Характеристика реальних інвестицій

На стадії завершальної оцінки визначається ступінь досягнення цілей проекту, із набутого досвіду  робляться висновки для його використання в подальших проектах. Під час цієї стадії необхідно порівнювати фактичні результати проекту із запланованими.

Ідея проекту може обумовлюватися:

– незадоволеними потребами  і пошуком можливих шляхів їх задоволення;

– ініціативою приватних  чи державних фірм, які прагнуть одержати переваги у використанні нових можливостей;

– наявністю невикористаних або недовикористаних матеріальних чи людських ресурсів та можливістю їх застосування у більш продуктивних галузях;

– необхідністю зробити  додаткові капітальні вкладення;

– прагненням створити сприятливі умови для формування відповідної  інфраструктури виробництва й управління;

– пропозиціями іноземних  громадян або фірм щодо інвестицій;

- інвестиційними стратегіями, розробленими іншими країнами, а також можливостями, що виникають у зв’язку з міжнародними договорами;

– діяльністю організацій  щодо надання двосторонньої допомоги і поточними проектами цих  організацій у даній країні.

Щоб виявити кращий варіант  проекту, треба розглянути широке коло його можливих варіантів. Дуже часто вибір певного способу чи варіанта проекту робиться передчасно. Дуже корисно внести всі можливі варіанти до початкового переліку ідей, що обговорюються, а потім шляхом використання логічної схеми відбору відкинути гірші. Початковий список альтернативних підходів може звузитися до кількох або одного варіанту. У міру відкидання альтернативних варіантів деталі й розрахунок кожного аспекту уточняються. Тим самим вдається уникнути надмірної детальної підготовчої роботи над варіантами, які, врешті-решт, відкидаються. Відмінність між стадіями ідентифікації та розробки частіше буває кількісною, ніж якісною.

Відхилення варіантів  проекту відбувається на основі вибору ідей, які згодом буде прийнято і  піддано детальному аналізу на стадіях  розробки та експертизи проекту.

Причинами відхилення варіантів  проекту можуть бути:

– недостатній попит  на запропонований продукт проекту  або відсутність переваг перед  наявними продуктами;

– надмірні витрати проекту  порівняно з очікуваними вигодами;

– відсутність політичної підтримки влади;

– непридатна для здійснення цілей проекту технологія;

– завеликий масштаб  проекту, що не відповідає наявним організаційним та управлінським можливостям;

– надмірний ризик;

– зависокі витрати на експлуатацію проекту порівняно  з наявними фінансовими ресурсами або альтернативними рішеннями.

 

3. Склад техніко-економічного обґрунтування інвестицій.

Технічні аспекти інвестиційного проекту на першій погляд видаються  особистою справою підприємця і  не обходять інвестора. Але насправді  будь-який серйозний інвестор не може ігнорувати цей аспект інвестиційного проекту, оскільки він демонструє можливість технічного здійснення проекту з прийнятним рівнем витрат.

Технічний аналіз покликаний показати техніко-технологічну обґрунтованість  проектних рішень. Розробка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проекту здійснюється, як правило, проектними установами, потім узгоджується із замовником та іншими зацікавленими особами.

Величезна різноманітність  технологій, що застосовуються, видів  сировини та обладнання значно ускладнюють типізацію технічного аналізу інвестиційних проектів, але звичайно техніко-економічне обґрунтування складається з наступних розділів:

1) початкові дані –  посилання на постанови, рішення  та інші документи, що є підґрунтям  для розробки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проекту, дані про технічний стан підприємства, що підлягає реконструкції або розширенню, оцінка діяльності, техніко-економічні показники його роботи за останні три роки;

2) місце розташування  об’єкта:

– обґрунтування вибору району, пункту, місця реалізації проекту;

– основні будівельні рішення, організація будівництва:

– основні параметри  конструкторських рішень щодо будівель та споруд;

– карта розташування підприємства із зазначенням на ній  основних автошляхів, залізниць та водних шляхів, місця розташування будівель і споруд, енергетичного господарства, резервних площ для можливого розширення виробництва;

– схеми земельних  ділянок, питання власності на них, характеристика та обсяг стічних  вод та шкідливих викидів, заходи з водокористування, охорони навколишнього середовища;

– розташування ринків збуту  та шляхи доступу до них;

– вартість земельних  ділянок та інвестиційні витрати;

– одержання ліцензій або інших дозволів на земельні ділянки;

– обсяги, особливості  організації та строки будівельних робіт, потреба в будівельних матеріалах;

– можливості використання потужностей підприємств будівельної  індустрії, розташованих у районі будівництва;

– розрахункова вартість будівництва;

3) масштаб проекту  (обсяг виробництва), номенклатура продукції, спеціалізація та коопераційні зв’язки підприємства, основні технічні дані та економічні показники продукції порівняно з показниками аналогічних видів продукції передових вітчизняних та іноземних підприємств:

– обґрунтування конкурентоспроможності продукції на світовому ринку, її вплив на розширення експорту, зменшення імпорту та поповнення валютного запасу;

– визначення спеціалізації  та кооперації підприємства;

– забезпечення підприємства сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, енергією, паливом, водою і трудовими ресурсами;

– ринок збуту та його вплив на вибір обсягу виробництва;

– екологічні, санітарні  та інші обмеження на масштаби виробництва;

– можливості розширення виробництва в майбутньому;

4) технологія:

– основні технологічні рішення, склад підприємства, організація виробництва;

– обґрунтування вибору технології виробництва та основного  технологічного обладнання;

– вимоги технології до інфраструктури;

– екологічні аспекти  технології;

– можливості використання місцевих технологій та обладнання;

– можливості використання технологічного обладнання із західних країн;

5) обладнання:

– конкретний перелік обладнання із зазначенням його постачальників, обґрунтування вибору останніх;

– можливості ремонту  обладнання та забезпечення запасними  частинами;

– забезпечення належного  режиму експлуатації обладнання, необхідного  рівня кваліфікації робочої сили;

6) перелік та характеристика  об’єктів інфраструктури:

– виробничі, адміністративні, складські, допоміжні, соціально-побутові будинки і споруди;

– торговельна мережа;

– наявний транспорт;

– електропостачання;

– водопостачання й каналізації;

– соціальна інфраструктура;

– у разі відсутності  необхідних об’єктів інфраструктури потрібно передбачити, хто, в які строки, за рахунок яких коштів їх створюватиме;

7) на завершення наводяться  дані про загальні вимоги до  розробки, складання та затвердження  ТЕО, перелік конструкторських  і дослідних робіт, графік виконання  проекту.

Усі експертні оцінки проводяться з урахуванням аналізу всіх альтернативних варіантів рішень на кожному етапі аналізу. Відбір варіантів відбувається на основі юридичних, фінансових, екологічних обмежень та соціальної доцільності.

Технічний аналіз дозволяє визначити величину інвестиційних витрат за проектом та поточні витрати на випуск продукції. Це надає можливість при співставленні з прогнозним обсягом продажів зробити висновки щодо можливості реалізації проекту у даних умовах.

 

4. Бізнес-план інвестиційного проекту.

Бізнес-план є стандартним для більшості країн із ринковою економікою документ, в якому детально обґрунтовується концепція підготовленого для реалізації реального інвестиційного проекту та наводяться його основні характеристики.

У бізнес-плані повинні  бути відображені наступні питання:

1) загальна характеристика  підприємства: активи і основний  капітал, форма власності, ступінь  самостійності, наявність збутових  підприємств, дочірніх підприємств  та філій, рівень сертифікації  продукції;

2) науково-технічний потенціал  підприємства, характеристика основного технологічного обладнання та технологій;

3) характеристика допоміжних  виробництв (складське, транспортне);

4) організація управління, праці, професіонально-кваліфікаційний  склад;

5) фінансове забезпечення, основні результати фінансової діяльності попереднього року, оцінка сучасного стану, проектна модель фінансового забезпечення;

6) досвід зовнішньоекономічної  діяльності, включаючи експортні  поставки;

7) у висновках до  проекту робляться основні висновки, вказуються його недоліки, оцінюється ймовірність здійснення та оцінюється ефективність проекту, що оцінюється.

Підходи до розробки та викладення бізнес-плану диференціюються залежно  від характеру інвестиційного проекту.

Структура бізнес-плану

1. Резюме (коротка характеристика інвестиційного проекту). Із цього розділу інвестор повинен зробити висновок про відповідність проекту:

– його інвестиційній  діяльності та інвестиційній стратегії,

– потенціалу наявних  інвестиційних ресурсів;

– чи влаштовує його проект за періодом реалізації та термінами повернення вкладеного капіталу.

Резюме повинно включати:

– викладення концепції  інвестиційного проекту, до якої включається  обґрунтування мети підприємницької  ідеї на основі вивчення ринку та можливостей  розширення діяльності;

– ступінь розробки інвестиційного проекту – наявність проекту намірів із основними фінансово-економічними показниками, типової документації і кошторису за проектом, наявність індивідуальної проектної документації та кошторису затрат з експертною оцінкою незалежного аудитора;

– необхідну сума інвестиційних  ресурсів у національній валюті на момент розробки бізнес-плану (при залучення  іноземного інвестора, а також при  високих темпах інфляції – в доларах  США); період здійснення інвестицій до початку ефективної експлуатації об’єкта; період окупності об’єкта, що проектується;

– для іноземних інвесторів повинні викладатися основні  положення державного та правового  регулювання даного бізнесу в  Україні.

2. Характеристика галузі, в якій реалізується інвестиційний  проект:

– відповідність галузевої спрямованості інвестиційного проекту завданням структурної перебудови економіки України;

– тенденції розвитку попиту на продукцію галузі;

– рівень розвитку ринкових відносин у галузі;

– середній рівень прибутковості  капіталу в галузі;

3. Характеристика продукту (послуг):

– особливості та привабливість  для споживачів (клієнтів);

– достоїнства та переваги порівняно з іншими продуктами (послугами);

– оцінка конкурентоспроможності за основними якісними ознаками, рівнем цін, гарантіями та послугами після продажу;

– прогнозований загальний  період життєвого циклу продукту та можливість його подальшого удосконалення;

– за окремими, принципово новими продуктами необхідно обумовити  необхідну форму правового захисту (патент, авторське право, торговий знак).

4. Розміщення об’єкта:

– дозволить оцінити  інвестиційну привабливість регіону;

– розглянути потенційні переваги його конкретного місцезнаходження з позицій наближення до факторів виробництва або ринків збуту;

– ринкова оцінка земельного наділу, на якій знаходиться об’єкт, і територій, що до нього прилягають.

5. Аналіз ринку (найбільш  складний розділ при розробці  бізнес-плану). Охоплює не тільки  поточний, але і прогнозований  стан даного ринку:

– характеристика потенційних  покупців (клієнтів) даного продукту (послуги), їх особливості та можлива чисельність у рамках даного регіону.

– оцінка нинішнього обсягу попиту (продажу) на продукт чи послугу  на цьому ринку. Така оцінка, якщо можливо, повинна проводитися за останні  три роки та включати як вітчизняні, так і імпортні товари;

– з урахуванням чисельності  оптових і роздрібних покупців та характеристики сучасного стану  попиту прогнозується можливий обсяг  продаж у межах інвестиційного проекту, що розглядається;