Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Октября 2012 в 17:23, реферат
Конкурентність - усім страхувальникам і страховикам держава гарантує вільний вибір видів страхування та рівні можливості у здійсненні діяльності, водночас створюються сприятливі умови для розвитку страхування, щоб забезпечити реалізацію права на ефективний страховий захист юридичних і фізичних осіб. Держава проводить активну антимонопольну політику, яка є важливим чинником у формуванні цивілізованого страхового ринку. Цей принцип поки що повною мірою стосується лише добровільних видів страхування.
Принципи страхування……………………………………………………………………..…3-6
Суб`єкти страхових правовідносин і їх характеристика………………………………..…7-10
Характеристика основних типів страхових організацій…………………………………11-13
Індивідуальне та колективне добровільне страхування від нещасних випадків…….…14-19
Страхування будівель та іншого майна……………………………………………..……..20-26
Методи перестрахування………………………………………………...…………………27-30
Список використаної літератури………………………………………………………………31
За умовами HACK "Оранта" це такі події:
а) травма;
б) утоплення;
в) опіки, ураження блискавкою або електричним струмом;
г) обмороження, переохолодження;
д) випадкове гостре отруєння хімічними речовинами (промисловими або побутовими), ліками;
є) укуси тварин, отруйних комах, змій.
Кожна страхова компанія визначає свій перелік страхових подій. В одних він може бути ширшим, в інших навпаки - порівняно обмеженим.
Обмеження страхування.
Не можуть бути застрахованими особи,
що визнані в установленому
Правила страхування також обумовлюють
випадки, що не належать до страхових.
Це, зокрема, стосується травмування застрахованого
у зв'язку із вчиненням ним дій, у яких
слідчими органами або судом установлені
ознаки умисного злочину, або травмування
застрахованого, причиною якого стали
його дії, пов'язані з керуванням транспортним
засобом у стані алкогольного, наркотичного
або токсичного сп'яніння; травми або смерть,
пов'язані з умисним заподіянням собі
тілесних пошкоджень, та інші.
Групи ризику страхування.
Професія, при визначенні групи ризику, є вирішальною. Залежно від ступеня ризику за тією чи іншою професією може бути обумовлено кілька груп ризику, на які поділяються застраховані. У випадку, що розглядається, таких груп, наприклад, три.
Перша група - службовці, інженерно-технічні працівники та інші категорії громадян, що безпосередньо не зайняті у процесі виробництва, умови праці яких не пов'язані з підвищеним ризиком щодо одержання травми; артисти драматичних та музичних театрів, артисти естради, балету та танцювальних ансамблів; працівники банків (крім осіб, які зайняті інкасуванням та перевезенням грошей); працівники побутового та комунального господарства; педагогічний персонал позашкільних дитячих закладів, викладачі та студенти інститутів, технікумів; домогосподарки; медичні працівники; працівники торговельної мережі та харчування; працівники пошти та телеграфу; службовці бібліотек; персонал готелів; двірники; кіоскери; працівники преси.
Друга група - решта категорій працюючих (робітники, службовці, працівники сільського господарства та інші), безпосередньо зайнятих у процесі виробництва; особовий склад аеродромного обслуговування; інкасатори та касири; працівники ветеринарних лікарень; газоелектрозварники; слюсарі; робітники обробної промисловості; кустарі; робітники харчової промисловості; поліграфічних підприємств; пожежна охорона; військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ (крім працівників карного розшуку, ДАІ, водіїв); робітники будівельної, машинобудівної, скляної промисловості; працівники сільського господарства;' робітники транспорту (крім повітряного); робітники електростанцій та експедицій.
Третя група - особи, праця яких пов'язана з особливим ризиком, щодо настання нещасного випадку: працівники карного розшуку, ДАІ, цивільної авіації; випробувачі автомашин і літаків; артисти цирку, які виконують трюки на канатах, трапеціях, акробати, гімнасти, автомотогонщики, дресирувальники диких звірів, наїзники коней, каскадери; водії транспортних засобів; у гірничодобувній промисловості (особи, які виконують роботи в підземних умовах, бурильники нафтових і газових свердловин; ті, чиїм місцем роботи є гірнича і газорятувальна служба; працівники, пов'язані з виробництвом, зберіганням, випробуванням вибухових, отруйних речовин; водолази; особи, чия робота пов'язана з мисливством, рибальством у морях і океанах, верхолазними, покрівельними роботами; монтажники бетонних, залізобетонних конструкцій; кранівники; рятувальники гірничих і воднорятувальних станцій).
Тарифні ставки.
Тарифи при страхуванні громадян від нещасних випадків, що сталися як під час виконання застрахованим своїх службових обов'язків, так і поза роботою, застосовуються залежно від групи ризику, до якої належить застрахований та виду страхування (повний страховий захист, чи захист лише на виробництві).
Тарифи встановлюються на підставі актуарних розрахунків і коливаються в основному від 0,5 до 1,5 %.
При страхуванні від нещасних випадків працівників страхувальника - юридичної особи - може надаватися групова знижка обчисленого страхового платежу залежно від кількості застрахованих.
У разі страхування дітей віком до 16 років може застосовуватися спеціальний тариф.
Коли йдеться про страхування туристів і осіб, котрі їх супроводжують, а також спортсменів, договори можуть укладатись на термін до 1 року з відповідними коригуваннями тарифу.
Залежно від ступеня ризику застосовуються як підвищувальні, так і знижувальні коефіцієнти.
Особливості укладання договору страхування
громадян від нещасних випадків.
Факт укладення договору страхування
посвідчується страховим
Якщо страхувальник - юридична особа, то оформлюється договір страхування відповідної форми у двох примірниках. До кожного договору додається список осіб, які приймаються на страхування, із зазначенням розміру страхової суми для кожної особи. Список засвідчується підписом керівника та печаткою. Один примірник договору зберігається у страхувальника, другий - у страховика. За згодою між страхувальником і страховиком страховий поліс може видаватись кожному застрахованому.
Якщо страхувальник - фізична особа, то на підставі заяви про страхування після сплати страхового платежу страхувальникові видається страховий поліс, копія якого зберігається у страховика.
Договір страхування укладається на обумовлений термін - в основному це - один рік, але термін може бути більшим або меншим.
Страхувальникам, яким протягом дії договору страхування, укладеного на термін один рік, не проводилися виплати за страховими випадками, при укладанні нового договору на такий самий термін страховий платіж може зменшуватись. Така пільга стимулює безперервний страховий захист.
Договір страхування набирає чинності з 0.00 годин дня, зазначеного як початок дії договору страхування, але не раніше надходження страхового платежу на розрахунковий рахунок страховика або не раніше наступного дня після сплати платежу готівкою страховому агентові (інспекторові), і закінчується о 24.00 годині дня, зазначеного в договорі страхування (страховому полісі) - як закінчення дії договору страхування.
Крім закінчення терміну дії договору його дія припиняється також у разі:
* виконання страховиком зобов'
* несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;
* виїзду застрахованого на
* смерті застрахованого;
* ліквідації страховика - юридичної
особи в порядку,
* прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;
* інших випадках, передбачених законодавством України.
У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи та фактичних страхових виплат, що були здійснені за договором страхування.
При достроковому припиненні дії договору страхування за вимогою страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі.
Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальникові страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи та фактичних страхових виплат, що були здійснені за договором страхування.
Порядок проведення страхових виплат.
Про настання страхового випадку страхувальник,
застрахований або
Для одержання страхової виплати у зв'язку зі страховим випадком подаються такі документи:
* заява встановленої форми;
* страхове свідоцтво (договір чи поліс);
* свідоцтво (або копія) про смерть застрахованого в разі його смерті;
* довідка лікувального закладу, в якій встановлено характер розладу здоров'я застрахованої особи;
* акт про нещасний випадок
або документ від компетентних
органів, який підтверджує
* паспорт отримувача (або документ, що посвідчує особу);
* для спадкоємців - також свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріальною конторою.
Термін виплати страхової суми обумовлюється правилами (умовами) страхування. В більшості це - шестиденний або семиденний строк.
Страхова виплата в разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку здійснюється в розмірі 100 % страхової суми.
У разі травмування застрахованої
особи внаслідок нещасного
Страховик може відмовити
у виплаті страхової суми у
випадках навмисних дій страхувальника
або застрахованого, спрямованих
на настання страхового випадку; подання
страхувальником свідомо
На таких же умовах здійснюється
добровільне страхування від
нещасних випадків дітей шкільного
віку та учнів спеціальних навчальних
закладів і військовослужбовців, але
з урахуванням певних особливостей,
їх особливості полягають ось
у чому.
У разі страхування дітей шкільного віку
та учнів спеціальних навчальних закладів,
застрахованими можуть бути діти віком
від 6 до 17 років, а страхувальниками - як
батьки, так і родичі дитини, з якими вона
проживає, або її опікуни (піклувальники).
Можуть укладатися й договори колективного
страхування учнів загальноосвітніх шкіл,
ліцеїв, гімназій, професійно-технічних
училищ, середніх спеціальних навчальних
закладів.
Розмір тарифної ставки для страхування
дітей залежить від строку страхування.
Може надаватись також знижка розміру
страхового тарифу.
У разі страхування
Останнім часом широкого застосування набуло добровільне страхування громадян, що виїжджають за кордон, від нещасних випадків або на випадок раптового захворювання ("асистанс"), чи надання іншої допомоги.
Особливістю цього страхування
є те, що укладені договори страхування
можуть бути комплексними і діють за
межами України та не розповсюджуються
на країну постійного проживання застрахованого
або країну, громадянином якої він є.
Найважливішим елементом страхування
громадян, що виїжджають за межі України,
є страхування невідкладної допомоги,
де мова йде не просто про відшкодування
збитку, а про надання послуги в формі
негайної допомоги. Останнім часом до
цього може залучатись і технічна допомога
на дорогах при поломці автомобіля.
Із цього можна дійти висновку, що страхування громадян, котрі виїжджають за кордон, може здійснюватись у двох формах: компенсаційній або сервісній.
У першому випадку йдеться
про те, що страхувальник самостійно
оплачує медичні послуги, а при
поверненні до своєї країни на підставі
поданих документів отримує від
страховика відшкодування витрат, включених
до страхового покриття, що не завжди влаштовує
страхувальника. Саме тому більшого поширення
набуло страхування громадян, котрі виїжджають
за кордон, у сервісній формі. Гарантом
цієї форми страхового захисту громадян
є можливість цілодобового зв'язку з оперативним
центром і наявність у розпорядженні оперативного
центру розгалуженої мережі постачальників
послуг, які можуть забезпечити страхувальників
повним комплексом послуг - від невідкладної
допомоги та госпіталізації до повернення
у свою країну. Звичайно, оперативні центри
і постачальники послуг утримуються не
кожною страховою компанією, а обмеженою
кількістю вузькоспеціалізованих організацій
- страхових або сервісних компаній.
Стосунки, у тому числі й розподіл витрат
між страховиком і компанією - організатором
надання послуг, визначається на договірних
умовах, де передбачається як оплата за
надані послуги організатору, так і порядок
оплати медичних послуг. Розмір страхової
суми встановлюється в твердій валюті
за згодою між страхувальником і страховиком.Розмір
страхового внеску визначається за тарифними
ставками страховика, які залежать від
строку страхування, набору страхових
випадків, географічної зони та страхової
суми.