Ризикові обставини й страховий випадок

     Вимога  щодо обов’язкового ведення страховиком  журналу реєстрації страхових вимог (заяв) страхувальників щодо виплати  страхової суми або страхового відшкодування, та формування резервів збитків (резерв заявлених, але не виплачених збитків), а також забезпечення його ліквідного розміщення конкретизується в п. 2.15 Розпорядження про ліцензійні умови.

     Появу нової вимоги спричинило прийняття  Закону України “Про запобігання  та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28 листопада 2002 р. № 249-ІV. Вимоги щодо проведення фінансового моніторингу страховиками, які є суб’єктами первинного фінансового моніторингу на підставі ст. 4 згаданого Закону, затверджені Розпорядженням про ліцензійні умови Комісії “Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами” від 5 серпня 2003 р. № 25. Вони містять обов’язкове проведення ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції (сплата страхових премій та отримання страхових виплат), через заповнення відповідних анкет та перевірку оригіналів або належним чином завірених копій статутних документів. Також страховик зобов’язаний встановити правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та призначити працівника, відповідального за його проведення.

     Найважливіша  класифікаційна ознака у страхуванні  – форма його проведення. За цією ознакою страхування поділяється  на добровільне й обов’язкове. При  обов’язковій формі умови здійснення окремого виду страхування передбачаються окремим нормативним документом, переважно постановами Кабінету Міністрів України. У випадку здійснення страховиком добровільного виду (видів) страхування він зобов’язаний прийняти та зареєструвати в Комісії правила страхування, які розробляються для кожного виду страхування окремо.

     Правила мають містити:

     порядок визначення розмірів страхових сум  та (або) розмірів страхових виплат;

     страхові  ризики;

     виключення  із страхових випадків і обмеження  страхування;

     строк та місце дії договору страхування;

     порядок укладання договору страхування;

     права та обов’язки сторін;

     дії страхувальника у разі настання страхового випадку;

     перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;

     порядок і умови здійснення страхових  виплат;

     строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат;

     причини відмови у страховій виплаті  або виплаті страхового відшкодування;

     умови припинення договору страхування;

     порядок вирішення спорів;

     страхові  тарифи за іншими договорами страхування ніж договори страхування життя;

     страхові  тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя;

     особливі  умови.

     Оскільки  правила проведення одного й того самого виду страхування різними  страховиками можуть бути істотно різними, страхувальник має змогу обрати найбільш прийнятний для себе варіант і, відповідно, – страховика.

     При дотриманні перелічених вимог щодо провадження страхової діяльності страховик подає до Комісії наступний  пакет документів для отримання  ліцензії: 

     заяву про видачу ліцензії, в якій зазначаються відомості про особу страховика (найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі – ЄДРПОУ)), перелік видів страхування, на проведення яких страховик має намір одержати ліцензію, перелік правил страхування для кожного виду добровільного страхування, дату подання заяви, підпис керівника страхової організації, скріплений печаткою. У разі наявності в страховика відокремлених підрозділів у заяві зазначається або до заяви подається їх перелік із зазначенням місцезнаходження відокремленого підрозділу, номерів телефонів, E-mail, прізвища, імені, по батькові, освіти керівника і головного бухгалтера;

     копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копію довідки про внесення до ЄДРПОУ, засвідчену нотаріально або органом, який видав оригінал документа;

     копії установчих документів, засвідчені в  установленому законодавством порядку, які мають містити дані про обраний юридичною особою вид підприємницької діяльності та інформацію щодо розміру статутного фонду страховика. Установчі документи юридичних осіб, які не є відкритими акціонерними товариствами, мають містити інформацію про розподіл часток статутного капіталу між засновниками (учасниками) із зазначенням розподілу часток у відсотках, їх кількості та грошового розміру. Зауважимо, що законодавство чітко не вимагає, який саме статутний документ має містити такі дані – статут чи установчий договір;

     довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують формування та розмір сплаченого статутного фонду;

     довідку про фінансовий стан засновників  страховика, підтверджену аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений  у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства;

     правила (умови) страхування, які мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом відповідальної особи і  печаткою страховика. Правила необхідно  викладати державною мовою, змістовно, граматично та логічно. У разі наявності заявник зобов’язаний виправити в Правилах страхування граматичні та стилістичні помилки. За умов проведення страховиком зовнішньоекономічних операцій страхування (перестрахування) правила страхування перекладаються англійською чи іншою мовою. Тексти таких перекладів слід завіряти відповідно до вимог законодавства. До Правил страхування додатково встановлюються такі вимоги:

     назва Правил страхування має містити  слово “добровільного”.

     поняття, що використовуються у Правилах страхування, мають відповідати вимогам відповідних нормативно-правових актів. У разі потреби застосування понять, невизначених у відповідних нормативно-правових актах, слід дати їх тлумачення.

     Не  допускається у тексті Правил страхування, договорів (полісів):

     подвійне  тлумачення одних і тих самих  положень, протиріч або неузгодженості між пунктами;

     застосування  речень (фраз, фразеологічних зворотів), що призводять до неоднозначного розуміння  змісту;

     використання  законодавчо визначених понять в іншій інтерпретації;

     порушення граматичних та синтаксичних правил, що призводять до спотворення змісту.

     При оформленні Правил страхування не допускається:

     друкування  різними шрифтами (крім випадків виділення  в тексті окремих положень) та шрифтом, меншим за 12 пунктів у форматі Word;

     подання неякісних ксерокопій, зокрема, подання  ксерокопій підписів уповноважених  осіб та/або відсутність оригіналу  підпису уповноваженого актуарія.

     У разі внесення змін та/або доповнень  до Правил страхування страховик у десятиденний термін повідомляє про це Комісію та надсилає (разом з супровідним листом) два примірники відповідних змін та/або доповнень до правил страхування для реєстрації. Зміни та/або доповнення до Правил страхування вважаються чинними з дня їх реєстрації у Комісії.

     Правила страхування, зміни або доповнення до них подаються в двох примірниках, які мають бути тотожними. Після  внесення трьох змін або доповнень  до Правил страхування у разі необхідності внесення подальших змін або доповнень страховик має подати для затвердження і реєстрації нову редакцію Правил страхування:

     економічне  обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності подається  за встановленою Розпорядженням про  ліцензійні умови формою з підписом керівника страховика і печаткою;

     інформацію  про учасників страховика;

     інформацію  щодо голови виконавчого органу та його заступників з підписом керівника  страховика і печаткою, копію диплома  голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про  вищу економічну або юридичну освіту, копію диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, засвідчені печаткою страховика і відповідним підписом;

     інформацію  про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Комісією.

     Крім  того, заявник має подати до Комісії:

     затверджені в установленому порядку правила  проведення внутрішнього фінансового  моніторингу;

     завірену  заявником копію документа про  призначення працівника, відповідального  за проведення внутрішнього фінансового  моніторингу з інформацією про керівних посадових осіб або фахівців, які є відповідальними за проведення фінансового моніторингу.

     Усі документи, що подаються для отримання  ліцензії, належать до категорії документів довгострокового зберігання, тому мають  подаватися в швидкозшивачі, з внутрішнім описом та пронумерованими аркушами.

     Заяву про видачу ліцензії (копії ліцензії) разом з усіма необхідними  документами страховики пересилають  поштою або особисто подають до Комісії.

     Заявник, тобто фінансова установа, яка  подає документи для одержання (переоформлення) ліцензії (дубліката ліцензії) несе відповідальність, згідно з вимогами чинного законодавства, за достовірність інформації, зазначеної у заяві та документах, поданих для отримання ліцензії (копії ліцензії), а також в їх електронних копіях.

     Комісія приймає до розгляду документи та не пізніше 30 днів з дня надходження  заяви та всіх необхідних документів від заявника приймає рішення  про видачу ліцензії або про відмову  у видачі ліцензії.

     Повідомлення  про прийняття рішення про  видачу ліцензії або відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

     Підставами  для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

     недостовірність даних у документах, поданих заявником  для отримання ліцензії. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних  у документах, поданих про видачу ліцензії, заявник може подати до Комісії нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії;

     невідповідність заявника, згідно з поданими документами, Ліцензійним умовам. У разі відмови  у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника цим Ліцензійним умовам, фінансова установа може подати до Комісії нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії;

     невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

     Заявник може в судовому порядку оскаржити  рішення про відмову у видачі ліцензії. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

     Отже, можна зробити наступні узагальнення:

     У практичній діяльності страхових спеціалістів доцільно розрізняти страховий випадок і страхову подію. Під останньою слід розуміти потенційно можливе причинення збитку об'єкту страхування.

     Страховий випадок означає реалізовану  гіпотетичну можливість нанесення  збитку об'єкту страхування. Наслідки страхового випадку виражаються в частковому пошкодженні або повному знищенні об'єкта страхування (тут не йдеться про страхування людей). Не відносяться до страхових випадків події, які хоча й викликали збиток, але не суперечать нормальному технологічному циклу в процесі виробництва. Тому, при занесенні в договір умов страхування, необхідно чітко формулювати події, що включаються в обсяг відповідальності страховика.

     Ризикові  обставини є умовами існування (реалізації) ризику. На основі аналізу  ризикових обставин розраховується страхова премія, що виплачується в страховий фонд. Спеціалісти страхової організації повинні підбирати й вивчати необхідну інформацію, що характеризує суттєві ризикові обставини та їх динаміку. В результаті цього аналізу аргументуються висновки, що враховуються через систему скидок й надбавок (накидок) в процентах або твердо фіксованих сумах до обчисленої страхової премії для базової сукупності відповідних ризикових обставин.