Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Февраля 2013 в 16:51, контрольная работа
1.Рахункова Палата ЄС: її структура та функції.
2. Політика ЄС в галузі промисловості.
Завдяки становленню єдиного ринку було досягнуто декілька цілей промислової політики ЄС. Найперше – це європейська стандартизація, яка від початку 1990-тих років перетворилася з маргінальної діяльності на один з пріоритетних напрямів.
Європейські стандарти надають виробникам набір технічних умов, що відповідають основним вимогам. Водночас, підвищена стандартизація стимулює інновації, підвищує якість виробництва, дизайн і надійність товарів. Хоча європейська промисловість тепер користується перевагами великого єдиного ринку і використовує всі переваги сприятливого економічного циклу вона все ж таки має справу з жорстокими викликами нового часу. Глобалізація економіки та ринків зумовлює ситуацію, коли європейські підприємства мають бути здатні витримати жорстку міжнародну конкуренцію.
Більше того, у сучасній глобальній економіці – де підприємці можуть обирати, де саме засновувати виробництва та реалізовувати товари – необхідно, щоб ЄС і держави-члени затвердили правила і інструкції, які сприяють, а не перешкоджають розвитку підприємництва.
З набуттям чинності в листопаді 1993 року Амстердамського договору конкурентоздатність європейської промисловості стала однією із заявлених цілей європейської інтеграції.
Таким чином, європейська промислова політика базується на таких основних принципах:
• Постійне звернення до всіх спільних політик, що стосуються промислової діяльності, зокрема до політики охорони довкілля;
• Поліпшений доступ підприємств до зовнішніх ринків і заходів, спрямованих проти нечесної торговельної практики та сприяння міжнародній промисловій співпраці;
• Позитивне і послідовне пристосування до змін у промисловості.
Цю стратегію іноді називають програмою дій ЄС з посилення конкурентності європейської промисловості. Основним у цій програмі є стимулювання нематеріального інвестування, розвиток промислової співпраці, забезпечення чесної конкуренції та модернізація ролі держави з метою позбавлення від зайвого бюрократичного навантаження [1, c. 76].
У 2008 році було прийнято документ щодо гармонізації промислової політики у Спільності, який стосується життєздатності промислової політики та підтверджує курс Лісабонської стратегії, застосування якої на практиці регулюється планом дії, прийнятим Європейською Комісією [12].
Промислова політика ЄС є частиною загальної політики ЄС і пов’язана із стратегічною програмою конкурентоспроможності. Ця програма спрямована на розробку програми підтримки підприємств (enterprise policy), економічного змагання (competition policy).
Основна мета політики конкурентоспроможності виражається в розроблені стратегії програм конкурентоспроможності, а саме: «Плану дій, спрямованого на підтримку підприємництва й конкурентоспроможності», які зв’язані на національному та інтеграційному рівнях [11].
План дій на підтримку підприємництва й конкурентоспроможності розроблений в дев’яти пріоритетних галузях:
- освіта для підприємців,
- тренінги,
- доступ до фінансів,
- доступ до
результатів досліджень і
- адаптація програм ЄС у галузі науки й досліджень для малих і середніх підприємств,
- поліпшене використання патентів малими й середніми підприємствами,
- поліпшення допоміжних послуг,
- удосконалення суспільного контролю,
- поліпшення зайнятості й умов праці .
Політика ЄС щодо розвитку підприємництва орієнтована на підтримку підприємств різної величини й всіх галузей і спрямована на підвищення кількості, насамперед інноваційних фірм. В сфері підтримки підприємств політика ЄС заснована на наступних принципах:
- підтримка підприємницької діяльності,
- підтримка малих і середніх підприємств,
- підтримка інновацій,
- збереження вільних ринків [3].
Стосовно державної
допомоги ЄС, по-перше, така допомога має
бути послідовною і процедура
надання повинна дотримуватися
незалежно від сектора
Внутрішній ринок держав-членів ЄС управляється відповідно до таких далеко спрямованих інструментів, як вільний рух товарів і вільне заснування підприємств, що істотно зменшує незалежність національної політики в галузях, які могли б торкнутися, фактично або потенційно, міжнародного економічного спілкування.
Стаття 4 Договору про створення ЄC, говорить про внутрішній ринок, який керується принципом «відкритої ринкової економіки з вільною конкуренцією». І навіть не зупиняючись на деталях функціонування і регулювання внутрішнього ринку, ясно, що не існує більших можливостей для прямого впливу на промисловість.
Дійсно, промислова політика Європейського Союзу не може суперечити цьому режиму, навіть якби додаткове обмеження по статті 157 не існувало; положення статті 157, про те, що національна індустріальна політика має більший ступінь свободи і більший вибір засобів впливу, а ніж індустріальна політика на рівні ЄС у цілому, повинна бути зрозуміла в цих рамочних умовах, що випливають із внутрішнього режиму функціонування ринку.
Звичайно, через те, що держави-члени явно погодилися на ці умови, можна було б інтерпретувати цю рамкову структуру як квазіконституційне заперечення, щоб вернутися до можливості втручання в промислову політику в майбутньому.
Більшість цих аспектів перебуває в межах «твердого» правового режиму, що забезпечується Європейською Комісією як органом, відповідальним за дотримання Договору про створення ЄС, а також, якщо це необхідно, Європейським Судом Справедливості.
Таким чином, основними
рамковими умовами
- подолання
ринкових невдач через
- гармонізація правил;
- глобальний похід;
- спільність
регулювання, однорідність
- конкурентоспроможні державні закупівлі;
- стандартизація й добровільна сертифікація;
- зменшення
негативного впливу на
Наявність величезної правової бази, плану дій та, навіть, принципів промислової політики ЄЄ не позбавляє цю сферу таких ґрунтовних проблем відносно розуміння того, чим же є промислова політика. Ситуація ускладнюється ще й тим, що ЄС має досить широкі повноваження відносно реалізації промислової політики державами-членами, але в той же час, Співтовариство обмежено в діях, і навіть не має у своєму розпорядженні ті повноваження, якими володіють держави-члени.
Список використаних джерел
Информация о работе Контрольная работа по "Основам права Европейского Союза"