Співвідношення добровільної та обов’язкової форми страхування на страховому ринку України протягом останніх трьох років

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Львівська державна фінансова академія

Кафедра фінансів суб’єктів господарювання

Індивідуальне

науково-дослідне завдання

з предмету «Страхові послуги»

на тему:

«Співвідношення добровільної та обов’язкової форми страхування на страховому ринку України протягом останніх трьох років»

Виконала:

студентка 403 групи

Сцібаровська О.В.

Перевірила:

доцент Мельник Л. М.

Львів-2011

1

Зміст

Вступ

1.      Поняття добровільної та обов’язкової форми страхування в Україні

2.      Стан ринку страхових послуг в Україні

3.      Проблеми та перспективи обов’язкової та добровільної форм страхування в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Задача (варіант 18)

Вступ

Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної упорядкованості, без якої неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Щоб досягти необхідної упорядкованості, застосовують класифікацію. І потреба в ній тим більш нагальна, чим складніший об’єкт, який має бути класифіковано.

У даній роботі я розглядала найважливішу класифікаційну ознаку у страхуванні — форму проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добровільне й обов’язкове.              Такий поділ склався як унаслідок необхідності задоволення громадських потреб, так і в результаті історичного розвитку страхування.

Добровільне страхування, переважно, - це реакція бізнесу на потреби зменшення ризиків втрат доходу або майна в процесі підприємницької діяльності суб'єктів господарювання.

Обов'язкове страхування — це більшою мірою відповідь держави на ризики, які можливі в суспільстві.

Здебільшого взаємовідносини між страхувальником і страховиком будуються на добровільних засадах і оформлюються договором страхування. Згідно із Законом України «Про страхування» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

1.                  Поняття добровільної та обов’язкової форми страхування в Україні

Більша частина договорів страхування укладається на основі вільного волевиявлення сторін: страхувальник не зобов’язаний укладати договір страхування, а страховик має право відмовитися від прийняття ризиків страхувальника. Проте в окремих випадках, коли компенсація збитку та участь у цьому страховика мають суспільний інтерес і необхідність, ступінь свободи сторін договору страхування суттєво обмежується. Правила страхування при добровільній формі страховик розробляє самостійно для кожного виду страхування, а далі їх затверджує державний наглядовий орган у сфері страхування, видаючи ліцензію на право здійснення відповідного виду страхування. При цьому замість права на укладення договору страхувальника з’являється обов’язок укласти договір страхування, а у страховика – взяти ризик на страхування. Поява такого роду обов’язків можлива тільки у випадках, передбачених законодавством, що встановлює порядок та умови проведення страхування і зумовлює класифікацію страхування за формами проведення. Відповідно до цього ознаки страхування поділяють на обов’язкове й добровільне.

Класифікацію страхування за формами проведення відображає таблиця 1.1

Таблиця 1.1 – Форми страхування 

В обов’язковому страхуванні відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено перелік об’єктів, що підлягають страхуванню, максимальні страхові тарифи, рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Згідно із Законом України “Про страхування” форми типового договору і порядок проведення обов’язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України. Отже, при укладення договору обов’язкового страхування ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишається “свободи маневру”, адже всі суттєві моменти будь-якого виду обов’язкового страхування, навіть сама форма договору, заздалегідь визначені законодавчими актами.

Принцип обов’язковості однаково поширюється і на страхувальника, і на страховика. Перший має обов’язково застрахувати передбачений законодавством об’єкт, а другий не вправі відмовити йому у цьому.

За часів державної монополії, коли потреби страхувальників задовольняв єдиний страховик – Держстрах, проведення обов’язкового страхування не супроводжувалося укладанням договорів. Нині оформлення договорів страхування є обов’язковим у будь-якому випадку.

Право на здійснення обов’язкових видів страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію.

У Законі України “Про страхування” наведено перелік видів обов’язкового страхування, які здійснюються в нашій країні, і встановлено, що нові види обов’язкового страхування можуть бути введені лише шляхом внесення змін у цей Закон.

Добровільне страхування передбачає реалізацію бажання потенційного страхувальника взяти участь у процесі страхування.

На відміну від обов’язкового страхування, добровільне виникає тільки на основі добровільно укладеного договору між страхувальником і страховиком, тобто всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін. Часто при укладанні такого договору між сторонами бере участь посередник у вигляді страхового брокера або страхового агента. Договір страхування посвідчується страховим полісом. Нормативну базу для організації та проведення добровільного страхування створює страхове законодавство, на базі якого формуються умови  та правила окремих видів добровільного страхування. Ці правила й умови, які розробляються страховиком, підлягають обов’язковому ліцензуванню.

Договір добровільного страхування обов’язково укладається тільки в письмовій формі.

Міжнародне право і право більшості держав світу пов’язують впровадження окремих видів обов’язкового страхування з необхідністю захисту інтересів третіх осіб у разі, коли їм завдано шкоди. Тому обов’язкова форма страхування найбільш поширена у страхуванні відповідальності, а конкретніше – у страхуванні відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки. А особисте і майнове страхування провадяться, як правило, у добровільній формі.

Ефективність державного регулювання у сфері страхування багато в чому залежить від створення оптимальної системи страхового захисту на базі раціонального використання можливостей і переваг як обов’язкового, так і добровільного страхування.

2.                  Стан ринку страхових послуг в Україні

Проаналізуємо стан ринку страхових послуг в Україні за формами страхування протягом 2009-2011 рр.

2009/2010 (Таблиця 1,2)

Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками при страхуванні та перестрахуванні ризиків від страхувальників та перестрахувальників за І квартал 2010 року, становила 4 697,7 млн. Грн. За січень – березень 2010 року сума отриманих страховиками премій з видів страхування, інших, ніж страхування життя становила 4 533,1 млн. грн.(або 96% від загальної суми страхових премій), а зі страхування життя – 164,6 млн. грн. (або 4% від загальної суми страхових премій).

Сума чистих страхових премій (валові премії за мінусом коштів з внутрішнього перестрахування) становила 2 749,0 млн. грн., що складає 58,5% від валових страхових премій. Так, розмір валових страхових премій за І квартал 2010 року збільшився лише на 0,4% (або на 20,5 млн. грн.) у порівнянні з відповідним кварталом 2009 року, а обсяг чистих страхових премій за І квартал 2010 року зменшився на 12,7% (або на 399,2 млн. грн.) у порівнянні з І кварталом 2009 року.

Розмір валових страхових виплат за січень – березень 2010 року становив 1 255,8 млн. грн., у тому числі з видів страхування, інших, ніж страхування життя – 1 242,1 млн. грн. (або 98,9%), зі страхування життя – 13,6 млн. грн. (або 1,1%).

Обсяг чистих страхових виплат становив 1 237,6 млн. грн. та зменшився порівняно з аналогічним періодом 2009 року на 11,4%.

Рівень валових страхових виплат (відношення валових виплат до валових премій) за січень – березень 2010 року становив 26,7% (таблиця 7). Високий рівень валових страхових виплат (більше 20%) спостерігався сукупно за такими видами страхування: добровільне особисте страхування – 49,5% (у І кварталі 2009 р. – 48,7%), добровільне майнове страхування – 25,7% (у І кварталі 2009 р. – 33,4%), недержавне обов’язкове страхування – 31,1% (у І кварталі 2009 р. – 28,6%), а також державне обов‘язкове страхування – 83,3% (у І кварталі 2009 р. – 100,0%).

2010/2011 (Таблиця 3, 4)

Валові страхові премії, отримані страховиками при страхуванні та перестрахуванні ризиків від страхувальників та перестрахувальників за І квартал 2011 року, становили 6 092,9 млн. грн.

За І квартал 2010 року загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками, становила 4 697,7 млн. грн. За І квартал 2011 року сума отриманих страховиками валових премій з видів страхування, інших, ніж страхування життя становила 5 843,8 млн. грн. (або 95,9% від загальної суми страхових премій), а зі страхування життя – 249,1 млн. грн. (або 4,1% від загальної суми страхових премій).

Чисті страхові премії за І квартал 2011 року становили 3 064,9 млн. грн., що становить 50,3% від валових страхових премій. Чисті страхові премії за І квартал 2010 року становили 2 749,0 млн. грн., або 58,5% від валових страхових премій.

Так, обсяги валових страхових премій за І квартал 2011 року збільшилися порівняно з І кварталом 2010 року на 29,7%, при цьому чисті страхові премії збільшилися на 11,5%.

Розмір валових страхових виплат за І квартал 2011 року становив 1 152,0 млн. грн., у тому числі з видів страхування, інших, ніж страхування життя – 1 138,2 млн. грн. (або 98,8%), зі страхування життя – 13,8 млн. грн. (або 1,2%).

Обсяг чистих страхових виплат становив 1 131,0 млн. грн. та зменшився порівняно з аналогічним періодом 2010 року на 8,6%.

Рівень валових страхових виплат станом на 31.03.2011 становив 18,9% (таблиця 8).Високий рівень валових страхових виплат (більше 20%) спостерігався за такими видами страхування: добровільне особисте страхування – 42,5% (станом на 31.03.2010 – 49,5%), недержавне обов‘язкове страхування – 30,8% (станом на 31.03.2010 – 31,1%).

Отже, можна зробити висновок, що загальні надходження від добровільного страхування перевищують надходження від обов’язкового страхування.

Щодо кількості страхових випадків, за якими прийнято рішення про здійснення страхових виплат/відшкодувань  то по добровільному страхуванні у 2009 році вони становили - 1 728 754,0,  а по обов’язковому 80 498,0;  у 2010 - 1 982 245,0 і 94 167,0 відповідно. Тобто кількість страхових випадків по добровільному та обов’язковому страхуванні зросла.

Кількість договорів, укладених по добровільному страхуванню у 2009 році становила 13 808 151,0, по обов’язковому -  560 838 699,0; у 2010 - 16 436 810 і 602 108 529 відповідно. Тобто кількість договорів по добровільному страхуванні суттєво зросла у 2010 році порівнянно з 2009, а по обов’язковому збереглася певна стабільність.

3. Проблеми та перспективи обов’язкової та добровільної форм страхування в Україні.

В Україні, серед значної кількості видів обов'язкового страхування, реально на ринку попитом користуються тільки декілька з них, що підтверджує наступні недоліки обов'язкового страхування:

                   мінімальні вимоги до обов'язкового страхування часто бувають завищеними, що створює певні складності при здійсненні операцій;

                   вплив держави (встановлення додаткових умов ліцензування, тощо);

                   правила обов'язкового страхування усувають або значно скорочують повноваження страховика щодо запобігання страхувальником заподіяння шкоди;