Аналіз залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

     Усі ці напрями інвестиційної діяльності в Україні вже зараз починають розвиватися в умовах остаточного формування ринкового механізму в Україні. Для ефективнішого їх виконання слід дотримуватися і ряду принципів:

орієнтація  на інноваційний шлях розвитку економіки  України;

визначення  державних пріоритетів інвестиційного розвитку України;

формування  нормативно-правової бази у сфері  інвестиційної діяльності;

створення умов для збереження, розвитку і  використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

забезпечення  взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інвестиційної діяльності;

ефективне використання ринкових механізмів для  сприяння інвестиційної діяльності, підтримки підприємництва у науково-виробничій сфері;

здійснення  заходів на підтримку міжнародної науково-технічної кооперації, трансферту технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

фінансова підтримка, здійснення сприятливої  кредитної, податкової і митної політики і сфері інвестиційної діяльності;

сприяння  розвиткові інвестиційної інфраструктури;

інформаційне  забезпечення суб’єктів інвестиційної  діяльності;

підготовка  кадрів у сфері інвестиційної  діяльності.

     Потенційно  наша країна, володіючи значним внутрішнім ринком, розгалуженим промисловим і сільськогосподарським потенціалом, багатими та різноманітними природними ресурсами, а також вигідним геополітичним розташуванням, може стати одним із провідних європейських реципієнтів інвестицій. Україною успадкована потужна інфраструктура виводу добутої сировини, металів, хімічних добрив та зернових на світові ринки. Це нафто- і газопроводи, портове господарство, залізниця тощо. Водночас в Україні поки що невисока порівняно з розвиненими країнами частка оплати праці у ВВП. Країна здатна абсорбувати додатковий капітал, маючи, по-перше, людські ресурси (трудові, управлінські, адміністративні), що володіють навичками, необхідними для перетворення інвестиційних засобів (заощаджень) у реальні інвестиції, по-друге - ефективний платоспроможний попит на продукцію, вироблену в результаті інвестицій [14; с. 59].

     На  сьогодні в Україні вже створено сприятливе правове поле для здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема, ця сфера регулюється Законами України: «Про режим іноземного інвестування», «Про захист іноземних інвестицій на Україні», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», тощо, якими передбачено:

     державні  гарантії захисту інвестицій, незалежно  від форм власності;

     застосування  національного режиму валютного  регулювання та справляння податків на території України до суб`єктів  підприємницької діяльності або  інших юридичних осіб, створених  за участю іноземних інвестицій, незалежно  від форм та часу їх внесення;

     відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок  дій, бездіяльності або не належного  виконання державними органами України  чи посадовими особами передбачених законодавством обов`язків щодо іноземного інвестора;

     повернення  інвестиції іноземному інвестору в  натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а  також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі в  разі припинення інвестиційної діяльності[15; с.5].

     Водночас  актуальним є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

     З метою забезпечення стійкого росту надходження інвестицій в економіку країни та реалізації інноваційно-інвестиційної моделі економічного розвитку Мінекономіки постійно ведеться робота щодо удосконалення правового поля у сфері інвестиційної діяльності.

     Інвестиційна  політика держави потребує публічної підтримки з боку інвесторів, а необхідність прискорення очікуваних змін у сфері регуляторного законодавства вимагає, щоб інвестори займали активну позицію, пропонуючи Кабінету Міністрів України професійно підготовлені, у співпраці з центральними органами виконавчої влади, проекти актів законодавства, що містять чіткі і виважені механізми розв’язання конкретних проблем в інвестиційній сфері.

     Дієвим  механізмом у налагодженні активного  діалогу з підприємцями, представниками вітчизняних та іноземних інвесторів є Рада інвесторів при Кабінеті Міністрів України[16; c. 2].

     Проблеми, які на даний час найбільш негативно  впливають на інвестиційні процеси  в Україні та потребують першочергового розв’язання, сконцентровані у сфері  діяльності:

     судової гілки влади;

     корпоративного  управління;

     земельних відносин;

     функціонування  аграрного ринку;

     фондового ринку;

     банківської системи;

     сфери технічного регулювання;

     податкової  системи, зокрема адміністрування  податків, валютного регулювання, звітності  і контролю у цій сфері.

     Рішенням  Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів  України утворено 13 робочих груп Ради інвесторів[17].

     Рада  інвесторів активно долучилась до діяльності Мінекономіки та інших органів центральної  виконавчої влади з метою поліпшення місця України у щорічному рейтинговому дослідженні Міжнародної фінансової корпорації, група Світового банку (далі – МФК) «Ведення бізнесу». Рейтинг «Ведення бізнесу» є інтегральним показником, що складається із 10 індикаторів, які впливають на його формування.

     В результаті роботи з опрацювання матеріалів МФК робочими групами Ради інвесторів були виокремлені проекти нормативно-правових актів, прийняття яких сприятиме покращенню місця України у рейтинговому дослідженні МФК. Серед них проекти Законів України вже зареєстровані у Верховній Раді України, проекти Законів та підзаконних актів, які знаходяться на опрацюванні в центральних органах виконавчої влади та спрямовані на:

       стимулювання розвитку підприємництва  в Україні як важливого фактора  соціальної та економічної стабільності держави в умовах фінансово-економічної кризи;

       удосконалення державної регуляторної  політики, державної реєстрації, ліцензування  та дозвільної системи у сфері  господарської діяльності;

       зниження податкового тиску на  економіку та забезпечення його рівномірності.

     Доказом позитивної діяльності у цьому напрямі  стало оприлюднення 09.09.2009р. Міжнародною фінансовою корпорацією результатів проведеного рейтингового дослідження «Ведення бізнесу – 2010», у якому серед 183 країн, що досліджувалися, Україна посіла 142 місце, покращивши минулорічний результат на чотири позиції.

     Слід  зазначити, що такого результату досягнуто за рахунок покращення показника «захист прав інвесторів», за яким Україна у дослідженні МФК «Ведення бізнесу – 2010» посіла 109 місце (у минулому році займала 143 місце), покращивши свою позицію на 34 пункти. На позитивну зміну показника вплинуло прийняття Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства», який визначив порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов’язки акціонерів, тощо.

     Таким чином, цілеспрямована інвестиційна політика повинна забезпечувати вигідні  умови для розвитку всіх сфер діяльності країни. Врешті-решт, інвестиційна політика покликана сформувати у державі сприятливий інвестиційний клімат, який є необхідним елементом стабілізації економіки в найближчі часи на Україні.  

     1.3 Оцінка інвестиційного клімату в Україні 

     Інвестиційний клімат відіграє визначальну роль у  прийнятті рішень іноземними інвесторами. Відкритість економіки і створення рівних умов у конкуренції з вітчизняними інвесторами стимулює приплив іноземного капіталу. По оцінці глобального ризику, що включає політичні, макроекономічні, зовнішні і комерційні ризики, фахівці відносять Словенію, Чехію, Польщу й Угорщину до країн з низьким інвестиційним ризиком; інвестиційне середовище в Україні оцінене як саме ризиковане. Указується на те, що світова фінансова криза не вплинула на інвестиційну привабливість країн Центральної і Східної Європи; по інвестиційних можливостях Україна посідає 137 місце серед 175 країн світу.

     Серед причин низької інвестиційної привабливості  України можна назвати відсутність  необхідних ринкових інституцій, що покликані  забезпечити стабільне функціонування правової системи, що гарантує права власності, дотримання контрактних зобов'язань, дієвість антимонопольного законодавства й ін. Відсутність історичних традицій, що визначають правила і норми поводження економічних суб'єктів, також перешкоджає прийняттю інвестиційних рішень. Стримує підвищення інвестиційної привабливості нашої економіки і нерозвиненість ринкової інфраструктури (банківська, фінансова системи, сучасні телекомунікаційні засоби, транспортні комунікації й ін.)[19;с. 84].

     Формування  інституціональної інфраструктури в Україні включає створення  законодавчої і нормативної бази, забезпечення рівних економічних можливостей  для вітчизняних і закордонних  інвесторів, утворення спеціальних  органів, що координували б інвестиційну інфраструктуру на всіх рівнях, від регіонального до міждержавного, Консультативної ради іноземних інвестицій, Ради незалежних експертів з питань іноземних інвестицій, Агентства інвестиційного сприяння. Робота цих органів повинна підвищити привабливість української економіки для іноземних інвесторів, прискорити просування інвестиційних проектів з моменту їхнього розгляду і до реалізації[20; с.10].

     Серед першочергових заходів для поліпшення економічної ситуації в Україні  можна назвати наступні: розвиток ринкових відносин; проведення приватизації; забезпечення випереджального росту інвестицій; інтенсивне відновлення основного капіталу; скорочення частки тіньового сектора; забезпечення відкритості економіки; поліпшення інвестиційного клімату. Пріоритетною задачею поточного етапу є створення правових і економічних умов функціонування ринкового механізму; лібералізація законодавства по прямих іноземних інвестиціях буде стимулювати приплив приватних вкладень у прибуткові галузі економіки і ріст ефективності виробництва. Створення правових, економічних інститутів, розвиток банківської, фінансової інфраструктури, формування середнього класу і прихід нового покоління підприємців обумовлять становлення в Україні інституціональної системи ринкового типу[21; c. 33].

     Правове середовище є одним з найважливіших факторів формування інвестиційного клімату. З досвіду багатьох країн стало очевидним, що збалансованого бюджету, сучасних технологій та сильного Національного банку недостатньо щоб гарантувати нормальну інвестиційну діяльність. Повинні бути також ефективні суди, контракти, що мають правову силу, справедливі закони, захист прав власності, передбачувані правила та процедури [22; c. 7].

     Країни, де законність не є основою життя, залишаються "країнами з великим  потенціалом" і не більше. Сприяння розвиткові законності у цьому напрямку також є ключем до успішної боротьби з корупцією. Підприємці в усіх країнах мають труднощі з податками, митними процедурами, стандартами та іншими вимогами. Однак, привабливий інвестиційний клімат пропонує підприємцям певні права і гарантії: право на отримання попереднього повідомлення про запропоновані зміни у правилах, нормативах, стандартах та законах, що регулюють економічну і комерційну діяльність, право публічних коментарів та відкритих дебатів, право вимагати підзвітностності і подавати апеляції[23; c. 31].

     У цій сфері "ясність" є ключовим словом. Кожна країна створює власну правову систему, і всі вони досить складні. Але юрист зобов’язаний пояснити інвестору на простих прикладах  ризики, з якими він зустрінеться. Якщо не вдасться, то це означатиме або помилку юриста, або недосконалість законів, які погано сформульовані через політичні компроміси чи брак часу.

     Для інвестора важлива наявність:

     цивільного, контрактного і корпоративного права  як основи правил гри (в Україні особливо недосконале корпоративне право);