Страхование ответственности

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………3

1. Історія та поняття страхування  відповідальності ……………………………4

2. Обов'язкове страхування відповідальності  суб'єктів перевезення небезпечних  вантажів на випадок настання  негативних наслідків під час  перевезення небезпечних вантажів ……………………………………………...6

3. Добровільне страхування відповідальності  суб'єкта підприємницької діяльності  перед третіми особами за заподіяну  їм шкоду внаслідок 

реалізації продукції ………………………………………………………………9

4. Страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна

за шкоду, заподіяну третім особам …………………………………………….13

5. Страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду,

заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу ………………………………..15

Висновки ………………………………………………………………………...18

Список літератури ………………………………………………………………19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Страхування відповідальності – молодий вид страхування, якому  трохи більше 100 років. Його розвиток йде в ногу з технічним прогресом  і підкріплюється різними законами, оскільки торкається, по суті, всіх сфер життя. Імпульсом для розвитку страхування відповідальності в якості самостійного виду страхування послужив швидкий промисловий розвиток: фабричний спосіб виробництва неминуче тягнув за собою збільшення ризиків при використанні засобів виробництва. В свою чергу розвиток транспортних засобів також зумовив появу і підвищення ризиків, пов’язаних з використанням цих засобів.

Для України, страхування  відповідальності – новий вид  страхування, найчастіше не підкріплений відповідними нормативними актами. Суттєвим кроком вперед у питанні законодавчого врегулювання страхової діяльності на Україні взагалі і страхування відповідальності зокрема було прийняття в 1996 році Закону України “Про страхування”. Вперше, з часів переходу України до ринкової економіки, було виділено третій (поруч з майновим та особистим) вид страхування – страхування відповідальності. Його об’єктом Закон визначив майнові інтереси, пов’язані з обов’язком страхувальника відшкодувати заподіяну ним шкоду особі або її майну, а також шкоду, заподіяну юридичній особі. Крім того, статтею 7 Закону України “Про страхування” передбачено 34 види обов’язкового страхування, 16 з яких – стосується страхування відповідальності.

Страхування, як система захисту майнових інтересів  фізичних осіб, організацій і держави – важливий елемент ринкової економіки. Це обумовлено тим, що ринок об’єктивно містить безліч ризиків, серед яких є і такі, які пов’язані з можливістю заподіяння шкоди здоров’ю чи майну фізичних або юридичних осіб під час здійснення різноманітних видів діяльності. В даному разі, страхування являє собою найбільш гнучкий механізм відшкодування шкоди, яка виникла в результаті певних обставин, оскільки страхові виплати проводяться в короткі терміни й у розмірах, встановлених угодою між страхувальником та страховиком.

1. Історія та поняття страхування відповідальності

Страхування відповідальності — наймолодша галузь страхування. Його суть полягає в тому, що страховик приймає на себе зобов'язання відшкодувати збиток, нанесений страхувальником третій особі або групі осіб.

Елементи страхування  відповідальності зустрічаються у  Давньому Римі. Створені там товариства брали на себе витрати з викупу членів товариств у морських розбійників. Перші сучасні види страхування  відповідальності виникли в першій половині XIX століття у Франції.

Суттєву роль для розвитку страхування відповідальності відіграв промисловий розвиток.

У 1871 році в Німеччині  був прийнятий закон про відповідальність, де було введено положення про  нанесення шкоди на залізниці.

У 1875 році Карл Готлоб Мольт ініціював створення "Німецького страхового союзу". Він першим обґрунтував різницю між ризиком нещасного випадку і ризиком відповідальності, що дало змогу чітко розділити дві галузі страхування.

Страхування відповідальності спрямоване на захист майнових прав осіб, постраждалих у результаті дії або бездіяльності страхувальника. При цьому відшкодування збитків постраждалим гарантується страховою компанією та не залежить від фінансового стану страхувальника. Таке страхування захищає також і фінансовий стан самого страхувальника, який за наявності страхового полісу звільняється від витрат, пов'язаних зі спричиненою ним шкодою. Суми компенсацій можуть бути дуже значними (збитки часто мають катастрофічний характер), та й процес урегулювання позовів за такими збитками досить тривалий. Завдяки економічній доцільності та соціальній вагомості страхування відповідальності з'явилося й на українському ринку. Страхування відповідальності перевізників, судновласників, власників транспортних засобів, туристичних організацій, імпортерів фармацевтичної продукції вже широко здійснюється українськими страховиками як в обов'язковій, так і в добровільній формі.

В основу всіх видів страхування  відповідальності покладено норми  вітчизняного та міжнародного права. Рівень розвитку страхування відповідальності прямо залежить від досконалості національних правових інститутів. Для страхування становлять інтерес види відповідальності, що мають майновий характер і пов'язані з компенсацією завданої шкоди. До таких видів відповідальності належать цивільна, матеріальна та деякі види адміністративної відповідальності.

Розрізняють страхування  відповідальності за законом (обов'язкове) і за договірними зобов'язаннями (добровільне).

Страхування відповідальності покриває не власний збиток, а збиток, який застрахована особа нанесла іншій особі. Цивільна відповідальність носить майновий характер: особа, яка нанесла збиток, зобов'язана відшкодувати збиток у повному обсязі потерпілому, тобто третій особі. Укладаючи договір страхування цивільної відповідальності цей обов'язок перекладають на страховика, але не звільняють страхувальника від кримінальної чи адміністративної відповідальності за нанесений збиток третій особі.

Страхування відповідальності здійснюється, як правило, на підставі події. Це означає, що страховик несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком події, що настала протягом дії договору. При цьому причиною виникнення такої події може бути діяльність страхувальника до початку дії договору страхування. Якщо збитки стали очевидні після закінчення терміну страхування, але подія відбулася ще в момент дії договору, то ці збитки також покриваються страховиком згідно зі строком позовної давності.

У національних законодавствах можуть міститися положення, що впливають  на визначення «відповідального» страховика. Наприклад, суди США розробили систему «потрійної умови». Згідно з цією системою позивач може сам зазначити, який з періодів — час нанесення шкоди, час виявлення шкоди або період між ними — найбільше відповідає його випадку.

 

2. Обов'язкове  страхування відповідальності суб'єктів  перевезення небезпечних вантажів  на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів

Обов'язкове страхування  відповідальності суб'єктів перевезення  небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів проводять з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів.

Суб'єктами страхування  відповідальності суб'єктів перевезення  небезпечних вантажів є страхувальники, страховики та треті особи, яким заподіяно  шкоду під час перевезення  небезпечних вантажів.

Страхувальники —  це суб'єкти перевезення небезпечних вантажів, а саме:

— відправник небезпечного вантажу — зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка готує та подає цей вантаж для перевезення;

— перевізник небезпечного вантажу — юридична (резидент і  нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного вантажу;

— одержувач небезпечного вантажу — зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка одержує небезпечний вантаж від перевізника.

Страхувальником може виступати  особа, що виконує експедиторські функції  в разі згоди на це перевізника.

Страховиками є юридичні особи — резиденти України, які  отримали в установленому порядку  ліцензію на проведення страхування  відповідальності суб'єктів перевезення  небезпечних вантажів.

Треті особи — фізичні  та юридичні особи, яким заподіяна шкода у зв'язку з настанням негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.

Об'єктом страхування  відповідальності суб'єктів перевезення  небезпечних вантажів є майнові  інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів у порядку, визначеному законодавством.

Страховими ризиками, з настанням яких виникає цивільно-правова відповідальність страхувальника, є шкода, заподіяна життю, здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів.

Страховим випадком визнають будь-яку подію під час перевезення небезпечних вантажів, внаслідок якої заподіяно шкоду життю, здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб і виникла цивільно-правова відповідальність страхувальника щодо відшкодування цієї шкоди. Усі майнові претензії чи позови щодо збитків, завданих однією подією, вважають одним страховим випадком.

Відповідальність страховика починається з початком діяльності суб'єкта перевезення, пов'язаної з  перевезенням небезпечного вантажу  від місця його виготовлення до місця призначення, з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, з прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткотерміновим зберіганням вантажу на всіх етапах перевезення, і закінчується після завершення процесу перевезення.

Страховою сумою за страхуванням відповідальності суб'єктів перевезення  небезпечних вантажів є сума, в  межах якої страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку  здійснити страхову виплату страхувальнику або за його дорученням потерпілій третій особі. Страхова сума за кожну повну та неповну тонну небезпечного вантажу встановлюється залежно від класу небезпеки вантажу в таких розмірах:

Таблиця 1

Страхова сума залежно  від класу небезпеки вантажу

Клас небезпечного вантажу	Страхова сума (неоподатковувані мінімуми доходів громадян)
1	110
2	70
3	100
4	70
5	70
6	120
7	80
00	100
9	60

Страхові виплати поділяють:

1) на відшкодування  шкоди, заподіяної життю та  здоров'ю третіх осіб, — 50% від  страхової суми, у тому числі  на одну особу страхову суму встановлюють:

— у разі відшкодування  шкоди спадкоємцям особи, яка  загинула (померла) внаслідок страхового випадку, — 500 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян;

— у разі призначення  потерпілій третій особі І, II і III групи інвалідності — відповідно, 450, 375, 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— за кожний день непрацездатності потерпілої третьої особи — один неоподатковуваний мінімум доходів  громадян, але не більше 250-ти неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян за весь час втрати працездатності;

2) на відшкодування  шкоди, заподіяної навколишньому  природному середовищу, — 30% від  страхової суми;

3) на відшкодування  шкоди, заподіяної майну третіх  осіб, — 20% від страхової суми.

Розмір страхових тарифів  установлюють у відсотках від страхової суми та визначають залежно від класу небезпечного вантажу та виду транспорту, зазначають у договорі обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів залежно від обсягу небезпечних вантажів, що підлягають перевезенню, відстані перевезення, терміну страхування та інших умов, які можуть вплинути на ризик виникнення страхового випадку.

Страхувальник має право  обирати страховика, з яким він  буде укладати договір страхування, але зобов'язаний укласти договір страхування до початку діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечного вантажу.

 

3. Добровільне страхування відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності перед третіми особами за заподіяну їм шкоду внаслідок реалізації продукції