Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Февраля 2013 в 23:19, курсовая работа
Саме слово «парламент» походить від французького «parler» - говорити, що підкреслює сутнісне призначення парламентської діяльності: парламент – це не просто державний орган, який приймає закони, а широкий, представницький форум, де народні обранці шляхом дебатів та обговорень виробляють відповідну інтересам держави політику і на її основі визначають систему законодавства. Парламент покликаний виступати могутнім і надійним інструментом, використовуючи який суспільство реалізує крупно масштабні задачі, забезпечуючи тим самим його поступовий розвиток, створюючи необхідні основи і гарантії для гідного та благополучного існування громадян. Саме цей орган повинен шляхом законодавства встановлювати і підтримувати в країні необхідний правопорядок, утверджувати режим законності.
Вступ ……………………………………………………………………………… 3
Розділ 1. Розвиток парламентаризму у Франції ……………………………….. 5
Розділ 2. Характеристика сучасного парламенту……………………………… 16
2.1. Порядок формування …………………………………………………16
2.2. Структура ……………………………………………………………...19
2.3. Повноваження парламенту …………………………………………...25
Розділ 3. Парламентські процедури ……………………………………………. 28
3.1. Законодавчий процес ……………………………………………….....28
3.2. Правові основи участі парламенту в процедурі внесення змін в Конституцію ………………………………………………………………………………………...32
3.3. Деякі аспекти здійснення парламентського контролю …………………33
Висновки ……………………………………………………………………………..36
Список використаної літератури …………………………………………………...38
ВИСНОВКИ
Отже, термін "парламент" відомий ще з часів феодалізму. Ним спочатку позначалися вищі суди, які користувалися дуже важливими політичними правами.
На початку ХІV ст. політичним виразом союзу короля і представників різних станів, у тому числі і третього стану стали особливі станово-представницькі установи – Генеральні штати і провінційні штати. Наприкінці 80-х років ХVІІІ ст. Генеральні штати організувалися спочатку в Національні, а потім в Установчі збори. Ними була прийнята Конституція в 1791 році, в якій зазначалося, що законодавча влада здійснювалася однопалатними Національними законодавчими зборами. Однак невдовзі, у серпні 1795 р., створений для розробки Основного Закону Національний законодавчий конвент прийняв нову Конституцію Франції. Вперше в історії французького конституціоналізму законодавчий корпус був створений не на однопалатній, а двопалатній основі. 12 листопада 1848 року Франція проголошувалася буржуазною республікою. Законодавча влада передавалася однопалатним Національним зборам. Поразка Наполеона ІІІ в Седані призвела до падіння Другої імперії. У Парижі сформувався буржуазний уряд, що проголосив себе «урядом національної оборони».
Після Першої світової війни у Франції залишалася чинною Конституція 1875р., за якою законодавча влада належала двопалатним Національним зборам. Після ж Другої світової війни Франція приймає нову Конституцію 1946 р., в якій продовжувала панувати ідея абсолютного парламентаризму. У травні 1958 р. парламент покликав до влади генерала де Голя. Він негайно підготував проект нової конституції, який у вересні 1958 р. був схвалений на референдумі і з жовтня 1958 року набрав чинності. На останнє місце серед вищих державних органів було поміщено парламент. Він складався з двох палат – Національних зборів і Сенату.
Сьогодні законодавча влада належить парламенту, що складається з двох палат. Національні збори (нижня палата парламенту) обираються на 5 років всезагальним, прямим голосуванням за змішаною мажоритарною системою. Верхня палата (Сенат) формується по-іншому (за змішаною системою). Два закони, прийнятих за ініціативою Сенату, від 30 липня 2003 року модернізували і внесли поправки в статус і порядок виборів сенаторів.
Щодо віку кандидатур, то для Національних зборів він становить 23 роки, а в Сенат – з 30 років. Виборчий задаток існує при всіх виборах.
Основними органами, які керують діяльністю Парламенту Французської Республіки, є Бюро палат та Конференції голів палат. Бюро палат є колегіальними органами. До них входять Голови палат, віце-голови, квестори, секретарі. Основною функцією Конференції голів є пропозиція проекту так званої додаткової повістки дня засідання плати.
Голови Національних зборів і Сенату відповідальні в своїх палаті за організацію всієї парламентської роботи і, зокрема, за керівництво дебатами на засіданнях палат. Віце-голови заміщають і представляють голів нижньої і верхньої палат, зокрема під час проведення засідань. Квестори здійснюють керівництво фінансовими і адміністративними службами палат Парламенту. Секретарі слідкують за друкуванням протоколів засідань, які затверджуються на початку кожного наступного засідання.
Як і в інших парламентах, в палатах французького Парламенту існують постійні та спеціальні комісії., депутатські об'єднання (політичні групи).
Французький парламент, як і парламенти інших держав, має законодавчі, контрольні, судові, зовнішньополітичні та інші повноваження.
Однією з основних діяльностей парламенту є законодавча. Процес законотворчості займає більше половини часу роботи парламенту. Він складається з таких етапів: представлення тексту; «човник»; перше читання; передача і послідовне читання; використання погоджувальних процедур: спільна комісія; спеціальні процедури для прийняття: спрощена процедура, одноразове голосування; прийняття закону: опублікування.
Проблема конституційних змін і доповнень є однією із найважливіших політико-правових проблем. Відповідно до абзацу 1 статті 89 Конституції ініціатива перегляду належить в рівній мірі Президенту Республіки і членам парламенту.
Регламент Національних зборів у розділі ІІІ «Парламентський контроль» в першій його частині закріпляє «процедури отримання інформації і проведення контролю Зборами».
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1 Глиняний В.П. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посіб. / 5-те вид., перероб. і допов. –К. : Істина, 2005. – с. 343-345
2 Глиняний В.П. Вказ. праця. – С. 511-536
3 Макарчук В.С. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. – Київ: Атака, 2000. – С. 261-266
4 Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К/. «Каравела», Львів: «Новий світ - 2000», «Магнолія плюс», 2003 – С.317
5 Макарчук В.С. Вказ. праця – С. 266-284
6 Глиняний В.П. Вказ. праця. – С. 747-761
7 Баглай М.В., Лейбо Ю.И., Энтин Л.М. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов. — М.: Норма, 2004. — с. 464
8
Офійіний сайт Сенату Франції http://www.senat.fr/lng/ru/
9 Маклаков В.В. Иностранное конституционное право. – М.: Юристъ, 1996. – С. 81-84
10 Баглай М.В., Лейбо Ю.И. Энтин Л.М. Вказ. праця. – С. 473
11 Конституционное (государственное) право зарубежных стран В 4 тт: Т. 3 (под ред. док. юр. наук, проф. Страшуна Б. А. ) Москва, Изд. БЕК 1998 - С. 139
12 Баглай М.В., Лейбо Ю.И., Энтин Л.М. Вказ. праця. — С. 473-474
13 Мишин А.А. Констуционное (государственное) право зарубежных стран. Ученик для вузов. Издание 14-е, переработаннное и дополненное. – С. 145
14 Мишин А.А. Вказ. праця. – С. 145
15 Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник, - 2-е изд., перераб. и доп. – М: Юристь, 2001 с. 409
16 Багиян А.В. Парламент в государственной
системе Франции: деятельность законодательных
и контрольних
17 Керимов А.Д. Парламентское право Франции. – М.: Издательство НОРМА, 1998. – С. 23-25
18 Офіційний сайт Національних Зборів Франції
http://www.assemblee-
19 Чиркин В.Е. Вказ. праця. – С. 410
20 Горшеньова М.С., Закоморна К.О., Ріяка В.О. та ін.; За заг ред. Ріяки В.О. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник — 2-е вид., допов. і перероб. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — С. 325
21 Ковачев Д.А. Начиональное собрание и Сенат Парламента Франции // Институты конституционного права иностранных государств. М: «Городец-издат», 2002 – С. 243-245
22 Горшеньова М.С., Закоморна К.О., Ріяка В.О. та ін.; За заг ред. Ріяки В.О. Вказ. праця. — С.325 -328
23
Офіційний сайт Національниз зборів http://www.assemblee-
24 Горшеньова М.С., Закоморна К.О., Ріяка В.О. та ін.; За заг ред. Ріяки В.О. Вказ. праця. – С. 326-327
25 Керимов А.Д. Вказ. праця. – С. 128-135
26 Пилипенко А.Н. Парламентський контроль во Франции// Журнал российского права. 2000.№ 12 С. 124-135
Информация о работе Парламент в державній системі сучасної Франції