Сутність та функції страхування життя

     Превентивну, яка забезпечує зниження страхового ризику за рахунок

обмеження в  договорі щодо виплат у випадку самогубства та зі страхових

випадків, які  відбулися в стані алкогольного і наркотичного сп'яніння. Водночас превентивна функція страхування життя виявляється на етапі укладення договору страхування життя шляхом проведення медичного андерайтингу.

     Інвестиційну, яка реалізується шляхом інвестування сформованих

страхових резервів в економіку країни.

     До  спеціальних функцій страхування  життя слід віднести такі:

     Функцію заощадження, яка проявляє себе в тому, що компанії зі страхування життя здійснюють зберігання та повернення коштів своїх клієнтів. Завдяки цій функції особа за рахунок щорічних посильних внесків може заощадити значну суму коштів, необхідну для реалізації планів у чітко визначений час в майбутньому – пенсія, навчання дитини, придбання будинку і т.д.

     Функцію створення доходу, яка відображається у виплаті страхувальникам доходу, отриманого страховиком за результатами його інвестиційної діяльності.

     Кредитну, яка полягає у тому, що страхова компанія, з коштів сформованих страхових резервів, здійснює кредитування страхувальників в межах викупної суми за договором страхування життя, а також іпотечне кредитування.

     Функцію збереження, яка забезпечує збереження коштів страхувальника, необхідних для внеску страхових премій, шляхом скорочення нераціональних витрат та сприяє довгостроковому фінансовому плануванню.

     Серед перелічених функцій страхування  життя доцільно виділити основні – притаманні лише страхуванню та без яких воно втрачає свій економічний зміст. До них можна віднести ризикову функцію та функцію створення і використання страхових резервів. Решта функцій страхування життя є допоміжні та характерні для деяких інших фінансових інструментів.

     До  головних відносить ризикову функцію також Борисова: "бо страховий ризик, як ймовірність настання збитку, безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування – наданням грошової допомоги потерпілим" [2]. До того ж, в англійському словнику страхових термінів страхування визначається як "система передання ризику і його комбінування". Тобто у країні, де виникла більшість класичних видів страхування, зміст останнього пов'язують, насамперед, із переданням ризику від страхувальника до страховика [3].

     За  допомогою основних функцій виконується головне завдання страхування життя – захист від фінансових наслідків такого ризику життя, як передчасна смерть, а для змішаного страхування життя – захист від фінансових наслідків ризику втрати особою працездатності внаслідок хвороби або нещасного випадку.

 

 

3. Особливості категорії  страхування життя

     Розглядаючи економічну сутність страхування життя, слід відзначити її особливість, яка полягає у поєднанні властивостей страхового захисту та заощадження коштів. У зв'язку з цим для страхування життя змінюють своє значення поняття страхового ризику та страхового випадку. Так, страховий ризик має у своїй основі непередбачуваність настання події. Таке поняття страхового ризику прийнятне для таких ризиків страхування життя, як ризик смерті або втрати працездатності внаслідок нещасного випадку. Проте закінчення терміну дії договору страхування, повноліття застрахованої особи не мають ознак страхового ризику. Водночас ці події не підпадають під визначення страхового випадку, для якого характерним є заподіяння шкоди об'єкту страхування.

     Такої думки дотримується О.І. Худяков, який зазначає, що при страхуванні життя страховим випадком може бути подія досить приємна, радісна і навіть бажана (наприклад, одруження, повноліття). Такого роду події, як правило, передбачувані, а часом і просто неминучі (як, наприклад, закінчення строку дії договору страхування життя). Внаслідок страхування життя не має на меті відшкодування збитків, заподіяних страховим випадком, що суперечить самій концепції страхування як економічній категорії.

     Своєю чергою, П.В. Заруба наголошує, що в основі особистого страхування, як і страхування майна, також лежить замкнений перерозподіл страхових платежів між учасниками особистого страхування через спеціальний страховий фонд. Разом з тим, очевидні й розбіжності між ними, тому що об'єктами страхових відносин в особистому страхуванні є працездатність, здоров'я, життя людей, тобто воно пов'язане із специфічною особливістю виробництва – відтворенням робочої сили. На відміну від страхування майна особисте страхування не забезпечує відшкодування матеріальних збитків, а дає змогу одержати грошову допомогу застрахованим громадянам або їхнім сім'ям [2].

     Ще  однією особливістю страхування  життя є те, що за договором,

який передбачає виплату страхової суми у випадку передчасної смерті застрахованої особи або у випадку дожиття її до закінчення терміну дії договору, страховик бере на себе зобов'язання гарантовано виплатити страхову суму. Так, укладаючи такий договір страхування життя та вчасно сплачуючи страхові премії, страхувальник точно знає, що страховик виплатить страхову суму йому або третій особі, він не знає лише чи станеться це в кінці строку дії договору чи раніше. В цьому полягає важливий економічний сенс страхування життя, оскільки маючи такі гарантії, страхувальник здійснює довгострокове планування своїх фінансів. З іншого боку, таких гарантій особі не може забезпечити більше жодний фінансовий інструмент. На відміну від договорів страхування життя, за договорами страхування майна страховик не виплачує страхову суму, якщо об'єкт страхування не зазнав шкоди внаслідок страхового випадку до кінця строку дії договору страхування. Такі високі зобов'язання страховика за договорами страхування життя формують високу вартість страхування. Так, для того, щоб забезпечити ефективне функціонування страхової компанії, страхова премія, яку сплачує страхувальник за договором страхування життя, має перевищувати страхову суму. На практиці страхова сума розраховується з врахуванням гарантованого доходу, визначеного в договорі страхування життя, а тому вона деколи перевищує розмір страхової премії. Водночас розмір страхової премії залежить від віку, статі та стану здоров'я застрахованої особи, а також терміну дії договору, тому для молодих людей з хорошим станом здоров'я, які укладають договір страхування життя на довший термін, умови страхування є значно вигіднішими. Перевищення розміру страхової премії над розміром страхової суми та наявність інвестиційного доходу за договорами страхування нехарактерними

для майнового  страхування.

     Враховуючи  таку велику кількість відмінностей страхування життя

від майнового  страхування, Є.П. Андрієвський наголошує, що страхування

життя – це видозмінений фактор народного заощадження у вузькому значенні цього слова, але в жодному разі не може підходити під визначення "майнове страхування" [3].

     Водночас  В.І. Серебровський висловлює думку, що страхування життя охоплює ті види страхових операцій, у яких момент ризику полягає в невизначеності строку людського життя [1]. Такої ж думки дотримується

Залєтов, який зазначає, що основним страховим ризиком за договорами страхування життя є тривалість людського життя, тобто не сама смерть, а час її настання, тобто:

• ймовірність померти в молодому віці або раніше від середньої тривалості

життя;

• ймовірність померти або вижити протягом певного періоду часу;

• ймовірність жити у старості, маючи більшу тривалість життя, що потребує

одержання регулярних доходів без продовження трудової діяльності [2].

     Автор роботи погоджується з цією думкою, однак хотіла би її уточнити, зазначивши, що основних ризиків життя є два. Перший з них пов'язаний з ймовірністю передчасної смерті особи, що може призвести до негативних фінансових наслідків для людей, які були на утриманні застрахованої особи (літніх батьків, малолітніх дітей, непрацездатних членів сім'ї). В такому випадку застрахована особа не відчує на собі негативних наслідків страхового випадку, а її бажання застрахуватися від цього ризику життя продиктоване почуттям любові до близьких людей та турботою про їх благополуччя. Страхування життя в цьому випадку можна розглядати як високоетичний, безкорисливий і навіть зворушливий вчинок.

     Другий  ризик життя пов'язаний з ймовірністю  пережити працездатний вік та не мати засобів до існування у зв'язку з втратою працездатності на старості. В цьому випадку особа, яка страхується на випадок дожиття, виходить зі своїх власних інтересів, а також інтересів своїх близьких людей, яких вона не хоче обтяжувати турботою про неї на старості. Мотивацією для укладання договору страхування на дожиття є відчуття страху перед злиденним життям без засобів до існування або мрії, які особа планує реалізувати на пенсії та для яких вона заощаджує кошти.

     Отже, на думку О.М. Залєтова, сутністю убезпечення життя є економічні відносини, які виникають за договором убезпечення життя, передбачають обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі смерті убезпеченого на користь вигодонабувача (член сім'ї, підприємство чи інша особа), за вирахуванням не повернених убезпеченим кредитів за таким договором та передбачених відсотків, а також, якщо це передбачено договором, у разі дожиття убезпеченого до закінчення строку дії договору та (або) досягнення убезпеченим визначеного договором віку. Умови договору убезпечення життя можуть також передбачати як доповнення до основного ризику обов'язок страховика здійснити страхову виплату в разі нещасного випадку, що стався з убезпеченим, та (або) його хвороби. Водночас під убезпеченням життя слід розуміти управління соціальними ризиками за рахунок організації централізованого страхового фонду з децентралізованих джерел [2].

     Особливість категорії страхування життя полягає в тому, що це складні економічні відносини між страховою компанією та страхувальником, застрахованою особою, вигодонабувачами і спадкоємцями, в процесі реалізації яких поєднуються ризикова та заощаджувальна функції. Доцільність поєднання цих функцій в одному фінансовому інструменті полягає в тому, що тільки за допомогою страхування життя можна одночасно захиститися від фінансових наслідків настання обох ризиків життя – ймовірності передчасно померти та ймовірність пережити працездатний вік. Проте реалізацію цього захисту здійснюють різні функції страхування життя – ризикова та заощаджувальна. Тому для кращого розуміння основних економічних властивостей страхування життя необхідно розглянути функції, які воно виконує. [2]

 

      ВИСНОВОК

     Отже, підбиваючи підсумки, слід зазначити, що в основі страхування життя, як і страхування майна, також лежить замкнутий перерозподіл страхових платежів між учасниками страхування через спеціальний страховий фонд. Разом з тим, очевидні й розбіжності між ними, які полягають у тому, що: страхування життя не забезпечує відшкодування матеріальних збитків, а дає змогу одержати грошову допомогу застрахованим громадянам або їхнім сім'ям; страховим ризик за договорами страхування життя не завжди має в своїй основі непередбачуваність настання страхового випадку; водночас страховим випадком можуть бути досить приємні і навіть довгоочікувані події; за договорами на дожиття страховик бере на себе зобов'язання гарантовано виплатити страхувальнику або вигодонабувачам страхову суму; страхова премія за цими договорами може перевищувати страхову суму.

     Такі  особливості категорії страхування  життя полягають в тому, що

вона поєднує  у собі ризикову та заощаджувальну функції. Доцільність поєднання цих функцій в одному фінансовому інструменті є доцільним, оскільки за допомогою страхування життя можна одночасно захиститися від фінансових наслідків настання обох ризиків життя – ймовірність передчасно померти та ймовірність пережити працездатний вік.

     Водночас, враховуючи особливий економічний  сенс страхування життя, розглядаючи  функції, які воно виконує, необхідно  виділити загальні функції – характерні для галузі страхування в цілому та спеціальні функції – характерні лише для страхування життя. В такому випадку до загальних функцій страхування життя слід віднести: ризикову, створення та використання страхових резервів, превентивну та інвестиційну. До спеціальних функцій страхування життя належать: функція заощадження, функція створення доходу, функція збереження та кредитна функція.

     Вищевикладене свідчить про важливість і необхідність розвитку страхування життя в  Україні, а також те, що тільки комплексні заходи з боку держави та самих  страхових компаній допоможуть постійно розвивати цей сегмент ринку фінансових послуг, передумовами якого є:

— поступове  зростання доходів населення  з тенденцією до подолання низького рівня платоспроможності;

— підвищення заінтересованості  юридичних та фізичних осіб у захисті  своїх майнових інтересів;

— збільшення кількості  прибуткових підприємств;

— розвиток ринків фінансових послуг (у тому числі  фондового ринку) та формування національної системи іпотечного кредитування;

— розвиток системи  недержавного пенсійного забезпечення. 

 

      СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вісник МНТУ, Серія економіка № 2 (5), 2010,  Кухтик Т.В., Цвентух Ю. Є., «Ринок страхування життя в Україні: тенденції розвитку та напрями реформування»
2. Збірник науково-технічних праць, Науковий вісник НЛТУ України. – 2009, вип. 18.4, О.І.Фарат «Сутність страхування життя та його функції»
3. Науковий журнал ТНЕУ «Світ фінансів», 3/2010, Валентина Комадовська «Особливості управління портфелем договорів страхування життя»
4. Управление персоналом – Украина №11, (206), 2010, Татьяна Заворотько «Накопительное страхование: чем моложе, тем эффективнее»