Ринок перестрахувальних операцій в Україні

• квотні;
• ексцедентні;
• квотно-ексцедентні. 

Квотний перестрахувальний договір передбачає передачу цесіонарію премії та збитків в однаковій пропорції в межах певного ліміту прийняття ризиків. Якщо власне утримання цедента становить, скажімо, 30%, перестрахувальник отримує 70% премій, сплачених цеденту, і відшкодовує 70% його збитків [8, c. 142].         Договір ексцедентного перестрахування ґрунтується на тому, що перестраховик бере на себе зобов'язання відповідати за полісами, які покривають суми, що перевищують ліміти власної участі страховика в покритті ризику. В договорі передбачається кількість лімітів, які можуть бути передані перестрахувальнику. Максимум власної участі страховика в покритті ризику називається ексцедентом. Перевищення цього ліміту передається в перестрахування. Максимальна участь перестрахувальника у покритті ризику визначається кратністю власної участі цедента.   Квотно-ексцедентний договір поєднує засоби двох уже названих.  Суть непропорційного перестрахування полягає в тому, що відшкодування, яке надається перестраховиком, визначається тільки розміром збитку і не залежить від страхової суми, а тому немає пропорційного розподілу відповідальності за окремим ризиком і оригінальною премією. Призначення непропорційного перестрахування — гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період. Отже, у непропорційному перестрахуванні цедент сам оплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором. Відповідальність за непропорційним договором установлюється в абсолютній сумі (договір ексцедента збитку) чи у відсотках (договір ексцедента збитковості). У непропорційних договорах утримання цедента називають першим збитком, франшизою, пріоритетом. Відповідальність перестраховика — покриттям.    Непропорційне перестрахування має такі особливості:

• страховик  може захиститися від великих  збитків, що впливають на його фінансові  результати;          • перестраховик не бере участі у відшкодуванні дрібних збитків, які легко покриваються страховиком;         • обсяг обліку бухгалтерських операцій зменшується, оскільки враховуються лише окремі збитки або фінансові результати страхувань. Але водночас зростає потреба в підготовчій роботі;       • тантьєма в договорах цієї форми, як правило, не передбачається;  • перестраховувальна премія за непропорційними договорами підраховується не для кожного окремого ризику, що передається, а для всього портфеля з одного або кількох видів страхування за рік [8, c.154].  Непропорційне перестрахування найчастіше використовується при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збитки, спричинені третім особам в результаті ДТП, а також у тих випадках страхування, де немає верхньої межі відповідальності страховика. Системи перестрахування та розміри власного утримання залежать від галузі страхування.         Операції перестрахування мають свої особливості :     1. Ризик невиплати страхового відшкодування або страхової суми, прийнятий на себе страховиком за договором страхування, може бути ним застрахований цілком або частково в іншого страховика (страховиків) за укладеним з останнім договором перестрахування.      2. До договору перестрахування застосовуються ті ж правила, які підлягають застосуванню відносно страхування підприємницького ризику, якщо договором перестрахування не передбачене інше. При цьому страховик за договором страхування (основним договором), що уклав договір перестрахування, вважається у цьому останньому договорі перестрахувальником.          3. При перестрахуванні відповідальним перед страхувальником за основним договором страхування за виплату страхового відшкодування або страхової суми залишається страховик за цим договором.     4. Можливо послідовне укладання двох або кількох договорів перестрахування.           5. Перестрахування у страховика-нерезидента здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.       Перестрахування з погляду його сутності є ні чим іншим, як різновидом страхування. Воно визначено наявністю договору прямого страхування і засновано на ньому. Без страхування перестрахування не існує.

РОЗДІЛ  2

 Аналіз  перестрахового ринку України.      

2.1. Тенденції  та сучаснй стан ринку перестрахування  в Україні.

Важко встановити, коли саме виникло перестрахування в Україні, який договір поклав йому початок, але можна з упевненістю стверджувати, що воно завжди розвивалося слідом за самим страхуванням, оскільки перестраховувальні операції є «вторинними», похідними від страхових.   Після змін Закону України «Про страхування» національний страховий ринок, складовою частиною якого є перестрахування, вступив у якісно нову стадію розвитку. Перестрахування має цілком самостійну історію та розвиток, особливі правові підстави та власну технологію. Але це, як вже зазначалось, невідокремлена галузь страхової справи.      На страховому ринку України працюють такі вітчизняні перестраховики, як СК "Брокбізнес", СК "УНІКА", ПАТ "Скіфія Ре", ВАТ "Українська перестрахувальна компа¬нія", ПАТ "УАСК "ЕДЕМ", ПАТ "СК "АХА-Страхування", ПАТ "СГ "ТАС", ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та інші. Практично кожна страхова компанія, що працює з перестрахування та ретроцесії, має свій відділ перестрахування. 
Взаємовідносини між сторонами у процесі перестрахування будуються на основі відповідних договорів факультативного або облігатор-ного перестрахування, що склалися у світовій практиці.      Домінуючими формами перестрахувальних операцій на національному ринку є факультативні пропорційні перестрахування окремих ризиків. 
Усередині країни перестраховуються дрібні ризики, премії з яких не цікавлять закордонних перестраховиків. Це, як правило, фінансові ризики, короткострокові вантажоперевезення, недороге майно, автомобільне каско, часткове каско авіаційного та морського транспорту (переважно через страхування за балансовою вартістю).        Для визначення загальних тенденцій на ринку перестрахування та з’ясування його місця в загальному ринку страхування України розглянемо динаміку частки перестрахування у валових преміях по ринку в цілому та структуру перестрахування у розрізі резидентів та нерезидентів.    Протягом аналізованого періоду абсолютне значення обсягів премій, сплачених перестраховикам, постійно збільшувалося (рис. 2.1.). Це пояснюється випереджаючими темпами зростання валових страхових премій у цілому по ринку в кожному наступному році за винятком 2005-го й 2009-го. Якщо в 2005 р. зменшення абсолютного значення сплачених перестраховикам премій було зумовлене жорсткішим контролем страхових і перестрахових операцій та намаганням мінімізувати оптимізацію оподаткування й легалізацію доходів, отриманих злочинним шляхом за рахунок даних операцій із боку державних органів, то у 2009-му — кризовими явищами в економіці України. Фінансова нестабільність призвела до зниження платоспроможного попиту на страхові послуги, неспроможності страховиків повернути власні фінансові ресурси, вкладені в банківські депозити, знецінення активів, розміщених у цінних паперах, та втрати платоспроможності компаній, що здійснювали перестрахування [9,c.27].   

Рисунок 2.1. Загальна частка перестрахування у валових страхових  преміях в Україні 1996-2009 рр.[9,c.30].

Розглядаючи структуру  валових премій, треба зазначити, що протягом аналізованого періоду загальна частка перестрахування (сума часток перестрахування в резидентів і нерезидентів) у валових страхових преміях змінювалася нерівномірно (рис. 2.1.). Так, починаючи з 1997 р. частка перестрахування у валових страхових преміях постійно зростала (крім 2001-го, коли вона дешо знизилася) та у 2004 р. сягнула 60 %. Упродовж наступних трьох років на ринку перестрахування України спостерігалася тенденція до скорочення частки перестрахування (у 2004—2007 pp. цей показник зменшився на 24,4 %). Незначне збільшення частки перестрахування у валових преміях у цілому по ринку відбулося в 2008—2009 pp. Доцільно також наголосити на тому, що в 2009-му, незважаючи на загальне скорочення абсолютного значення валових страхових премій, частка премій, переданих у перестрахування, підвищилася на 5 %. Цей факт пояснюється намаганням страхових компаній не лише знизити рівень ризику за отриманими договорами, а й оптимізувати власну діяльність за рахунок "схемного" перестрахування.          Аналізуючи дані щодо премій, переданих вітчизняним і зарубіжним перестраховикам, можна стверджувати, що частка перестрахування ризиків у нерезидентів протягом 1996—2003 pp. була більшою, ніж у резидентів (рис. 2.2.) [9,c. 27]. Так, найбільшого значення цей показник досяг у 2003 p., сягнувши    35%, або 3175,9 млн грн. у абсолютному значенні. Наступного року дана тенденція кардинально змінилася: у 2004 р. перестраховикам-резидентам було сплачено понад 50 % валових страхових премій, а нерезидентам — лише 9,8 %.          Зазначені зміни зумовлені прийняттям 4 лютого 2004 р. постанови Кабінету Міністрів України стосовно вимог здійснення перестрахування в перестраховиків- нерезидентів [5]. Відповідно до цього документа, на момент укладання договорів перестрахування рівень платоспроможності іноземного перестраховика повинен бути не нижчим за відповідний рейтинг фінансової стійкості провідних рейтингових агентств світу ("Standard & Poor's",США; “Fitch Ratings” Великобританія; “Moody’s Investors Service” США; “A.M. Best” США). Крім того, у країнах, де зареєстрована перестрахова компанія, нерезидент повинен здійснювати спеціалізований нагляд за страховою діяльністю.            У результаті проведеного дослідження ринку перестрахування одним із кореспондентів журналу зі страхування в Україні, за допомогою аналізу даних провідних 150 страховиків для перестрахування ризиків виявилося: у "Loyd’s" (Великобританія) користувалися захистом 85 українських компаній, у "Москва Ре" (Росія) – 32, "Інгострах" (Росія) – 30, "Munich Re" (Німеччина) – 28, "Russian Re" (Росія) – 25, "SCOR Re" (Франція) – 16, "Транссиб Ре" (Росія) та "Находка Ре" (Росія) – 14, "Авикос" (Росія) – 12, АХА (Франція) – 12, "РЕСО–Гарантия" (Росія), "Polish Re" (Польща) та "Transatlantic Reinsurance Company" (США) – по 11 [10, С.122–123]. Як стверджують аналітики, щорічно українські страхові компанії "відправляют" у перестрахування за кордон близько 2 млрд. грн., але іноземні колеги не відповідають їм взаємністю [10, С.123].         Наведені дані свідчать про значний відтік капіталу за кордон, що є проблемою не лише державних органів, а й усього страхового ринку України. Цікавим є факт перерахування за кордоном вітчизняними компаніями, що займаються страхуванням життя, нагромаджувальної частини внеску-нетто у рамках перестрахування (у той час як за кордоном перестрахування нагромаджувальної частини сурово обмежене, оскільки вона є потужним інвестиційним ресурсом, який має працювати на економіку держави). Отже, як наслідок, українська економіка втрачає чималі кошти, які могли б бути спрямованими на розвиток різних її сфер, у тому числі і ринку перестрахування.             Протягом періоду, 2005—2009 pp., частка сплачених премій перестраховикам-резидентам перебувала на рівні, не нижчому 30 % валових страхових премій у цілому по ринку, а частка премій, сплачених перестраховикам-нерезидентам, не перевищував 5,5 % (рис. 2.2.) [9,c.29].

Рисунок 2.2. Динаміка частки перестрахування резидентів і нерезидентів 1996- 2009 рр.          Результати аналізу частки перестрахування у валових страхових преміях та їх структури в напрямі розміщення дають підстави стверджувати, що вітчизняні перестраховики чинять значний вплив на розвиток страхового ринку України. Премії, які передаються перестраховим компаніям, у цей період становлять більше ніж 35 % валових премій, а відповідна частка внутрішнього перестрахування не опускається нижче 30 %. Водночас є серйозні проблеми із законністю й ефективністю проведення операцій перестрахування.            Станом на 2010 рік За договорами перестрахування ризиків українські страховики (цеденти, перестрахувальники) сплатили часток страхових премій 10 745,2 млн. грн. (за 2009 р. – 8 888,4 млн. грн.), з них:

• перестраховикам-нерезидентам – 991,3 млн. грн. (за 2009 р. – 1 104,3 млн. грн.),
• перестраховикам-резидентам – 9 753,9 млн. грн. (за 2009 р. – 7 784,1 млн. грн.) [11].

Загальна сума часток страхових виплат, компенсованих перестраховиками, становила 508,6 млн. грн. (за 2009 р. – 967,9 млн. грн.), в тому числі компенсовано:

• перестраховиками-нерезидентами – 289,6 млн. грн. (за 2009 р. – 287,1 млн. грн.),
• перестраховиками-резидентами – 219,0 млн. грн., що значно менше ніж у попередньому році (за 2009 р. – 680,8 млн. грн.) [11].

За 2010 рік помітно  збільшилась тенденція щодо збільшення обсягів внутрішнього перестрахування. Так, частка страхових премій сплачених

перестраховикам-резидентам за 2010 рік становила 9 753,9 млн. грн., що на

25,3% більше в  порівнянні з 2009 роком (за 2009 р.  – 7 784,1 млн. грн.) та на

21,5% більше в порівнянні  з 2008 роком (за 2008 р. – 8 026,8 млн.  грн.) [11].

У структурі  вихідного перестрахування станом на 31.12.10 найбільше

сплачено часток страхових премій за такими видами страхування, як: страхування майна – 2 959,1 млн. грн. (або 28%) (станом на 31.12.09 – 2 059,2 млн. грн. (або 23,2%)); страхування фінансових ризиків – 2 233,9 млн. грн. (або 21%) (станом на 31.12.09 – 1 624,1 млн. грн. (або 18,3%)); страхування від вогневих ризиків – 1 991,7 млн. грн. (або 19%) (станом на 31.12.09 – 1 305,2 млн. грн. (або 14,7%)); страхування вантажів та багажу – 1 053,2 млн. грн. (або 10%) (станом на 31.12.09 – 804,7млн. грн. (або 9,1%)) (рис 2.3.) [11].      Рисунок 2.3. Структура вихідного перестрахування за видами страхування станом на 31.12.10 (млн. грн.)

Як видно  з рисунка 2.4 у структурі перестрахування ризиків у нерезидентів у 2010 році найбільше від загальної суми сплачених часток страхових сплачено премій на перестрахування нерезидентам (991,3 млн. грн.) до Великобританії – 30% (або 298,0 млн. грн.), Російської Федерації – 17% (або 172,2 млн. грн.) та Швейцарії – 12% (або 121,4 млн. грн.).

Рисунок 2.4. Частка страхових платежів, яка належить перестраховику-нерезиденту станом на 31.12.10 (млн. грн.) [11].

Таким чином, сьогодні вітчизняний ринок перестрахування  перебуває на початковому етапі  розвитку. Особливо гостро постають проблеми ефективного регулювання та правового забезпечення діяльності учасників ринку, якості й різновидів пропонованих перестрахових послуг, низької капіталізації й місткості, а також інфраструктури. Розвиток ринку перестрахування України потребує формування відповідного правового поля діяльності суб'єктів перестрахових операцій. Нормативно-правові акти, що регламентуватимуть перестрахову діяльність, повинні бути розроблені спільними зусиллями державних органів і саморегулівних організацій ринку та прийняті законодавчими органами влади, а також обов'язково виконуватися всіма суб'єктами ринку.        Але не дивлячись на чисельні проблеми, що повязані з тільки становленням галузі перестрахування, цей ринок в Україні розвивається паралельно з тенденціями розвитку страхового ринку України в цілому. Зростають обсяги премій, які одержують більшою мірою вітчизняні перестраховики, та поліпшується структура перестрахування ризиків у нерезидентів. Протягом останніх років чисельність європейських компаній, в яких перестраховуються вітчизняні ризики, хоча й не швидкими темпами, але зростає (як в абсолютному, так і у відносному значенні).    Аналіз ринку перестрахування в Україні та тенденції його подальшого розвитку показали таке:

— український  ринок перестрахування перебуває на стадії становлення розвитку та організації. Процес виділення перестрахування в самостійний вид фінансової діяльності тільки розпочинається;

— держава повинна  бути зацікавлена у розвитку перестрахування, оскільки це сприяє вирішенню соціальних проблем у розрізі розв’язання екологічних питань, зменшує витрати бюджетних коштів та знижує відплив фінансових ресурсів за кордон, що обумовлює зростання інвестиційної привабливості не тільки страхового ринку а й національної економіки;   — перестрахуванням займаються всі суб’єкти страхового ринку, які отримали ліцензію на той чи інший вид страхування. Такий підхід породив невиправдану ніякими економічними законами взаємність, демпінгові страхові та перестрахувальні тарифи, відсутність єдиних стандартів і вимог до договорів перестрахування;

— вітчизняний  ринок перестрахування розвивається паралельно з класичним ринком страхування, але незначна ємність українських компаній не дозволяє їм перестраховувати значні ризики, що спричинює відплив капіталу за кордон.