Розширення ЄЕС і його вплив на міграційну сферу вУкраїні

- протягом року провести консультації з урядовими структурами прикордонних країн-кандидатів з метою розробки спільних програм адаптаційних процедур, що супроводжуватимуть впровадження візового режиму (встановлення оптимальної ціни візи, розширення мережі консульських установ, спрощення процедур оформлення документів).

Міністерству праці та соціальної політики України разом з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України та Національним центральним бюро Інтерполу в Україні провести моніторинг діяльності організацій, що займаються посередництвом у працевлаштуванні громадян за кордоном.

Міністерству освіти і науки України провести перевірку діяльності вузів країни в частині надання ними запрошень на навчання іноземців.

Міністерству закордонних справ України:

- активізувати переговори з сусідніми країнами, насамперед, з Росією і Білоруссю, щодо підписання міжурядових угод про приймання та передачу осіб, які перебувають на території держав нелегально (реадмісію). Синхронізувати цей процес з укладанням відповідних документів між Україною і країнами-членами ЄС;

- виступити з ініціативою проведення міжурядового форуму за участю України, Польщі, Румунії, Угорщини з проблем координації національних візових політик, мінімізації можливих негативних наслідків запровадження візових режимів на кордонах з Україною. Українській частині Ради з питань співробітництва Україна-ЄС ініціювати обговорення умов вилучення України з "негативного" візового списку країн-членів ЄС;

-разом з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, із залученням керівників обласних державних адміністрацій прикордонних регіонів підготувати спільно з Угорською стороною (та іншими сусідніми країнами) концепції розвитку прикордонних областей із залученням фінансування ЄС.

На думку експертів, реалізація цих заходів сприятиме більш повному використанню можливостей, що відкриваються для України з розширенням ЄС, та мінімізації негативних наслідків цього процесу.

5. Особливості української трудової міграції

Ринок праці будь-якої країни характеризується, серед інших, і таким параметром, як мобільність трудових ресурсів. Маємо на увазі, що деяка частина порівняно молодих людей готова мігрувати слідом за робочими місцями. Наприклад, у США є будівельники-мігранти, що 10 - 15 років живуть у вагончиках-трейлерах (до слова, дуже зручних), подорожують від будівництва до будівництва, щоб, заробивші грошей, придбати будинок, знайти постійну роботу і не гнатися більш за довгим доларом.

Таким чином, пом'якшуються регіональні дефіцити робочих місць і (чи) робочої сили. В Україні така дефіцитність теж спостерігається, однак загальновідомо, що трудова міграція спрямована в основному ззовні (Додаток 2).

Причина на поверхні, оскільки навіть різнороб на сезонних сільгоспроботах у розвинутих країнах одержує мінімум у 10 разів більше, ніж середньостатистичний українець з високою кваліфікацією.

Так, українці виїжджають, причому масово. Київський експерт Ігор Бровко, вважає, що порядку 2 млн. громадян України щорічно знаходяться "на заробітках" на території європейських держав. Переважна більшість - близько 1,5 млн.- нелегальні трудові мігранти, що офіційно виїхали за рубіж по туристичних візах, гостьовим запрошенням і т.п.

Безумовно, статистика дуже приблизна, і цифри можуть бути значно більшими. Хтось, закінчивши роботу з офіційного трудового контракту, на власний страх і ризик нелегально залишається в країні перебування. Хтось з нелегалів знаходить законний статус. Тим часом Європа, з її все зменшуваною народжуваністю, має потребу в припливі робочої сили, а політична активізація правих ксенофобів створює переваги працівникам з білою шкірою. Тому схоже, що попит на "акції” українців зростає.

Наприклад, після цілого ряду двосторонніх переговорів готова до підписання "Угода про тимчасову міграцію українських працівників для працевлаштування в Португальській Республіці". До речі, за інформацією прес-служби Міністерства закордонних справ, підсумковий документ із цього приводу Україна і Португалія планують підписати не пізніше кінця лютого - початку березня наступного року.

Українське Міністерство закордонних справ визнає, що по його оцінках у Португалії знаходяться в положенні нелегальних трудових мігрантів до 50 тис. наших співвітчизників. Ще стільки ж українців, за даними українського консульства в Лісабоні, офіційно працюють на території Португалії.

Проте, на підставі статистичних даних португальської поліції, можна визначити, що реальне число українців, що працюють на плантаціях Португалії в пікові періоди збиральних жнив, що, як відомо, буває в Португалії кілька разів у рік, досягає півмільйона. Приблизно така ж ситуація й в Іспанії. Умови праці в Іспанії і Португалії практично ідентичні.

У Німеччині дещо інша ситуація, адже ця даржава - транзит у Шенгенскую зону.

Так, керівник прикордонної поліції у Франкфурті-на-Одеру г-н Екєгардт Вахє, думку якого обнародувала українська редакція радіо "Воля", вважає, що більш 70% "туристів" з України їдуть на роботу в Європу. Німецькі прикордонники стверджують, що на автомобільному пропускному пункті Франкфурті-на-Одеру чи ледве не кожну другу годину з'являється автобус з України, переповнений, в основному, молодими чоловіками, що у переважній більшості плутаються з відповідями про мету своєї "туристичної поїздки".

У підтвердження думки німецьких прикордонників, можна привести дані диспетчера однієї з київських транспортних компаній, що спеціалізуються на міжнародних перевезеннях. Сергій Ігнатенко затверджує, що тільки з Києва автобусами в Європу щодня їде близько 300 чоловік.

Федеральна прикордонна поліція Німеччини, як повідомляє німецька газета "Гандельсблатт", констатує, що тисячі нелегальних трудових мігрантів знайшли можливість потрапити в країни Євросоюзу завдяки так називаним "райзе шуз пасс" (запрошення у ФРН із метою індивідуального туризму, продаються біля німецьких туристичних і страхових компаній). У 2001 році німецьке консульство в столиці України видало більш 276 тис. туристичних віз.

За даними німецьких правоохоронних органів, мета поїздок більшості українців - Іспанія і Португалія, де вони влаштовуються на сезонні сільськогосподарські роботи і будівництво. Нелегальна трудова міграція з України стала "золотим дном" для ділків злочинного світу. Та ж газета "Гандельсблатт" приводить думку представника Асоціації співробітників німецької кримінальної поліції Хольгера Бернзеє, що повідомив, що в ході перевірки на одному з будівельних майданчиків Німеччини були затримані три українці, що мали фальшиві запрошення на роботу від трьох різних німецьких фірм.

Як з'ясувалося пізніше, ці фірми щорічно видавали не менш 300 подібних запрошень, по яких згодом оформлялися шенгенські візи громадянам України. Хтось з українців, що в'їхали подібним чином у Німеччину, залишався в країні, хтось продовжував подорож далі, у Іспанію чи Португалію.

Утім, на нелегальних мігрантах, що прагнуть заробити за рубежем, роблять гроші не одні німецькі фірми. Тільки в столиці близько 50 кадрових агентств, що наполегливо рекламують власні послуги по працевлаштуванню за рубежем у періодичній пресі. Проте, Наталія Молчанова, директор філії компанії "Бессарабов & К", що працює на ринку перекладів консультацій і легалізації документів, затверджує, що насправді фірм, що реально працевлаштовують людей за кордоном, на весь Київ - не більше 3 - 5.

Легальні оператори ринку закордонного працевлаштування тісно співробітничають з бюро перекладів - кожній людині, що виїжджає за межі України на роботу, потрібно перевести на іноземні мови і легалізувати в українському Міністерстві закордонних справ, Мін'юсті, консульській установі країни, у яку він їде, десятки документів.

Процедура іноді затягується на кілька місяців і обходиться для щасливчика (у залежності від тривалості контракту, передбачуваної зарплати, умов проживання на новому місці роботи) у 1200 – 2500 дол., разом з послугами юриста і нотаріуса, кадрового агентства, бюро перекладів. Такі суми може заплатити далеко не кожен українець. Але ж гнітюче число нелегальних мігрантів - безробітні жителі провінцій.

Однак нелегалам закордонні поїздки теж влітають у копієчку. Знаючі люди затверджують, що якщо людина виїжджає по згаданій вище туристичний візі, те закордонний вояж обходиться йому в 350 – 500 дол., якщо ж "остарбайтер" їде в Європу по фіктивному гостьовому запрошенню громадянина однієї з країн Євросоюзу, то в Украї