Федеративний устрій Канади як конституційний принцип обмеження влади

Під час  засідань спікер сидить на особливому підвищенні. По праву руку від нього сидять депутати від партії урядової більшості, по ліву — від опозиції. Члени палати громад можуть залишати свої місця лише після того, як спікер виходить із залу засідань.Заступник спікера. Так само, як і спікер, він обирається на початку першої сесії палати громад чергового скликання на термін повноважень самої палати. Регламент вимагає, щоб спікер і його заступник належали до різних мовних громад Канади.Заступник спікера веде засідання палати у випадку відсутності спікера. Однак він не розглядається спадкоємцем спікера, коли відкривається вакансія посади останнього.

Клерк палати відповідає за реєстрацію і  належне оформлення законопроектів, петицій, текстів питань депутатів  і доповідей членів уряду; стежить  за оформленням протоколів засідань; доставляє документи палати в  сенат; повідомляє спікеру результати голосування; керує персоналом секретаріату (стенографістки, посильні, друкарки і  т.д.); несе відповідальність за збереження всіх документів палати; перевіряє  правильність стенограм засідань, що публікуються в офіційних виданнях палати.Помічник клерка (другий клерк) відповідає за підрахунок голосів і складання протоколу за результатами голосування (у тому числі поіменного), допомагає клерку палати в забезпеченні депутатів необхідними матеріалами.

Палата  громад має систему комітетів, статус і функції яких визначені в  регламенті й окремих рішеннях палати.

Комітет усієї палати являє собою пленарне засідання палати громад з тією різницею, що головує не спікер, а його заступник, і застосовується спрощена процедура. Депутати мають право виступати по декілька разів, але час виступів (за винятком виступу лідера партії більшості) не повинен перевищувати 20 хв. Палата громад перетворює себе в комітет усієї палати, як правило, при розгляді проекту бюджету, а також при заслуховуванні доповідей комітетів. Перетворення палати в комітет дає можливість парламентаріям, трохи виходячи за межі процедури, безпосередньо звертатися один до одного, задавати питання, обмінюватися репліками, не просячи щоразу дозволу голови комітету. Рішення про перетворення палати громад на комітет приймається палатою громад без обговорення.Діють постійні і тимчасові комітети.

Порядок проходження законопроектів у палаті громад залежить від виду законопроекту. За сферою регулювання законопроекти поділяють на публічні і приватні. До публічних біллів відносяться законопроекти, що змінюють або доповнюють загальнонаціональне законодавство і тією чи іншою мірою стосуються всіх громадян (бюджет, соціальне забезпечення, охорона здоров'я і т.д.), до приватних відносять законопроекти, що мають локальне значення й розповсюджуються на певне коло осіб чи організацій (зміна правового статусу компанії чи організації).

КОНТРОЛЬ  ЗА УРЯДОМ

Регламент палати громад передбачає такі форми  контролю над урядом: запитання депутатів  міністрам; дебати за тронною промовою; пропозиції депутатів; призначення  слідчих комітетів; перевірка актів  делегованого законодавства і правильності призначень на державні посади.

Питання депутатів міністрам — найбільше часто застосовувана процедура. Вони одночасно є формою контролю і засобом одержання інформації від уряду.

Відповідно  до регламенту, щодня може виділятися до 40 хв. для відповідей міністрів на поставлені депутатами питання. Для того щоб звернутися до міністра, парламентарій повинен за 48 год. до виділеного для відповідей часу дати повідомлення про свій намір поставити запитання. При цьому він вносить своє питання в “порядок денний” палати громад. Якщо питання позначене зірочкою, міністр повинен дати усну відповідь, якщо немає — представити клерку палати текст своєї відповіді. Якщо міністр стверджує, що поставлене питання вимагає докладної відповіді, яку неможливо дати у відведений час, то при згоді палати він може представити письмову відповідь.

Спікер  палати може зняти “неприпустиме” питання депутата (наприклад, вимога надати секретні дані або вже доступну інформацію).Зі своєї сторони будь-який міністр може відмовитися відповісти на запитання депутата без вказування мотивів. За традицією, під час відповідей на питання депутатів, повинні бути присутні усі чи майже всі міністри або їхні парламентські секретарі. Кількаразова відсутність того чи іншого міністра може викликати невдоволення парламентаріїв і громадськості, що спостерігає за роботою палати громад по телебаченню.

Питання депутатів і відповіді міністрів (усні і письмові) публікуються в  щоденних офіційних звітах про роботу палати громад.

Дебати  за тронною промовою. Тронна промова, з якою від імені англійської королеви виступає генерал-губернатор Канади, являє собою підготовлену урядом доповідь. В ній викладається програма уряду на майбутній рік. Відповідно до регламенту палати громад, дебати за тронною промовою не повинні займати більш восьми днів.Дебати власне кажучи є обговоренням пропозиції уряду схвалити положення тронної промови. Члени опозиції звичайно вносять зміни до тронної промови, що розглядаються у встановлені дні в межах восьмиденного періоду.

Пропозиції  депутатів являють собою форму парламентської процедури, за допомогою якої депутат може поставити на обговорення палати громад будь-яке питання, пропонуючи розглянути його і винести своє рішення. Якщо пропозиція окремого депутата буде прийнята при голосуванні, вона стає рішенням усієї палати. Внесення пропозицій депутатами розглядається як форма контролю над урядом, оскільки відкриває можливість обговорення урядової політики.

Слідчі  комітети є різновидом спеціальних  комітетів і перевіряють діяльність окремих урядових департаментів. Доповіді слідчих комітетів можуть стати предметом розгляду палатою громад.

Перевірка актів делегованого законодавства і  правильності призначень, на державні посади. Об'єднаний комітет з перевірки актів делегованого законодавства має право рекомендувати відповідним міністерствам і іншим урядовим відомствам скасовувати акти делегованого законодавства, видані з перевищенням повноважень чи порушенням процедури.

З недавнього часу постійні комітети палати громад одержали право оцінювати правильність і обґрунтованість призначення  на посади у федеральному державному апараті (за винятком судів) і давати висновки, які не є обов'язковими для уряду.

Особливе  місце займає контроль за фінансами, що полягає в контролі за витратою урядом уже затверджених парламентом фінансових коштів.

СЕНАТ

Верхня  палата парламенту Канади, Сенат, створений  на підставі Акту про Британську Північну Америку від 1867 р., був задуманий  як самостійний законодавчий орган, що складається з осіб, що можуть вільно виражати свої думки і приймати рішення, оскільки не залежать ні від  виборчого корпуса, ні від партійного суперництва. Акт 1867 р. надав Сенату статус, ідентичний правовому становищу Палати громад. Було передбачено лише один виняток: усі фінансові законопроекти повинні спочатку вноситися до нижньої палати. Зазначене положення закону відразу ж поставило сенат у нерівноправне з нижньою палатою положення. Конституційний Акт нічого не говорить про те, чи може сенат відмовляти у затвердженні або вносити зміни у фінансові законопроекти. Відповідно до правила 87 регламенту Палати громад, Сенат позбавлений цього права, оскільки саме Палата громад є єдиним органом, що вправі вирішувати всі питання фінансового характеру. Це не заважає сенаторам постійно вносити зміни до фінансових біллів. Практика показує, що Палата громад погоджується з цим, хоча і дає зрозуміти, що така згода не повинна створювати прецеденту.

Слабкість Сенату визначається і тим, що він  позбавлений мандату виборчого  корпусу і не може претендувати на роль загальнонаціонального законодавчого  органу.

Сенат був створений як виразник і захисник інтересів суб'єктів канадської федерації — провінцій. Верхня палата має дуже слабкі повноваження в сфері контролю за урядом. Це пояснюється тим, що кабінет складається з керівних діячів партії, що одержала більшість мандатів в Палаті громад. Будучи депутатами Палати, міністри регулярно присутні на засіданнях, у тому числі і для відповідей на питання парламентаріїв. З 1921 р. склалася традиція не призначати міністрами сенаторів, і за рідкісним винятком її притримуються і донині. Присутність міністрів в Палаті громад необхідно ще і тому, що більшість внесених урядом законопроектів так чи інакше пов'язана з проблемою фінансування, котру вирішує саме нижня палата. Зазначені обставини практично позбавляють сенат будь-яких важелів впливу на кабінет.

Відсутність міністрів у сенаті є головною причиною того, що верхня палата одержує  дуже мало інформації безпосередньо  від уряду. Це не дає сенаторам можливості визначити реальну потребу в прийнятті того чи іншого закону, тому Сенат виявляє низьку активність у внесенні публічних законопроектів, хоча теоретично має майже рівні права з Палатою громад у цій сфері.

Формально опозиція, що має більшість у Сенаті, але меншість у Палаті громад, могла  б використовувати верхню палату для блокування урядових законопроектів. Однак на практиці цього не відбувається, тому що лідери опозиції розуміють, що у випадку приходу їх до влади такий же прийом може бути використаний проти них; окрім того такий крок являв би собою грубе порушення парламентських традицій Канади і різко знизив би популярність опозиційної партії.

Подальше  ослаблення повноважень Сенату відбулося  в 1982 р. із прийняттям Закону про Конституцію, що встановив, що конституційні зміни  можуть прийматися Палатою громад в  обхід Сенату, якщо Сенат протягом 180 днів не схвалить запропонований проект змін.

Сенат складається з 104 членів, призначуваних  генерал-губернатором за рекомендацією  прем'єр-міністра. Передбачається, що сенатори представляють ту провінцію, від якої вони призначені. Для збереження принципу рівного представництва провінції розбиваються на чотири групи, кожна з який має право бути представлена 24 сенаторами. В даний час система представництва виглядає в такий спосіб: 

1. Приморські  провінції (Нова Шотландія, Нью-Брансуїк  —по 10 сенаторів, Принца Едуарда —4)—24 сенатори.

2. Квебек  — 24 сенатора.

3. Онтаріо  — 24 сенатора.

4. Західні  провінції (Манітоба, Саскетчеван,  Альберта, Британська Колумбія —  по 6 сенаторів) — 24 сенатора.

Окрім того, з 1949 р. призначають шість сенаторів  від провінції Ньюфаундленд, а  з 1976 р. — по одному сенатору від  Північно-Західних територій і Юкона.

Кандидат  на посаду сенатора повинен відповідати  чотирьом основним вимогам: мати канадське  громадянство; бути не молодшим 30 років; проживати в провінції, від якої він призначається; бути власником  нерухомості, вартість якої оцінюється в менш ніж 4 тис. дол. і не мати боргів.З 1930 р. сенаторами можуть призначатися жінки. До середини 60-х рр. члени сенату призначалися довічно. Відповідно до поправки до Конституції, прийнятої в 1965 р., сенатори залишаються в посаді до досягнення ними 75-літнього віку. Ця конституційна норма не має зворотної сили, тому особи, призначені в сенат до її прийняття, обіймали посаду довічно.

Система призначень, що існувала до 1965 р., і прагнення  використовувати заповнення вакансій як плату за послуги, зроблені своєї  партії людьми, що мають сумнівні здібності  парламентаріїв, мали три наслідки: по-перше, у сенат нерідко потрапляють  люди похилого віку, що уже не в змозі  принести реальної суспільної користі; по-друге, багато хто розглядає одержання  посади в Сенаті як непогане завершення політичної кар'єри і, по-третє, саме положення сенатора, що не потребує політичної боротьби і гарантує досить спокійне життя і пристойну винагороду, не стимулює активність членів верхньої палати.

Платня  сенатора в 1987 р. склало 54 тис. дол. на рік. Крім того, сенатори одержують щорічну не оподатковувану плату у розмірі 8 тис. дол. на рік. Їхні службові витрати оплачуються з державного бюджету. В 1985 р. спеціальна комісія рекомендувала заморозити платню сенаторів доти, поки вона не скоротиться до 60% від платні члена палати громад.

Сенатори  мають ті ж права і привілеї, що і депутати нижньої палати парламенту.

Сенатор може піти у відставку до закінчення терміну повноважень, подавши прохання на ім'я генерал-губернатора.

Конституція встановлює, що місце  сенатора стає вакантним  у таких випадках:

1. Якщо  сенатор був відсутній протягом  двох сесій підряд.

2. Якщо  сенатор заявляє під присягою, що він “виконував накази іноземної  держави”, чи переходить в іноземне  громадянство.

3. У  випадку визнання сенатора банкрутом  чи неплатоспроможним боржником.

4. Якщо  він визнаний винним у зраді  чи засуджений за вчинення  карного злочину чи якого-небудь  “ганебного злочину”.

5. У  випадку, якщо сенатор втрачає  нерухому власність чи перестає  проживати в провінції, яку  він представляє.

Офіційна  частина Сенату, як і Палати представників, складається з ряду посадових  осіб і комітетів. Характерна риса Сенату полягає в тому, що спікер цієї палати не обирається, а призначається, за рекомендацією прем'єр-міністра чи генерал-губернатором.

Система комітетів Сенату практично ідентична  комітетській структурі Палати громад. Комітети створюються на основі резолюцій Сенату і поділяються на постійні, спеціальні й об'єднані.