Основні напрямки розвитку ринку страхування життя в Україні

Наступна особливість, яка  в усьому світі притаманна галузі страхування – це основне джерело  внутрішнього довгострокового кредитування держави (через державні цінні папери). В різних країнах Європи частка державних  цінних паперів в структурі страхових  резервів коливається від 20% до 70%. В  Україні цей ресурс не використовують, а здійснюють запозичення на зовнішніх  ринках, ставлячи її в економічну залежність перед кредиторами та погоджуючись при цьому на цілий ряд як економічних  так і політичних уступок з  боку нашої держави.

Це далеко не всі позитивні  зрушення, які можуть відбутися в  державі разом з запровадження  чітких економічних перетворень, направлених  на відродження галузі страхування  життя, як соціально та економічно важливої одиниці вітчизняної економіки. Проте досягнення цих позитивів  можливе лише при наявності значної  політичної волі та конструктивного  об’єднання зусиль представників владних  структур та страхового ринку.

 Висновки

Страхування життя є одним  з найважливіших видів соціального  захисту, а також таким джерелом інвестування в економіку країни, що і фахівцям важко оцінити його кількісні або грошові вирази, – не викликає ніякого сумніву. Справа в іншому – яким чином та що необхідно  зробити для того, щоб цей механізм запрацював в Україні? Якщо Україна хоче бути країною з розвиненою ринковою економікою, то вона має неодмінно дати відповідь на це запитання впродовж найблищого часу.

Реформування системи  пенсійного забезпечення в Україні повинно передбачати розвиток страхування життя, що дозволить мобілізувати значні грошові заощадження громадян з метою збільшення інвестиційних ресурсів для розвитку економіки та створити належний рівень фінансового забезпечення громадян при виході на пенсію за віком, інвалідністю чи при тимчасовій непрацездатності або безробітті.  З цією метою необхідно:

- розробити прозорі засади  діяльності страховиків України,  пов’язаної з обслуговуванням  системи недержавного пенсійного  забезпечення;

- прийняти законодавчі  акти, які б змінили діючу систему  оподаткування життя та дозволили  підприємствам включати витрати  на страхування життя своїх  працівників до валових витрат, що забезпечить соціальний захист  працюючих;

- провести економічні  дослідження щодо можливості  випуску цінних паперів із  характеристиками, відповідними зобов’язанням  перед страхувальниками за довгостроковими  договорами страхування життя;

- законодавчо врегулювати  питання захисту заощаджень громадян  за довгостроковим страхуванням  життя, здоров’я та пенсійним  страхуванням.

Страхування життя, як відомо, дозволяє жити в бідності, але вмерти багатим. З першою задачею держава  справилася блискуче і без страховиків. Другу без них, на мою думку, не вирішити.

Список використаної літератури

1. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2010. – 203 с.
2. Внукова Н. Н. Практика страхового бізнесу. – К.: Либра, 2011. – 75 с.
3. Заруба О. Д. Страхова справа: Підручник. – К.: УФІМБ, 2009. – 347 с.
4. Таркуцяк А. О. Страхування: Навч. Посіб. – К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу, 2011. – 145 с.
5. Адамович В.В. Реформування галузі страхування життя в Україні: вимога часу, потреба суспільства, завдання влади // Страхова справа. – 2012. - № 3(7).
6. Класика страхування – проти спокуси // Галицькі контракти. – 2012. - № 16.
7. Лук’янчук С. Страховикам страшно // Галицькі контракти. – 2012. - № 44.
8. Стаховський Д. Ринок страхування життя: проблеми залишаються // Галицькі контракти. – 2009. - № 5.
9. Український сервер страхування (www.uainsur.com).
10. http: //www.insurance.kiev.ua/