Аналіз інвестиційної привабливості підприємства

Як підгалузь господарського права, інвестиційне право базується на господарському законодавстві. Спеціальне інвестиційне законодавство - це система нормативних актів, які регулюють інвестиційні відносини з врахуванням їх специфіки. Спеціальне інвестиційне законодавство складається із загальної і особливої частин. Перша (загальна частина) містить нормативно-правові акти та норми,що визначають основні засади організації та здійснення інвестування,загальні вимоги до її суб'єктів (в т.ч.їх права та обов'язки), правову форму взаємовідносин між учасниками інвестиційного процесу,та однаковою мірою стосуються всіх суб'єктів інвестиційного права, видів, форм і стадій інвестування, а також галузей народного господарства,в яких здійснюється інвестування і встановлюються інвестиційні договірні відносини. Друга (спеціальна або особлива) частина включає нормативні акти,що регулюють певні види, форми інвестування, встановлюють спеціальні режими інвестування, визначаючи особливість організації та здійснення інвестиційної діяльності на певних територіях (зонах), щодо певних об'єктів, за участю певних суб'єктів.

Для удосконалення державного управління інвестиційною діяльністю в Україні визначені основні положення інвестиційної політики Держави у Постанові Кабінету Міністрів України від 01.06.1995 р.№384, якою затверджено "Концепцію регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки" та в Указі Президента України "Про заходи щодо реформування інвестиційної політики в Україні від 18.07.1996 р.Що ж стосується формування програм перспективного планування розвитку інвестиційної діяльності,то згідно з Указом Президента України від 18. 08. 1999 р.№ 1004/99 було визначено головні напрями інвестиційної політики. Це насамперед збільшення обсягів інвестицій і підвищення їх ефективності за рахунок розв'язання таких першочергових завдань:уточнення пріоритетних напрямів залучення інвестицій і підвищення їх ефективності використання державних інвестиційних ресурсів,надання державної підтримки суб'єктам господарювання,запровадження механізмів стимулювання довгострокового кредитування виробництва комерційними банками, удосконалення нормативно-правової бази інвестиційної діяльності та інше. Ефективне виконання цих завдань підвищить якісний рівень інвестиційної діяльності, що зумовить поліпшення інвестиційного клімату та пожвавлення інвестиційної активності.

Відповідно до ст.1 Закону України від 18.09.91 р.№ 1560-Х11 "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації,навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріатьно-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Відповідно до ст.2 Закону України від 18.09.91 р. № 1560-ХІ1 "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестуння здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів; іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України,іноземних держав.

Відповідно до ст.390 Господарського кодексу України іноземними інвесторами визнаються такі суб'єкти, що здійснюють інвестиційну діяльність на території України: юридичні особи,утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України; іноземці та особи без громадянства,які не мають постійного місця проживання на території України; міжнародні урядові та неурядові організації; інші держави; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, визначені законом.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріатьно-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Відповідно до ст.2 Закону України від 18.09.91 р.№ 1560-ХІ1 "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян,юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестуння здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями,спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями,іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів,позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів; іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності,є міждержавні угоди "Про сприяння та взаємний захист інвестицій". Такі угоди є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям і захисту їх на території іншої держави. Вони підписані вже близько з 50 країнами світу. Ціла низка проектів угод знаходиться в стадії узгодження.

Отже, до переваг українського інвестиційного законодавства можна віднести:

1.          Оподаткування підприємств з іноземним капіталом здійснюється в національному режимі.

2.          Практично не існує обмежень на розмір іноземних інвестицій.

3.          Створено сприятливі умови для репатріації капіталів та переказу прибутків.

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь - якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями [3].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Інвестиційна привабливість сільського господарства в Україні.

Сільське господарство – стратегічна галузь економіки України, яка забезпечує не лише продовольчу безпеку, а також є сектором, котрий позитивно впливає на макропоказники та ситуацію на валютному ринку. Останнім часом на фоні стагнації провідних експортних галузей – металургійної та хімічної, по суті, експорт зерна та соняшнику є майже єдиним стабільним джерелом надходження валюти в економіку України. Виробництво саме цих видів продукції найбільше приваблює інвесторів. Так, Європейський банк реконструкції та розвитку планує в 2011 році направити 220 млн євро в розвиток виробництва зерна, соняшнику, соняшникової олії, а також молочної продукції та роздрібної торгівлі.

Вкладення інвестицій в сільське господарство має як позитивні сторони, так і негативні. Чинники, що гальмують вкладення інвестицій в галузь сільського господарства, можна умовно поділити на дві групи:

- загальні (властиві інвестиційній діяльності в будь-якій галузі) та специфічні (характерні лише для

- сільського господарства).

До загальних слід віднести: відставання від реальних потреб економіки законодавчої бази у сфері інвестиційної діяльності; складні процедури експертизи інвестиційних проектів і отримання дозволів на їх реалізацію; низький рівень захисту прав інвесторів; відносно низьку якість управління підприємствами; недостатність інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності, нерозвинутість інфраструктури ринку в цілому та інвестиційної інфраструктури зокрема.

У свою чергу, до специфічних чинників належать: висока капіталомісткість продукції; тривалий період окупності вкладеного капіталу; сезонність виробництва; вплив природно-кліматичних умов; низька якість розробки бізнес-планів інвестиційних проектів; неврегульованість ринку матеріально-технічних ресурсів і сільськогосподарських продуктів; низький рівень кредитоспроможності аграрних підприємств.

Але поряд з негативними факторами, інвестування в аграрний сектор має і привабливі сторони: сільське господарство є традиційним видом діяльності для більшості регіонів України; Україна має сприятливий природно-кліматичний потенціал для розвитку цієї галузі; в наявності є значний обсяг дешевої та кваліфікованої робочої сили; розгалужена система освітніх та науково-дослідних закладів сільськогосподарського профілю; рівень попиту на сільськогосподарську продукцію у світі постійно зростає.

Крім того, сільськогосподарські підприємства мають відносно невисокий рівень податкового навантаження завдяки сплаті фіксованого сільськогосподарського податку, який справляється з одиниці земельної площі та сплачується в рахунок: податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Характерною ознакою сільського господарства як об’єкта інвестування є його підтримка на державному рівні. Так, сільгоспвиробники можуть отримувати доплати за екологічно чисте молоко власного виробництва, продане молокопереробним підприємствам для виготовлення продуктів дитячого харчування на молочній основі ; проданий на забій молодняк ВРХ; за приріст та наявне поголів’я вівцематок старше одного року; за наявні бджолосім’ї; за закуплені племінні нетелі або племінні корови молочного напряму продуктивності; за реалізацію вовни; за поголів’я телиць, закуплених в особистих селянських господарствах для поповнення основного стада та ін. Також сільськогосподарські підприємства мають право на: отримання дотацій на гектар посівів зернових культур; часткову компенсацію вартості електроенергії для поливу сільськогосподарських культур на зрошуваних землях; часткову компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва; часткову компенсацію вартості сільськогосподарської техніки; здешевлення кредитів та вартості страхових премій. Але все ж таки, як зазначають самі виробники сільськогосподарської продукції, найбільш суттєвими для них є пільги з ПДВ (дотації за рахунок сум ПДВ та нульова ставка ПДВ). Натомість, господарства населення, котрі не є платниками ПДВ, більш зацікавлені в отриманні прямих бюджетних дотацій.

Однак, існуючий механізм державної підтримки потребує вдосконалення. Необхідно чіткіше визначати критерії розподілу бюджетних коштів; створити сільгоспвиробникам рівні умови доступу до бюджетних коштів; здійснювати фінансування сільськогосподарських підприємств лише за умови надання ними повної та достовірної інформації про використання бюджетних коштів, отриманих у попередніх періодах.

Незважаючи на таку кількість факторів, котрі повинні стимулювати інвестиційну діяльність в сільському господарстві, інвесторів більше цікавить харчова промисловість (завдяки меншим ризикам та вищій прибутковості), яка є найбільшим реципієнтом інвестицій, в тому числі іноземних, в економіці України.

Загалом, в Україні спостерігаються позитивні тенденції щодо інвестиційного забезпечення галузі сільського господарства. Так, частка галузі (разом з галуззю мисливства) в загальному обсязі інвестицій в основний капітал в 2009 році склала 7,1 %, що на 2,8 % (або 13404,4 млн грн) більше, ніж у 2008 році

Однак, сільське господарство України має можливості щодо активізації інвестиційної діяльності. На думку ЄБРР та Світового банку, до головних з них відносять: збільшення інвестицій у сховища, обробку, транспортування сировини, а також забезпечення ринкової інформації; створення інституційної основи для обігу державних актів на право власності на землю і скасування мораторію на продаж землі; розвиток регуляторної бази для підтримки таких фінансових інструментів, як складські розписки та ф’ючерсні договори; значне збільшення державних інвестицій у наукові дослідження і розробки, розширення послуг та професійну підготовку фахівців сільського господарства і менеджерів фермерських господарств; створення системи ветеринарного контролю та безпеки харчування із дотриманням вимог ЄС та інвестування в інфраструктуру сертифікації, яка відкриває Україні доступ до європейського ринку; зміцнення ринку сільськогосподарських матеріально-технічних ресурсів (насіння, добрив, техніки та послуг).

Таблиця 2.1.  

Інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності

за 2009 рік