Страхування

     Відповідно  до чинного законодавства, пенсійне забезпечення (не страхування) в Україні  складається з трьох рівнів: солідарного, накопичувального пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення.

     Законодавчо визначено перший та другий рівень (солідарний та накопичувальний) як пенсійне страхування, третій (недержавний) є  пенсійним забезпеченням. Обґрунтування різниці таким визначенням немає. На нашу думку, перший рівень тільки набуває страхового статусу, другий рівень є класичним видом соціального пенсійного страхування, а третій має елементи і пенсійного страхування, і пенсійного забезпечення. Чинним законодавством передбачено умови функціонування недержавного пенсійного страхування, яке є частиною накопичувального пенсійного страхування і ґрунтується на засадах добровільної участі громадян. Законом "Про недержавне пенсійне забезпечення" визначено правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні, він регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.

     Сучасний  стан пенсійного забезпечення і захист непрацездатного населення в  Україні залежать від рівня економічного розвитку держави, а також розвитку його інститутів

     Нагальною потребою і важливим завданням щодо подальшого розвитку пенсійної системи  є запровадження цілісної системи  звітності, фінансового обліку та державного контролю в сфері соціального страхування. На його вирішення і направлений законопроект "Про єдиний соціальний внесок і адміністрування збору і обліку єдиного соціального внеску", який дасть можливість вирішити проблемні питання, пов'язані з ухиленням від сплати страхових внесків до пенсійного та інших соціальних страхових фондів. 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Основні положення постанови КМ України «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації» №1535 від 12.10.2002 року

     Під повітряним транспортом розуміють:

1. повітряні судна цивільної авіації, що входять до Єдиного державного

     реєстру цивільної авіації України;

2. повітряні судна та літальні апарати, що не входять до реєстру ЦА;
3. повітряні судна та літальні апарати, що входять до Єдиного державного реєстру військово-транспортної авіації.

     З усіх перелічених об'єктів обов'язковому страхуванню підлягає тільки повітряний транспорт п. 1.

     Повітряний  кодекс у ст. 103 та Постанова КМУ  № 1535 визначають порядок та умови  проведення обов'язкового авіаційного  страхування і включають 5 видів страхування:

1. обов'язкове страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;
2. обов'язкове страхування авіаційних суден.
3. обов'язкове страхування відповідальності повітряного перевізника й виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам.
4. обов'язкове страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, завдану третім особам.
5. обов'язкове страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків.

     Обов'язкове страхування здійснюється страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали в установленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Авіаційного страхового бюро.

     Авіаційне страхове бюро здійснює координацію діяльності страховиків у галузі страхування авіаційних ризиків та представляє їх інтереси в міжнародних об'єднаннях страховиків.

     Утворення Авіаційного страхового бюро та його державна реєстрація здійснюється в  порядку, визначеному Кабінетом  Міністрів України.

     Розглянемо  загальні вимоги до обов'язкового авіаційного  страхування цивільної авіації, визначені Постановою Кабінету Міністрів  України „Про затвердження порядку  та правил обов'язкового авіаційного  страхування цивільної авіації" № 1535 від 12.10.2002р.

     Обов'язкове авіаційне страхування цивільної  авіації проводиться з метою  забезпечення захисту інтересів  експлуатантів, пасажирів, третіх осіб і включає, як уже зазначалося  вище:

1. страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, завдану пасажирам, багажу, пошті, вантажу;
2. страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, завдану третім особам;
3. страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;
4. страхування повітряних суден;
5. страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

     Суб'єктами обов'язкового авіаційного страхування  цивільної авіації є страховики, страхувальники.

     Страховиками  є юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензії на проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, зареєстровані в уповноваженому органі виконавчої влади в галузі цивільної авіації і які можуть бути членами Авіаційного страхового бюро.

     Страхувальниками  можуть бути українські експлуатанти повітряних суден, повітряні перевізники, які мають право здійснювати  пасажирські та вантажні перевезення, особи, які мають право власності  на повітряне судно, та особи, які  є замовниками авіаційних робіт.

     Вимоги  порядку й правил поширюються  на іноземних експлуатантів повітряних суден під час виконання ними польотів у повітряному просторі України в частині відповідальності за шкоду, завдану пасажирам, багажу, пошті, вантажу та третім особам.

     Конкретні умови обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації визначаються договорами обов'язкового страхування.

     У страховому полісі (сертифікаті), який належить до бортової документації повітряного  судна, обов'язково зазначаються:

• номер (серія) та дата видачі;
• підстава видачі;
• назва страховика;
• назва страхувальника;
• назва додатково застрахованих осіб (повітряних перевізників) - у разі потреби;
• тип повітряного судна, його державний та реєстраційний знаки;
• перелік страхових ризиків;
• страхова сума;
• географічні межі польотів;
• термін дії договору;
• види польотів;
• назва перестраховика (за вимогою страхувальника);
• особливі умови страхування;
• винятки (застереження).

     Страховий поліс (сертифікат) засвідчується підписом та печаткою страховика.

     У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний протягом двох робочих днів письмово

    Основні положення «Правила добровільного страхування  транспортних засобів (КАСКО)»

    Українська  страхова компанія “Гарант-АВТО” (надалі — Страховик) на умовах цих Правил проводить добровільне страхування автомобілів, автобусів, самохідних машин, що сконструйовані на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, а також колісних тракторів (надалі — транспортні засоби).

    Договір страхування (страховий поліс) укладається з фізичними або юридичними особами (надалі — Страхувальники) при пред’явленні ними документів, що необхідні для внесення достовірних даних у поліс.

    Об’єкт  страхування: майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, який пройшов реєстрацію в ДАІ і належить йому на правах власності, повного господарського володіння, оперативного управління або на інших законних підставах (договір оренди, лізингу, доручення тощо).

    Страховий ризик — це ймовірне пошкодження, знищення або викрадення транспортного засобу Страхувальника.

    До  страхових випадків відносяться:

    Пошкодження чи знищення транспортного засобу або  його частин (у т. ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

    Викрадення  транспортного засобу; крадіжка, пошкодження  або знищення його частин, деталей, приладів і приладдя, що викликані  навмисними діями третіх осіб у будь-якому  місці знаходження транспортного  засобу.

    Пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок стихійного лиха (повінь, буря, ураган, смерч, цунамі, шторм, злива, град, обвал, лавина, оповзень, вихід  підгрунтових вод, паводок, сель, удар блискавки, осідання грунту), падіння  дерев та інших предметів, нападу тварин, а також пожежі чи самозаймання транспортного засобу.

    Термін  дії договору страхування: від двох тижнів до одного року.

    На  страхування приймається транспортний засіб у непошкодженому стані, що пройшов техогляд в установлений термін і не застрахований в інших страхових компаніях за тими ж видами ризиків.

    На  страхування КАСКО не приймаються  транспортні засоби, що знаходяться  в експлуатації понад 9 років (якщо інше не передбачено договором страхування), а також такі, що мають серйозні пошкодження і значну корозію за оцінкою Страховика.

    Транспортний  засіб може бути застрахований:

    На  повну вартість. При цьому страхова сума дорівнює дійсній вартості транспортного  засобу. Якщо заявлена Страховиком  вартість викличе сумнів у Страховика, він має право вимагати документ, що підтверджує її достовірність.

    На  суму в частці від повної вартості (але не менше 1/10 дійсної вартості). У цьому разі Страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати збитки пропорційно відношенню страхової  суми до дійсної вартості транспортного засобу.

    Із  застосуванням “системи першого  ризику”.

    При страхуванні транспортних засобів  Страхувальнику, за згодою зі Страховиком, надається право укладати договір  за умови відшкодування збитків  без урахування знижки на знос частин, деталей і приладдя, що підлягають заміні у разі їхнього пошкодження або знищення, зі сплатою додаткового платежу до тарифу КАСКО, залежно від терміну експлуатації транспортного засобу:

    а) від 1 року до 3-х років — 5 %;

    б) від 3-х років до 5-ти — 10 %;

    в) від 5-ти років до 7-и — 25 %;

    г) від 7-и років до 9-ти — 30 %.

    Усі збитки, які пов’язані зі страхуванням самохідних машин, що сконструйовані на шасі автомобілів, та колісних тракторів  відшкодовуються у разі настання страхових випадків на території  України.

    До страхових випадків не відносяться виплати страхового відшкодування не провадяться у разі викрадення транспортного засобу або крадіжці його окремих частин і деталей, а також при знищенні чи пошкодженні його внаслідок:

    До  страхових випадків не відноситься  захоплення транспортного засобу третіми особами, які добровільно допущені власником чи його дорученою особою в салон, чи при використанні транспортного засобу як таксі (якщо це не обумовлено у договорі страхування — “транспортний засіб — таксі").

    Договір страхування може укладати будь-яка фізична або юридична особа на користь власника чи будь-якої іншої особи, яка використовує транспортний засіб на законних підставах.

    Договір страхування укладається на підставі письмової заяви про добровільне  страхування. При заповненні бланка заяви Страхувальнику необхідно відповісти на ряд запитань, на підставі яких визначається розмір страхового тарифу. Заповнення заяви не зобов’язує Страхувальника продовжувати укладання договору страхування.