Правоохоронні органи зарубіжних країн

Федеральний конституційний суд ФРН приймають ухвали: про  тлумаченні Конституції ФРН на зв'язку з спорами про обсяг правий і обов'язків вищого федерального органу чи інших видів; за наявності розбіжностей чи сумнівів про те, чи федеральне право чи право землі на своєї формі або своїм змістом Конституції ФРН, або про те, чи право землі іншому федеральному праву – клопотанням Федерального уряду ФРН, уряду землі чи однієї третини членів Бундестагу ФРН; за наявності розбіжностей про те, чи відповідає закон умовам існування необхідності федерального законодавчого регулювання з метою забезпеченняединообразних умов життя біля ФРН чи збереження правового та скорочення економічної єдності в загальнодержавних інтересах – клопотаннямБундесрата ФРН, уряду землі або ж народного представництва землі; за наявності розбіжностей щодо правий і обов'язків Федерації і земель, зокрема, у разі застосування землями норм федерального правничий та під час здійснення федерального нагляду; на іншихпублично-правовим суперечкам між Федерацією і землями, між різними землями чи межах одного землі, а то й передбачено інший порядок судового розгляду; по конституційним жолобам, які можна подано будь-яким обличчям, яка стверджує, що державна влада порушила одна з його основних прав; по конституційним скаргам громад чи об'єднань щодо порушення будь-яким законом їхніх прав на самоврядування. Наведений перелік повноважень Федерального конституційного суду ФРН далеко не вичерпаний.

Статтею 95 Конституції ФРН  передбачені п'ять видів судочинства (юрисдикції):

· загальна;

адміністративна;

· фінансова;

· трудова;

· соціальна.

Відповідно засновані  вищі судові органи кожному за виду

судочинства (юрисдикції): Федеральний  верховний суд ФРН, Федеральний  адміністративний суд ФРН, Федеральний  фінансовий суд ФРН, Федеральний  суду з трудовим суперечкам ФРН та Федеральний суду з соціальних питань ФРН. Ці судові органи слід розглядати, як вищі ланки судової системи Федеративної Республіки Німеччина. Наявність інших ланок судової системи ФРН визначено її федеративним пристроєм і адміністративно-територіальним розподілом. Суди загальної юрисдикції, які розглядають кримінальні справи, є систему з таких ланок: дільничний суд, земельний суд, Вищий земельний суд Федеральний верховний суд ФРН. Судами адміністративної юрисдикції є: адміністративні суди для ролі першої інстанції, вищі адміністративні суди земель ФРН на ролі апеляційної інстанції, Федеральний адміністративний суд ФРН на ролі касаційної інстанції. [2]

Призначення суддів вищої ланки  всіх п'яти видів судочинства (юрисдикції) проводиться у разі рішенням компетентного  галузевого федерального міністра що з комітетом з виборів суддів, що складається з компетентних галузевих міністрів земель ФРН та рівного числа членів, обраних Бундестагом ФРН.Федеральних суддів призначає звільняє Федеральний президент ФРН.

Задля більшої єдності правосуддя заснований Єдиний сенат судів, організація  та діяльність якого полягає врегульовані федеральним законом. Таким є Законом ФРН було «Про забезпечення єдностісудоговорения в верховних судах Федерації» від 19 червня 1968 р. До складу Спільного сенату судів входять президенти верховних судів ФРН та інші зацікавлені судді.

Правовий основою організації  діяльності прокуратури є Закон  про судоустрій, Положення про  організаційну структуру прокуратури  й Правила внутрішнього розпорядку (у редакції 1975 р.). Прокуратура входить  до складу міністерства юстиції. Її організаційну структуру збігається з структурою судової системи та підрозділяється на федеральні і земельні органи прокуратури. Відповідні органи прокуратури утворені при земельних судах, а справи Федерації ставляться до ведення прокуратури при федеральному Україні та.

Відповідно до системою судів земельні органи прокуратури створюються  при земельних усіх рівнів з питань, регульованим земельним законодавством, а при федеральному Україні та — з питань федерального закону, федеральна прокуратура. Федеральний  Генеральний прокурор призначається Президентом країни з уявленню міністра юстиції і зі схваленняБундесрата. У такій порядку призначаються інші федеральні прокурори.

Генеральний прокурор призначає  обер-прокурорів, у яких поширюється  Закон про державних службовців. До особі, призначуваному посаду прокурора, пред'являються високі відповідність кваліфікаційним вимогам, які аналогічні вимогам до рядових суддів. Для заняття цих посад необхідно мати вищу освіту, 3 роки стажування і спеціалізацію терміном від трьох до п'яти.  
При дільничних судах прокуратури звичайно створюються. Їх освіту входить до компетенції законодавця. У дільничні прокуратури призначаються прокурори й інші посадові особи:амтсанвальт — обличчя із повноваженнями прокурора, повноважне порушувати кримінальну справу, підлягає розгляду у відповідній суді. Функціїамтсанвальта може виконуватиреферендар-стажер, діючий під наглядом прокурора.

Законом про судоустрій прокурору  дають можливість вибору будь-якого  суду, що він вважає компетентним розглядати порушена їм справа. Тим самим було прокурор бере участь у виборі законного судді. Штатна чисельність прокуратур визначається земельним управлінням юстиції. Це може призначити одного прокурора для кількох судів. За наявності штаті кількох прокурорів вони підпорядковуються «першому» прокурора й є її заступниками. «Перші» прокурори при вищих земельних судах і земельних судах вправі виконувати завдання прокуратури у кожному суді свого округу. Так само повноваженнями мають та, очолюють прокуратуру при дільничному суді, якщо вона освічена. Таких прав немає вамтсанвальтов, але у відповідно до закону, управління у випадках може наділити їх такими правами.

Головне завдання прокуратури  — здійснення кримінального переслідування. Прокуратура зобов'язана починати такі переслідування, встановлювати обставини справи, збирати докази, приймати рішення про закінчення розслідування. Прокурор проводить допит обвинувачуваного, свідків, експерта; дає розпорядження поліції проведення обшуку, вилучення речові докази про інших діях. Прокуратура завершує розслідування або шляхом подачі публічного позову до суду із пред'явленням обвинувачення, або припиняє справа. 
На прокурора покладається брати участь у головному судовий розгляд, вносити протест влади на рішення судді, виконання дій зі приведення у виконанні рішення суду. Певний що у слідчі дії приймає слідчий. Він проводить окремі слідчих дій у справі, які у виробництві поліції чи прокуратури. Зазвичай слідчим суддею виступає дільничний суддя. Слідчі судді є при вищих судах, зокрема при Федеральному верховному суді, який бере участь розслідування, якщо воно проводиться Федеральної генеральної прокуратурою. Насправді розслідування здійснювалося переважно поліцією, а роль прокуратури полягала в узагальнення матеріалів поліцейського розслідування. На початку 80-х у Німеччині роль прокуратури істотно зросла. У прокуратурах було створено спеціальні відділи із розслідування тяжких злочинів, державних, політичних злочинів, і навіть екологічних злочинів; злочинів у економічній галузі; злочинів, пов'язаних із порушенням патентних і авторських прав.

Спеціальним нормативним  актом про організацію і правоохоронної діяльності поліції є «Приблизний  їх проект одностайної поліцейського  закону (закону про поліції)», ухвалений  конференцією міністрів внутрішніх справ в 1975 р. Організація поліції відповідає федеративного устрою ФРН та її адміністративно-територіальним поділом. Відповідно існує федеральна поліція, у якої: Федеральна прикордонна охорона ФРН, поліцейська служба Бундестагу ФРН, Федеральна кримінальна служба. Організація і діяльність поліції земель ФРН обумовлені історичними особливостями розвитку тій чи іншій землі ФРН. Зазвичай, у склад поліції земель ФРН входять земельна кримінальна служба, дирекція поліції постійної готовності інші органи.

Правоохоронні органи Французької Республіки

Конституція Французької Республіки, прийнята 4 жовтня1958г., започаткувала  «П'ятої Республіці». Франція є неподільним, світським, соціальним, демократичним  державою. Державна влада Франції  полягає в її поділі втричі галузі – законодавчу, виконавчу і судову.Органом законодавчої влади є Парламент Франції, що з Національного збори і Сенату. Виконавчу влада веде Уряд Франції. Главою держави є Президент Франції.

Судову влада під Франції  здійснюють суди. Гарантом незалежності судової влади є Президент Франції. Саме із метою мови у Франції заснований Вищої ради магістратури, очолюваний Президентом Франції. Міністр юстиціі Франції за посадою є віце-головою і може заміщати Президента Франції, який очолює Вищої ради магістратури.

Що стосується скоєння  Президентом Франції державної  зради правосуддя здійснюється спеціально заснованим судовим органом –  Високої палатою правосуддя, що складається  з п'яти членів, обраних у однакової  кількості Національним зборами  і сенатом Франції з їхньої складу після кожного повного чи часткового відновлення цих палат. Зі свого складу Висока палата правосуддя обирає голови. Склад, порядок діяльності Високої палати правосуддя визначаються органічним законом.

Система судів загальної  юрисдикції Франції представляє чотири ланки:

· трибунали малої інстанції (малого процесу) як низове ланка;

· трибунали великий інстанції (більшого процесу);

· апеляційні суди;

· Касаційний суд як вищої  ланки.

«Трибуналами» мови у Франції  іменуються поліцейські і виконавчі  суди. Суд присяжних, апеляційні суди й касаційний суд іменуються «судами».

Судом спеціальної юрисдикції вважається Конституційний рада

Франції, що складається з 9 членів, повноваження яких тривають шість  років і підлягають поновленню. Конституційний рада Франції «висловлюється відповідності» Конституції Французької Республіки органічних законів, експонованих палатами парламенту Франції.  

У зв'язку з високої розвиненістю правової системи, структури державно-правових органів прокуратура мови у Франції  виконує своїх функцій у значній мері як орган кримінального переслідування долю й представника виконавчої влади суді з інших справам. Прокуратура входить до складу Мін'юсту. Її діяльність регулюється різними загальними законодавчими актами (ордонансами) і галузевим законодавством (глава II КПК Франції «Про прокуратуру» та інших.).

Структура прокуратури мови у Франції організаційно збігається з структурою судової системи.Прокурорами  Республіки називаються районні  прокурори при трибуналах малої  і великий інстанції (термін «прокурор Республіки» з'явився в французькому законодавстві дляотграничения від розуміння «королівський прокурор»). Прокурори Республіки і генеральні прокурори мають заступників. Усі прокурори призначаються, й зміщуються Президентом Республіки за рекомендацією Міністра юстиції.  
Прокуратура порушує кримінальну переслідування, здійснює за попереднім наслідком, підтримує обвинувачення у суді.  
При здійсненні своїх можливостей прокурор вправі безпосередньо зажадати сприяння публічних Збройних Сил. генерального прокурора підпорядковуються все посадові особи прокуратури у районі компетенції Апеляційного суду. Службові особи і агенти поліції перебувають під наглядом прокурора. Він може доручити їм збір будь-яких відомостей, що він вважає корисними у сфері найкращого здійснення правосуддя. Прокурор Республіки проводить особисто чи розпоряджається про виконання будь-яких дій, необхідні розшуку і переслідування осіб, винних порушення кримінального закону. Для цього він він керує діяльністю посадових осіб і агентів поліції біля, що у районі компетенції трибуналу, коли полягає. Вона має усіма повноваженнями посадової особи судової поліції. Попереднє слідство проводиться слідчими суддями — магістратами судового рангу. Становище слідчого суддю двоїсте: він перебуває у організаційному підпорядкуванні у судових інстанцій, але у процесуальному відношенні залежить від прокуратури, діючи не більше її вказівок. Якщо слідчий вбачають у зібраних їм матеріалах склад злочину, працювати з згоди прокурора іде в руки обвинувальної камери.Обвинительная камера є при кожному суді України та виступає як слідчого органу другий інстанції. Вона виступає також як органу засудження і нагляду над діяльністю судової поліції, має низку адміністративних положень щодо слідчих суддів. Прокурор здійснює нагляд за законністю дій обвинувальної камери, володіючи великими повноваженнями. Прокурор може впливати щодо рішень про кваліфікацію поліцейських службовців, вправі відстороняти їхню відмінність від посаді порушень службової дисципліни й виконання вимог закону. За законодавством Франції (Ордонанс № 59-1 від 2 січня 1953 р., та інших.), ст. 31 і 32 Кримінально-процесуального кодексу, "прокуратура у процесі здійснює карне переслідування і вимагає застосування закону. Вона забезпечує виконання судових постанов". Функція "вимагати застосування закону" у значній мері за змістом відповідає нагляду над виконанням законів. Відповідно до ст. 751-2Ордонанса № 59-1 у цивільному процесі прокуратура офіційно бере участь у розгляді справ, зазначених законом. Вона здійснює нагляд над виконанням законів, судових постанов, і рішень. Вона офіційно домагається такого виконання випадках, коли це потрібно у сфері публічного порядку.

У Франції прокурор активно  виступає у цивільному процесі чи ролі самостійної боку, чи як третя — асоційована — сторона, зусилля якої скеровуються в сприяння суду у проведенні висновки за суті справи. У цьому прокурор не виступає на боці, а сприяє відшуканню об'єктивної істини як держави у суді. Нерідко участь прокурора у цивільному судочинстві обов'язковий, з те, що прокурор розглядається як "законного представника суспільства". Обов'язкове участь прокурора відповідно до законом потрібно під час розгляду:  
• всіх спорів із приводу питанням громадянства;

• за захистом інтересів  неповнолітніх, якщо виникає загроза їх здоров'ю, освіті чи безпеки;

• за захистом інтересів  і інвалідів;

• за захистом інтересів  на осіб із психічними патологіями;

• під час вирішення  окремих питань у сфері комерційних  відносин (дотримуватися закону при  реалізації майна збанкрутілої фірми тощо.);

• коли за вирішенні справи порушуються питання державної  ваги.

Хоча у суді прокурор постає як представник виконавчої, він цілком незалежний (зокрема і ворожість  в суд); й незаперечна відведення, на відміну суддів і присяжних, перші  з яких підлягають відведення з певних умовам, а другі — без вказівки мотивів відводу. На прокурора не поширюється поняття «боку». Нарівні з суддею прокурор може ставити підсудному та свідкам питання у будь-якої миті допиту, причому питання прокурора не підлягають відведення і з боку захисника підсудного.

Правоохоронні органи країн  Балтії

Три прибалтійських держави: Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Естонська Республіка – в юридичної  літературі прийнято називати «країнами  Балтії». [6] Цю саму назву, передусім, зумовлено їх географічним розташуванням. Якихось міжнародно-правових договорів про об'єднання трьох зазначених держав, як суб'єктів міжнародного немає.

Правоохоронні органи Латвійської  Республіки

Конституцією Латвійської  Республіки від 15 лютого1922г., вступила у юридичної чинності із сьомої листопада1922г., Латвійська Республіка (Латвія) було проголошено незалежної демократичної республікою. Конституція Латвії1922г. До органів структурі державної влади Конституцією Латвійської Республіки віднесено такі:Саейма, котра має законодавчої право; Президент Латвійської Республіки; Кабінету міністрів Латвійської Республіки, що з Президента міністрів та запрошених їм міністрів; суди й державний контроль, є незалежним колегіальним установою.

Судову владу у Латвії здійснюють лише суди. Судові органиструктурируются на дві групи: суди загальної юрисдикції, і суди спеціальної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції представляють три ланки – республіка, округ, район.