Федеративний устрій Канади як конституційний принцип обмеження влади

Найбільш  важливу роль грають постійні комітети, компетенція яких має галузевий  і функціональний характер (по сільському господарству; транспорту і зв'язку; охороні здоров'я, соціальному забезпеченню і науці; по справах банків і торгівлі; по процедурних питаннях і ін.).

Значну  роль відіграють постійні комітети Сенату, коли він розглядає публічні законопроекти, що надійшли з Палати громад. Так, у 1975 р. комітет Сенату у справах банків і торгівлі вніс 139 змін у законопроект про банкрутство, представлений Палатою громад. Причому в результаті тривалої доробки цього білля нижня палата цілком чи частково врахувала 127 змін, внесених сенатським комітетом.

Оскільки  склад Сенату більш стабільний, ніж  склад Палати громад, може скластися  ситуація, що коли уряд спирається на більшість  у Палаті громад, але в сенаті парламентарії від урядової партії знаходяться в меншості. Дана обставина впливає на законодавчий процес, оскільки уряд прагне вносити всі основні публічні законопроекти в Палаті громад, де він має гарантовану підтримку більшості депутатів. У результаті всі публічні біллі потрапляють у Сенат з Палати громад, і тому сенатори не наважуються відхиляти в цілому законопроект, схвалений загальнонаціональним представницьким органом, а передають його в комітети, де він піддається скрупульозному постатейному аналізу. Парламентська практика останніх десятиліть показує, що Сенат не відхилив жодного урядового законопроекту, але часто повертав їх в Палату громад з численними змінами. В цих умовах активність сенатських комітетів постійно зростає.

Кворум  у Сенаті складають 15 чоловік, включаючи  спікера.

Оскільки  Палата громад звичайно перевантажена  розглядом публічних законопроектів, то була досягнута неофіційна домовленість про те, що приватні біллі будуть вноситися на розгляд у Сенат, а вже потім передаватися для  формального затвердження в Палату.

Особа, що бажає звернутися в сенат із заявою про прийняття приватного білля, повинна опублікувати в центральній  і провінційній пресі повідомлення з викладом змісту і цілей такої  заяви. Потім заява у формі петиції подається клерку Сенату. До петиції додається текст законопроекту англійською та французькою мовами. Документи передаються в сенатський комітет з питань процедури, який після належної перевірки направляє їх у Сенат. Приватний білль, схвалений у першому і другому читаннях, направляється у відповідний постійний комітет Сенату. В комітеті проводяться слухання, на які запрошуються всі зацікавлені сторони і їхні адвокати. У випадку схвалення білля він знову надходить у Сенат і після його затвердження в третьому читанні направляється в Палату громад. Після його затвердження Палатою законопроект знову передається в Сенат для одержання санкції з боку генерал-губернатора Канади. Після цього він набирає сили.

Недемократичний характер формування Сенату, мала ефективність його роботи стимулювали появу численних  проектів реформи структури, порядку  діяльності, формування і повноважень  цієї палати.

Пропозиції  з реформи Сенату зводяться до наступних варіантів.

1. Скасування  Сенату. Подібні проекти виходили  з рядів Нової демократичної  партії і неодноразово відкидалися,  тому що Сенат розглядається  як виразник інтересів окремих  суб'єктів канадської федерації.

2. Обмеження  перебування в посаді сенаторів  шістьма роками з наступним  призначенням нового кандидата.

3. Встановлення  визначеного періоду часу, протягом  якого Сенат може розглядати  законопроект, уже схвалений Палатою  громад. У випадку відмови Сенату схвалити законопроект він набирає сили без обліку внесених сенаторами змін.

4. Розширення  компетенції Сенату в сфері  захисту прав громадян, включаючи  так називані мовні права. Надання Сенату права затверджувати кандидатури на окремі державні посади (посли, судді і т.д.).

5. Надання  провінційним органам права затверджувати  кандидатури сенаторів.

6. Зниження  максимального віку сенаторів  до 70 років.

7. Перетворення  Сенату в палату федерації  в складі 118 членів, половина з  яких буде обиратися Палатою  громад, а половина — законодавчими  органами провінцій. Обмежити законодавчі повноваження цієї палати, але розширити повноваження в сфері захисту мовних прав громадян.

8. Обрання  сенаторів на основі прямих  виборів.

9. Заміна  сенату радою федерації з 60 членів, які б представляли уряди  провінцій і діяли б за їх  вказівками.

10. Обрання  шести незалежних безпартійних  сенаторів від кожної з провінцій.

Незважаючи  на висування численних пропозицій з реформи сенату, єдина істотна  зміна його повноважень відбулася  в 1982 р., коли Закон про Конституцію  обмежив компетенцію верхньої палати в питанні прийняття конституційних змін. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок:

Слабкість Сенату визначається тим, що він позбавлений мандату виборчого корпусу і не може претендувати на роль загальнонаціонального законодавчого органу.Сенат був створений як виразник і захисник інтересів суб'єктів канадської федерації — провінцій. Верхня палата має дуже слабкі повноваження в сфері контролю за урядом.А ось щодо палати громад то її Регламент передбачає такі форми контролю над урядом як: запитання депутатів міністрам; дебати за тронною промовою; пропозиції депутатів; призначення слідчих комітетів; перевірка актів делегованого законодавства і правильності призначень на державні посади.Це дуже сильно впливає на унеможливлення свавілля владою Урядом.

Щодо  самих палат парламенту(палати громад і сенату) вони нерівноправні, оскільки сенат позбавлений права виступати ініціатором внесення фінансових законопроектів. Подальше ослаблення повноважень Сенату відбулося в 1982 р. із прийняттям Закону про Конституцію, що встановив, що конституційні зміни можуть прийматися Палатою громад в обхід Сенату, якщо Сенат протягом 180 днів не схвалить запропонований проект змін.

Главою  держави тільки номінально є генерал-губернатор Девід Джонсон (David Johnston).

Конституція Канади розмежовує компетенцію федерації  та її суб'єктів. В Основному законі закріплений принцип двох виняткових сфер компетенції, тобто встановлюється перелік предметів відання як федерального парламенту, так і законодавчих асамблей провінцій. При цьому в  Конституцію включене положення, відповідно до якого перелік питань, що відносяться  до виняткової компетенції провінцій, вважається остаточним, а виняткова  компетенція федерації може доповнюватися  і розширюватися за рахунок включення  у відповідний перелік нових  пунктів. Таке положення може використовуватися  для посилення централізму в  канадській федерації. До компетенції  федерації входять такі питання, як оборона, емісія грошей, оподатковування, регулювання торгівлі, поштова служба, банківська система, проведення перепису населення, статистична служба, видача патентів, відносини з індіанцями, правове положення іноземців  і ін. До компетенції провінцій  належать: внесення поправок до провінційних конституцій, місцеве оподатковування, створення провінційних державних  органів і регулювання діяльності муніципалітетів, питання власності  і цивільних прав, місцеве правосуддя і т.д. 

Список  використаної літератури: 

1. Давид  Р. Политические системы современности.  М.: Прогресс. 1987.

2. Законодавчий  процес в парламенті Канади. // Право України. № 1. 2000.

3. Законотворчість  та законодавча ініціатива: досвід  США та Канади. // Реформи в Україні.  Липень 1993.

4. Питання  центральних державних установ.  Матеріали ознайомчної програми. Canadian Bureau for International Education. Червень 1999 р.

5. Canadian History and Government. http://www.britannica.com/

6. Federal Government of Canada. http://www.tbs-sct.gc.ca