Страхування майна громадян

     Зазначені дані є базою для розрахунку суми збитку. Визначити суму збитку та страхового відшкодування - найскладніша та найвідповідальніша робота страховика, що передбачає такі послідовні етапи:

     установлення  факту загибелі або пошкодження  будівель;

     визначення  причини завданого збитку та вирішення питання про наявність страхового або нестрахового випадку;

     визначення  ступеня знищення або пошкодження  будівель.

     При оцінюванні ступеня знищення або  пошкодження будівлі розрізняють  тотальний та частковий збиток.

     Розмір  тотального збитку визначається:

     при повному знищенні будівлі без  залишків будівельних матеріалів, придатних  для будівництва, - як сума вартості (оцінки) будівлі з урахуванням  суми зносу та витрат з рятування  будівлі;

     якщо  будівлю знищено, але є залишки  будівельних матеріалів, придатних для будівництва, - як різниця між сумою вартості будівлі (з урахуванням суми зносу) та витрат з її рятування і сумою вартості залишків матеріалів (із сумою зносу) з урахуванням їх знецінення внаслідок страхового випадку. Сума збитку набирає такого вигляду:

     3=В-І+Р-Б,

     де  В-первісна вартість будівлі;

     І - сума зносу;

     Р - витрати з рятування будівлі;

     Б - вартість залишків, придатних для  будівництва.

     При частковому збитку (пошкодженні будівель) основою для визначення втрат  є вартість відновлення (ремонту) будівлі з урахуванням суми зносу та вартості залишків від пошкоджених (знищених) конструктивних елементів. Вартістю відновлення будівлі є витрати, необхідні для того, щоб привести будівлю до стану, коли вона буде придатною для експлуатації", аналогічно тому, в якому будівля перебувала до настання страхового випадку.

     Розмір  суми збитку є вихідним показником для розрахунку суми страхового відшкодування. Оскільки будівлі страхуються за системою пропорційної відповідальності, обсяг страхового відшкодування залежить не лише від нарахованої суми збитку, а й від розміру суми, на яку застраховано будівлю. Тому сума страхового відшкодування визначається залежністю

     

     де 3 - сума збитку;

     С - страхова сума за договором;

     О - страхова оцінка.

     Якщо  будівлі застраховані на повну вартість, то відбувається повне відшкодування  збитку.

     Приклад. При дійсній вартості 32000 грн. житловий будинок був застрахований на суму 20000 грн. Через настання страхового випадку вартість відновлювальних робіт з урахуванням зносу досягла 1400и грн. У такому разі страхувальник отримає страхове відшкодування в сумі 8750 (14000 - 20000 : 32000). Якби страхова сума становила 32000 грн., то страхувальник отримав би 14000 грн.

     Страхове  відшкодування виплачується страхувальникові протягом обумовленого договором терміну (двох, трьох днів) після одержання  всіх необхідних документів.

     Подальша  дія договору страхування залежить від розміру виплаченого страхового відшкодування. У разі виплати страхового відшкодування в повній страховій сумі дія договору припиняється, а якщо виплачено лише частину страхової суми, - дія договору продовжується до кінця зазначеного в ньому строку, у розмірі різниці між страховою сумою та сумою виплаченого страхового відшкодування.

     Операції  зі страхування будівель характерні для всіх розвинених країн. Так, страхування  охоплює майже всі види нерухомого майна. Але кожна країна має свої особливості щодо організації проведення цього виду страхування.

     Стандартним полісом страхування будівель обумовлюється  конкретно кожний вид ризику: вогонь, блискавка, вибух, збитки, що є наслідком  викрадення майна. Проти кожного  індивідуального ризику зазначаються винятки з відповідальності страховика. 
 
 

     СТРАХУВАННЯ ТВАРИН

     Страхування тварин - вид майнового страхування, який забезпечує страховий захист власникам  на випадок загибелі тварин. Нині цей  вид страхування не набув належного  розвитку на вітчизняному страховому ринку. Але бажання власників  тварин заручитися захистом на випадок можливих втрат відкриває широкі можливості для страхових компаній у розвитку такого виду страхування.

     Договори  добровільного страхування тварин укладаються з фізичними особами, які є власниками тварин.

     Характер  страхування тягне за собою ряд обов'язкових вимог до укладання договорів.

     1. Визначається об'єкт страхування  (це можуть бути здорові тварини  з певними віковими обмеженнями):

     велика  рогата худоба, коні - віком від 1 місяця;

     свині - від б місяців;

     мули  та невелика рогата худоба: вівці, кози, віслюки - від одного року;

     хутрові звірі: нутрії, кролі - з 45-денного віку;

     собаки-від 6 місяців до 10- 12 років;

     бджолосім'ї, коти, декоративні птахи: папуги, хом'яки;

     екзотичні тварини: мавпи, змії і т. ін.

     На  страхування не приймаються тварини хворі, виснажені, а також ті, які перебувають у місцевості, де оголошений карантин (крім тварин тих видів, які до даного захворювання несприйнятливі).

     2. Такі тварини, як собаки, приймаються  на страхування, якщо вони зареєстровані  у спілці собаководів-аматорів. Українському товаристві мисливців та рибалок або в Товаристві сприяння обороні України; а бджолосім'ї - після перевірки ветеринарно-санітарного паспорта пасіки (характеристики пасіки, ветеринарно-санітарного стану).

     3. Власники тварин зобов'язані суворо додержувати установлених у даній місцевості рекомендацій щодо догляду за тваринами, їх годівлі й утримання, а також вжити всіх заходів, аби попередити їх захворювання та загибель. Тому до укладання договору страховик повинен перевірити, чи можна прийняти на страхування тварин у даному господарстві. Якщо в господарстві не додержують зазначених умов, договір страхування не укладається.

     Ризики, пов'язані зі страхуванням тварин, можна  поділити на чотири групи.

     1. Страхування на випадок загибелі  або падежу тварин від хвороб чи стихійного лиха (повінь, обвал, блискавка, буря, ураган, град, землетрус); нещасних випадків (дії електричного струму, замерзання, задушення, отруєння травами, укусу змій або отруйних комах, утоплення, попадання під засіб транспорту, попадання в ущелину та інші травматичні пошкодження).

     2. Страхування на випадок вимушеного  забою тварини, якщо вона травмована  через нещасний випадок і це  унеможливлює подальше її використання. Або якщо вимушений забій (за  розпорядженням спеціаліста ветеринарної служби) пов'язаний із вжиттям заходів, спрямованих на боротьбу з епізоотією або невиліковною хворобою, що також виключає подальшу можливість використання тварини.

     3. Страхування на випадок лікування  тварини від хвороби чи травми, одержаної внаслідок нещасного випадку. У даному разі йдеться про непрямі збитки у вигляді додаткових витрат на утримання тварини.

     4. Страхування на випадок викрадення  або навмисних неправомірних  дій третіх осіб.

     У страховій практиці існують різні  варіанти обсягу відповідальності, але вони різняться між собою кількістю ризиків, щодо яких укладається договір.

     Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви  страхувальника, як правило строком  на 1 рік, з обов'язковим оглядом  тварин, за умови страхування всіх наявних у господарстві тварин даного виду. Коли в господарстві є тварини різних видів (наприклад, велика рогата худоба, свині, кролі), за бажанням страхувальника можуть бути застраховані тварини всіх видів або лише один вид (скажімо, велика рогата худоба).

     Страховий захист тварин обмежується територією (житлові та допоміжні приміщення, присадибна ділянка страхувальника), обумовленою як місце страхування, тобто за адресою, зазначеною у страховому свідоцтві.

     Якщо  тварини не перебувають за місцем страхування, страховий захист припиняється.

     Страхова  сума встановлюється на кожну тварину  окремо, причому її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини (страхова оцінка). Для всіх тварин одного виду та вікової групи  страхова сума має бути однаковою.

     Страхування тварин є досить небезпечним ризиком, адже кожний вид тварин потребує різного  обсягу страхової відповідальності. Ці та інші фактори зумовлюють використання різних тарифних ставок, розмір яких може становити І - 10 % від страхової  суми. Водночас, страхування великої рогатої худоби здійснюється за граничними розмірами страхових тарифів - від 2 до 5 % від страхової суми; зі страхування коней - відповідно від 3 до 7 %.

     Страховий платіж страхувальник може сплатити готівкою, представникові страховика одночасно з укладанням договору або безготівкове через бухгалтерію підприємства, де він працює, на рахунок страховика в установі банку. Коли страховий платіж становить значну суму, страхувальникові надається право внести страховий платіж в два або три строки.

     Особливість страхування тварин, яка відрізняє  цей вид страхування від інших, пов'язана зі строками відповідальності страховика. Так, відповідальність страховика з виплати страхового відшкодування при загибелі тварин від хвороби настає через кілька (наприклад, 10) днів з моменту початку дії договору, тобто після сплати страхового платежу. Таке відстрочення дає змогу уникнути виплат за тварин, які при укладанні договору були хворі і не повинні були прийматися на страхування. Проте це обмеження стосується лише нових та додаткових договорів. Якщо діючий договір поновлено на черговий строк, страховик без будь-якої перерви несе страхову відповідальність. За випадки загибелі або вимушеного забою тварин внаслідок нещасних випадків, стихійного лиха та дії третіх осіб відповідальність страховика починається та припиняється згідно з умовами страхування будівель.

     Для постійних страхувальників страхові компанії пропонують різні пільги: знижки сум страхових платежів, додатковий місячний термін для поновлення договору.

     При настанні страхового випадку на страхувальника покладаються певні обов'язки (їх невиконання може стати підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування), а саме:

     вжити заходів щодо зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

     у добовий термін заявити про загибель тварини спеціалісту ветеринарної служби;

     у разі викрадення тварини, знищення або  травмування внаслідок навмисних  неправомірних дій третьої особи  зробити в добовий термін заяву  до органів міліції;

     письмово  в добовий термін заявити про  будь-який страховий випадок страховикові.

     Страховик після отримання заяви страхувальника про страховий випадок обов'язково складає страховий акт у визначений умовами страхування термін (1 - 3 дні) у присутності страхувальника або повнолітнього члена його сім'ї та двох свідків. В акті зазначаються вид та вік загиблої тварини, її масть та прикмети, коли загинула (захворіла) тварина, коли і кому про це заявлено, причини та обставини, що призвели до її загибелі (вимушеного забою, викрадення, захворювання), а також визначається сума збитку й страхового відшкодування.

     Для установлення факту та причини загибелі тварини страховик користується документами компетентних органів, а саме: висновком спеціалістів ветеринарної служби, довідкою органів гідрометеорологічної служби, пожежного нагляду, міліції, суду.

     Сума збитку визначається:

     у разі загибелі або викрадення тварини - у розмірі ринкової вартості тварини (страхова оцінка), що склалася в даному регіоні;

     при вимушеному забої:

     а) щодо великої рогатої худоби, коней, свиней, овець, кіз - у розмірі різниці  між ринковою вартістю тварини та вартістю придатного до вживання в їжу м'яса;

     б) пушних звірів - у розмірі різниці  між ринковою вартістю та вартістю шкурки і придатного до вживання в  їжу м'яса. В обох випадках вартість зазначеного м'яса встановлюється на підставі документа організації, котрій продано м'ясо. Якщо спеціалістом ветеринарної служби м'ясо визнане повністю непридатним до їжі, сума збитку визначається так, як за загиблу тварину;