Перспективи розвитку страхового бізнесу в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З курсу: “Національна економіка”

Тема : "Перспективи розвитку страхового бізнесу в Україні."

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка курсу

Спеціальність

групи

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

Зміст

 

Вступ

 

1. Аналіз сучасного стану  страхового ринку України
2. Економічна необхідність та сутність страхового ринку
3. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

 

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

Вступ

З набуттям Україною незалежності економічні й соціальні перетворення, що відбуваються, зумовили необхідність побудови адекватної системи страхування, яка б стала надійним захистом для юридичних і фізичних осіб від матеріальних втрат, спричинених  стихійним лихом, нещасним випадком чи іншими ризиковими обставинами.

У країнах із ринковою економікою система страхування сприяє економічній  стабільності, зміцненню фінансової системи, активізації інвестиційних  процесів і розв'язанню соціальних проблем.

Метою реферату є аналіз страхової галузі в Україні в цілому, та окремих показових випадків. Галузь страхування описується з точки зору її позитивних та негативних рис, перспектив розвитку. Обґрунтовано викладаються шляхи подолання недоліків, що існують на сучасному етапі, пропозиції щодо заходів для урядових та неурядових організацій, які прискорять розвиток, зростання, підвищення глобальної та регіональної конкурентоспроможності галузі страхових послуг.

Розвиток страхового ринку  і використання його в інтересах  сталого розвитку національної економіки  в умовах її інтеграції у світове економічне господарство та посилення процесів глобалізації є важливим компонентом національної безпеки країни. Тому доцільно дослідити стан та оцінити перспективи діяльності ринку страхових послуг в Україні, визначити їх позитивні та негативні тенденції розвитку.

Оцінка тенденцій розвитку страхового ринку України вказує на те, що страхування є однією з найбільш рентабельних галузей національної економіки, бо дохідність від страхової діяльності є надзвичайно високою.

До основних тенденцій  розвитку страхових компаній в Україні  можна віднести: збільшення кількості  страхових компаній; укрупнення страховиків; розширення філіальної мережі; зростання  статутних та резервних фондів; підвищення платоспроможності страховиків; зростання обсягів страхових операцій з усіх видів страхування.

Серед основних проблем ринку  страхування необхідно відмітити  наступні: низький рівень капіталізації страхових компаній; недосконалість законодавчої бази; низькі реальні доходи населення; недовіра населення до національних страховиків; недостатня розвиненість інформаційної мережі, підготовки кадрів та фінансової системи загалом.

Діяльність в  умовах  ринку  супроводжується  різного роду ризиками. Тому принципово міняються характер і функції страхування в Україні, зростає  його значення як ефективного, раціонального, економічного і доступного засобу захисту майнових інтересів суб'єктів, що господарюють, виробників товарів і послуг, а також громадян.

Ринок  страхових  послуг є одним  з  необхідних елементів  ринкової інфраструктури, тісно пов'язаним з ринком  засобів виробництва,  споживчих товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили. У країнах розвиненої економіки страхова  справа має найширший  розмах і забезпечує підприємцям надійну охорону їхніх інтересів  від  несприятливих  наслідків різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних факторів, стихійних і інших нещасть. В умовах панування державної  форми власності й адміністративно-командної  системи  управління  в  нашій  країні потенціал інституту страхування не міг бути розкритий  повною  мірою, сфера його застосування була дуже обмежена. Страхової справи в її справжньому значенні не було і не могло бути, оскільки не було основи - приватного підприємництва і самостійності суб'єктів, що господарюють.

Підводячи підсумки, можна сказати, що темпи зростання українського страхового ринку продовжують відставати від росту економіки, а його частка у ВВП є незначною. Але, все ж таки ринок має великий потенціал розвитку, тому для створення нових можливостей у розвитку страхового бізнесу важливим є реалізація низки вищезазначених заходів, що забезпечить належний розвиток страхового ринку України.

 

1. Аналіз сучасного стану страхового ринку України

 

Становлення України як самостійної, незалежної і демократичної держави  не  могло  не  обумовити  створення  і  розвиток  страхового  ринку.  Процес демонополізації економіки, який охопив усі галузі  народного  господарства, одразу ж позначився і на  такий сфері суспільних  правових  відносин,  як страхування. Усунення монополії держави при вирішенні юридичних економічних питань страхової справи та поява недержавних страхових компаній  створили передумови формування страхового ринку України на ринкових засадах.

За роки незалежності в  Україні в  основному  створено  законодавчу та нормативну базу страхування. Це дало можливість розбудувати страховий ринок на засадах конкуренції,  що  сприяє  підвищенню  якості  надання  страхових послуг.

Страховий ринок – частина  фінансового  ринку,  де  об'єктом   купівлі- продажу виступає страховий захист. Формується попит і пропозиція на нього.

Головною  функцією  страхового  ринку є   акумуляція   та   розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

Необхідними атрибутами страхового ринку є його  учасники  та  товар, який  купують і продають  на  цьому ринку.  Учасниками  страхового  ринку виступають продавці, покупці страхових послуг,  посередники,  а також їх асоціації

В якості покупців страхової  послуги  постають  страхувальники.  Закон України “Про страхування” говорить: «Страхувальниками можуть  бути  юридичні особи та дієздатні  громадяни, які уклали із страховиками  угоди  страхування або є страхувальниками  згідно  із  законодавством  України».  Таким  чином, потенційний покупець виходить  на  страховий  ринок  для  купівлі  страхової послуги, що підходить  йому  за  якістю  і  ціною.  Купівля  підтверджується фактом   укладання   угоди   страхування,   після   чого    покупець    стає страхувальником.

Організаційна структура  страхового ринку може бути представлена так:

страховики, які  безпосередньо   реалізують страхові послуги шляхом укладання договорів страхування;

так звані “страховики  для страховиків” – пере страховики, які беруть на себе  частину великих  ризиків за відповідну   винагороду. Такі організації можуть  як  займатися  виключно  перестрахуванням,  так поєднувати страхову та перестрахувальну діяльність; страхові агенти та страхові брокери; різноманітні об’єднання страховиків; Міністерство фінансів України.

В останні роки страховий  ринок  по  темпах  розвитку  випереджає  інші сектори  економіки  України. Це стало можливим завдяки ефективному задоволенню страховиками запитів одночасно двох  категорій страхувальників: тих, хто хоче  захистити свої  засоби  від ризиків,  і тих,  хто  боре  з непомірним податковим тягарем. При цьому попит на страхування як  інструмент податкової оптимізації з  кожним  роком  удосконалюється  і  залучає нових клієнтів. Таким чином, реальне страхування за різними оцінками  складає  25-40% від загальних показників. Особливо висока частка  "псевдо страхування" у добровільному майновому страхуванні, оскільки витрати на  страхування  майна юридичних осіб відносяться на валові витрати.

Серед основних проблем ринку  страхування необхідно відмітити  наступні: низький рівень капіталізації страхових компаній; недосконалість законодавчої бази; низькі реальні доходи населення; недовіра населення до національних страховиків; недостатня розвиненість інформаційної мережі, підготовки кадрів та фінансової системи загалом.

Темпи зростання українського страхового ринку продовжують відставати від росту економіки, а його частка у ВВП є незначною. Але, все  ж таки ринок має великий потенціал  розвитку, тому для створення нових  можливостей у розвитку страхового бізнесу важливим є реалізація низки вищезазначених заходів, що забезпечить належний розвиток страхового ринку України.

 

2. Економічна необхідність та сутність страхового ринку

 

Специфічність страхування,  як  економічної  категорії,  обумовлюється

трьома основними ознаками: випадковим характером настання  руйнівної  події, надзвичайністю  нанесеного  збитку  (шкоди)  в натуральному   і   грошовому відношенні та об’єктивною необхідністю попередження  і подолання  наслідків вказаної події і відшкодування матеріальних чи інших втрат.

Страховий  захист  може  бути  забезпечений  лише  при   умові,   якщо суспільство  має  відповідні  кошти   для   попередження   і   відшкодування матеріальних втрат. Звідси виникає об’єктивна необхідність  обособлення  для цієї  мети  частини  валового  національного  продукту,   тобто   формування страхового фонду, який являє собою резервний запас матеріальних  і грошових засобів для забезпечення неперервності  процесу  суспільного  відтворення  і надання допомоги людям на випадок настання надзвичайних подій.

Страховий  фонд  створюється  в результаті   перерозподілу   валового національного продукту. На практиці існує три форми  організації  страхового фонду, в яких суб’єктами власності  на  його  ресурси  виступають   держава, окремий виробник чи страховик (спеціалізована страхова компанія).

Страхування є економічною категорією, яка представляє собою сукупність особливих замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування  за  рахунок  грошових  внесків   цільового   страхового   фонду, призначених для відшкодування надзвичайної шкоди підприємству,  організація, надання грошової допомоги громадянам. Разом з тим  страхування  виступає  з одного боку засобом захисту виробництва,  підприємництва,  майна,  добробуту людей, а з іншого боку — як вид діяльності, що приносить прибуток.

Страхування має такі характерні  риси,  які  виділяють  його  з інших економічних категорій:

• наявність двох сторін: страховика і страхувальника;
• цільове призначення створюваних грошових фондів та їх витрати лише  напокриття втрат в завчасно обумовлених випадках;
• замкнутість перерозподільних відносин між учасниками страхування;
• часовий і міжтериторіальний розподіл ресурсів;
• еквівалентність відносин, тобто поверненість платежів,  оскільки  вони призначені для виплат спільноти страхувальників.

Економічна сутність страхування  проявляється  в його  функціях,  які

обумовлюють суспільне призначення даної категорії. Страхування виконує  такіосновні функції:

1.ризикова,  так  як  страхування   пов’язане   з   ризиковим   характером виробництва. В рамках дії  ризикової  функції  здійснюється  перерозподіл грошової  форми  власності  серед  учасників  страхування  у зв’язку   з наслідками випадкових страхових подій;

2. попереджувальна функція.  Значна  частина   перерозподільних   відносин пов’язана  з функціонуванням  попереджувальних  заходів   по   зменшеннюстрахових ризиків. Разом з тим організація цих  відносин  часто залежить від  рівня  захищеності  майна і життя  страхувальників,  від  настання страхової події;

3. заощаджувальна  функція.  Довгострокові  види  страхування   є   засобом накопичення населенням коштів до настання певної події в їх житті  аж  до закінчення строку страхування.

Сучасні  економісти  відзначають,  що   страхування,   як   економічна категорія, включає  такі  основні  елементи:  ризикові  обставини,  ситуація ризику, вартість (оцінка)  об’єкта  страхування,  страхова  подія,  страхова сума, страховий внесок, страховий випадок, витрати (збиток)  страхувальника, страхова виплата.

Збільшення попиту на страховий  захист  зумовило  перехід  до  продажу страхових  полісів  з подальшим  відшкодуванням   збитків,   які   спочатку здебільшого продавались товариствами взаємного страхування.

Ринковій економіці притаманні певні атрибути, без яких  вона  не  може  існувати. Одним з таких об’єктивних атрибутів є страховий ринок.

Страхування є важливим компонентом  суспільного  виробництва,  дійовим інструментом  захисту  економічної  і  соціальної  сфер  суспільства.   Його ефективне  використування  в нових  умовах  господарювання   і   формування ринкових  відносин  можливе  на  базі  розробки  і   подальшого   проведення державної страхової політики.

Необхідність  активного  втручання  держави  в   процеси   суспільного розвитку об’єктивно обумовлена особливо там,  де  це  необхідно  для повної реалізації суспільно-економічних цілей. Цілі й інтереси кожного страховика, який виступає на ринку в ролі окремого  суб’єкта,  трохи  відрізняються  від тих, про які дбає держава. Активні  взаємовідносини  окремих  страховиків  з державою в процесі реалізації інтересів двох сторін дозволяють говорити  про страхову політику держави.

До  складових  політики  можна  віднести  визначення   державою   кола суб’єктів з надання страхових послуг,  встановлення  порядку організації  і контролю  за  діяльністю  страхових  товариств,  регулювання  взаємовідносин страхових компаній з бюджетом, а також їх участь в превентивних заходах.