Регулювання діяльності філій національних банків за кордоном та іноземних банків на території країни в різних державах

Особливо небезпечним  для комплексного розвитку економіки  є необмежений доступ на фінансовий ринок України філій іноземних банків. Враховуючи невисокий (порівняно з банками економічно розвинутих країн) рівень капіталізації українських банків, іноземні банки через свої філії фактично здійснюватимуть вирішальний вплив на характер та пріоритети економічного розвитку в державі, контролюватимуть найбільш ефективні сфери діяльності.

При цьому ці банки реалізовуватимуть свої специфічні, частіше всього не співпадаючі з  національними інтересами, стратегічні  пріоритети. Більш того, рішення  про умови надання кредитів можуть прийматися з урахуванням інтересів міжнародних клієнтів чи акціонерів головного банку, що може означати відмову у фінансуванні конкурентних виробництв.

Така схема  розвитку банківської системи призведе до порушення цілісності економічних інтересів  суспільства, гальмуючи національне виробництво, перш за все, малий та середній бізнес. Наслідок – зростання безробіття та інших соціальних проблем, з якими протягом останніх років зіштовхуються країни Східної Європи, зокрема, Польща.

Банки - це своєрідний ланцюг, через який вільні кошти із однієї частини економіки і населення передаються до іншої їх частини, яка в таких ресурсах має потребу. Очевидно, що цей ланцюг має належати не чужим економіці і населенню, а нашим.

Відток прибутку з території України

Законопроектом не визначена  система обліку операцій філій іноземних банків.

Не надає законодавство  і чіткої регламентації порядку  обрахування податків від діяльності філій іноземних банків. Законодавча невизначеність цих питань створює умови для ухилення від сплати податків.

Крім того, за специфікою своєї діяльності філії, як структурні підрозділи іноземних банків, не здійснюють формування капіталу. Таким чином, дохід, отриманий від їх діяльності на території України, після сплати податку буде повністю переведений до іноземного банку. Тоді як прибутки українських банків (в тому числі і з іноземним капіталом) в значній мірі залишаються в Україні та направляються на капіталізацію банків.

В запропонованому проекті  Закону надається право іноземним банкам на відкриття їх філій в Україні. Разом з тим,  з врахуванням того, що  філія не є юридичною особою, практично не визначені механізми функціонування філій іноземних банків, зокрема, порядок їх відкриття, нагляду та регулювання діяльності, застосування у разі необхідності заходів впливу та ліквідації.

  Капітал 

Для банків, зареєстрованих в Україні, законодавчо встановлені  вимоги до розміру статутного та регулятивного  капіталу. Законопроектом для філій іноземних банків вводиться спеціальна категорія капіталу – капітал приписний, правовий статус якого залишається не визначеним.

Проектом Закону не визначений порядок перерахування, зберігання (використання)  та повернення приписного капіталу у разі ліквідації філії. На рис. 1 зображено частку іноземного банківського капіталу в Україні.

Враховуючи, що ці кошти повинні  бути сформовані у ВКВ, то за специфікою проведення безготівкових розрахунків вони так чи інакше знаходитимуться на коррахунку в одному з іноземних банків, що само по собі ускладнюватиме контроль з боку НБУ за їх наявністю та використанням.

Крім того, законопроект не визначає, кому буде відкритий цей  коррахунок:  іноземному (материнському) банку чи безпосередньо його філії (при тому, що українським законодавством заборонено філіям банків відкривати коррахунки в інших банках (крім НБУ).

Відстежити ж фактичну наявність цих коштів на коррахунку материнського банку буде практично  неможливо.

За невизначеності порядку  перерахування приписного капіталу та контролю за подальшим його зберіганням  ризики кредиторів філії іноземного банку (її клієнтів та вкладників) значно зростають.

 Порядок  відкриття, регулювання діяльності  та ліквідації  філій

Законом "Про  банки і банківську діяльність" врегульовано основні питання створення, отримання ліцензії, порядку діяльності та ліквідації банків, які є юридичними особами.

Законопроектом  передбачено, що діяльність філії іноземного банку повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими  актами Національного банку України, в тому числі щодо приміщення, обладнання, професійної відповідності керівників філії.

Разом з тим  ні діючим Законом, ні законопроектом № 2402 не встановлюються особливості, регулювання  та нагляду за діяльністю філії з  боку НБУ, порядку застосування заходів  впливу у разі порушень законодавства  та загрози інтересам вкладників. Не визначає законопроект і особливостей процедури ліквідації філії іноземного банку, зважаючи на те, що філія не є самостійною юридичною особою. Зокрема: 

• не врегульовано питання порядку контролю за виконанням обов’язкових нормативів для окремої філії. За діючим порядком переважна більшість обов’язкових нормативів (адекватності капіталу, кредитних ризиків, інвестиційної діяльності, відкритої валютної позиції) розраховується відносно регулятивного капіталу банку-юридичної особи. При цьому проектом не визначені складові  регулятивного капіталу філії іноземного банку;
• неврегульованими залишаються і питання  застосування до філій іноземних банків заходів впливу у разі порушення ними банківського законодавства або ведення ризикової діяльності. Згідно українського законодавства санкції в аналогічних випадках застосовуються до головних банків. Якщо діяльність основного банку регулюється іноземним законодавством, а філія повинна працювати в Україні за законами України і її діяльність відповідати вимогам щодо банківської системи України, в проекті Закону потрібно визначити можливі заходи впливу з боку НБУ та порядок їх застосування саме до філії іноземного банку;
• законопроектом не передбачені і механізми постійного моніторингу з боку НБУ за фінансовим станом головного (материнського) банку, який на наш погляд, повинен здійснюватися шляхом надання НБУ регулярної інформації про діяльність іноземного банку наглядовими органами держави місцезнаходження цього банку;
• особливої уваги потребує питання порядку ліквідації філії. На наш погляд, це питання обов’язково повинно бути врегульоване законодавчо. Клієнти філій іноземних банків – резиденти України – повинні розуміти, яким чином відбуватиметься процедура ліквідації: за рішенням Головного банку, НБУ, за вимогою кредиторів? Не вирішено питання порядку створення ліквідаційної комісії та задоволення вимог кредиторів. Хто буде контролювати хід проведення ліквідаційної процедури?

Що стосується запропонованого законопроектом письмового зобов’язання іноземних банків про  безумовне виконання ними зобов’язань, які виникли у зв’язку з діяльністю їх філій на території України, то незрозумілими залишаються ні форма такого зобов’язання, ні правовий механізм його реалізації відповідно до законодавства іноземної держави.

Зокрема в законодавстві  Україні відсутні норми щодо:

• наявності у іноземного банку кредитного рейтингу не нижче показника “А” за класифікацією однієї з міжнародно визнаних світових рейтингових агенцій;
• першочергового направлення активів філії іноземного банку у разі її ліквідації на задоволення вимог кредиторів – клієнтів цієї філії.

Значно знижені  вимоги до статутного капіталу іноземного банку (з 500 млн. ЄВРО (за законопроектом №7274), до 150 млн. ЄВРО (законопроект № 2402).

Також відсутня норма щодо принципу взаємності відкриття  філій, тобто надання права українським банкам на відкриття своїх філій  в країні походження іноземного банку, що має намір відкрити філію в Україні [4].

Регулювання діяльності філій іноземних банків на території Росії

Згідно з чинним російським законодавством іноземні кредитні організації вправі здійснювати банківську діяльність на території Росії в двох формах у формі відкриття в Росії своєї філії (філії іноземного банку) і у формі участі в статутному капіталі кредитних організацій-резидентів (в останньому випадку такі суб'єкти отримують найменування кредитних організацій з іноземними інвестиціями) Основні особливості правового статусу кредитних організацій з іноземними інвестиціями та філій іноземних банків полягають у встановленні додаткових вимог до їх створення, державної реєстрації та діяльності, які визначені у Федеральному законі «Про банки і банківську діяльність» в статтях 17 і 18 (далі - Закон про банки) і які конкретизовані в нормативних актах Банку Росії. Основним нормативним актом Банку Росії, що регулює зазначене питання, є Положення від 23 квітня 1997 р. № 437 «Про особливості реєстрації кредитних організацій з іноземними інвестиціями і про порядок отримання попереднього дозволу Банку Росії на збільшення статутного капіталу зареєстрованої кредитної організації за рахунок коштів нерезидентів».

Іноземна-юридична особа надає:

  - рішення про його участь у створенні кредитної організації на території Росії або про відкриття філії банку;

  - документ, що підтверджує реєстрацію юридичної особи та баланси за три попередні роки, підтверджені аудиторським висновком;

  - письмову згоду відповідного контрольного органу країни його  місцеперебування на участь у створенні кредитної організації на території Росії або на відкриття філії банку в тих випадках, коли такий дозвіл потрібно за законодавством країни його місцеперебування.

Філією банку, в силу п.2 ст.55 ГК РФ є відокремлений підрозділ  юридичної особи, розташований поза місцем його знаходження та здійснює всі його функції або їх частину, в тому числі функції представництва.

Поняття філій іноземних  банків може бути розкрито, перш за все, через поняття «іноземний банк». У відповідності зі ст. 1 Закону про  банки іноземним слід вважати  банк, визнаний таким за законодавством іноземної держави, на території  якого він зареєстрований. Отже, критерій для виявлення статусу банку повинен визначатися особистим законом іноземної юридичної особи, тобто іноземним, а не російським правом.

Аналогічним чином російський законодавець визначає поняття «філія іноземного банку». З редакції ч. 8 ст. 1 ФЗ «про валютне регулювання та валютний контроль» (зі змінами від 29 червня 2004 р., 18 липня 2005, 26 липня, 30 грудня 2006 р.) випливає, що філіями іноземних кредитних організацій можуть бути визнані лише ті організації, які створені як філіали банків відповідно до законодавства іноземних держав. Однак для здійснення банківської діяльності на території Російської Федерації вони повинні мати ліцензію Банку Росії. Таким чином, статус філії іноземного банку повинна визначатися за законодавством головного банку, а обсяг спеціальної дієздатності його філії, чинного на території Російської Федерації, - за ліцензією Банку Росії, тобто фактично за російським законодавством.

Філії іноземних банків можуть відкриватися на території Російської Федерації тільки в межах квоти (граничного розміру) участі іноземного капіталу в банківській системі Російської Федерації. Ця квота розраховується як відношення сумарного капіталу, що належить нерезидентам у статутних капіталах кредитних організацій з іноземними інвестиціями, і капіталу філій іноземних банків до сукупного статутного капіталу кредитних організацій, зареєстрованих на території Російської Федерації. Передбачається, що Банк Росії зобов'язаний припиняти видачу ліцензій на здійснення банківських операцій банкам філіям іноземних банків при досягненні зазначеної квоти. У відповідності зі ст.18 ФЗ «Про банки і банківську діяльність» розмір квоти повинен встановлюватися федеральним законом за пропозицією Уряду РФ, погодженим з Банком Росії. На сьогоднішній день такий федеральний закон відсутній. У 1993 р. рішенням Ради директорів Банку Росії (протокол N 13 від 29 березня 1993 р.) був встановлений ліміт участі іноземного капіталу в банківській системі країни на рівні 12%. З тих пір цей показник не переглядався [5].

Регулювання діяльності філій іноземних банків в інших країнах

У 1983 році в рамках Базельського Конкордату були прийняті основні принципи управління іноземними банками, філія  іноземного банку було визначено  як "операційна одиниця, яка не має  окремого юридичного статусу і, отже, є інтегральною частиною іноземного батьківського банку". Це, безсумнівно, створює труднощі в здійсненні пруденційного нагляду, який проводиться країною базування материнського капіталу і одночасно приймаючою країною по ряду параметрів.

Згідно Принципу 25, "Органи банківського нагляду повинні вимагати, щоб проведені в їх країні операції іноземних банків відповідали тим  же високим стандартам, які встановлені  для національних банківських установ, і мати повноваження для обміну відповідною інформацією про таких банках з наглядовими органами країн походження материнських банків, що необхідно для здійснення нагляду за банками на консолідованій основі ".

Дотримання принципів  банківських директив виразилося у  введенні в країнах-членах ЄС поняття "єдиний паспорт". Так, наприклад, в Чехії банки, що мають свої офіси в країнах ЄС, можуть через філії виконувати банківську діяльність в межах республіки без отримання ліцензії на основі "єдиного паспорта", за умови, що їм дозволені подібні операції в країні, де зареєстрований головний банк.

У США, згідно "Акту про  поліпшення нагляду за іноземними банками", прийнятому в 1991 р., Рада федеральної  резервної системи видає ліцензії на здійснення банківської діяльності філії іноземного банку в тому випадку, якщо він є "об'єктом всеосяжного банківського нагляду і регулювання на консолідованій основі відповідними органами пруденційного нагляду країни походження ". До прийняття акту державні влади могли ліцензувати діяльність філій і представництв іноземних банків в межах їх штату тільки з повідомленням ФРС. Тепер для відкриття будь-якої форми іноземного банку необхідне схвалення ФРС. У зв'язку з адекватністю консолідованого нагляду в країнах Європи і Японії, заявки на відкриття філій з цих країн розглядаються досить швидко, більш довго ведеться аналіз заявок від банків країн Латинської Америки і країн перехідного періоду, тому як ФРС вважає, що банківський нагляд в них може бути недостатній.

Згідно Банківському Акту (Стаття 5k) Республіки Чехія у разі, якщо уповноважені органи приймаючої країни виявляють, що діяльність філії іноземного банку не відповідає національним правовим нормам, вони повинні вимагати вжиття заходів щодо ліквідації наявних недоліків. У тому випадку, коли філія іноземного банку не в змозі прийняти необхідні дії, наглядові органи приймаючої країни інформують про необхідність вживання заходів наглядовий орган зарубіжної країни. Наглядові органи країни походження повинні в найкоротший термін вжити необхідних заходів для усунення наявних недоліків та інформувати про це наглядові органи приймаючої країни. Якщо, незважаючи на всі вжиті заходи, філія іноземного банку не приводить свою діяльність у відповідності з національними правовими нормами, уповноважені органи приймаючої країни після інформування наглядових органів країни походження, повинні вжити заходів для компенсації наявних недоліків або ж припинити діяльність філії іноземного банку з метою захисту інтересів клієнтів і вкладників.