Парламент в державній системі сучасної Франції

Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Февраля 2013 в 23:19, курсовая работа

Описание работы

Саме слово «парламент» походить від французького «parler» - говорити, що підкреслює сутнісне призначення парламентської діяльності: парламент – це не просто державний орган, який приймає закони, а широкий, представницький форум, де народні обранці шляхом дебатів та обговорень виробляють відповідну інтересам держави політику і на її основі визначають систему законодавства. Парламент покликаний виступати могутнім і надійним інструментом, використовуючи який суспільство реалізує крупно масштабні задачі, забезпечуючи тим самим його поступовий розвиток, створюючи необхідні основи і гарантії для гідного та благополучного існування громадян. Саме цей орган повинен шляхом законодавства встановлювати і підтримувати в країні необхідний правопорядок, утверджувати режим законності.

Содержание

Вступ ……………………………………………………………………………… 3
Розділ 1. Розвиток парламентаризму у Франції ……………………………….. 5
Розділ 2. Характеристика сучасного парламенту……………………………… 16
2.1. Порядок формування …………………………………………………16
2.2. Структура ……………………………………………………………...19
2.3. Повноваження парламенту …………………………………………...25
Розділ 3. Парламентські процедури ……………………………………………. 28
3.1. Законодавчий процес ……………………………………………….....28
3.2. Правові основи участі парламенту в процедурі внесення змін в Конституцію ………………………………………………………………………………………...32
3.3. Деякі аспекти здійснення парламентського контролю …………………33
Висновки ……………………………………………………………………………..36
Список використаної літератури …………………………………………………...38

Работа содержит 1 файл

Курсова робота.doc

— 258.50 Кб (Скачать)

ВИСНОВКИ

Отже, термін "парламент" відомий ще з часів феодалізму. Ним спочатку позначалися вищі суди, які користувалися дуже важливими політичними правами.

На початку  ХІV ст. політичним виразом союзу  короля і представників різних станів, у тому числі і третього стану стали особливі станово-представницькі установи – Генеральні штати і провінційні штати. Наприкінці 80-х років ХVІІІ ст. Генеральні штати організувалися спочатку в Національні, а потім в Установчі збори. Ними була прийнята Конституція в 1791 році, в якій зазначалося, що законодавча влада здійснювалася однопалатними Національними законодавчими зборами.  Однак невдовзі, у серпні 1795 р., створений для розробки Основного Закону Національний законодавчий конвент прийняв нову Конституцію Франції. Вперше в історії французького конституціоналізму законодавчий корпус був створений не на однопалатній, а двопалатній основі.         12 листопада 1848 року Франція проголошувалася буржуазною республікою. Законодавча влада передавалася однопалатним Національним зборам. Поразка Наполеона ІІІ в Седані призвела до падіння Другої імперії. У Парижі сформувався буржуазний уряд, що проголосив себе «урядом національної оборони».  

Після Першої світової війни  у Франції залишалася чинною Конституція 1875р., за якою законодавча влада належала двопалатним Національним зборам. Після ж Другої світової війни Франція приймає нову Конституцію 1946 р., в якій  продовжувала панувати ідея абсолютного парламентаризму. У травні 1958 р. парламент покликав до влади генерала де Голя. Він негайно підготував проект нової конституції, який у вересні 1958 р. був схвалений на референдумі і з жовтня 1958 року набрав чинності. На останнє місце серед вищих державних органів було поміщено парламент. Він складався з двох палат – Національних зборів і Сенату.

Сьогодні законодавча влада належить парламенту, що складається з двох палат. Національні збори (нижня палата парламенту) обираються на 5 років всезагальним, прямим голосуванням за змішаною мажоритарною системою. Верхня палата (Сенат) формується по-іншому (за змішаною системою). Два закони, прийнятих за ініціативою Сенату, від 30 липня 2003 року модернізували і внесли поправки в статус і порядок виборів сенаторів. 

Щодо віку кандидатур, то для Національних зборів він становить 23 роки, а в Сенат – з 30 років.  Виборчий задаток існує  при всіх виборах.

Основними органами, які  керують діяльністю Парламенту Французської Республіки, є Бюро палат та Конференції голів палат. Бюро палат є колегіальними органами. До них входять Голови палат, віце-голови, квестори, секретарі. Основною функцією Конференції голів є пропозиція проекту так званої додаткової повістки дня засідання плати. 

Голови Національних зборів і Сенату відповідальні в своїх палаті за організацію всієї парламентської роботи і, зокрема, за керівництво дебатами на засіданнях палат. Віце-голови заміщають і представляють голів нижньої і верхньої палат, зокрема під час проведення засідань. Квестори здійснюють керівництво фінансовими і адміністративними службами палат Парламенту. Секретарі слідкують за друкуванням протоколів засідань, які затверджуються на початку кожного наступного засідання.

Як і в інших парламентах, в палатах французького Парламенту існують постійні та спеціальні комісії., депутатські об'єднання (політичні групи).

Французький парламент, як і парламенти інших держав, має законодавчі, контрольні, судові, зовнішньополітичні та інші повноваження.

Однією з основних діяльностей парламенту є законодавча. Процес законотворчості займає більше половини часу роботи парламенту. Він  складається з таких етапів: представлення тексту; «човник»; перше читання; передача і послідовне читання; використання погоджувальних процедур: спільна комісія; спеціальні процедури для прийняття:  спрощена процедура, одноразове голосування; прийняття закону: опублікування. 

Проблема конституційних змін і доповнень є однією із найважливіших політико-правових проблем. Відповідно до абзацу 1 статті 89 Конституції ініціатива перегляду належить в рівній мірі Президенту Республіки і членам парламенту.

Регламент Національних зборів у розділі ІІІ «Парламентський контроль» в першій його частині закріпляє «процедури отримання інформації і проведення контролю Зборами».

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Конституція Франції 1958 року [електронний ресурс]. – http://www.conseil-constitutionnel.fr/consei-constitutionnel/root/bank_mm/anglais/constiution_anglais_juillet2008.pdf
  2. Регламент Сенату  [електронний ресурс]. – http://www.senat.fr/reglement/reglement.html
  3. Регламент Національних зборів [електронний ресурс]. – http://www.assemblee-nationale.fr/connaissance/reglement.asp
  4. Баглай М.В., Лейбо Ю.И., Энтин Л.М. Конституционное право зарубежных стран: Ученик для вузов. – М.: Норма, 2004. – С. 832
  5. Глиняний В.П. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посіб. / 5-те вид., перероб. і допов. – К.: Істина, 2005. – С. 768
  6. Керимов А.Д. Парламентское право Франции. – М.: Издательство Норма, 1998. – С. 176
  7. Ковачев Д.А. Национальное собрание и Сенат Парламента Франции// Институты конституционного права иностранных государств. М.: «Городець-издат», 2002 – С. 496
  8. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник /      Горшеньова М.С., Закоморна К.О., Ріяка В.О. та ін.; За заг. ред.      Ріяки В.О. – 2-е вид., допов. і перероб. – К: Юрінком Інтер, 2006. –      С. 544
  9. Конституционное (государственное) право    зарубежных стран В    4 тт: Т. 3 (под ред. док. юр.    наук, проф. Страшуна Б. А. ) Москва, Изд.   БЕК 1998 - С. 139
  10. Макарчук В.С. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. – Київ: Атака, 2000. – С. 416
  11. Маклаков В.В. Иностранное конституционное право. – М.: Юристь, 1996. – С. 512
  12. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Ученик для вузов. Издание 14-е, переработанное и дополненное. – С. 332
  13. Пилипенко А.Н. Парламентский контроль во Франции // Журнал российского права. 2000. №12. – С.124-135
  14. Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К/. «Каравела», Львів: «Новий світ - 2000», «Магнолія плюс», 2003 – С. 480
  15. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Ученик, - 2-е изд., перераб. и доп. – М: Юристь, 2001 – С. 600
  16. Багиян А.В. Парламент в государственной системе Франции: деятельность законодательных и контрольних органов Национального собрания и Сената Франции [электронный ресурс]. –   http://council.gov.ru/files/journalsf/item/20061017125402.pdf
  17. Офіційний сайт Національних Зборів Франції [електронний ресурс]. – http://www.assemblee-nationale.fr
  18. Офійіний сайт Сенату Франції  [електронний ресурс]. – http://www.senat.fr
  19. Основы конституционного права Франции [электронный ресурс]. –   http://www.econsafety.ru/academ/kaf/gpd/AUK/tex14.html
  20. Конституція Французької республіки (1946 р.) [електронний ресурс]. – http://pravoznavec.com.ua/books/8/658/22/#chapter
  21. Закон про обрання Національних зборів (5.10.1946 p.) [електронний ресурс]. – http://pravoznavec.com.ua/books/8/659/22/#chapter
  22. Закон про створення Сенату (24.02.1875 р.) [електронний ресурс]. – http://pravoznavec.com.ua/books/8/591/22/#chapter
  23. Конституція Французької республіки 1848 [електронний ресурс]. – http://pravoznavec.com.ua/books/8/587/22/#chapter
  24. Конституція Франції 1793 [електронний ресурс]. – http://pravoznavec.com.ua/books/8/581/22/#chapter
  25. Конституція Франції 1791 [електронний ресурс]. – http://pravoznavec.com.ua/books/8/563/22/#chapter

 

 

 

1 Глиняний В.П. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посіб. / 5-те вид., перероб. і допов. –К. : Істина, 2005. – с. 343-345

2 Глиняний В.П. Вказ. праця. – С. 511-536

3 Макарчук В.С. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. – Київ: Атака, 2000. – С. 261-266

4 Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К/. «Каравела», Львів: «Новий світ - 2000», «Магнолія плюс», 2003 – С.317

5 Макарчук В.С. Вказ. праця – С. 266-284

6 Глиняний В.П. Вказ. праця. – С. 747-761

7 Баглай М.В., Лейбо Ю.И., Энтин Л.М. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для  вузов. —    М.: Норма, 2004. — с.  464

8 Офійіний сайт Сенату Франції  http://www.senat.fr/lng/ru/election_senateurs.html

9 Маклаков В.В. Иностранное конституционное право. – М.: Юристъ, 1996. – С. 81-84

10 Баглай М.В., Лейбо Ю.И. Энтин Л.М. Вказ. праця. – С. 473

11 Конституционное (государственное) право    зарубежных стран В    4 тт: Т. 3 (под ред. док. юр.    наук, проф. Страшуна Б. А. ) Москва, Изд.   БЕК 1998 - С. 139

12 Баглай М.В., Лейбо Ю.И., Энтин Л.М. Вказ. праця. — С. 473-474

13 Мишин А.А. Констуционное (государственное) право зарубежных стран. Ученик для вузов. Издание 14-е, переработаннное и дополненное. – С. 145

14 Мишин А.А. Вказ. праця. – С. 145

15 Чиркин В.Е.  Конституционное право зарубежных стран: Учебник, - 2-е изд., перераб. и доп. – М: Юристь, 2001 с. 409

16 Багиян А.В. Парламент в государственной системе Франции: деятельность законодательных и контрольних                                            органов Национального собрания и Сената Франции// http://council.gov.ru/files/journalsf/item/20061017125402.pdf

17 Керимов А.Д. Парламентское право Франции. – М.: Издательство НОРМА, 1998. – С. 23-25

18 Офіційний сайт Національних Зборів Франції

 http://www.assemblee-nationale.fr/13/commissions/commissions-index.asp

19 Чиркин В.Е. Вказ. праця. – С. 410

20 Горшеньова М.С., Закоморна К.О., Ріяка В.О. та ін.; За заг ред. Ріяки В.О. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник — 2-е вид., допов. і перероб. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — С. 325

21 Ковачев Д.А. Начиональное собрание и Сенат Парламента Франции // Институты конституционного права иностранных государств. М: «Городец-издат», 2002 – С. 243-245

22 Горшеньова М.С., Закоморна К.О., Ріяка В.О. та ін.; За заг ред. Ріяки В.О. Вказ. праця. — С.325 -328

23 Офіційний сайт Національниз зборів http://www.assemblee-nationale.fr/connaissance/procedure.asp

24 Горшеньова М.С., Закоморна К.О., Ріяка В.О. та ін.; За заг ред. Ріяки В.О. Вказ. праця. – С. 326-327

25 Керимов А.Д. Вказ. праця. – С. 128-135

26 Пилипенко А.Н. Парламентський контроль во Франции// Журнал российского права. 2000.№ 12 С. 124-135




Информация о работе Парламент в державній системі сучасної Франції