Перспективи розвитку страхового бізнесу в Україні

Діяльність страховика докорінно  відрізняється  від  діяльності  іншіх господарюючих  суб’єктів,  вона  націлена  на  забеспечення   безперервності процесу   виробництва   і   відшкодування   збитків,   заподіяних    різними непередбаченими  обставинами  і випадковостями.   Велика   відповідальність страховика  за  соціальні  наслідки  його  діяльності  вимогає   організації державного нагляду.В більш  узагальненій  формі  цей  нагляд  виражається  у вивченні фінансового стану страховика і його платоспроможності по  прийнятих договірних  забов’язаннях  перед страхувальниками.  Відсутність  коштів   у страховика для розрахунків по прийнятих  забов’язаннях  підриває  довіру  не тільки до конкретного страховика, але й взагалі  до  ідеї  страхування.  В суспільній думці недовіра до страховика виявляється в претензіях  населення до державних інститутів. Це ще одна  причина,  через  яку держава не  може стояти осторонь від страхової діяльності,  поєднуючи  інтереси  страховиків, населення та економіки  в цілому.  Державне  регулювання  страхового  ринку здійснюється  за  допомогою  спеціальної  податкової   политики,   прийняття нормативних  актів  щодо  окремих  видів  підриємницької   діяльності,   які відбивають порядок укладання договорів страхування  і вирішення  виникаючих суперечок.  Держава також  встановлює  з   урахуванням   інтересів   всього суспільства перелік видів обов’язкового страхування.

3. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

В  умовах  економічної  і фінансової  кризи    знижується   активність   на страховому ринку.  Для  її  активізації  необхідною  умовою  є стабільність гривні,  завершення  процесів  приватизації  в основних  галузях  народного господарства. В принципі  захистити  можна    тільки  власника  і в умовах нормального  функціонування  фінансової  системи. 

В   умовах   стабілізації текономіки,  зміни форм  власності та  механізму управління  в державному секторі економіки  потреба  суб'єктів  господарської  діяльності  у  захисті своїх майнових інтересів та інтересів працівників від різноманітних  ризиків зростає. Держава також зацікавлена страховому захисті  державного  майна підвищенні соціально-економічної  захищеності  громадян  України. 

Страховий ринок України має досі не  використані  резерви.  В  державі

застраховано  лише  близько  10  відсотків  ризиків,  тоді  як  у більшості розвинутих  країн  цей  показник  досягає  90   -   95   відсотків.   Частка українського  страхового  ринку в загальноєвропейському  обсязі  страхових послуг становить лише 0,05 відсотка, і це при тому, що Україна  становить 7 відсотків населення Європи.

Існуюча структура страхового ринку України не сприяє  зміцненню  соціального захисту  громадян  та   забезпеченню   внутрішніх   інвестицій.   Українські страховики  передають  іноземним   страховикам   (перестраховикам)   до   90 відсотків  страхової  премії  під  час страхування  авіаційних  і морських ризиків,  ризиків  здоров'я  людей,  які  від'їжджають  за  кордон,  до   60 відсотків - за "автокаско", до 50 відсотків - під  час страхування  великих майнових ризиків.

Розвиток  страхового ринку України  потребує  розв'язання  проблем зі

страхування  життя,  пенсійного   медичного   страхування   та   страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Слабкий розвиток та  недосконалість  таких  соціально  важливих  видів

страхування, як пенсійне і  медичне страхування, стримує розвиток  страхового

ринку.

Негативний вплив на розвиток страхового ринку в Україні справляють:

• . відсутність економічної стабільності,  сталого зростання виробництва,
• неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;
• . значна  взаємна заборгованість,  накопичення неплатежів  і збитковість більшості підприємств;
• .  неповна і фрагментарна   законодавча   база,   відсутність   державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль  з  боку  держави,
• прояви монополізму;
• . високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого  здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній  валюті неможливе;
• . слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;
• . відсутність вторинного  ринку страхових  послуг,  механізмів ефективної
• взаємодії банківського та страхового сектору  економіки,  низький  рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;
• . неналежний рівень інформації про стан  і можливості  страхового  ринку, довіри населення до страхування.

Серйозну загрозу  нормальному  функціонуванню  страхового  ринку  України також становить тенденція до  монополізації  страхового  ринку  в  інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих  адміністрацій.

Враховуючи недостатню капіталізацію  страховиків, їх низькі можливості для відшкодування за значними ризиками та зважаючи на тенденції світового  ринку страхування до концентрації,  необхідно  підвищувати  фінансову  міцність  істабільність страховиків України шляхом:

• сплати внесків до статутного капіталу страховика виключно  грошима,  в тому числі в іноземній валюті;
• вдосконалення  механізму  формування  страхових   резервів,   системи розміщення страхових резервів;
• розширення ринку перестраховування, активізації роботи з нерезидентами щодо взаємного перестраховування;
• законодавчого  врегулювання  питань  захисту  заощаджень  громадян  за довгостроковим страхуванням життя, здоров'я та пенсійним страхуванням.

Довіра до  страхування  як  інституту  соціально-економічного  захисту  є однією  з  необхідних  передумов  розвитку  страхового  бізнесу.   З   метою  відновлення довіри до страхової галузі необхідно:

• поступово  замінити  обов'язкове  державне  страхування  безпосереднім відшкодуванням з державного бюджету за рахунок коштів, передбачених на утримання відповідних державних органів;
• впровадити нові ефективні та привабливі для населення форми фінансових послуг, зокрема таких,  як  надання  кредитів  під  заставу  страхових полісів тощо;
• інформувати  населення  через  засоби масової інформації  про стан страхового ринку і рівень державного контролю за його діяльністю;

В цілому можна констатувати, що практично вже створені  організації  і правові основи для формування ринкових відносин в страхуванні  та  розвитку ринків окремих страхових продуктів на  різних  рівнях.  Проте  потребується удосконалення  в напрямі   більш   чіткої  регламентації   організаційно- економічних  питань   розвитку   страхування   та   визначення   фінансових результатів роботи страховиків.

В умовах ринкової економіки добровільне страхування стає  пріоритетним і у зв’язку з цим  на  часі  стоїть  важлива  проблема  відродження  довіри населення до страхування, як  однієї  з дієвих  форм  соціального  захисту громадян і посилення уваги страховиків до населення, як основного партнера.

Одним з найважливіших напрямів розвитку і ефективного  функціонування страхового ринку є забезпечення фінансової  стійкості  і платоспроможності страховиків і страхувальників.

Важливим  напрямом  залишається   впровадження   зарубіжного   досвіду організації страхування  і ефективного  функціонування  страхового  ринку, оскільки в розвинутих країнах існує чітка національна  система координації діяльності страхових організацій при провідній  ролі  держави  у розробці програм і стратегії розвитку  страхування,  а також  є позитивний  досвід розвитку кооперативних страхових організацій.

Таким чином, основні напрями  розвитку  і ефективного  функціонування національного  страхового   ринку   нерозривно   пов’язані   зі   створенням конкурентного середовища і вдосконаленням його організаційної структури.

ВИСНОВКИ

1. Досвід функціонування  національного страхового  ринку показав,  що зростання кількості страхових компаній не означає якісних змін  у страховій сфері.  І перш  за  все в конкуренції   з   надання   страхових   послуг.

Визначальними в умовах ринкової економіки для  більшості  страховиків  стали проблеми  їх  адаптації  до  ринкового  середовища  та  забезпечення   своєї фінансової стійкості. як  самих компаній,  так і їх  страхових операцій.

Низька  ефективність  страхової  діяльності  пояснювалась  також  і   іншими об’єктивними  причинами і перш за все загальною  економічною  і фінансовою кризою  та  пов’язаними  з нею проблемами  збитковості  галузей  народного господарства, невиплатами заробітної плати і зубожінням  населення,  втратою довіри населення до  економічних і ринкових  перетворень,  в тому  числі  і розвитку страхування.

2. Економічні інтереси страховиків та страхувальників  найбільш  повно реалізуються на страховому ринку, який являє собою складну,  багатофакторну, динамічну, відповідним чином структуровану систему економічних відносин  між суб’єктами ринку.

3.  Основні  напрями  розвитку  і функціонування   страхового   ринку нерозривно   пов’язані   зі   створенням    конкурентного    середовища    і вдосконаленням організаційної структури ринку. Національний страховий  ринок представлений різними  за  статусом  і організаційними  формами страховими компаніями і товариствами, що є позитивним  в діяльності  на  національному страховому ринку. Практично страховий ринок структурований по окремих  видах страхових послуг.

4. В умовах ринкової  економіки добровільне страхування  є пріоритетним.

5.  Важливим  напрямом   страхової   діяльності   залишається   впровадження зарубіжного досвіду організації  страхування  і ефективного  функціонування страхового ринку,  оскільки страхові компанії в розвинутих  країнах  знають мають значний досвід  ринкових  перетворень,   постійно  оцінюють   ризик  і прогнозують  страхові  події,   розробляють   рекомендації   по   підвищенню ефективності роботи страховиків і страхувальників.

6.   Основними    вимогами   до   страхової   діяльності   залишається інформаційне  забезпечення  страхового  ринку,   удосконалення   методології страхування  та  його  економіки й організації,  а також   підготовка   і перепідготовка кадрів.

8. В більш широкому плані в Україні по суті  стоїть  питання  розвитку страхового захисту,  як  окремого  напряму  державного  регулювання

 розвитку  народного господарства, для  чого  необхідний   подальший розвиток нормативно-правового забеспечення страхової справи.

В Україні страховий ринок  створюється на початку 90-х. Разом із новими українськими компаніями на ринок приходять іноземні страховики. Декретом Кабінету Міністрів України “Про страхування” та Законом України “Про страхування” було закладено основи регулювання ринку страхових послуг та нагляду за діяльністю страхових компаній.

Незважаючи на позитивні  зрушення, що відбулися в галузі страхування з початку її створення, існує багато проблем, що заважають  її нормальному функціонуванню та розвитку. Серед головних можна виділити: відсутність  кодексу про страхову діяльність; наявність великої кількості  вимог та бар’єрів, що обмежують  конкуренцію на ринку; низький рівень капіталізації підприємств; недостатній  розвиток брокерських послуг на ринку; низька довіра суспільства до страхових  компаній; крім того, проблеми, які існують  в українській економіці в  цілому і впливають, зокрема, і на страхову галузь.

Деякі з найважливіших  пропозицій подолання труднощів  у галузі є такими: впорядкувати страхове законодавство; досягнення оптимальної  структури між різними формами  страхування; залучення коштів страхових  фондів на потреби інвестиційних  вкладень; створення об'єднань страховиків  із метою зміцнення їх фінансового  становища; підвищити рівень капіталізації  підприємств; запровадити реальні  заходи, які б знизили можливості для корупції та бюрократичних перепон; розробити ефективні механізми  захисту інтересів страхувальників.

Важливим заходом розвитку страхового бізнесу є вироблення та застосування стратегії його розвитку. Серед альтернатив стратегічного розвитку страхування виділяють підхід швидкої лібералізації та поступового розвитку. Ліберальний шлях передбачає цілковите покладання на ринкові механізми функціонування галузі як щодо внутрішнього, так і щодо зовнішнього ринку. Поступовий розвиток передбачає захист державою національних страхових компаній доки вони не стануть конкурентноздатними.

На думку аналітиків, після запровадження запропонованих заходів відбудеться процес злиття страховиків, перехід деяких з них з страхового бізнесу до бізнесу страхового брокерства тощо. Після його закінчення вітчизняні страхові компанії зможуть конкурувати з іноземними страховими компаніями, хоча в іноземних компаній буде краща експертиза та доступ до світових ринків перестрахування. На думку аналітиків може так статися, що українські страхові компанії будуть мати тенденцію займати ніші у певних галузях промисловості, як вже сталося в Росії, і там вони зможуть запропонувати свої послуги за конкурентними цінами.