Міжнародний Суд ООН

      У Статуті Міжнародного Суду закладено кілька варіантів визнанняза ним обов'язкової юрисдикції. Так, держава може виступити звідповідною заявою або бути учасником двостороннього міжнародної угоди, що містить положення про обов'язкову юрисдикції. До них відносяться мирні договори, договори про мир і співробітництво, про розмежування морських просторів. Таким чином,обов'язкова юрисдикція Міжнародного Суду в договірному плані визнається державою або в цілому, або з застереженням, або по конкретним категоріям міжнародних суперечок.

      Широко  застосовується практика застережень  із заявою про визнання обов'язкової юрисдикції Міжнародного Суду суттєво звужує межі дії останньої.

      У юридичній літературі звичайно виділяються  чотири види застережень,які, по суті справи, є звичайними нормами міжнародного права. Мова йде про вилучення з обов'язкової юрисдикції Суду суперечок, що виникають з приводу ситуації або фактів, які мали місце до прийняття заяви; про умови взаємності; про непідсудність суперечок, по суті входять у внутрішню компетенцію держави; про часткове вилучення з обов'язкової юрисдикції Суду спорів, пов'язаних з виконанням і тлумаченням багатосторонніх конвенцій.

      Дуже  важливу групу міжнародних конфліктних  відносин виключають з компетенції Суду застереження, що стосуються подій, пов'язаних з військовими діями, війною, станом війни, військовою окупацією та іншими актами збройного насильства. Є декілька застережень, спрямованих протии підпорядкування обов'язкової юрисдикції Міжнародного Суду конкретного спору або суперечок з окремими державами.

      Таким чином, незважаючи на відносно низький  рівень визнання обов'язкової юрисдикції Міжнародного Суду ООН, останній все-таки наділяється у ряді випадків досить широкими повноваженнями, які свідчать про великі потенційні можливості Суду в справі розв'язання міждержавних суперечок.

      Загальноприйнятим є положення, у відповідність, з  яким держава-позивач має обгрунтувати компетенцію Суду в розгляді данного спору по суті. Більш того, саме на це держава покладається обов'язок довести факт існування спору та їх юридичну природу.  
Порушення цього положення робить претензію безпредметною.

      Крім  власне судових функцій, Суд має  право давати консультативні висновки з будь-якого юридичного питання, за запитом будь-якої установи, уповноваженої робити такі запити самим Статутом ООН або відповідно до цього Статуту. Відповідно до ст.96 Статуту право запиту у Міжнародного Суду консультативних висновків по будь-якій юридичні й питання належить Генеральній Асамблеї та Раді Безпеки. Інші органи ООН та спеціалізовані установи ООН, яким Генеральна Асамблея може дати дозвіл на це, також можуть запитувати консультативні висновки суду з юридичних питань. До їх числа відносяться: Економічна і Соціальна Рада, Рада з опіки, ЮНЕСКО та багато ін.

      Консультативний висновок Міжнародного Суду єлише вираз думки міжнародних суддів з того чи іншого юридичні й питання міжнародного права. Воно не носить обов'язкового характеру і непов'язує орган, який звернувся до Міжнародного Суду за консультативним ув'язненням.  

      Розділ  III. Юрисдикція Міжнародного Суду ООН

      Є велика кількість договорів і  конвенцій, відповідно, зякими держави  зобов'язалися визнавати в майбутньому  юрисдикцію Суду. До них відносяться: двосторонні договори, що стосуються всіх або деяких категорій спорів, багатосторонні конвенції, що стосуються одного або більше категорій  спорів і т. д.

      Держави-учасники Статуту можуть також приймати дуже широкі зобов'язання відповідно до пункту 2 статті 36. Вони можуть у будь-який час заявити, що визнають у відношенні кожної держави, що прийняв такі ж зобов'язання, юрисдикцію Суду обов'язковою з усіх правових спорах,що стосуються:  
- Тлумачення договорів;  
- Будь-якого питання міжнародного права;  
- Наявність факту, який представляє собою порушення міжнародного зобов'язання;  
- Характеру і розмірів відшкодувань, за порушення міжнародного зобов'язання.

      Такі  заяви, як правило, обумовлюються умовами,обмежують, наприклад, терміни судочинства, що визначають характер спору і т.д.

      На  практиці юрисдикція Міжнародного Суду дещо ширше. Суду з певними обмеженнями може здійснювати непрямий контроль за законністю рішень міжнародних організацій, виступати в ролі апеляційної інстанції і виносити висновки про перегляд рішень міжнародних адміністративних трибуналів. Випадків реалізації Судом зазначених повноважень достатньо багато. Як приклад можна вказати нарішення від 12 листопада 1991 року по справі про арбітражне рішення від 31 липня 1989 року (Гвінея-Бісау проти Сенегалу), яким він відхилив твердження позивача про недійсність арбітражного рішення та його необов'язковість для тяжущіхся сторін.

      Право, що застосовується Судом. Згідно зі статтею 38 Статуту Міжнародний Суд застосовує:

- міжнародні  конвенції і договори;

- міжнародний  звичай;

- загальні  принципи права, визнані цивілізованими  націями;

- судові  рішення і доктрини найбільш  кваліфікованих спеціалістів як  допоміжний засіб для визначення  правових норм.

      Крім  того, Суд може вирішити справу згідно з принципами справедливості, а не за формальним законом, якщо сторони з цим згодні.  

      Розділ IV. Рішення Міжнародного Суду ООН

      У практичній діяльності Міжнародного Суду чітко простежуються два періоди. Перший з них закінчується 1966 роком, що став для Міжнародного Суду багато в чому переломним. Своїм рішенням від 18 липня 1966року у справі про Південно-Західній Африці Міжнародний Суд завдав шкоди своєму престижу, дискредитувавши себе в очах громадської думки, в очахдержав. Це рішення Суду викликало обурення в усьому світі, тому що воно носило відверто протиправний характер. Міжнародний Суд фактично переглянув рішення, прийняте ним чотири роки тому у цій же справі, вякому він відкинув попередні заперечення ПАР і ухвалив розглянути справу по суті. По суті, рішення Суду прямо суперечило загальновизнаним принципам сучасного міжнародного права, що засуджує колоніалізм і расову дискримінацію. Відмовившись по чисто формальним підставах продовжити розгляд справи, Міжнародний Суд протиставив себе антіколоніалістскому блоку держав. Це мало для нього важкі наслідки.

      Таким чином, у другій половині 60-их років Міжнародний Суд ООН пережив кризу довіри. Протягом декількох років він змушений був сидіти склавши руки, тому що до його послуг перестали звертатися. Згодом становище почало виправлятися.

      Другий  період триває аж до теперішнього часу. У практику Міжнародного Суду ООН вносяться істотні корективи. Суд береться зарозробку більш демократичних і перспективних концепцій міжнародного права. Він вимагає неухильного дотримання міжнародних зобов'язань від будь-яких держав, що опинилися в ролі відповідачів. Багато нового вноситься допроцес судочинства. Суд стає доступнішим. Його міжнародний вплив поступово наростає.

      Всі справи, розглянуті Міжнародним Судом  за цей період можна зпевною часткою  умовності розділити на кілька основних категорійв залежності від предмету розгляду.

      В окрему категорію потрапляють справи, пов'язані з ліквідацією залишків  колоніальної системи, реалізацією права націй на самовизначення і користування своїми природними багатствами, відшкодування збитків відколоніальної діяльності. До їх числа відносяться консультативні висновкиу справі про юридичні наслідки для держав, що викликаються тривалою присутністю в Південної Африки й Намібії (1970-1971 р.), посправі порушеній Науру проти Австралії про деяких районах покладів фосфатних руд у Науру.

      Найбільш численну категорію утворюють справи, що стосуються порушень державами своїх міжнародних зобов'язань, а також деяких загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. До неї входять справи 1972-1974 років про рибних промислах (Великобританія проти Ісландії, ФРНпроти Ісландії); 1973-1974 років про ядерні випробування (Австралія проти Франції, Нова Зеландія проти Франції).

      Особливу  категорію становлять справи про  делімітацію континентального шельфуміж  Тунісом і Лівією (1978-1982 р.), між  Лівією і Мальтою (1982-1985р.), проведення морського кордону в районі затоки Мен між Канадою і США (1981-1984 р.), у суперечці щодо сухопутних і морських кордонів і кордономміж островами між Сальвадором і Гондурасом (1986 рік) і т.д.

      Таким чином, незважаючи на те, що Міжнародний Суд ООН має юрисдикцією, обов'язковою тільки для держав - сторін у спорі,які висловили на це згоду, а також може надавати консультативні ув'язнення, послужний список його справ значний.

      Реєстр  справ Міжнародного Суду значно збільшився за останній час. Рекордним в цьому відношенні став 1992 рік: було зареєстровано 13справ. Сьогодні на розгляд Суду представлено вже 72-у справу. З часу своєї установи Суд дав 21 консультативний висновок. А Постійне Палата Міжнародного Правосуддя і Міжнародний Суд ООН, загалом, винесли рішення по 101 спірного справі, зробили консультативні висновки з 48 справах. На даний момент на розгляді Суду поширюється на 10 спірних справ і 1справу, за якою Суд може винести консультативний висновок.

Висновок

      Аналіз  розвитку сучасного міжнародного права і міжнародних відносин показує, що Міжнародний Суд перетворився в один з важливих центрів дослідження та тлумачення сучасного міжнародного права. Сформульованого ним концепції, внаслідок особливого порядку комплектування цього міжнародного органу, його високого статусу, юридичної природи виносятьсяним рішень і консультативних висновків роблять серйозний вплив на доктрину міжнародного права і суттєво впливають як на процесс універсалізації, так і кодифікації міжнародного права.

      Міжнародний Суд не є правотворчим органом. Його рішення нестворюють і прецедентного права, оскільки вони обов'язкові, беруть участь у справі сторін і лише у даній справі. Суд у своїх рішеннях зазначає, що він не є законодавчим органом, що його обов'язок полягає в тому, щоб застосовувати право таким, яким воно є, а нестворювати його.

      Протягом  всієї історії існування Міжнародного Суду дебатувалося питання про посилення його ролі і впливу. Потенціал Міжнародного Суду залишався істотно невикористаним. Позитивний внесок Міжнародного Суду у врегулювання міжнародних суперечок і врегулювання міжнародного правопорядку міг би бути більшим. Реєстр справ,передаються до Міжнародного Суду, збільшується, проте Суд, як і ранішеє таким ресурсом мирного врегулювання спорів за допомогою судового розгляду, який використовується не повною мірою. Більш широкевикористання Суду стало б важливим внеском у миротворчу діяльність ООН.

       СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

      1. Кожевников Ф.И., Шармазанашвілі  Г.В. Міжнародний суд ООН, М., изд. 

      Міжнародні  відносини, 1971 р.

      2. Крилов С.Б. Міжнародний Суд  ООН. Москва, Госюріздат, 1958 р. 

      3. Бірюков П.М. Міжнародне право,  Уч. посібник, М., Юристъ, 2000г. 

      4. Кривчикова ЕС Основи теорії  права міжнародних організацій,  М.,

      1979р.