі об’єкта інвестування і вкладання коштів іншими способами (фінансовими посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників,

 наприклад, інвестиційні сертифікати  інвестиційних компаній.

Крім  того, є також коротко термінові  і довготермінові інвестиції.

Короткотермінові інвестиції – це вкладення капіталу на період не більше одного року.

Довготермінові інвестиції – це вкладання капіталу на період понад один рік. У практиці великих інвестиційних компаній довготермінові інвестиції деталізують так:

а) до двох років;

б) від двох до трьох років;

в) від трьох до п’яти років;

г) понад п’ять років.

За  формою власності інвестиції поділяються  на приватні, державні, іноземні та спільні.

Приватні інвестиції – це вкладання коштів які роблять громадяни та приватні підприємства.

Державні інвестиції – це вкладання капіталу яке провадять центральні та місцеві органи влади й управління бюджетних, позабюджетних фондів і позичених коштів.

Іноземні інвестиції – це вкладання капіталу іноземних громадян, юридичних осіб і держав.

Спільні інвестиції – це вкладання юридичних осіб та громадян країни та іноземних держав.

Розрізняють також поняття “пряме інвестиційне підприємство” та “іноземна пряма  інвестиція”.

Пряме інвестиційне підприємство – це акціонерне чи неакціонерне підприємство, у якому іноземний інвестор є власником не менше 10% звичайних акцій або їхнього еквівалента в неакціонерному підприємстві, або ж має право голосу в акціонерному підприємстві.

Іноземна пряма інвестиція – вкладення капіталу, яке передбачає контроль інвестора над закордонними підприємствами чи компаніями.

Економісти  розділяють також інвестиції з огляду на спрямованість дій, виділяючи  чотири їхні види: нетто-інвестицій, екстенсивні  інвестиції, реінвестиції, брутто-інвестиції.

Нетто-інвестиції – це інвестиції на заснування проекту (початкові інвестиції).

Екстенсивні інвестиції – це інвестиції на розширення (збільшення) виробничого потенціалу.

Реінвестиції – повторні інвестиції за рахунок використання прибутку, отриманого від первинного вкладення капіталу.

Брутто-інвестиції – це нетто-інвестиції плюс реінвестиції.

 

 

 Інвестиційний ринок

 

Інвестиційний ринок – це сукупність економічних відносин, які виникають між продавцями та покупцями інвестиційних товарів та послуг, а також об’єктів інвестування у всіх його формах.

Інвестиційний ринок розглядається як сукупність окремих ринків (об’єктів реального  та фінансового інвестування), у  складі якого відокремлюються: ринок  прямих капітальних вкладень, ринок  об’єктів приватизації, ринок нерухомості, ринок інших об’єктів реального  інвестування, фондовий та грошовий ринки. (мал. І..2.)

Кожна держава  як суб’єкт інвестиційної діяльності встановлює правові, економічні та соціальні  умови цієї діяльності в своєму законодавстві.

 

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИНОК

 

Ринок об`єктів реального інвестування						Ринок інструментів фінансового інвестування
Ринок прямих капітальних  вкладень		Ринок об`єктів приватизації		Ринок нерухомості		Ринок інших об`єктів реального  інвестування		Фондовий ринок		Грошовий ринок

                Складові частини інвестиційного ринку.

(мал. 1)

 

 

Ринок реальних активів пропонує інвестиційні товари та послуги:

нерухомість, ділянки під забудову (іпотечний  ринок); обладнання, будівельні матеріали, дослідницькі, конструкторські, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи та послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи та відкриття, досвід, знання, “ноу-хау”, інжинірингові послуги (ринок інтелектуальних цінностей). На цьому ринку реалізується також робоча сила як інвестиційний товар, тобто продається здатність до праці по найму.

Реальні активи можуть реалізовуватись на умовах “спот” (на протязі декількох днів) або по ф’ючерсним контрактам, тобто  поставки товарів відбуваються після  проходження певного періоду  часу.

Ринок фінансових активів ділиться наступним чином:

- грошовий  ринок (ринок цінних паперів,  боргових свідоцтв зі строками  погашення менше одного року);

- ринок капіталів  (довгострокових цінних паперів  та корпоративних акцій);

- кредитний  ринок (боргових зобов’язань  по довгостроковим кредитам).

Ринок капіталів  в свою чергу розділяється на первинний (торгівля новими цінними паперами) і вторинний (торгівля між інвесторами раніше випущеними цінними паперами, що знаходяться в обігу.

Фондові біржі являються вторинними ринками  капіталів, оскільки на них котуються  цінні папери, які вже знаходяться  в обігу. Компанія, акціями якої здійснюється торгівля на фондовій біржі, не приймає  участі в операціях на вторинному ринку і не отримує доходу від  таких продаж. Існують вторинні ринки  для різних інших видів позик  і фінансових активів.

Важливою  частиною ринку інвестицій є ринок  інвестиційних об’єктів (товарів). Виробництво та рух цих товарів  на ринку забезпечується елементами інвестиційної інфраструктури. У  країнах з розвинутою ринковою економікою мережа цих елементів надзвичайно  широка. Основне завдання інвестиційної  інфраструктури - обслуговування інвестиційної  сфери, задоволення інвестиційного попиту.

Оскільки  ринок інвестицій та інвестиційних  товарів – це вільне від державного управління підприємництво, засноване  на різних, переважно приватних, формах власності і вільному обміні товарами між виробниками та споживачами  у відповідності із цінами попиту і пропозиції, то і кількість представників  кожного елементу інвестиційної  інфраструктури повинна бути значима. В протилежному випадку монополізація  функцій того чи іншого елементу інвестиційної  сфери призводить до зростання цін  на інвестиційний товар і породжує інфляційні процеси.

Особливим є підрядний ринок, так як він  формується в рамках певного регіону, оскільки ці об’єкти, як правило, прив’язані до місця їх споживання. Цей ринок  виконує свої функції добре лише тоді, коли на роль підрядника претендує  не одна фірма (монополіст), а обов’язково  декілька фірм. Чим більше в регіоні  фірм, які спеціалізуються на виробництві  того чи іншого інвестиційного товару, тим вищий рівень конкуренції  і нижча ціна реалізації.

Поява в  останній час різноманітних фінансових посередників визначає існування інвестиційного комплексу, тобто системи підприємств та організацій, які виконують у виробництві функцію створення необхідних нерухомих основних фондів, достатніх для діяльності підприємств та організацій всіх галузей народного господарства. У склад інвестиційного комплексу входять:

1. Інвестори – вкладники капіталу.

2. Підрядні  будівельні підприємства і фірми,  незалежно від форм власності,  субпідрядні спеціалізовані організації  та будівельні кооперативи.

3. Проектні  підприємства та архітектурні  організації.

4. Промисловість  будматеріалів, конструкцій та  виробів.

5. Хімічна,  металургійна, лісова, деревообробна  промисловість в частині, пов’язаній  із поставкою предметів для  інвестиційного комплексу.

6. Машинобудівельні  підприємства, продукція яких призначена  для створення нерухомих основних  фондів і для будівництва виробництва.

7. Агреговані  виробничі управлінські структури.

8. Інвестиційні  банки.

9. Ринкова  інфраструктура інвестиційного  комплексу.

10. Органи  державного регулювання ринкових  відносин в інвестиційному комплексі.

 

Інвестиційний цикл – комплекс дій від моменту прийняття рішення про інвестування до завершальної стадії інвестиційного проекту, наприклад, науково-дослідницькі та конструкторські роботи, прийняття інвестиційних рішень, планування та проектування, підготовка до будівництва, будівництво, вихід на проектні показники і режим окупності вкладень.

Інвестиційний цикл складається з трьох основних періодів:

1)Передінвестиційна  фаза.

2) Фаза  інвестицій – здійснення затрат, вкладення коштів.

3) Експлуатаційна  фаза – відшкодування витрачених  коштів.

Інвестиційний процес визначається як ряд інвестиційних  циклів, які повторюються.