Відповідальність за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту 

Кафедра менеджменту і

міжнародного підприємництва

Варіант № 25 
 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА (ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ)

з дисципліни “ Інтелектуальна власність ”

на тему: Відповідальність за порушення прав на об’єкти інтелектуальної

власності 
 

Виконала:

 студентка  гр.ЕФІм-12

Трефілова М.О. 

Перевірила:

Дзюбіна К.О

Львів -2012 

ЗМІСТ 

ВСТУП

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Відповідальність за порушення прав на об’єкти інтелектуальної

власності

1.2 Методика оцінювання вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності

на основі доходного підходу методом зайвого прибутку 

Розділ 2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

2.1. Оцінювання вартості нового програмного забезпечення для автоматизації процедур коригування формул

2.2.Задачі

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 

 

ВСТУП 

     Термін "інтелектуальна власність" виник у процесі тривалої (починаючи з XVIII століття) практики юридичного закріплення за певними особами прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва, літератури тощо. У науковій термінології цей термін використовується з 50-х років XX століття. Інтелектуальну власність зачисляють до особливого виду власності, що має віртуальний характер. Саме це значно ускладнює усвідомлення її сутності та визначення.

     Інтелектуальна власність має подвійну природу. Право, що виникає у творця на результат інтелектуальної діяльності, подібне до права власності, що має особа, працею якої створено матеріальний об'єкт. Право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд і дає змогу передавати іншим особам (або надавати дозвіл на його використання). За цілим рядом ознак це право може належати до майнових прав і подібне до права власності.

     Водночас існують й інші відносини особистісного спрямування, які набувають юридичної чинності відповідно до права авторства. Автор володіє сукупністю особистих немайнових (моральних) прав, які не можуть бути відчужені від їх власника внаслідок самої їхньої природи.

     В Україні з розвитком ринкового господарства,  паралельно із західноєвропейськими країнами відбувався процес формування інституту інтелектуальної власності.  На початку ХХІст.  країна має інститут інтелектуальної власності,  що сформувався в загальних рисах і відіграє вагому роль у динамічному економічному й культурному розвиткові країни. Проте, слід наголосити, що нині актуальним є дефіцит знань з питань інтелектуальної власності, зокрема у тих,  хто приймає та ухвалює управлінські рішення.  Недостатня поінформованість суспільства з цих питань призводить до порушень прав,  а також гальмує впровадження об’єктів права інтелектуальної власності в цивільний обіг, що позначається на економічному розвитку держави й отриманні незалежного прибутку її громадянами.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Теоретична  частина

1.1 Відповідальність за порушення прав на об’єкти інтелектуальної

власності

     Адміністративний  спосіб полягає в розгляді та вирішенні суперечки органом державного управління. Процедура розгляду набагато простіша, ніж у цивільному судочинстві. Правовою основою є Кодекс України про адміністративні правопорушення, а також закони України: "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин" тощо.

     У галузі авторського права і суміжних прав адміністративний спосіб захисту прав передбачено тільки за публічний показ, порушення умов публічного демонстрування і тиражування кіно- і відеофільмів без прокатного посвідчення. Стосовно об'єктів промислової власності цей спосіб захисту прав передбачає накладення штрафів за неправомірне використання фірмових найменувань, торговельних марок тощо. Засобом захисту в цьому випадку є скарга, яку у встановленому адміністративним законодавством порядку подають у відповідний орган державного управління.

     Здійснення  дій, обумовлених законодавством України як недобросовісна конкуренція, спричиняє накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну і цивільно-правову відповідальність. До таких дій відносяться:

     - неправомірне використання чужого  імені, фірмового найменування, торговельних марок;

     - введення в обіг під своїм  позначенням товару іншого виробника;

     - відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарської діяльності і введення його в господарський оборот;

     - неправомірний збір, розголошення і використання комерційної таємниці, а також інші протиправні дії.

     Тобто Антимонопольним комітетом України  розглядаються скарги щодо дій після вводу об'єктів права інтелектуальної власності до господарського обороту.

     Типовими  видами адміністративних стягнень можуть бути: попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт тощо.

     Так, незаконне використання об'єкта права  інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, що призначені для їх виготовлення.

     Цивільно-правовий спосіб захисту прав. Суперечки, що пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції і вищому господарському суду. Якщо хоча б однією зі сторін у суперечці є фізична особа, то зазначена суперечка підвідомча суду загальної юрисдикції.

     У випадку порушення прав потерпілий подає позов - заяву, звернену до суду, про відправлення правосуддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У позовній заяві вказується форма захисту (заборона робити будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог, будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог.

     За  загальним правилом цивільного судочинства  конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування  відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної  власності зважуються два основних питання. Перше пов'язане зі встановленням  чи не встановленням факту використання ОІВ, що охороняється. Друге - з визначенням  розміру збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

     Власник прав на ОІВ має право вимагати від порушника:

• визнання прав власника;
• відновлення положення, що існувало до порушення права;
• припинення дій, що порушують право чи створюють погрозу його порушенню;
• відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду тощо.

     Якщо  в результаті незаконного використання ОІВ порушник одержав доход, потерпілий має право вимагати відшкодування  втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума такого доходу.

     Якщо  одночасно з порушенням майнових прав порушені особисті немайнові права автора, то він може зажадати майнову компенсацію за нанесення йому морального збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці і спроба видати ці результати за власну розробку.

     Суд, господарський суд має право  прийняти рішення чи визначення про заборону випуску твору, використання постанови, фонограми передачі в ефір чи по проводах, про припинення їхнього поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору, якщо буде досить даних про порушення авторського права і суміжних прав. Застосування цивільно-правових санкцій за порушення прав на ОІВ можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушення свого права.

     У Великобританії, Німеччині та низці  інших країн існують спеціалізовані патентні суди. Це дозволяє сконцентрувати досвід вирішення патентних суперечок, створити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити число інстанцій, що розглядають суперечки. В Україні поки що немає патентного суду, але існує практика створення судових колегій з інтелектуальної власності, наприклад, при Вищому господарському суді України. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності і тому можуть компетентне вирішувати суперечки щодо інтелектуальної власності.

     Так, згідно з Кодексом України про  адміністративні правопорушення (стаття 51 «Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності») незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії ІМС, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання й матеріалів, призначених для її виготовлення.

     Кримінальна відповідальність за порушення прав. Поряд з нормами цивільно-правового захисту прав на ОІВ, чинним законодавством передбачена також кримінальна відповідальність.

             Згідно з Кримінальним кодексом  України (стаття 136 «Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності») незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії ІМС, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафои від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її  виготовлення.

     Ті  самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди  у великому розмірі, - караються штрафом  від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян або  виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк  від двох до п’яти років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів або відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

     Дії, передбачені раніше, що вчинені службовою  особою з використанням службового становища або організованою  групою, або якщо вони завдали матеріальнолї шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

         Примітка. Матеріальну шкоду вважають  завданою у значному розмірі,  якщо її розмір у двадцять  і більше разів перевищує неоподатковуваний  мінімум доходів громадян, у великому  розмірі, - якщо її розмір у  двісті  й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі -  якщо  її розмір у тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.