Перестрахування як форма комерційної діяльності страхових компаній. Структура витрат страхових компаній

      Існують такі види комісій:

      Оригінальна комісія — відрахування з премії на користь цедента. Виплачується в  перестраховувальній цесії.

      Перестраховувальна  комісія — відрахування з премії на користь ретроцедента. Використовується при ретроцесії.

      Брокерська  комісія - відрахування з премії на користь брокера. Покриває витрати, пов'язані з розміщенням перестраховувального договору, і враховує прибуток по цьому розміщенню.

      Страховик (цедент) має також право на тантьєму - відрахування з прибутку перестраховика, який він може отримати за результатами проходження договору перестрахування. Тантьєма виплачується щороку із суми чистого прибутку, який отримує перестраховувальна компанія. Це форма заохочення перестраховиком перестрахувальника щодо наданої участі в договорі перестрахування, сумлінності та обачного ведення справи.

      Значне  місце у перестрахуванні посідають  перестраховувальні пули.

      Розрізняють два типи пулів: пул страхування і пул перестрахування. Пул страхування проводить продаж полісів, за якими всі його учасники беруть на себе раніше узгоджену частку відповідальності. Пул перестрахування передбачає, що страховики випускають поліси самостійно, утримують узгоджену частку, а решту передають у пул на основі квоти або ексцеденту. Перестраховувальний пул діє як посередник, розподіляючи передані в перестрахування ризики між своїми членами. З огляду на світовий досвід доцільним вважається створювати пули у страхуванні ризиків з можливою катастрофічною відповідальністю (ядерні ризики, авіаційні, каско морських суден).

      Особливого  значення пули набувають у країнах, де відбувається становлення ринку  страхування і перестрахування. Слід зауважити, що для збільшення місткості національного ринку перестрахування вживають різних заходів, один із них -створення страхових і перестраховувальних пулів..

      Необхідність  у перестрахуванні з кожним днем зростатиме через охоплення страхуванням дедалі більшої кількості великих, специфічних ризиків, а також у зв'язку з приватизаційними процесами, що відбуваються в нашій країні. Адже об'єкти приватизації, які втратили підтримку з боку бюджету, органів управління, опиняються в ризикових ситуаціях.

      Отже, роль перестрахування важко переоцінити.

      За  допомогою перестрахування страховик  може захиститись від випадкових (спричинених непередбачуваними  обставинами) відхилень розрахункової  збитковості від її фактичного рівня  в поточному році. Тому перестрахування  є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності страховика незалежно від розміру його капіталу та страхових резервів.

      Перестраховик, фінансове підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової  діяльності. Це дуже важливо для  страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії. Страховик, починаючи роботу в нових для нього видах страхування, як правило, активно використовує перестрахування, що дає йому можливість набувати потрібного досвіду безпечним для себе шляхом.

      Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності і т. ін.

       2. Структура витрат страхових компаній

       Витрати страховика пов'язані з двоїстим характером його діяльності, яка передбачає проведення власне страхування (страхових  операцій) і виконання страховиком  ролі активного інвестора, тобто  інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів страхових резервів та власних коштів. Виділяють такі види витрат страховика:

       1) витрати на проведення страхових  операцій, що становлять собівартість  страхової послуги;

       2) витрати на проведення інших  операцій, які супроводжують одержання доходів від інвестування й розміщення тимчасово вільних коштів страховика та інших його доходів.

       У широкому розумінні собівартість страхової  послуги - сукупність усіх витрат страховика з надання послуг, як безпосередніх, спрямованих на здійснення виплат з відшкодування збитків або страхових сум та на ведення страхової справи, так і опосередкованих, тобто витрат, пов'язаних із забезпеченням фінансової стійкості страхової компанії (формування запасних та резервних фондів).

       У вузькому розумінні собівартість - це витрати страховика на ведення страхової справи.

       Витрати на проведення страхових  операцій

       Витрати на проведення страхових операцій складають  від 60 до 90 % їх загального розміру. За економічним  змістом їх поділяють на три великі групи:

       1) виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування;

       2) витрати на обслуговування процесу  страхування і перестрахування;

       3) витрати на утримання страхової  компанії.

       Найважливіша  стаття витрат страховика, що виправдовує  його існування, - виплати страхових відшкодувань (за умовами майнового страхування, страхування відповідальності та підприємницьких ризиків) і страхових сум (за умовами особистого страхування). Це ті витрати, які, відповідно до структури тарифної ставки, забезпечуються нетто-преміями страхових тарифів.

       Друга і третя група витрат об'єднуються  поняттям "витрати на ведення  справи". Вони є основним елементом  навантаження як складової частини  страхового тарифу і мають свої специфічні особливості.

       Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування в спеціальній економічній літературі й у страховій практиці поділяють на аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні (мал. 2).  

       Структура витрат на обслуговування процесу страхування  і перестрахування

 

 

 
 
 
 
 
 

Мал. 2 

       Аквізиційні витрати — виробничі витрати страховика, пов'язані з залученням нових страхувальників І укладанням нових страхових договорів за посередництвом страхових агентів. Можуть включати оплату послуг із розробки умов, правил і актуарних розрахунків з нових видів страхування, комісійну винагороду страховим посередникам, оплату послуг спеціалістів, які оцінюють прийняті на страхування ризики, витрати на рекламу та ін.

       Інкасаційні витрати — це витрати, пов'язані з обслуговуванням готівкового обігу з надходження страхових платежів (страхових премій): на оплату праці службовців компанії, які забезпечують отримання готівкових грошей, витрати на виготовлення бланків квитанцій і відомостей щодо прийому страхових премій, оплату банківських послуг тощо.

       Ліквідаційні витрати — це витрати, пов'язані з ліквідацією збитку, спричиненого страховим випадком: витрати на оплату праці особам, зайнятим ліквідацією збитку, судові витрати, поштово-телеграфні витрати, витрати на оплату банківських послуг, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, відрахування в резерв збитків та ін.

       Разом із страховими виплатами зазначені  витрати відрізняють витрати  страховика від витрат інших суб'єктів  господарювання.

       Витрати на утримання страхової компанії — це ті самі адміністративно-управлінські витрати, які має будь-який суб'єкт господарювання: заробітна плата персоналу компанії з нарахуваннями, плата за оренду приміщення, оплата комунальних послуг, послуг зв'язку, витрати на відрядження, утримання й обслуговування транспорту, амортизаційні відрахування та інші, які, відповідно до чинного законодавства, відносяться на собівартість страхової діяльності. Управлінські витрати можуть поділятись на загальні витрати управління і витрати з управління майном. Вони не пропорційні зібраним страховим платежам

       Страховики  несуть також витрати, пов'язані  зі забезпеченням процесу інвестування і розміщення тимчасово вільних  грошових коштів, тобто з управління своїми активами. Інші витрати, що пов'язані  з управлінням активами, — це оплата послуг фінансово-кредитних установ, які діють на ринку цінних паперів; витрати, пов'язані з одержанням доходів від інших (крім страхових та інвестиційних) господарських операцій. 
 

       Окремо  виділяють організаційні витрати, пов'язані зі заснуванням страхової  компанії. Вони, по суті, є активами страховика, тобто його інвестиціями.

  
 

Структура витрат на утримання страхової компанії (мал. 3) 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Мал. 3 

       У спеціальній економічній літературі витрати на проведення страхування  і перестрахування (основної діяльності) за своїм еквівалентним змістом поділяють на: 
 

       1) постійні та змінні;

       2) залежні та незалежні;

       3) загальні та часткові. 

       Змінні  витрати відносяться до окремих  видів страхування (страхового поліса). Постійні витрати не можуть бути віднесені на окремий вид, а розподіляються на весь портфель укладених договорів страхування. Поняття постійних і змінних витрат використовують в актуарних розрахунках за договорами страхування зі строком дії більше одного року. У діяльності страховика змінні витрати займають основне місце, тоді як питома вага постійних витрат доволі незначна.

       Витрати на ведення справи можуть бути пов'язані  та не пов'язані зі зміною страхової  суми. Деякі з них можуть мати одночасно характер залежних і незалежних.

       У вітчизняній страховій практиці у складі витрат страховика не виокремлюються специфічні витрати. Відповідно до Закону України "Про страхування", витрати  страховика включають:

       — виплати страхових сум та страхових  відшкодувань;

       — відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

       - відрахування у технічні резерви,  інші, ніж резерв позароблених  премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного  законодавства;

       — витрати на проведення страхування;

       — інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

       Загальний обсяг витрат страховика впливає  на фінансовий результат його діяльності, тобто на його фінансову успішність.

       Список  використаних джерел:

       1. Конституція України.

       2. Закон України "Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

       3. Закон України "Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття".

       4. Закон України "Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

       5. Закон України "Про зайнятість  населення".

       6. Закон України "Про розмір  внесків на деякі види загальнообов'язкового  державного соціального страхування".

       7. Закон України "Про статус  ветеранів війни, гарантії їх  соціального захисту".

       8. Закон України "Про страхування".

       9. Кодекс законів про працю України.

       10. Основи законодавства України  про загальнообов'язкове державне  страхування.