Аналіз інвестиційної привабливості підприємства

3) збільшення вхідних грошових потоків як основного джере­ла фінансування підприємства та їх оптимізації у розрізі видів;

4) скорочення циклу обороту грошових коштів;

5) підтримання адекватного балансу між формуванням резер­ву ліквідності та втраченими альтернативними можливостями;

6) забезпечення ефективності використання грошових коштів
підприємства через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;

7) скорочення накладних затрат підприємства, пов'язаних із генеруванням його грошових потоків, насамперед із надходжен­ням вхідних грошових потоків.

Визначена вище сукупність заходів які можуть бути проведені, управління грошовими по­токами конкретизується відповідно до індивідуальних потреб підприємства в конкретний момент часу шляхом установлення проміжних (поточних) завдань управління грошовими потоками.    Обґрунтування заходів та встановлення поточних завдань управ­ління грошовими потоками має здійснюватися із дотриманням таких правил.

•   По-перше, системність формування цільових фінансових по­казників та коефіцієнтів управління рухом грошових коштів від­повідно до сукупності цілей та завдань моделі управління грошо­вими потоками підприємства.

•   По-друге, повнота та достовірність формування вхідної пер­винної інформації щодо управління грошовими потоками за на­прямами такого управління - у розрізі вхідних та вихідних гро­шових потоків, грошових потоків від операційної, інвестиційної
та фінансової діяльності підприємства.

•   По-третє, забезпечення зіставності та інформативності фі­нансових показників та коефіцієнтів з метою їх адекватної стати­стичної та математичної обробки для обґрунтування та прийнят­тя управлінських фінансових рішень фінансовим менеджером
підприємства.

•   По-четверте, обґрунтування використання методів обробки з метою адекватної консолідації вхідних первинних інформацій­них ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільових па­раметрів моделі управління грошовими потоками суб'єкта госпо­дарювання.

•   По-п'яте,  формування  якісних та  кількісних  параметрів грошових потоків на основі визначення сукупності цільових фі­нансових показників як результуючих відносно усталеної сукуп­ності відособлених фінансових показників, що характеризують
окремі сторони руху грошових коштів підприємства.

•   По-шосте, забезпечення можливості адекватного контролінгу системи цільових параметрів руху грошових коштів підприєм­ства з метою забезпечення виконання управлінських фінансових рішень (моніторинг виконання плану, виявлення відхилень та
проведення коригування параметрів грошових потоків).

•   По-сьоме, забезпечення прийнятності цільових параметрів грошових потоків для їх використання в управлінні грошовими
потоками підприємства у наступних періодах [9 c. 123-138].

Визначення заходів та конкретизація сукупності поточних за­вдань управління грошовими потоками здійснюється за напряма­ми реалізації такого управління, які виділяються відповідно до ви­дів грошових потоків (див. структурування грошових потоків). Як напрям вдосконалення інвестиційної привабливості має формуватися цілісна, логічно завершена сукупність господарських операцій підприємства, спрямована на виконання певних функцій фінансового мене­джменту. Базовими об’єктами  фінансового менеджменту для підвищення інвестиційної привабливості підприємства є:                               

       •  операційний грошовий потік;

       • інвестиційний грошовий потік;

•   фінансовий потік.

У рамках зазначених напрямів управління грошовими потока­ми здійснюється концентрація уваги на вхідних та вихідних гро­шових потоках. Фінансово-організаційні особливості управ­ління інвестиційною привабливістю у розрізі основних напрямів будуть розглянуті нижче.

     Формування та аналіз інвестиційної привабливості підприємства  відповідно до визначених на­прямів здійснюється фінансовим менеджером з урахуванням суку­пності критеріїв, дотримання яких має на меті забезпечення адек­ватності та ефективності управління. Інвестиційна привабливість підприємства  нерозривно пов'язані з питаннями фінансування та фінансового забезпечення потреби у капіталі, що дає змогу використовувати під час при­йняття управлінських рішень загальні критерії, які впливають на обґрунтування таких рішень щодо фінансування, — прибуток (ре­нтабельність); ліквідність; структура капіталу; мінімізація оподат­кування; об'єктивні (ринкові) та нормативно-правові (законодавчі) обмеження. Крім того, управління грошовими потоками у розрізі вхідних та вихідних потоків має здійснюватися з урахуванням ви­мог до забезпечення фінансової рівноваги, які формалізовані у ви­гляді правил фінансування. Однак фінансово-організаційні заходи по підвищенню інвестиційної привабливості вимагають застосу­вання специфічних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень, які можна формалізувати так:

•   абсолютна величина грошового потоку, розподіл грошового;

•    накладні витрати, пов'язані із генеруванням грошового потоку;

•   вплив грошового потоку на абсолютну величину потреби
підприємства у капіталі;

•   вплив грошового потоку на рівень платоспроможності під­приємства (планування ліквідності), строк мобілізації (іммобілізації) грошових коштів підприєм­ства;

•   пріоритет вхідних грошових потоків від операційної діяль­ності порівняно з іншими видами вхідних грошових потоків.

Вищенаведені заходи в більшій мірі можна охарактеризувати як фінансові. Що ж до організаційних та можна виділити кілька заходів які підприємство може використовувати для підвищення інвестиційної привабливості [2 c. 119-128].

Одним із специфічних напрямків менеджмен­ту, інструментом  організаційних заходів зміни стану підприємства є реструктуризація підприємства. Використання рест­руктуризації як ефективного засобу відновлення конкурентоспро­можності підприємства є дуже поширеним.

Реструктуризація підприємства — це проведення організа­ційно-господарських, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури суб'єкта господарювання, його управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва.                                                                               Як випливає із наведеного визначення, рест­руктуризація включає заходи з адаптації (приведення у відповід­ність) виробництва, системи управління та організаційної струк­тури, бізнес-процесів тощо до вимог стратегії відновлення при­бутковості та конкурентоспроможності підприємства. На відміну від цього, поняття «санація» охоплює також і заходи фінансового характеру, спрямовані переважно на вирішення проблеми фінан­сового забезпечення підприємства.

Реструктуризацію доцільно розпочинати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин страте­гічної кризи та кризи прибутковості. Меншою мірою реструкту­ризація сприяє вирішенню проблеми платоспроможності підпри­ємства.

У сучасних концепціях реструктуризації підприємств перева­жає так званий реінжиніринговий підхід, який передбачає систе­мне моделювання й оптимізацію ресурсних та інформаційних по­токів, у результаті чого спрощується організаційна структура, мінімізуються матеріальні, фінансові та трудові затрати.

У літературних джерелах, присвячених дослідженню реструк­туризації підприємств, залежно від характеру заходів, які засто­совуються, виділяють такі форми реструктуризації:

•    реструктуризація управління підприємством;

•    реструктуризація виробництва та активів;

•    фінансова реструктуризація пасивів;

Заходи щодо реструктуризації управління підприємством по­винні впроваджуватися на плановій основі і лише після моделю­вання відповідних організаційних змін та аналізу можливих сце­наріїв. Перш ніж планувати майбутню структуру управління, слід проаналізувати основні елементи, переваги та недоліки існуючої. Усі затрати, пов'язані з реструктуризацією управління, покрива­ються, як правило, за рахунок внутрішніх фінансових джерел [13 c. 250-255].

Реструктуризація пасивів пов'язана зі зміною структури та розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства.

До основних заходів у рамках фінансової реструктуризації можна віднести такі:

-                     реструктуризація заборгованості перед кредиторами;

-                     списання заборгованості;

-                     одержання додаткових кредитів;

-                     збільшення статутного капіталу;

-                     обмін боргових зобов'язань на корпоративні права;

Зазначимо, що фінансова реструктуризація пасивів повинна в обов'язковому порядку супроводжуватися реструктуризацією ви­робництва, в противному разі заходи щодо покращення ситуації з фінансування можуть лише відстрочити ліквідацію підприємства на більш пізній період.

Реструктуризація виробництва та активів передбачає вне­сення змін у виробничо-господарській сфері підприємства з ме­тою раціоналізації виробничих процесів, зниження рівня витрат, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції. Рест­руктуризація виробництва супроводжується, як правило, рестру­ктуризацією активів (зміни в структурі та складі активної сторо­ни балансу). У рамках даного виду реструктуризації можуть проводитися такі заходи:

•   модернізація, оновлення виробничих засобів;

•   диверсифікація асортименту продукції та покращення її якості;

Отже, можна сказати, що проведення вищенаведених заходів як організаційних так і фінансових покращить фінансовий стан підприємства загалом та інвестиційну привабливість зокрема.

ВИСНОВКИ

Отже, можна зробити висновок, що оцінка інвестиційної привабливості підприємства є дуже важливим аспектом діяльності кожного суб’єкта господарювання, оскільки інвестиційно привабливе підприємство має значний потенціал.

У даній курсовій роботі висвітлено як теоретичні так і практичні аспекти оцінки інвестиційної привабливості.

Можна сказати, що для кожного підприємства повинно бути важливо те, як на нього дивляться інвестори, як  його оцінюють. І звичайно перед працівниками підприємства стоїть дуже складне завдання: задовольнити вимоги та бажання найвибагливішого інвестора, адже інвестиційні ресурси є основним джерелом розвитку підприємств на сучасному етапі розвитку нашої економіки. 

На прикладі підприємства ТОВ ім Шевченка   був розглянутий етап оцінки інвестиційної привабливості, що була виконана на основі показників фінансової звітності за даними на  smida.gov ua.  Узагальнивши всі дані, що були розраховані можна сказати, що підприємство не є інвестиційно привабливим. Це пов'язано з тим, що сільське господарство України, потребує додаткового інвестиційного забезпечення для того, щоб мати змогу вирішувати завдання соціально-економічного характеру. Хоча галузь приваблює інвесторів з ряду причин, і перш за все, завдяки сприятливим природно-кліматичним умовам, дешевій робочій силі, наявному механізму оподаткування та державної підтримки. Необхідно відмітити, що система державної підтримки сільського господарства потребує удосконалення. Зокрема, варто визначити чіткі умови розподілу бюджетних коштів; створити рівні умови доступу до бюджетних коштів усім суб’єктам; надавати фінансування сільськогосподарським підприємствам лише за умови звітування ними щодо використання бюджетних коштів, отриманих у попередніх періодах.

   Оцінка інвестиційної привабливості підприємства відкриває нові можливості диверсифікації для вітчизняних й іноземних інвесторів, підвищує гарантію вкладення коштів іноземних інвесторів в інвестиційні проекти. Впровадження комплексної  програми інвестування в конкурентноспроможні галузі стимулюватиме перехід на якісно новий інноваційний тип розвитку.

  Підвищення конкурентноспроможного рівня нерентабельних підприємств буде сприяти модернізації економіки, підвищенню економічного рівня розвитку держави. Створення механізму координації інвестицій з макро– до регіонального рівнів та з галузевого до підприємства розширює інвестиційні можливості підприємств, стимулює зростання інвестицій в економіку і зміцнює фінансову систему держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.                 Буткевич С.А. Инвестиционная привлекательность аграрного сектора экономики. – К.: Изд-во Епроп. ун-та, 2003. – 133-152 с.

2.                 Гайдуцький А. П. Оцінка інвестиційної привабливості економіки // Економіка і прогнозування. – 2004. – № 3. – С. 119-128 с.

3.          Закон України “Про інвестиційну діяльність” вiд 18.09.1991  № 1560-XII

4.                 Зятковський І.В., Фінанси підприємств: посібн. 2-ге вид. – К.: Кондор, 2003 р. 146-152 с.

5.                 Мамуль Л.О., Чернявська Т. А. Нові методичні підходи до аналізу інвестиційної привабливості регіонів // Вісник економічної науки України. – 2005. – № 1(7). – с. 83-89.

6.                 Носова О.В. Оцінка інвестиційної привабливості України: основні підходи // Економіка і прогнозування. – 2003. – № 3. – С. 119-137.

7.          П(С)БО 12 „Фінансові інвестиції” від 26.04.2000 № 91

8.                 Періодичні видання “Фінанси України”, “Економіка України”, “Вісник НБУ”.

9.                 Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 123-138 с.

10.             Управление инвестициями / Под ред. В. В. Шеремет, В. М.Павлюченко, В.Д. Шапиро и др. – М.: Высшая школа, 1998. – 213-256 с.

11.             Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій/ За ред.д.е.н., проф.Г.Г.Кірейцева. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 178-205 с

12.             Юр’єва О. Г. Теоретико-методолгічні аспекти оцінки інвестиційного клімату // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. – 2002. – 3 (10). – С. 250-255.

14. Урядовий портал  КМУ [Посилання з інтернету] http://www.kmu.gov.ua/ 

15. Фінансова звітність підприємств [Посилання з Інтернету] smida.gov.ua