Страхування, його сутність, види. Самострахування

страховика  з  пропозицією  передати  частину  ризику  на   відповідальність

останнього.

5. Самострахування

Самострахування – найдавніший  спосіб страхового захисту. При цьому страховий фонд формується з власних коштів суб’єкта (страхувальника), який самостійно хоче захистити свої майнові інтереси. Система індивідуального накопичення страхового фонду передбачає, що страхувальник (він же одночасно є і страховиком, тому що, створюючи фонд самострахування, фактично страхує сам себе) здійснює внесок до особливого фонду з власного доходу (прибутку). Так, законодавство України передбачає при організації та функціонуванні господарчих та акціонерних товариств обов’язкове створення резервного фонду (тобто фонду самострахування), з нормативом перерахування у цей фонд до 5% чистого прибутку щорічно доти, доки фонд самострахування не досягне 20% від загального обсягу статутного фонду [2]. Керує (розпоряджається) сформованим страховим фондом страхувальник, а у випадку отримання прибутку від розпорядження фондом цей прибуток цілком належить страхувальнику. Якщо управлінсько-розпорядницька функція спричинила до збитків, то вони також належать страхувальнику. Напрямки витрат фонду страхувальник визначає самостійно. Таким чином, сам суб’єкт матеріально відповідає за свою діяльність повністю.

Фонд самострахування  може утворюватися у грошовому вигляді (капіталізований фонд) чи в матеріальному  вигляді (запаси сировини, комплектуючих, будівельних матеріалів для аварійного ремонту об’єктів, готової продукції, продуктів, одягу та інш.). Найчастіше, перший фонд є більш універсальним, а другий вузькоспеціалізованим, і повинен створюватися лише для вирішення конкретних специфічних проблем, що виникають перед страхувальником. Система самострахування є цілком надійною, високоліквідною, має найбільшу платоспроможність, але економічно невигідна, тому що потребує від страховика заморожування коштів, які виключаються з об’єму власних оборотних коштів (з процесу самофінансування, тобто вкладання власних коштів у власну справу), що істотно зменшує ефективність рівня власної діяльності, котра істотно залежить від обсягу оборотних коштів суб’єкта.

Очевидно, що розміщення цих коштів у цінні папери, які  забезпечують отримання доходу, чи на банківських депозитних рахунках лише частково вирішує проблему підвищення дохідності цього фонду шляхом інвестування капіталу через систему відповідних фінансових посередників (банків, інвестиційних компаній та ін.), проте знижує економічну ефективність, ліквідність та платоспроможність фонду самострахування. 
                                                       Висновок

 
  Останнім часом страховий ринок України стрімко розвивається, зростає імідж страхування, попит на страхові послуги серед суб'єктів господарювання та населення. Щорічно страховий ринок України дає приріст за валовими показниками більше, ніж 80%. 
 Загалом, можна зробити такі висновки: 
1. Розвиток страхового ринку України є нагальною потребою, зумовленою зростанням рівня невизначеності та ризиковості економічних, політичних, соціальних та екологічних процесів. 
2. Можливості стрімкого розвитку ринку страхових послуг в Україні обмежені такими чинниками: 
- низький рівень доходів у суспільстві; 
- недовіра до страховика, яка посилюється низьким рівнем платоспроможності страхових компаній; 
- недосконалість не тільки власне страхового, а й у цілому законодавства; 
- неузгодженість страхового законодавства з Цивільним кодексом України тощо; 
- відсутність державних преференцій на страховому ринку; 
- недостатній розвиток інструментів фондового ринку для ефективного розміщення страхових резервів; 
- відсутність надійних механізмів розвитку страхування життя, медичного та пенсійного страхування тощо; 
- відсутність незалежної системи підготовки висококваліфікованих фахівців зі страхування і т. ін.

3. Серед інших негативних  тенденцій можна підкреслити  монополізацію сегментів страхового  ринку відомчими страховими компаніями. Негативним фактом є й те, що  сьогодні страхова галузь України забезпечує перерозподіл лише 0,9% ВВП, тоді як в розвинутих країнах зазначений показник складає 8-12%. Частка українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг складає лише 0,05%, при тому, що Україна становить 7% населення Європи. А це свідчить про потенційні можливості цієї галузі економіки.

Список використаних джерел

1. Базилевич В.Д. Стpаховий pинок Укpаїни / В.Д. Базилевич. - К.: Знання, 2002. - 417 с.

2. Базилевич В.Д. Страхова  справа / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич. - 6-те вид., стереотип. - К.: Знання, 2008. - 351 с.

3. Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник / О. Д. Василик К.: НЮС, 2000. 416 с.

4. Воронова Л.К. Фінансове право України: підручник / Воронова Л.К. - К: Прецедент. Моя книга. 2007. - 375 с.

5. Страховий ринок України // Страхова справа. - 2006. - № 3. - C. 56-70.

6. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002.

7. http://vidminno.com/text-42347-1.html

8. http://www.bibliotekar.ru/risk-menedgment/6.htm

9. http://otherreferats.allbest.ru/finance/00199498_0.html

10. http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/782/4/