Сутність та функції страхування життя

ВСТУП

       Сучасний етап розвитку світової економіки та міжнародних відносин, процеси ринкової трансформації національної економіки, входження України до системи світових господарських зв’язків зумовлюють необхідність розвитку страхового ринку з урахуванням світового досвіду та національних особливостей.

     Особливо  актуальною є проблема формування та подальшого розвитку ринку страхування  життя для країн із перехідною економікою, зокрема для України, де відбуваються кардинальні зміни  в економічній системі. Процеси ринкової трансформації національної економіки зумовлюють необхідність проведення дослідження міжнародного ринку страхування та розробки шляхів ефективного використання світового досвіду у страхуванні життя для подальшого розвитку цієї послуги в Україні, що забезпечить всебічне здійснення економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, її подальшу інтеграцію у світове господарство.

     В усіх країнах з ринковою економікою страхування життя є найважливішим  елементом соціальної системи держави, що дозволяє успішно вирішувати багато суспільних проблем, а також задовольняти потреби юридичних та фізичних осіб в забезпеченні стійких гарантій захисту їх економічних інтересів, пов’язаних зі здійсненням різних видів господарської діяльності, збереженням визначеного рівня добробуту і здоров’я. Страхування — це найбільш доступний спосіб забезпечення подібних гарантій, воно здатне стимулювати ріст заощаджень населення, відшкодувати втрати в доходах. Україна поступово відмовляється від непосильних соціальних гарантій та неефективної і економічно обтяжливої системи соціального забезпечення, яка дісталася їй у спадок від радянських часів. Таким чином, у зв’язку з існуючими недоліками в організаційній системі державного соціального забезпечення потенціал розвитку страхування життя зростає, оскільки метою страхування життя є доповнення системи соціального забезпечення.

 

1. Розвиток страхування життя в Україні у пострадянський період; сутність страхування життя

   В першу  чергу, хотілося б почати з роздумів щодо проблем розвитку страхування життя в Україні Кухтика Т.В. та Цвентуха Ю.Є. які, описують розвиток страхового ринку в Україні наприкінці XX століття – на початку XXI століття.

     Загальна  картина дещо покращилась з прийняттям у 1996 році Закону України «Про страхування», який фактично констатував наявність страхування життя та ввів нові правила гри на ринку ризикового страхування, проте певного перелому ситуації було досягнуто лише у 2000 році, коли галузь продемонструвала перші позитивні показники зростання. За наступні півтора роки позитивні тенденції почали поступово, але досить систематично закріплятися. Так на ринку чітко виділилось кілька лідируючих

компаній, які  надають високоякісні послуги з  класичного страхування життя, постійно збільшують власну клієнтську базу і обсяги залучених платежів та мають серйозну зацікавленість у розвитку галузі. Разом з ЛСОУ ці компанії у минулому році провели серйозну роботу по створенню в Україні законодавчої бази європейського зразка, в першу чергу щодо регламентування страхування життя, як окремої галузі, що знайшло своє відображення у прийнятій новій редакції Закону України «Про страхування».

     В результаті вже сьогодні ми можемо стверджувати, що Україна знаходиться  на порозі докорінних реформ у галузі страхування життя. У зв’язку з цим особливої уваги заслуговують такі положення. По-перше, питання відродження галузі не може вважатися вирішеним і набуває все більшої актуальності. По-друге, з прийняттям Закону «Про страхування» було створено плацдарм для подальшого реформування та зроблено перший крок у напрямку відродження страхування життя як важливої соціально орієнтованої галузі в економіці України. По-третє, результатом роботи стало й те, що про галузь страхування життя в Україні почали серйозно говорити з найвищих владних трибун, повсякчас підкреслюючи її соціальне значення та великий інвестиційний потенціал, що особливо актуально на фоні пенсійної реформи, яка наближається, проблем з зовнішнім кредитуванням та інвестиціями в економіку країни. Компанії, які займаються страхуванням життя розробили абсолютно прозору та чітку концепцію реформування галузі, яка уже підтримана урядом по більшості позицій та знаходиться на розгляді у Верховній Раді, і тепер лише від законодавців залежить як швидко і наскільки рішуче буде реалізована реформа страхування життя та чи здійсняться при цьому основні очікування. [1]

     Реформування  галузі страхування життя відповідно до пропонованої концепції матиме за результат цілу низку як соціальних так і економічних

наслідків. Головним результатом реформи буде звичайно стрімкий розвиток страхування життя та, як наслідок, зростання страхових платежів, в першу чергу за рахунок розвитку корпоративного страхування, широке охоплення населення договорами страхування життя з відповідним рівнем соціального захисту. Досвід країн колишнього соцтабору показує, що подібні реформи призводять до вибухоподібного становлення ринку.

     Страхування життя взагалі, а особливо корпоративне страхування життя є одним з основних інструментів системи соціального захисту та соціального забезпечення населення. Слід зазначити, що в більшості країн світу держава ще сторіччя тому відмовилася від ідеї тотального соціального забезпечення населення за рахунок суттєвого перерозподілу національного продукту через державний бюджет. Соціальна роль держави в цих країнах обмежувалася гарантуванням мінімального життєвого рівня певним верствам населення, які за об’єктивними причинами не могли самостійно забезпечити своє існування. Слід підкреслити, що державою гарантувався певний мінімальний соціальний стандарт. Решту соціального забезпечення держава переклала на плечі самого населення та недержавної соціальної інфраструктури, ключовими складовими якої були страхові компанії, пенсійні фонди тощо.

     Подібна ситуація відбувається сьогодні і в Україні. Держава поступово відмовляється від непосильних соціальних гарантій та неефективної і

економічно обтяжливої системи соціального забезпечення, яка дісталася їй у спадок з радянських часів, часто не пропонуючи на заміну адекватних

альтернативних  інструментів. Розвиток страхування життя та корпоративного страхування життя зокрема повинен закрити частину прогалин в соціальній політиці держави, в першу чергу в системі соціального захисту населення та його пенсійного забезпечення. Таким чином в Україні буде зроблено перші кроки в напрямку перенесення частини соціального навантаження держави на страхові компанії. Кошти, які будуть виділятися підприємствами на створення соціальних гарантій для своїх працівників та

додаткового пенсійного забезпечення, через недержавну соціальну інфраструктуру на базі страхових компаній повинні зробити свій внесок у вирішення проблеми подолання бідності зростання добробуту населення. [1]

 

2. Зміст страхування життя через прояв у функціях

   На  думку Осадця, зміст страхування, розкривається в його функціях,

до яких належать:

• Ризикова, яка полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної

відповідальності  за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором;

• Функція створення та використання страхових резервів (фондів) виявляється у перерозподілі коштів між страхувальниками на користь тих, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку;

• Функція заощадження коштів. З огляду на цю функцію страхова система є

альтернативною  банківській, оскільки особисте страхування (на дожиття,

пенсій, ренти) дає  змогу заощадити кошти (навіть примножити їх у випадку

виплати інвестиційного доходу) та отримати страховий захист;

• Превентивна функція спирається на те, що страховики та страхувальники

зацікавленні у зменшенні наслідків страхових подій. Вона має виховний характер, що формує свідомість власника, який бажає зберегти своє майно.[2]

     Такі  ж функції страхування з деякими  відмінностями в назвах наводять й інші автори. Так, О.Д. Заруба, В.А. Борисова та О.В. Огаренко до функцій страхування відносять ризикову, функцію збереження (відповідає функції заощадження коштів), попереджувальну (відповідає превентивній функції) та контрольну (відповідає функції створення та використання страхових

резервів). [3]

     Своєю чергою науковці намагаються розширити  функції страхування

розглядаючи їх на мікро- та макрорівнях. Так, на рівні  індивідуального виробництва виявляються  такі функції страхування:

• ризикова (компенсація страховиком ризиків, що їх йому передає страхувальник);

• зростання можливостей кредитування (наявність договору страхування забезпечує страхувальнику доступ до додаткових фінансових ресурсів: наприклад, договір страхування майна необхідний для одержання кредиту);

• концентрація на зовнішніх ризиках ринкового середовища – ризиках конкуренції;

• попереджувальна (забезпечує контроль і превенцію ризиків на підприємствах та в домогосподарствах).

     На  рівні національної економіки страхування  здійснює такі функції:

• забезпечує безперервність суспільного виробництва шляхом попередження

страхових випадків і своєчасної компенсації збитків  внаслідок їх настання;

• зменшує витрати державних фінансів, зокрема на соціальні потреби;

• стимулює науково-технічний прогрес, зокрема завдяки наданню інвестиційних ресурсів для соціально важливих напрямів розвитку суспільства;

• захищає інтереси потерпілих у системі відносин цивільної відповідальності

шляхом своєчасної компенсації заподіяної шкоди, зокрема  за допомогою

страхування цивільної  відповідальності власників автотранспортних засобів [2].

     Однак особливий зміст страхування  життя не повною мірою розкривається  у перерахованих функціях страхування. У зв'язку з цим є необхідність визначити функції, які виконує  страхування життя. Так, на думку  О.М. Залєтова, страхуванню життя в умовах ринкової економіки притаманні такі функції:

• Формування соціально-орієнтованого суспільства з убезпеченим майбутнім. Від наявності страхування життя для громадян розвинених країн залежить соціальний статус, навчання, кредит у банку, пенсія тощо. Вважається, що рівень розвитку страхування життя відображає рівень розвитку суспільства в цілому та впевненості громадян у стабільності в державі зокрема.

• Соціального страхування. Страхування життя багато в чому доповнює систему соціального страхування та забезпечення. Зокрема, довгострокове страхування життя пов'язане з реалізацією пенсійних гарантій населенню.

• Сприяння поліпшенню демографічної ситуації. Страхування життя економічними методами стимулює громадян до дбайливого ставлення до свого здоров'я. Зокрема, у більшості країн світу ще до укладання договору страхування життя страховики вивчають історію хвороби клієнта, враховують масу його тіла, наявність шкідливих звичок тощо, які істотно впливають на розмір страхових внесків та умови страхування.

• Інвестиційна. Оскільки страхові компанії залучають "довгі" гроші, вони є тим локомотивом, який може досить ефективно тягти за собою систему інституціональних інвестицій, що особливо важливо для економіки. Вміле та

розумне використання коштів страхових резервів допомагає вирішувати завдання фінансування багатьох витратних державних проектів без залучення зовнішніх інвесторів.

• Кредитна. Законодавство більшості розвинених держав передбачає право

страховиків кредитувати  страхувальників за договорами страхування життя в межах викупної суми на момент видачі кредиту та на строк, що не перевищує період, який залишився до закінчення дії договору страхування життя.

• Мотивації персоналу суб'єктів господарювання. Довгострокове нагромаджувальне страхування життя є невід'ємним елементом сучасного управління кадрами. Такі програми не тільки допомагають керівнику з мінімальними витратами вирішити "кадрове питання", але й дають змогу створити ефективне управління фінансовими потоками підприємства [3].

     В перелічених категоріях переплітаються функції страхування життя, його завдання та роль, яку воно виконує в суспільстві. Тому перелік функцій страхування життя потребує деяких уточнень. Водночас, враховуючи особливий економічний сенс страхування життя, розглядаючи функції, які воно виконує, необхідно виділити загальні функції – характерні для галузі страхування в цілому та спеціальні функції – характерні лише для страхування життя. В такому випадку до загальних функцій страхування

життя слід віднести:

     Ризикову, що здійснюється шляхом передачі страхувальником за певну плату страховій компанії матеріальної відповідальності за наслідки прояву

таких страхових  ризиків, як смерть застрахованої особи та повна або часткова втрата працездатності.

     Створення та використання страхових  резервів, яка полягає у формуванні страховиками страхових фондів для їх подальшого перерозподілу на користь осіб, які постраждали внаслідок страхових випадків.