Міжнародний Суд ООН

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………………….3

Розділ  I. Міжнародний Суд ООН……………………………………………………………..4

1. Історія розитку міжнародних судових органів…………………………………..4
2. Міжнародний Суд ООН……………………………………………………………5
3. Склад Міжнародного Суду ООН……………………………………………….....5
4. Процедура Міжнародного Суду ООН…………………………………………....6

Розділ  II. Компетенція Міжнародного Суду ООН…………………………………………..7

Розділ  III. Юрисдикція Міжнародного Суду ООН………………………………………….9

Розділ  IV. Рішення Міжнародного Суду ООН……………………………………………...10

Висновок……………………………………………………………………………………….12

Список  використаної літератури…………………………………………………………...13 

Вступ

      Міжнародний Суд, згідно з пунктом 1 статті 7 Статуту ООН, єодним з головних судових органів ООН. Його основне призначення полягає вте, що він повинен вирішувати будь-які міжнародні спори, які будутьпередані йому сперечаються державами. У пункті 1 статті 33 Статуту ООНперераховані мирні засоби врегулювання міжнародних суперечок, одним зяких є судовий розгляд, а саме міжнародний суд,функціонує постійно.

      Актуальність вивчення розвитку сучасного міжнародного права і міжнародних відносин показує, що Міжнародний Суд перетворився в один з важливих центрів дослідження та тлумачення сучасного міжнародного права. Сформульованого ним концепції, внаслідок особливого порядку комплектування цього міжнародного органу, його високого статусу, юридичної природи виносятьсяним рішень і консультативних висновків роблять серйозний вплив на доктрину міжнародного права і суттєво впливають як на процесс універсалізації, так і кодифікації міжнародного права.  
 

       Розділ I. Міжнародний Суд ООН

      1.1. Історія розитку  міжнародних судових  органів

      Міжнародний Суд, згідно з пунктом 1 статті 7 Статуту ООН, єодним з головних судових органів ООН. Його основне призначення полягає вте, що він повинен вирішувати будь-які міжнародні спори, які будутьпередані йому сперечаються державами. У пункті 1 статті 33 Статуту ООНперераховані мирні засоби врегулювання міжнародних суперечок, одним зяких є судовий розгляд, а саме міжнародний суд,функціонує постійно.

      Хронологічно  першим міжнародним судовим органом  став  
Центральноамериканський суд. Він був заснований в 1907 році Гватемалою, Гондурасом, Коста-Рікою, Нікарагуа і Сальвадором і проіснував тількидесять років, виявивши повну нездатність впоратися з поставленими передним завданнями.

      Фактично  історія міжнародних судових органів веде відлік від Постійної палати міжнародного правосуддя при Лізі націй - першауніверсального міжнародного судового органу загальної компетенції. Створенняв 1920 році Постійної Палати Міжнародного Правосуддя ознаменуваловеликий крок вперед в області судового вирішення міжнародних суперечок.

      Постійна  Палата Міжнародного Правосуддя представляла собою судовийорган у повному  розумінні цього слова і в  будь-який момент була готова до виконаннясвоїх функцій. Однак її компетенція повністю залежала від згоди сторінв суперечці. Те, що новий судовий орган був відкритий для держав у будь-якийчас, дозволив їм визнавати юрисдикцію суду не тільки при розглядіконкретного спору, але і всіх спорів, які можуть виникнути в майбутньому.

      Таким чином, Палата мала факультативної юрисдикцією. Разом з тим передбачалася можливість наділення Палати обов'язковою компетенцією. До 1939 обов'язкову юрисдикцію Палати в тій чи іншій мірі визнавали 65держав. Таким чином, вперше з'явився міжнародний суд загальномухарактеру, і держава могла в односторонньому порядку порушити в ньому справапроти іншої держави, причому сторони в суперечці не повинні були приходитив попередньому порядку до угоди про склад суду і про ті питання,які повинні були бути представлені не його розгляд.

      Перше засідання Постійної Палати Міжнародного Правосуддя відбулося в 1922 році. Діяльність цього судового органу була перерванапід час Другої Світової війни, а в 1946 році Постійна Палата Міжнародного Правосуддя була розпущена у зв'язку з припиненнямдіяльності Ліги націй. Вклад Палати в мирне вирішенняміждержавних суперечок виявився досить скромним. Виносяться нею рішеннята консультативні висновки були далекі від неупередженості.

      1.2. Міжнародний Суд ООН

      Відповідно  до Статуту ООН у 1945 році був заснований новий судовий орган - Міжнародний Суд. Згідно зі статтею 92 Статуту ООН, Міжнародний Судє головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Йогоустанова означало реалізацію пункту 1 статті 33 Статуту ООН у тій частині,яка передбачила в якості одного з мирних засобів дозволуміжнародних суперечок можливість організації судового розгляду.

      Значення  і місце Суду в рамках ООН добре  відобразив у своїйінавгураційній промові 18 квітня 1946, тодішній голова Генеральної Асамблеї Статуту Суду пан Спаак: «Шановні члени Суду! Яне ризикну заявити, що Міжнародний Суд є самим важливим органом ООН,але мені здається, можна стверджувати, що немає іншого більш важливого органу. Звичайно, Генеральна Асамблея є більш численною, Рада Безпеки - більш ефективним, можливо діяльність ЕКОСОР більшепостійна і різноманітна. Ваша робота буде, скоріше менше помітною, але япереконаний, що вона виняткова по своїй значимості. Особисто я сподіваюся, що зкожним днем ваші обов'язки будуть ставати усе більш важливими ». Всічлени ООН є одночасно учасниками Статуту Суду, а не члени ООНможуть стати такими учасниками на умовах, визначених Генеральною  
Асамблеєю ООН за рекомендацією Ради Безпеки (стаття 13 Статуту ООН). Суд відкритий для кожної окремої справи і для інших держав - неучасників Статуту на умовах, визначених Радою Безпеки (стаття 35 Статуту).

      1.3. Склад Міжнародного Суду ООН

      Міжнародний Суд складається з п'ятнадцяти  осіб, які утворюють колегію незалежних суддів, обраних незалежно від їх громадянства з числа осіб високих моральних якостей, що задовольняють вимогам, які висуваються в їхкраїнах для призначення на вищі судові посади, або які єюристами з визнаним авторитетом в галузі міжнародного права (статті 2і 3 Статуту).

      Кандидати в члени Суду висуваються в кожній державі так званими «національними групами», що складаються з членів Постійноїпалати третейського суду. Якщо та чи інша держава не бере участі в Палаті, то вона утворює національну групу спеціально для висуненнякандидатів в члени Міжнародного Суду. Члени Суду обираються Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки з числа осіб, внесених до списку попропозицією національних груп Постійної палати третейського суду.

      Суд обирає Голову та Віце-голову на три  роки з правом їхпереобрання. Вибори проводяться таємним голосуванням на основі принципуабсолютної більшості. Якщо Голова є громадянином держави -сторони у справі, яка розглядається судом, він поступається головування. Те жправило застосовується як до віце-голові, так і до того з членів суду,який буде покликаний здійснювати функції голови.

      Суд абсолютною більшістю голосів, таємним  голосуванням обираєсвого секретаря  на семирічний термін з правом переобрання. У такому жпорядку обирається заступник  секретаря. Функції секретаря суду вельмиобширні і докладно визначені в Статуті та Регламенті Суду. Діяльність секретаріату Суду здійснюється у чотирьох сферах:

      - судова, що полягає, наприклад,  в добірці різних судових та  історичних прецедентів, законодавчих та договірних текстів, а також думок юристів;

      - дипломатична, що полягає , зокрема,  в різного роду повідомлення  від імені суду;

      - адміністративна і фінансова,  що стосується, наприклад, питань  персоналу, приміщень, підготовки  бюджету тощо;

      - лінгвіністіческая - виконання роботи  з редагування та перекладу різних документів. Докладний статут персоналу секретаріату суду був затверджений судом 14 березня 1947.

      Крім  п'ятнадцяти членів Суду, при розгляді окремих справ можутьбрати участь так звані судді ad hoc (такі арбітражі, якістворюються кожен раз для рішення одного або кількох спірних питань зконкретній справі), то є судді, які обираються відповідно до статті 31 Статуту за вибором держави-сторони в суперечці, якщо воно не представлено всудовому присутності. У разі якщо у складі судової присутностізнаходиться суддя, що складається у громадянстві одного боку, будь-яка іншасторона може обрати для участі в засіданні в якості судді «ad hoc» заданій справі особа за своїм вибором. Судді «ad hoc» не є постійнимичленами Суду і беруть участь у засіданні лише у конкретних справах длярозгляду, яких вони призначені. Судді «ad hoc» беруть участь врозгляді справи на рівних правах з іншими членами Суду.

      1.4. Процедура Міжнародного Суду ООН

      Суд розташований у Гаазі, однак, це не перешкоджає  йому виконувати своїфункції в будь-якому іншому місці.

      Члени Суду зобов'язані знаходитися в  розпорядженні Суду повсякчас, завинятком часу перебування у відпустці  і відсутності через хворобу.

      Засідання Суду відбуваються в повному складі, крім випадків,передбачених в Статуті. Для утворення судової присутності достатнійкворум у дев'ять суддів.

      Виробництво в Суді ведеться французькою або  англійською мовами,сторона може користуватися і іншою мовою, переводячи мови і документи наофіційна мова. Кожна справа проходить, як правило, дві стадії - письмову і усну. Письмова стадія триває звичайно кілька місяців, оскільки потрібнонадання кожній із сторін у справі письмових пояснень-меморандумів. Як правило, справа починається передачею до Суду угоди двох держав так званого компромісу про розгляді справи в Суді. Уснерозгляд наступає, коли справа вважається готовим до слухання. Ця стадія триває зазвичай декілька днів, рідше - тижнів. Сторони виступають через представників і можуть користуватися допомогою повірених і адвокатів.

      Після такого розгляду проходить закриту нараду. У публічному засіданні оголошується лише рішення Суду. Воно приймається простоюбільшістю голосів суддів, при розподілі голосів порівну вирішальний голосналежить голові.

      Стаття 57 Статуту Суду надає кожному  судді право представлятисвою особливу думку, якщо рішення в цілому або частково не виражає його думки. По пункту 2 статті 74 Регламенту Суду судді можуть або тільки заявити про свою незгоду з рішенням або представляти окрему думку,виражаючи незгоду з мотивами рішення або з самим рішенням.

      Держави не зобов'язані визнавати юрисдикцію Міжнародного Суду, але,згідно зі статтею 94 Статуту ООН, якщо по конкретній справі вони її визнали, то зобов'язані виконати рішення Суду по такій справі.

      Після винесення Судом рішення, яке є остаточним і оскарженню не підлягає, сторони мають лише право звернутися до Суду зпроханням витлумачити рішення або з проханням про його перегляд на підстав і нововиявлених обставин, які під час винесення Судом рішення небули відомі ні Суду, ані стороні, яка подала клопотання про перегляд.

      У пункті 2 статті 94 передбачено спосіб забезпечення виконання рішення Міжнародного Суду. Так, якщо будь-яка сторона у справі невиконує зобов'язання, покладені на неї рішенням Суду, інша сторонаможе звернутися до Ради Безпеки, що може, якщо визнає цеза необхідне зробити рекомендації або вирішити про вживання заходів для приведення рішення у виконання.  

      Розділ  II. Компетенція Міжнародного Суду ООН

      Компетенція Суду поширюється лише на суперечки  між державами.  
Суд не може розглядати суперечки між приватними особами і державою і тим більше спори між приватними особами. Але і суперечки між державами можуть розглядатися лише за згодою всіх сторін. Таким чином, компетенція Суду є для держави не обов'язковою, а факультативної. Рішення пронадання Суду лише факультативної компетенції було прийнято після дуже напруженої боротьби з достатньо численними прихильниками обов'язкової компетенції Суду.

      Факультативний  характер передачі державами суперечок  на вирішенні суду проявляється, зокрема, в тому, що, відповідно до Статуту Міжнародного Суду,  
«До ведення Суду відносяться всі справи, які будуть передані йому сторонами ...». Держави - учасники Статуту можуть, однак, визнати для себе компетенцію Суду обов'язковою.