Соціальна допомога населенню

Тема 2. Соціальна  допомога населенню

1. Форми інапрямки соціальної допомоги
2. Соціальні стандарти і соціальні нормативи
3. Соціальні гарантії та їх фінансування

 

2.1. Форми інапрямки соціальної  допомоги

 

Головною метою соціальної політики в Україні є призупинення складу життєвого рівня населення та зменшення тягаря кризи для найменш захищених його верств. Соціальна допомога повинна мати не всеохоплюючий, а вибірковий, адресний характер. Держава має гарантувати мінімум соціальних і матеріальних благ через механізми:

- встановлення  фінансового забезпечення на  державному рівні мінімальних  соціальних гарантій (мінімальної  заробітної плати, пенсій за  віком, стипендій тощо);

- здійснення  у зв'язку з ціновою лібералізацією  превентивних соціальних заходів,  адресного вибіркового надання соціальної допомоги та компенсаційних виплат;

- захисту  купівельної спроможності малозабезпечених  громадян через щомісячний перегляд  середньодушового сукупного доходу, що дає право на допомогу, та  цільової грошової допомоги відповідно  до зміни індексу цін.

Завданнясоціальноїдопомоги  — полегшитиматеріальний стан людей, якіопинилися у скрутномуматеріальномустановищі, незалежновідїхньоїтрудовоїдіяльності.

В свою чергу, соціальнадопомога по сутівідрізняєтьсявідсоціальногострахування. Для отриманнявиплат по соціальномустрахуваннюєдиноюумовою є те, щоблюдинабула застрахована. Цим вона набирає право на отриманняпенсії, допомоги по безробіттю, по тимчасовійнепрацездатностітощо. Це право здебільшогоздобуваєтьсяпротягомтрудовоїдіяльності. Виплати по соціальномустрахуваннюнадаютьсянезалежновідматеріального стану. Навітьякщолюдинаотрималаспадщину й стала мільйонером, все одно їйвиплачуватиметьсяпенсіячиіншадопомога, якщо вона працювала і маєвідповіднийстраховий стаж.

Інша  річ — соціальна допомога. Вона надається лише тим, хто опинився в нужді, бідності за певними критеріями, на розсуд органів, які її надають. Вона охоплює окремі види соціального забезпечення, які практично неможливо здійснити на принципах соціального страхування, надається найменш захищеним і найбільш нужденним категоріям населення, як правило, індивідуально.

Таким чином,соціальна допомога — це грошова допомога й допомога в натуральній формі, що здебільшого фінансується з бюджету та добровільних пожертвувань і сплачуються людям, які перебувають у нужді, як на основі перевірки їхнього доходу та засобів існування, так і за певними критеріями без перевірки доходу. Цеозначаєтакож, щоодніпрошаркинаселеннякористуватимуться благами програмидопомоги, а іншібудутьвиключенізісфериїїдії. Розмірдопомоги, яку отримуютьнайнужденнішігрупинаселення, може бути менший, аніждопомогаменшнужденним.

В рамках соціальної допомоги використовується принцип адресності - якийполягає в ефективнішомувикористаннікоштів для допомогинужденним. У безадреснихсубсидіях (наприклад, встановлення плати за комунальніпослуги, за проїзд у транспорті, ціни на окремітовари, лікинижчесобівартості) на біднихприпадаєлишечастинакоштів. Більшекористі з такихсубсидіймаютьзаможніші, оскількибільшеспоживають. В адреснійпрограмібільшачастинакоштіввитрачаєтьсянабідних. Отже, адресуючидопомогу, можнаабозбільшитиїїрозмір на кожного отримувача, абозменшитизагальнувартістьпрограмидопомоги.

Адресністьсоціальноїдопомогирозглядається у двох аспектах:1) здатністьсистемизабезпечуватидопомогоювсіх, хтоїїпотребує (горизонтальна адресність), і 2) унеможливлення доступу до коштівсоціальноїдопомоги тих, для кого вона не призначена (вертикальна адресність).

Для характеристики адресностівикористовуютькоефіцієнтдоступностідопомоги, щорозраховується як частка людей, якіотримуютьдопомогу, серед тих, хтопотенційномає право на отримання того чиіншого виду допомоги.

Соціальнадопомога є адресною, тому щосамеїїпоняттяміститьприпущення, що не всідопомагаютьусім, а хтосьдопомагаєкомусь. Як працюємеханізмадресування? Осіб, якимнеобхіднасоціальнадопомога, встановлюютьтрьомаосновними способами.

1. Перевірка  засобів існування. Одним із  способів адресування є перевірка  відповідності критеріям подання  допомоги того, хто по неї звертається.  Дотримання принципу адресності часто вимагаєперевіркизасобівіснування, а допомогавиплачуєтьсялишетим особам, чий рівеньдобробуту за рахунокусіхджерелнижчий за визначену суму. Яскравим, навітькласичним, прикладом такого адресування є житловісубсидії. Щоботриматиїх, необхіднозвернутися до комісії з питаньнаданнясубсидійіззаявою і документами, щопідтверджуютьнизькийрівеньдоходів у розрахунку на одного члена сім'ї. Перевіркадоходів і майнового стану передбаченатакож Законом України "Про державнусоціальнудопомогумалозабезпеченимсім'ям".

Нинікритерієм для поданнятакоїдопомоги в Україні  є документально підтвердженийрівень  доходу нижчепевноїмежі. Протеіззапровадженням посади соціальногоінспекторапочинаєпрактикуватисядодаткова, неформальна перевірказасобівіснування за місцемпроживання, як церобиться в багатьохкраїнах. Перспективним є створеннякомп'ютерних баз даних про отримувачівусіхвидівдопомоги та їхуніфікація.

Адресування за принципом перевіркизасобівіснуваннясприяєзапобіганнюзазначенихвидівпомилок. Протецейспосібпотребуєвисокихадміністративнихвидатків: безпосередньо на відбіротримувачів, тобто оплата робочого часу, витраченого  на перевіркузасобівіснування, кошти  на утриманняадміністративнихспоруд, обладнаннятощо. Уразісуцільноїперевіркизасобівіснування  за місцемпроживаннявидаткибудутьнайбільшими (можутьстановити 20-30 % загальноївартостіпрограми). Стількикоштуватимемінімізаціяпомилкивключення. Якщозвернутися до досвіду США, то там  спрвдівитрачаютьсявеликікошти на перевіркузасобівіснування (майже 20 % загальноївартостіпрограмдопомоги). Мінімізувативидаткиадресуваннявонизбираються шляхом дедалібільшоїкомп'ютеризації і створенняпотужнихбанківданих про  населення та йогомайно.

У разіформальноїперевіркизасобівіснування, тобтолише на підставідовідок, адресністьможезростатипропорційнокількостідовідок. Здебільшоготі, хтогостро не потребуєдопомоги, хочамає на неїформальне право, не витрачатимутьбагато  часу на збираннядовідок і візити до соціальноїслужби. У цьомуразі  формально можеіснуватипомилканевключения. Іншою причиною такоїпомилки є поганапоінформованістьнаселення  про види й умовиподаннядопомоги.

Зазначимо, що в іншихкраїнах при призначеннідопомогивраховуються  не лишепоточні доходи, а й іншізасобиіснування (рухоме й нерухомемайно, наявністьземлі у власностітощо). Працівниксоціальноїслужби  не призначитьдопомогу, якщовиявить, щосім'ямаєдорогийавтомобільаборозкішнежитло  у власності. Прохачевіспочаткузапропонуютьреалізуватимайно, перебратися до скромнішогожитла, а  якщовжетодівін не матимезасобівіснування, можназвернутися по допомогу.

2. Категорійний. Дешевшим і простим способом  адресування є виокремленняпевнихсоціально-демографічнихгруп,  категорійнаселення, щодоякихробитьсяприпущення, щосеред них більшістьстановлятьті,  хтопотребуєдопомоги. Прикладом  такого адресування є пенсіонери, якімають право безоплатногопроїзду  й зубопротезування; школярі, якіотримуютьсніданки  у школі; сім'ївійськовослужбовцівстроковоїслужби,  якіотримуютьдопомогу на дітей;  діти, батьки якихухиляютьсявідсплатиаліментів. При цьомуприпускається, що коли  допомогою й булиохопленіті, хтонасправдіїї  не потребував, все ж таки марновитраченихкоштів  буде менше, ніжвидатків на  адресування. В іншихкраїнах, де  суспільствобільшоюміроюстратифіковане,  де існуютьбідні й багатірайони  в містах, багатіприватні й біднідержавнішколи, адресуванняможназдійснювати за  географічним принципом. До речі, у США пенсіонери так само маютьзначніпільги: кріммедичногообслуговування (вононадаєтьсявсім за програмою державного страхування — славнозвісноюМедікер), пенсіонеримаютьзнижку 50 % на проїзд у транспорті. Так само для наданнясоціальноїдопомогивизначенагрупа одиноких матерів.

Для Україникатегорійному способу притаманнапомилкавключення: пільгамикористуються особи, чий матеріальний стан насправді не потребуєдопомогисуспільства.

3. Самовизначення. Цей принцип отриманнядопомогиозначає,щолюдина  сама вирішує, скористатисядопомогоючині.  Прикладами самовизначення є  продаж за низькимицінамитоварів,  які не купуютьзаможніші люди, і наданняпослугпорівнянонижчоїякості.

Дуже  часто самовизначенняпоєднується  з іншими способами відборунаселення для наданнядопомоги — перевіркидоходів і категорійним. Такепоєднаннязустрічаєтьсяскрізь, де людині треба звертатися по допомогу, коли вона не надається автоматично. Самовизначеннюпритаманнапомилканевключения — здебільшого через поганупоінформованістьнаселення.

Додатковіефектипрограмадресноїдопомоги

У деякихкраїнахмеханізмнаданняадресноїдопомогипристосований  для стимулюваннятієїчиіншоїповедінки. У заможнішихкраїнахідеться про  те, щобзавдякидопомозі не зниклистимули  до 
праці. У біднішихкраїнахнаданнямсоціальноїдопомогиодночаснозаохочуютьнаселення до участі в тих чиінших заходах. Наприклад, у латиноамериканськихкраїнахпродуктовіталонинадаютьсятим, хтовчаснозвернувся з дітьми по профілактичніщеплення.

На певніпрограмиможутьвпливатигрупинаселення, якімаютьвід них зиск, і не обов'язковоотримувачі. Зокрема, у США сільськогосподарськівиробникипродукції, щорозподілялася в межах програмадресноїдопомоги, завждистворювалипотужнелобі на підтримкуцихпрограм, навітьактивнішестаючи на їхнійзахист, ніжсаміспоживачі.

Субсидіїгромадянам  та підприємствам

Адреснадопомогаможенадаватись як у грошовій, так і в натуральнійформі. Натуральна форма означаєбезоплатнітовари  й послуги. Наданнясубсидій у  натуральнійформі (значназнижкаціниабобезплатність) часто призводить до збитковостіпідприємств, якіїхнадають (хлібозаводи, громадський  транспорт). Тому уряд змушенийнадаватицимпідприємствамдотації (як правило, з місцевихбюджетів). Розрізняютьсубсидіїадресні й безадресні. Житловісубсидіїбудутьчастковобезадреснимидоти, покиціни на житлово-комунальніпослуги  на 100 % не збігатимуться з їхвартістю. Дотаціїнадаютьсявугледобувачам, Газпрому, електростанціям, пасажирському транспорту, хлібопекарнимпідприємствам.

Характеристики  соціальноїдопомогизгідно з Міжнародним  бюро праці

Згідно  з класифікацією Міжнародного бюро праці соціальній допомозі властиві такі характеристики:

• фінансування та виплати забезпечуються державним  і місцевими бюджетами;

• допомога надається окремим категоріям громадян відповідно до законодавства;

• при  оцінюванні нужденності враховуються доходи і розміри особистого майна, однак заощадження невеликих  розмірів, як правило, не беруться до уваги;

• мета виплати допомоги — доведення  рівня доходу особи до суспільно  визначеного мінімуму з урахуванням  певних факторів (розмір сім'ї, інші виплати  тощо). Розмірдопомоги не пов'язаний з попередніми доходами чижиттєвимрівнем;

• розмірдопомоги на відмінувідвиплат по соціальномустрахуваннювизначаєтьсясуб'єктивновиходячиізступенянужденності  та наявнихресурсів.

2.2. Соціальні стандарти і соціальні  нормативи

 

Основним  механізмом і провідною формою реалізації гарантованого права громадян на соціальний захист є інститут державного соціального страхування. Формування ефективної системи державного соціального  захисту передбачає оптимальний  розподіл функцій зі здійснення різних видів соціальних виплат між державними і недержавними фондами соціального  страхування.

Система соціального  страхування покликана забезпечити  людині, яка втратила з тієї чи іншої  причини працездатність або роботу, такий рівень життя, що є спів ставний  з тим, який мають працюючи особи. У країнах з високим рівнем сплати праці йдеться про забезпечення достатнього рівня соціальних виплат, що істотно перевищує мінімально необхідний. В умовах України актуальним є досягнення таких страхових  виплат, що забезпечили би мінімально необхідний рівень заміщення втраченого заробітку. Це питання є найскладнішим  і найважливішим для визначення подальших шляхів розвитку системи  соціального страхування.

Соціальне страхування  в Україні є спадкоємцем державного страхування СРСР. Але якщо в радянські  часи існувало тільки державне соціальне  страхування, яке здійснювалося єдиним державним страховим фондом - фондом соціального страхування під керівництвом ВЦСПС, то сьогодні сфера державного соціального страхування значно розширилася.

В демократичному суспільстві уряд і держава несуть відповідальність за надання громадянам соціального захисту і забезпечення рівного доступу до задоволення  соціальних потреб.

Для цього  встановлюються державні соціальні  стандарти і нормативи які  формуються, встановлюються і затверджуються в порядку, визначеному Кабінетом  Міністрів України.

Соціальні стандарти — це стандарти, які офіційно встановлюються державою у сфері соціальних відносин (мінімальна чи середня заробітна плата, мінімальна пенсія, рівень прожиткового мінімуму, тривалість робочого тижня, відпустки, умови праці тощо).

Особливістю соціального захисту є його адресна  спрямованість, тобто соціальна  допомога у визначених обсягах тим  громадянам, які її потребують.