Правове регулювання праці іноземців в Україні

Відповідно  до ЗУ «Про правовий статус іноземних  громадян» встановлено, що іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на цю посаду або заняття такою діяльністю пов’язане з приналежністю до громадянства України. Наприклад, іноземці не можуть бути прийняті: на державну службу(ст. 4 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.93 р.), суддями(ст. 7 ЗУ «Про статус суддів» від 15.12.92 р.), митниками(ст. 7 ЗУ «Про митну службу в Україні» від 25.06.91 р.), нотаріусами(ст. 3 ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.93 р.), адвокатами(ст. 2 ЗУ «Про адвокатуру» від 19.12.93 р.), аудиторами(ст. 5 ЗУ «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р.). Для того, щоб уникнути застосування до суб’єктів підприємницької діяльності можливих штрафних санкцій або негативних наслідків для самих працівників, слід не допускати на роботу без дозволу на працевлаштування або посвідки на постійне проживання, перевіряти візи в паспортах і статус іноземців.

Висновок

Відповідно до ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземні громадяни  можуть у встановленому порядку  прибути в Україну для працевлаштування на визначений строк. При цьому вони мають рівні з громадянами України права та обов’язки в трудових відносинах, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України. Нарівні із громадянами України іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки. Українське законодавство не передбачає застосування реторсії щодо іноземців у сфері трудових відносин.

Трудова правосуб’єктність  іноземців є обмеженою: іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо, відповідно до законодавства України, призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов’язане з належністю до громадянства України. Так, наприклад, іноземці не можуть бути прийняті: на державну службу(ст. 4 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.93 р.), суддями(ст. 7 ЗУ «Про статус суддів» від 15.12.92 р.), митниками(ст. 7 ЗУ «Про митну службу в Україні» від 25.06.91 р.), нотаріусами(ст. 3 ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.93 р.) та ін.

Іноземці, які  іммігрували в Україну для працевлаштування на певний термін (працівники-мігранти), можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до отриманого у встановленому порядку дозволу на праце-влаштування. За порушення порядку отримання дозволу законодавством України встановлені санкції, в тому числі видворення з України іноземця, що перебуває на території країни без законних підстав. Відповідно до постанови КМУ від 29.12.95 р. № 1074 «Про Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду за України і транзитного проїзду через її територію» видворення іноземця здійснюється органам внутрішніх справ за рахунок роботодавця, який використовував його працю нелегально. Крім того, у разі використання праці іноземців без дозволу на працевлаштування державно служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу в п’ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно  до постанови КМУ від 8 квітня 2009 р. N 322 «Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства» дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства (далі - іноземець), що надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді, видається роботодавцю у разі відсутності в країні(регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця.

Список використаної літератури:

1. Конституція України 1996 р.
2. ЗУ “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”

від 22.09.2011 р. № 3773-VI.

3. Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. № 2491-ІІІ.
4. Постанова КМУ від 08.04.09 р. № 322 «Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства».
5. Питання трудового законодавства в аспекті працевлаштування іноземців в Україні / Н. Пасечник // Юридичний журнал. – 2004. – 4. – С. 33-35.
6. Працевлаштування іноземців в Україні / В. Ольшанченко // Бизнес. Бухгалтерия. – 2001. – 9. – С. 99-103.
7. Порядок працевлаштування іноземців та осіб без громадянства / О. Взводова // Юридичний журнал. – 2009. – II. – С. 36-38.
8. Особливості працевлаштування іноземців в Україні / Д. О. Жоравович // Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовної діяльності: тези наук. доп. та повідомлень учасн. наук. конф. мол. учених(м. Харків, 20-21 грудня 2001 р.) – Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2002. – С. 90-93.
9. До питання працевлаштування іноземців в Україні / О. І. Жолнович // Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціального забезпечення : тези наук. доп. та повідомлень учасн. II між нар. наук-практ. конф.(м. Харків, 8-9 жовтня 2010 р.) – Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2010. – С. 206-210.
10. Особливості працевлаштування іноземців – засновників суб’єктів господарювання в Україні / Я. І. Безугла, Т. В. Бондар, В. С. Щербина. Часопис Київського університету права. – 2002. – 2. – С. 44-47.
11. Працевлаштування іноземців та осіб без громадянства в Україні / О. Заржицький, Р. Бандуристий // Право України. – 2007. – 2. – С. 40-44.
12. Працевлаштування іноземців: антикризові вимоги до роботодавців / І. Журавська // Бизнес. Бухгалтерія. – 2009. -7. – С. 52-53.