Поняття, особливості та характерні риси сучасного морського права, його міжнародний характер. Міжнародно-правова класифікація морських п

Варіант 1.

Поняття, особливості та характерні риси сучасного морського  права, його міжнародний характер. Міжнародно-правова класифікація морських просторів.

 

1. Поняття, особливості та характерні риси сучасного морського права.

Міжнародне морське право  – це галузь міжнародного права, що регулює використання морів і  океанів в інтересах людства. Існують також інші визначення цього поняття. Міжнародне морське право – це галузь міжнародного публічного права, яка визначає правовий статус морських просторів і порядок використання просторів і ресурсів в мирних цілях. Суб’єктами міжнародного морського права є держави і міжнародні організації. Сферою його дії є води морів і океанів, їхні надра.

Протягом віків джерелами  міжнародного морського права визнавалися  винятково міжнародні звичаї. Бурхлива науковотехнічна революція в галузі морського транспорту і всебічна інтенсифікація процесів дослідження і використання морів і океанів в ХХ ст. призвели до необхідності прогресивного розвитку і кодифікації морського права.

Перша конференція ООН  з морського права відбулась  в 1958 р. в Женеві. На ній було прийнято 4 конвенції з морського права:

• Конвенцію про відкрите море 1958 року;
• Конвенцію про територіальне море та прилеглу зону 1958 року;
• Конвенцію про континентальний шельф 1958 року;
• Конвенцію про рибальство і охорону живих ресурсів відкритого моря 1958 року.

На конференції так  і не вдалося досягти компромісу з питання ширини територіального моря (3,6 чи 12 морських миль).

На Другій конференції ООН з морського права в 1960 р. в Женеві теж не вдалося вирішити це питання. Окремі держави почали довільно розширювати свої територіальні води аж до 200 морських миль, що призвело до напруження у відносина~ між морськими державами, які використовували свої морські флоти і залежали економічно від використання ресурсів світового океану.

Третя конференція ООН  з морського права відбулася в 1973-1982 роках, було проведено 11 сесій цієї конференції. ]з грудні 1982 р. на Ямайці на спеціальній сесії Конференції була підписана Конвенція ООН з морського права 1982 року, що визначила правовий режим морів і океанів. Конвенція набула чинності в 1994 р. після їі ратифікації 60 державами-учасницями.

Конвенція ООН з морського  права 1982 року і Женевські конвенції  з морського права 1958 року є безстроковими  міжнародними договорами. Конвенція ООН з морського права 1982 року має переважну юридичну силу ЩОДО Женевських конвенцій 1958 року для держав, які є учасницями всіх цих конвенції (ст. 311 Конвенції ООН з морського права 1982 року).

Конвенція ООН з морського  права 1982 року – основне джерело  сучасного міжна-родного морського права. Вона складається з 17 розділів (320 статей), 9 додатків, які регулюють правовий статус і режим використання морських просторів.

 

2. Міжнародно-правова класифікація морських просторів.

Внутрішні води

Внутрішні води – це води, розташовані в бік берега від вихідної лінії територіального моря, частина внутрішніх вод держави. Правовий режим внутрішніх вод встановлюється державою. Вхід суден у внутрішні води відбувається з дозволу держави. Держава встановлює перелік відкритих портів, порядок входу і перебування там інозем-них суден з певними обмеженнями з міркувань безпеки.

Держава встановлює порядок  доступу в свої порти іноземних  суден, як і порядок перебування  в них йдеться в тому числі  про те, що держава визначає перелік  відкритих для іноземних суден  портів на своїй території. Вона може в окремих випадках тимчасово обмежити або відмінити доступ в свої порти певної категорії іноземних суден з мірку-вань державної безпеки і безпеки судноплавства.

Територіальне море

Територіальне море – морський простір, шириною до 12 Морських миль, який при-лягає до внутрішніх вод і берегів. Острови мають своє територіальне море. Рейди – частина акваторії порту, місця завантаження і вивантаження, якірної стоянки, які входять до територіального моря. Нормальною вихідною лінією територіального моря є лінія максимального відпливу, яка позначається на морських картах крупного масштабу.

Правовий режим територіального  моря встановлюється державою відповідно до Конвенції ООН з морського  права 1982 року і міжнародних звичаїв щодо мирного проходу через територіальне море. Під проходом розуміється плавання через територіальне море з метою:

• пересікання цього моря без заходу у внутрішні води і зупинок на рейді чи біля портових споруд за межами внутрішніх вод;
• прохід у внутрішні води або вихід з них, зупинка на рейді чи біля портової споруди.

Прохід є мирним, якщо тільки ним не порушується мир, добрий порядок, спокій і безпека прибережної  держави. Прибережна держава може встановлювати правила мирного проходу, а також морські коридори і схеми розподілу руху суден з урахуванням безпеки судноплавства. В територіальному морі підводні човни і інші підводні транспортні засоби повинні слідувати на поверхні і піднімати свій прапор.

Іноземні судна з ядерними двигунами і судна, що перевозять ядерні і інші небез-печні або ядовиті за своєю природою речовини, при здійсненні права мирного проходу через територіальне море повинні мати на борту документи і дотримуватись особливих заходів безпеки, що встановлені для таких суден міжнародними угодами.

Іноземні судна не можуть піддаватись ніяким зборам за їх прохід через терито-ріальне море. Вони можуть піддаватися тільки зборам за конкретні послуги, надані таким суднам. Ці збори сплачуються без дискримінації.

У випадку порушення правил мирного проходу і законів  будь-яким військовим або іншим державним  іноземним судном і якщо таке судно  ігнорує будь-яку звернену до нього  вимогу про їх дотримання, держава  може вимагати від нього негайно  вийти за межі територіального моря. Держава прапору такого судна несе міжнародну відпові-дальність за будь-яку шкоду і збитки прибережної держави через недотримання правил мирного проходу через територіальне море.

В своєму територіальному  морі держава може вдаватися до заходів з недопущення проходу, який є немирним. Прибережна держава може без дискримінації за формою або за суттю між іноземними суднами тимчасово призупиняти в певних районах свого територіального моря здійснення права мирного проходу іноземних суден, якщо таке призупинення досить важливе для забезпечення їі безпеки, включаючи проведення навчань з використанням зброї.

Суверенітет держави поширюється  також на повітряний простір над територіальним морем, його дно і надра (ст.ст. 3, 4, 5, 11, 12, 17 - 26 Конвенції ООН з морського права 1982 року).

Прилегла зона

Прилегла зона – зона, яка прилягає до територіального моря за межами території у відкритому морі. Зона не може розповсюджуватись за межі 24 морських миль від лінії відрахування територіального моря. Держава може здійснювати в цій зоні контроль, необхідний:

• для запобігання порушенню митних, податкових, міграційних, санітарних законів і правил в межах її території і територіального моря;
• для покарання за порушення зазначених законів і правил, вчинене в межах їі території або територіального моря.

Прибережна держава користується в прилеглій зоні:

• правом затримки судна, яке прямує в їі територіальне море, з метою запобігання можливим порушенням;
• правом переслідування іноземного судна, яке не має імунітету від П юрисдикції, а також порушило зазначені закони і правила та виходить з територіального моря (ст. 33 Конвенції ООН з морського права 1982 року).

Відкрите море

Відкрите море – частина  просторів Світового океану, яка не є територією прибережних держав, і знаходиться поза їх юрисдикцією. Його правовий режим визначається винятково міжнародним правом з урахуванням спеціального статусу і режиму континентального шельфу, архіпелажних вод, виключної економічної зони і міжнародного району морського дна.

Свободи відкритого моря:

• свобода судноплавства; свобода польотів;
• свобода прокладання підводних кабелів і трубопроводів;
• свобода створення штучних островів і інших споруд;
• свобода рибальства;
• свобода наукових досліджень.

Жодна держава не в праві  претендувати на підпорядкування якої-небудь частини відкритого моря своєму суверенітету. Відкрите море резервується для мирних цілей (цьому терміну в найбільшій мірі відповідає режим часткової демілітаризації).

Кожна держава, незалежно  від того, є вона прибережною чи не має виходу до моря, має право  на те, щоб судна під її прапором плавали у відкритому морі. Кожна держава визначає умови надання своєї національності суднам, реєстрації суден на її території і права плавати під її прапором.

Судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати. Між державою і судном повинен існувати реальний зв’язок. Кожна держава надає відповідні документи суднам, яким вона надає право плавати під й прапором.

Судно повинно плавати  під прапором тільки однієї держави і, крім особливих випадків, прямо передбачених у міжнародних договорах, підпорядковується й виключній юрисдикції у відкритому морі. Судно не може змінити свій прапор під час плавання або стоянки при заході в порт, крім випадків дійсного переходу права власності або зміни реєстрації. Судно, що плаває під прапорами 2 або більше держав, користуючись ними як зручно, не може вимагати. Визнання ні однієї з відповідних національностей іншими державами і може бути прирівняно до суден, що не мають національності.

У випадку зіткнення або  якого-небудь іншого навігаційного інциденту з судном у відкритому морі, що веде до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності капітана або якої-небудь іншої особи, яка служить на судні, жодне кримінальне або дисциплінарне переслідування проти цієї особи не може бути розпочате, інакше як судовими або адміністративними владами держави прапора або тієї держави, громадянином якої вона є, ні арешт, ні затримання цього судна не можуть бути здійснені навіть як захід розслідування за розпорядженням будь-яких влад, окрім влади держави прапора.

Кожна держава зобов’язує капітана будь-якого судна, що плаває під й прапором, тою мірою, в  якій капітан може це зробити, не піддаючи серйозній небезпеці судно, екіпаж і пасажирів:

- надавати допомогу будь-якій знайденій в морі особі, якій загрожує загибель;

- слідувати з всією можливою швидкістю на допомогу до тих, що терплять катастрофу, якщо йому повідомлено, що вони потребують допомоги, оскільки на таку дію з його боку можна розумно розраховувати;

- після зіткнення надати допомогу іншому судну, його екіпажу і його пасажирам і, коли це можливо, повідомити цьому, та іншому судну найменування свого судна, порт його реєстрації, найближчий порт, в який воно зайде.

Всі прибережні держави повинні  сприяти організації і діяльності ефективної пошуково-рятувальної служби для забезпечення безпеки на морі і над морем, а також, якщо того вимагають обставини, співпрацювати і в цих цілях укладати з сусідніми державами регіональні домовленості.

Кожна держава зобов’язана  застосовувати ефективні заходи, ідо запобігають перевезенню  рабів у відкритому морі і накладати  покарання за такі перевезення, співпрацювати  з іншими державами у боротьбі з піратством. Держави можуть захоплювати піратські судна, літальні апарати, арештовувати команди і майно для подальшого судового провадження.

Піратствою є будь-яка з перерахованих нижче дій:

1) будь-який неправомірний акт насилля, затримання або грабежу, що здійснений з особистими цілями екіпажем або пасажирами будь-якого приватного судна або приватного літального апарату і спрямований:

а) у відкритому морі проти іншого судна або літального апарату або проти осіб або майна, які знаходяться на їх борту; б) проти будь-якого судна або літального апарату, осіб або майна в місці, що знаходиться поза межами юрисдикції певної держави;

2) будь-який акт добровільної  участі у використанні будьякого судна або літального апарату, якщо той, хто здійснює такий акт, знає про обставини, в силу яких судно або літальний апарат є піратським судном або піратським літальним апаратом;

3) будь-яке діяння, яке  є підбуренням або свідомим сприянням вчиненню дій, що зазначені вище.

Піратські дії, коли вони вчинені військовим судном, державним судном або державним літальним апаратом, екіпаж якого підняв бунт і захопив контроль над цим судном або літальним апаратом, прирівнюються до дій, вчинених приватним судном або Приватним літальним апаратом.

Держави співпрацюють також  в боротьбі з незаконним обігом наркотиків, в припиненні несанкціонованого мовлення, захисті морського середовища від забруднення та знищення флори і фауни (ст.ст. 86-120 Конвенції ООН з морського права 1982 року).

Континентальний шельф

Континентальний шельф –  простір морського дна і його надра, підводне продовження материка до його різкого обриву в глибину або переходу в материковий схил на відстань 200 морських миль від початкової лінії територіального моря.

Правовий режим континентального шельфу полягає в тому, що прибережна держава має суверенні права розвідки і розробки його природних ресурсів. Вони є виключними, тобто без її дозволу ніхто інший не має права такої діяльності на континентальному шельфі держави. Права прибережної держави На континентальний шельф не залежать від ефективної або фіктивної окупації нею шельфа або від прямої про це заяви.