Створення та функціонування страхових організацій

– для страховиків, котрі займаються страхуванням життя – в сумі, еквівалентній 1,5 млн. ЄВРО, в т.ч. діючі  страховики протягом двох років з набрання чинності цим законом (тобто до 07.11.2003 р.) повинні набрані 750 тис. ЄВРО і протягом трьох років (тобто до 07.11.2004 р.) – 1,5 мли. ЄВРО.

Законом України "Про страхування" в  редакції 1996 р. іноземним інвесторам дозволялось брати участь у створенні українських страховиків тільки шляхом утворення спільних підприємств, де вони могли володіти не більше, як 49% акцій. Цей же Закон в редакції 2001 р. не передбачає такої норми. В ньому лише вказано, що страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України. Скасування попередньої норми і наявність щойно згаданої дозволяє утворювати в Україні на підставі українського законодавства страхові компанії зі 100-відсотковим іноземним капіталом.

Діяльність  страховика полягає в укладенні договорів страхування і виконанні зобов'язань згідно них, а також в управлінні грошовими і матеріальними активами.

Як  і інші господарські суб'єкти, страхові компанії можуть ліквідовуватись (повністю припиняти діяльність), реорганізовуватись (зливатись з іншими або приєднуватись до інших) та сануватись (оздоровлюватись, тобто зміцнювати фінансовий стан). Повна ліквідація може здійснюватись згідно рішення акціонерів або ухвали господарського суду (у випадку банкрутства).

Одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію компанії призначається ліквідаційна комісія, котра керує процесом закриття підприємства. Вона складає перелік діючих договорів страхування і визначає зобов'язання згідно них, виявляє усіх дебіторів і кредиторів та здійснює розрахунки з ними. Для цього використовуються наявні грошові кошти, а при необхідності продається майно компанії. Після розрахунків з застрахованими і кредиторами сплачуються усі належні податки та збори і здійснюються розрахунки (розподіл коштів) з акціонерами. Наприкінці цих робіт складається завершальний (ліквідаційний) баланс котрий підтверджується аудитором, в міліцію здаються печатки і штампи, а в реєструючий орган подається заява з проханням виключити компанію з реєстру підприємств та організацій України.

Процедура реорганізації компанії шляхом приєднання або злиття з іншою відбувається дещо по-іншому. Їй передує досягнення домовленості між учасниками процесу  реорганізації про умови злиття чи приєднання, зміну структури компанії, розподіл посад та інше. Після цього одна з компаній, як правило, слабша або менша, ліквідується. За рахунок її статутного фонду купуються (отримуються) акції компанії, котра залишається. Їй же передаються страхові резерви і відповідальність за діючими договорами від ліквідованої компанії.

Законом України "Про страхування" (редакція 2001 р.) передбачено також реорганізацію  страховика згідно рішення органів  нагляду за страховою діяльністю. Така реорганізація можлива шляхом:

– перетворення в страхового посередника;

– об'єднання кількох страховиків в одну компанію з визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови, що на це погодяться власники страховиків;

– залучення до числа учасників  страховика інших страховиків (у  тому числі іноземних страховиків) за умови здійснення ними розрахунків згідно зобов'язань та боргів страховика, строк сплати яких уже настав.

Примусова санація може призначатися органом  нагляду за страховою діяльністю у разі:

1) невиконання страховиком зобов'язань  перед страхувальниками протягом  трьох місяців;

2) недосягнення страховиком визначеного законом розміру статутного фонду;

3) в інших випадках, передбачених  діючим законодавством.

Примусова санація передбачає:

1) проведення комплексної перевірки  фінансово-господарської діяльності  страховика, в т.ч. обов'язкової аудиторської перевірки;

2) визначення органом нагляду за  страховою діяльністю управляючої  особи (тимчасового адміністратора  компанії), котрим здійснюється фінансове,  господарське і кадрове управління  страховиком;

3) встановлення заборони на вільне  користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу органу нагляду.

Кожна страхова компанія має матеріальні, фінансові, трудові та інформаційні ресурси.

До  матеріальних ресурсів належить нерухоме і рухоме майно – будівлі транспорт, обчислювальна та офісна техніка, меблі. До фінансових ресурсів відносяться власні кошти і кошти, що перебувають в управлінні компанією – статутний фонд, вільні резерви, нерозподілений прибуток, гарантійний фонд, страхові резерви. До трудових ресурсів відноситься персонал компанії, кваліфікація котрого повинна бути достатньою для ефективної діяльності підприємства. До інформаційних ресурсів відносяться масиви даних про страхувальників, діючі страхові договори та зобов'язання згідно них, довідкова, законодавча, нормативна інформація, статистичні дані і дані бухгалтерського обліку.

В сучасних умовах головну роль відіграють трудові та інформаційні ресурси, з  допомогою котрих здійснюється ефективне  управління матеріальними і фінансовими  ресурсами.

Висновки 

Все більшого поширення в Україні набирає діяльність акціонерних страхових компаній. Як відомо, акціонерне товариство взагалі і страхове зокрема створюються у відповідності з Законом України "Про господарські то¬вариства". Воно може бути відкритим або закритим, що відображається в його статуті. Товариство набуває права юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Однак, для проведення страхування необхідно, крім того, одержати ліцензію, про що йшлося в попередньому параграфі.

Статут  акціонерного страхового товариства повинен включати всі його основні характеристики: вид то¬вариства, предмет і цілі його діяльності, склад за¬сновників, фірмове найменування і місцезнаходження, розмір статутного фонду, відомості про категорії акцій та інших цінних паперів, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних категорій, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, порядок розподілу прибутку і відшкодування збитків, структуру і компетенцію органів управління товариством і порядок прийняття ними рішень, в тому числі перелік питань, щодо яких необхідна кваліфікована більшість голосів. Статут затверджується установчими зборами ак¬ціонерного товариства.

Статутний фонд товариства закритого типу створю¬ється за рахунок внесків засновників, а товариства від¬критого типу — шляхом обміну внесків на акції для засновників і запрошених ними до участі в товаристві акціонерів. Засновники і акціонери товариства можуть здійснювати свої внески у вигляді:

— грошових коштів в національній та іноземній ва¬люті;

— різних видів майна (будинки, споруди, устаткуван¬ня, тощо);

— прав користування землею, водою та іншими при¬родними ресурсами, будинками, спорудами, устаткуван¬ням;

— інших майнових прав (в тому числі  на інтелекту¬альну власність, "ноу-хау" і т. д.).

Оцінка  акцій, матеріальних цінностей, "ноу-хау", ін¬телектуальної власності визначається за погодженням всіх акціонерів. Така оплата може здійснюватись лише за рішенням установчих зборів або загальних  зборів акціонерів. Протокол зборів у  цьому випадку також необхідно подати для реєстрації.

При утворенні акціонерного товариства статутний капітал повинен бути повністю розподілений між за¬сновниками.

В момент заснування страхового товариства наяв¬ність акцій, що пропонуються до розміщення шляхом відкритої підписки (публічного продажу), не допуска¬ється.

Зміна статутного капіталу може бути здійснена  рі¬шенням загальних зборів акціонерів шляхом: — збільшення статутного капіталу (випуску додат¬кових акцій) при  розширенні діяльності товариства (не¬залежно від оплати інших акцій);

— консолідації існуючих акцій або  розділу існуючих акцій на акції  меншого номіналу;

— зменшення статутного капіталу за рахунок  зни¬ження номінальної вартості акцій або акумулювання частини  акцій.

Розвиток  акціонерних товариств (в тому числі стра¬хових) супроводжується досить складними процесами. Крупні товариства можуть виступати співзасновниками нових страхових товариств, купувати акції діючих компаній. У випадках, коли одно товариство володіє контрольним пакетом акцій інших, юридичне самостій¬них страхових товариств, створюється така організаційна структура, як холдінг-компанія. Це означає централізацію страхового капіталу і управління.

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел

1. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ, 2002-208с.
2. Воблий К.Г. Основи економії страхування. - Тернопіль: Економічна думка, 2001.
3. Закон України ”Про внесення змін до Закону України”// “Про оподаткування прибутку підприємств // України – business.-2003.-21-28 січня, №3.
4. Замков О.М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О.О. Слюсаренко – К.: Міжнародна агенція «Bee Zonc», 2003.
5. Кавалєц С. Реформування колишніх ощадних банків: можливості та ризики // Семінар з питань стратегії з вибраних напрямків розвитку та реформування банківської системи. — К., 1996.
6. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІП.
7. Про довірчі товариства. Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993р. № 23—93.
8. Про страхування. Закон України від 7 березня 1996 р. М 85/96-ВР.
9. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол.і наук.ред.СС.Осадець.Вид.2-у, переробл. і доп.-К.: КЕНУ,2002.-599с.
10. Шумелда Я. Страхувння: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. Тернопіль: 2003-260с.