Поняття, особливості та характерні риси сучасного морського права, його міжнародний характер. Міжнародно-правова класифікація морських п

Природні ресурси континентального шельфу включають мінеральні і інші неживі ресурси дна і надр, а також живі організми, які належать до “сидячих видів”. Суверенні права прибережної держави не зачіпають правового статусу вод відкритого моря і повітряного простору над континентальним шельфом. Всі держави мають право прокладати підводні кабелі і трубопроводи на континентальному шельфі, але визначення траси такої прокладки здійснюється за згодою прибережної держави (ст.ст. 7679 Конвенції ООН з морського права 1982 року).

Виключна економічна зона

Виключна економічна зона – район, що знаходиться за межами територіального моря, прилягає до нього і підпадає під встановлений Конвенцією ООН з морського права 1982 року особливий правовий режим. Ширина її не повинна перевищувати 200 морських миль відрахованих від початкової лінії територіального моря.

Прибережна держава може здійснювати у виключній економічній зоні:

• суверенні права щодо розвідки, розробки, збереження природних ресурсів (живих і неживих) в водах, що покривають морське дно і в його надрах, а також в цілях управління цими ресурсами, а також щодо аналогічної розвідки таких зон;
• суверенні права щодо виробництва енергії шляхом використання води, течій, вітру;
• юрисдикцію щодо створення, використання штучних островів, установок і споруд, морських наукових досліджень, захисту і збереження морського середовища.

У виключній економічній  зоні всі держави, як прибережні, та і такі, які не мають виходу в  море, користуються свободою судноплавства  і польотів, прокладки підводних кабелів і трубопроводів і іншими правомірними видами використання моря, що відносяться до цих свобод.

Прибережна держава визначає квоту вилову живих ресурсів, вживає заходів з їх збереження від надмірної експлуатації. прибережна держава зобов’язана належним чином враховувати права і інтереси інших держав у виключній економічній зоні (ст.ст. 55-58 Конвенції ООН з морського права 1982 року).

Міжнародний район морського  дна

Міжнародний район морського  дна означає дно морів і  океанів, його надра за межами національної юрисдикції. Кордонами району є зовнішні кордони континентальних шельфів прибережних держав. Це дно і надра глибоководних районів.

Ресурси міжнародного району морського дна є загальним  надбанням людства. Район відкритий  для використання виключно в мирних цілях всіма державами, як прибрежними, так і такими, які не мають виходу до моря, без дискримінації. Морські наукові дослідження в районі здійснюються виключно в мирних цілях на благо всього людства.

Ресурси Міжнародного району морського дна:

- тверді;

- рідкі;

- газоподібні;

- мінеральні, включаючи поліметалічні конкреції на мор-ському дні і в його надрах.

Ресурси, коли вони добуті, розглядаються як корисні копалини. Відповідна діяльність організується Міжнародним органом з морського дна від імені людства, його учасниками є державиучасниці Конвенції. Місцем перебування Міжнародного органу Морського дна є Ямайка. Орган може створювати відповідні регіональні центри і відділення. Орган заснований на принципі суверенної рівності всіх його учасників (ст.ст. 133-176 Конвенції ООН з морського права 1982 року).

Архіпелажні води

Архіпелажні води – води держав-архіпелагів. Держава-архіпелаг – це держава, що повністю складається з одного чи більше архіпелагів і може включати інші острови. Архіпелаг це група островів, включаючи частини островів, води, інші природні утворення, що настільки тісно пов’язані, що складають єдине географічне, економічне і політичне ціле або історично вважаються такими.

Кордоном архіпелажних вод є прямі архіпелажні вихідні лінії. В їх межах держава може проводити замикаючі лінії для делімітації своїх внутрішніх вод, які знаходяться в межах архіпелажних вод. Судна всіх держав користуються правом мирного проходу через архіпелажні води.

Держава-архіпелаг може без  дискримінації за формою або за суттю  між іноземними суднами тимчасово  призупиняти в певних районах  своїх архіпелажних вод мирний прохід іноземних суден, якщо таке призупинення є важливим для забезпечення її безпеки. Держава-архіпелаг може встановлювати морські і повітряні коридори для безперервного і швидкого проходу (ст.ст. 46-54 Конвенції ООН з морського права 1982 року).

Протоки, які використовуються для міжнародного судноплавства

Протоки, які використовуються для міжнародного судноплавства – протоки між однією частиною відкритого моря або виключної економічної зони і іншою частиною відкритого моря або виключної економічної зони. В таких протоках і над ними всі морські судна і літальні апарати користуються правом транзитного проходу, якому не повинно чинитися перешкод, за винятком того, що, якщо протока утворюється островом держави, який межує з протокою, і її континентальною частиною, транзитний прохід не застосовується, якщо в сторону моря від острова є такий же зручний з точки зору навігаційних і гідрографічних умов шлях у відкрите море або у виключну економічну зону (ст.ст. 37, 38 Конвенції ООН з морського права 1982 року).

Протоки і канали міжнародного значення

В 1977 р. були підписані Договір про Панамський канал і Договір про постійний нейтралітет і функціонування Панамського каналу між США і Панамою, в 1978 р. ці договори набули чинності. Відповідно до них поетапно здійснюється передача зони каналу під юрисдикцію Панами, а повністю під суверенітет Панами канал передається 31 грудня 1999 р.

Юльський канал, який з’єднує  Балтійське море з Північним морем, має внутрішній правовий режим, який визначений законодавством ФРН, зокрема, спеціальними правилами плавання в Юльському каналі. Відповідно до цих правил, плавання по каналу для іноземних торгівельних суден вільне в будь-який час доби, для проходу військових суден необхідно отримати попередній дозвіл з обов’язковим лоцманським проведенням і рядом інших вимог.

Корінфський канал, що з’єднує  Египетське, Адріатичне, Північне моря, відкритий для судноплавства з 1893 р.

Зона Суецького каналу вважається нейтральною. Нейтралізація за міжнародним правом означає особливий договірний режим щодо певних територій і районів, просторів і космічних тіл, згідно з яким там забороняється ведення військових дій і використання їх як військової бази.

Конвенція про режим Чорноморських  проток 1936 р., укладена на 20 років, двічі автоматично продовжувалась. В 1982 р. Туреччина прийняла новий регламент порту Стамбул, де передбачено право місцевих влад тимчасово припиняти прохід суден через протоку Босфор і обов’язковість лоцманського проведення суден через протоку, що суперечить ст. 1 Конвенції ООН з морського права 1982 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 
1. Молодцов С.В. «Международное  морское право» М.: Международные  отношения,1987 год.— с.272. 
2. Коломбос Д. «Международное морское право» М.: Прогресс, 1975 год.— с.782. 
3. Жудро А.К., Джавад Ю.Х. «Морское право» М.: Транспорт, 1974 год.— с.384. 
4. Иванов Г.Г., Маковский А.Л. «Международное частное морское право» Л.:Судостроение, 1984 год. — с. 287. 
5. Нгуен Нгок Минь «Международное морское право» М.: Прогресс 1981 год. —с. 183. 
6. «Очерки международного морского права» Под ред. Корецкого В.М. М.:Госюриздат, 1962 год — с. 391. 
7. «Морское право и международное судоходство на современном этапе» Под ред. Колодкина А.Л. М.: Транспорт, 1986год.—с.345. 
8. Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. «История международного права» М.: Международные отношения, 1990 год —с. 485. 
9. Хиггинс Ф., Коломбос Д. «Международное морское право» М.: Издательство «Иностранная литература», 1953год.—с.714. 
10. «Международное морское право» М.: Издательство Университета Дружбы народов, 1988 год.—с.287.