Розвиток і сучасний стан страхування життя в Україні

   Ткачук  О.М.Розвиток і сучасний стан страхування життя в Україні

     Повноцінне функціонування ринкової  економіки не можливе без розвинутих  інститутів страхування, які мінімізують  неминуче властиві ринку ризики  та протиріччя. Нестійкість соціально-економічного становища в Україні, робить проблему розвитку сфери страхових послуг ще актуальнішою. Усунення монополії держави при вирішенні питань страхової справи і поява недержавних страхових компаній створили необхідну базу для організації ринкових відносин у страховій діяльності й передумови формування страхового ринку України.

   Страхування життя є важливим напрямком діяльності переважної більшості страхових  ринків економічно розвинених країн  світу та важливою складовою в  системі страхового захисту інтересів  громадян.

   У цивілізованих країнах світу, з  метою збереження грошей населення  від ризикових катастрофічних випадків, страховий бізнес ще від XVII століття поділили на лайфовий і нон-лайфовий, оскільки природа грошей цих бізнесів різна. У нон-лайфі є значний  розрив між сплаченими внесками і майбутніми виплатами, тому будь-яка велика катастрофічна виплата теоретично може знищити компанію. У лайфі - кошти клієнтів накопичуються для наступної виплати та збільшуються за рахунок інвестиційного доходу, і у компанії не повинно бути навіть помислу (не те що можливостей) скористатися цими коштами для погашення катастрофічних ризикових виплат, що можуть виникнути в разі, якщо вона поєднує обидва види діяльності.

   Процес  становлення та розвитку лайфових компаній в Україні можна поділити на певні етапи. У перші роки свого існування цей бізнес зазвичай є планово збитковим. Адже потрібно вкласти чималі фінансові ресурси у створення компанії, а саме: закупити програмне забезпечення та основні засоби, найняти кваліфікований персонал, якому необхідно виплачувати зарплату незалежно від обсягів продажу страхових продуктів, організувати рекламну та PR-кампанії тощо. До того ж знадобляться кошти на утримання та виплату агентських винагород. Слід відзначити, що в перші роки існування компанії програми страхування життя та комісійні займають найбільшу частку в її витратах. У цей період внески, які отримала страхова компанія, не приносять доходів. Фактично в плюси компанія виходить десь із третього, четвертого, п'ятого і навіть шостого року свого функціонування - залежно від того, які вона продає програми і який має рівень агентського забезпечення .

   У статті 6 Закону України «Про страхування» міститься чітке визначення страхування  життя, як виду особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Може також передбачитися обов’язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи та при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад одруження, народження дитини.

   Страхування життя завжди розглядалося як вигідне  вкладання коштів. Страхування життя  може й бути захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити  наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них.

   Поширення страхування життя сприяє зменшенню  соціальної напруги та навантаження на соціальний бюджет країни, накопичуючи  досить великі страхові фонди їх тимчасово  вільна частина може бути використана як джерело інвестицій в економіку, що сприяє стабілізації фінансового стану країни.

   Сучасний  стан страхування життя в Україні  дослідим завдяки показникам, а саме страхові премії, страхові виплати, кількість  застрахованих осіб та кількість  договорів страхування. Взагалі на території України на  30.03.2010 року зареєстровано 70 страхових компаній зі страхування життя. Даний аналіз проводиться на основі рейтингу компаній страхування життя. Отже, лідерами серед компаній по страхуванню життя за 1 півріччя 2010 року за розміром страхових премій (характеризує розмір коштів отриманих страховиком за договором страхування і перестрахування) являються «АЛІКО Україна» (88 903,0  тис.грн), що на 10,04 % більше ніж за 1 півріччя 2009 року(80 790,2 тис.грн), «ТАС» сума платежів в якої хоча і зменшились відносно 2009 року (68 799,0 тис.грн) на 18,11%, але все ж таки являється одним із лідерів даного рейтингу і за 1 півріччя 2010 року страхові платежі якої становили 56 341,0 тис.грн. Ще одним із лідерів являється «ПЗУ страхування життя» приріст страхових платежів у відсотковому відношенні між 1 півріччями 2009 (11 623,2 тис.грн) і 2010 (20 589,4 тис.грн) років якої є найбільшим і становить 77,14 %.

   Щодо  рейтингу компаній по страхуванню життя  за цей же період за розміром страхових виплат, то передові позиції займають такі страхові компанії як: «Блакитний поліс» - 5 516,7 тис.грн., «АЛІКО Україна» - 3 503,0 тис.грн., «ТАС» - 1 948,0 тис.грн.

   Найбільша кількість застрахованих громадян на 30.06.2010 в «АСКА-життя» -  108 806 ( в т.ч. за 1 півріччя 2010 р. – 7 556), «АЛІКО Україна» - 80 064 ( в т.ч. за 1 півріччя 2010 р. – 6 211), «ТАС» - 64 893 ( в т.ч. за 1 півріччя 2010 р. – 11 147).

   Рейтинг компаній по страхуванню життя за 1 півріччя 2010 року за кількістю договорів  страхування, укладених за звітній період  очолює «Уніка життя» - 18 219 серед них 32,25 % частка страхувальників в страхових платежах належать громадяни-резиденти, а 67,75 % юридичні особи-резиденти. Вслід за нею «Дельта життя» - 12 999 (всі 100 % - громадяни-резиденти), а також «ТАС» - 9 104 ( 87,93 % - громадяни, а 12,07 % - юридичні особт).

   Компанії  зі страхування життя-члени Ліги страхових організацій України (ЛСОУ) за підсумками першого півріччя 2010 року зібрали близько 240 млн грн  страхових премій.

   Порівняно з аналогічним періодом минулого року даний показник продемонстрував незначне зростання і становив 83,5% від загального обсягу зібраних премій всього ринку страхування життя.

   Страхування життя є одними з пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку, адже його подальший ефективний розвиток сприятиме підвищенню ролі приватного сектору у виконанні соціальних програм та зменшенню видатків державного бюджету. Підґрунтям цього повинні стати наступні кроки по вдосконаленню страхування життя в Україні:

   - підготовка нової редакції Закону України «Про страхування», яка б дозволила більш досконало врегулювати відносини у сфері страхування життя, спрямовані на посилення страхового захисту і інтересів громадян;

   - створення умов для рівноправної  участі страхових компаній в системі недержавного пенсійного забезпечення. 

   1. Економічна необхідність  та значення страхового  захисту життя  громадян

   Історія страхування життя налічує приблизно 2000 років. Грошові фонди для благодійних  цілей у древній Індії, комунальні установи древніх іудеїв, колегії Римської імперії — це його зародкові форми. Організації, подібні до римських колегій, існували в епоху середніх віків у цехах і гільдіях. Надаючи матеріальну підтримку своїм членам у скрутних випадках, вони піклувалися також про забезпечення близьких померлого. У докапіталістичних формаціях страхування знаходилося в зародку. Господарство тієї епохи мало натуральний характер. Кожен рабовласник чи феодал у натуральній, а іноді й у грошовій формі зберігав у себе спеціальний "страховий фонд" [5, с. 28].

   Страхування засноване на участі окремих господарств  та осіб у створенні єдиного страхового фонду. За самою своєю природою воно несумісно з замкнутістю натурального господарства. Поява страхування  в докапіталістичних формаціях  припускає порушення цієї замкнутості.

   А порушувалася вона насамперед у сфері  торгівлі й ремесла, простого товарного  виробництва. Але оскільки товарне  виробництво і торгівля в економіці  тієї епохи відігравали другорядну роль, страхування не одержало широкого поширення.

   Слідом  за розвитком товарного виробництва  розвивається і страхування. Поступово  уточнюється перелік страхових  випадків, при настанні яких виплачується допомога, форми і розміри виплат. Збір коштів для виплати допомоги після настання страхового випадку  змінюється попередньою акумуляцією страхового фонду, розкладка збитку - системою регулярних внесків. Призначення регулярних внесків і утвореного ними фонду поступово здобуває стійкий характер.

   При капіталізмі страхування поступово  перетворюється в особливу галузь економіки, здобуває загальне поширення як необхідний її елемент. 1706 р. в Англії виникло перше товариство страхування життя - "Емікебл". Система тарифних ставок у нього була недосконалою, вони ще не диференціювалися за віком. Через деякий час з'являються товариства "Рефьюдж іксчендж" і "Лондон іншуренс корпорейшен". Вони вперше застосували поліси з фіксованими страховими сумами.

   Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під  час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена відповідальність страховика і при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров'я від нещасного випадку. Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося як вигідне вкладення грошей. Страхувальник (застрахований) за договором страхування життя може розраховувати на страхову суму або пенсію в разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них. Отже, страхування життя дає змогу полегшувати передання майна, створювати грошові фонди для різних цілей (наприклад, витрат на успадкування або поховання) [4, с. 66].

   Страхування життя є дуже важливим напрямком  діяльності на переважній більшості страхових ринків економічно розвинених країн світу. Потреба розвивати його надалі існує і в Україні. Україна вже має певний досвід щодо страхування життя за умов ринкової економіки. 

   2. Види страхування  життя та їх  характеристика. Організація  роботи страхової компанії щодо укладання і обслуговування страхової угоди із страхування життя

   При формуванні страхового ринку України  в цілому практика страхування життя  базувалася на вже відомих і популярних у населення видах страхування. Дуже популярним як у колишньому СРСР загалом, так і в Україні зокрема, було змішане страхування життя, що, як і інші види страхування, давало впевненість в одержанні страхової суми як у разі закінчення дії договору, так і в разі настання інших обумовлених у договорі подій.

   Страхування дітей можна назвати різновидом змішаного типу страхування життя. Страхувальниками з цього виду страхування  є батьки та родичі дитини, які укладають  договори страхування і сплачують  страхові внески. Вік і стан здоров'я  страхувальника взагалі не має значення при укладанні договору страхування, але страхові компанії можуть щодо них зробити певні застереження. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені й юридичними особами — підприємствами, установами, організаціями, де працюють їхні батьки.

   При укладенні договору страхування  враховується вік застрахованої  дитини. На страхування приймаються  діти віком від дня народження до 15 років (страхова компанія може обумовити  й інші вікові межі). Щодо стану здоров'я  дитини звичайно не робляться застереження при укладанні договору страхування. Договір страхування укладається на підставі заяви страхувальника встановленої форми [3, с. 27].

   Укладаючи договір страхування, страхувальник  насамперед цікавиться можливістю накопичити до закінчення договору страхування певну суму. Здебільшого договори страхування дітей укладаються на дожиття до закінчення строку страхування. Договором страхування передбачається також виплата страхової суми у випадку смерті застрахованої дитини, при втраті нею здоров'я від нещасного випадку, який стався в період дії договору страхування тощо. При укладанні договору страхування, за домовленістю сторін визначається розмір страхової суми. При цьому страхова компанія може обумовити й мінімально можливий її розмір.