Поділ страхування на галузі ще не дозволяє з'ясувати конкретні страхові інтереси підприємств, установ, організацій, громадян, в залежності від яких здійснюється страхування. Для конкретизації цих інтересів необхідне виділення в складі галузей страхування різноманітних підгалузей і видів страхування.

     В залежності від форм власності і  категорій страхувальників майнове страхування поділяється на декілька підгалузей:

• страхування майна державних підприємств;
• страхування майна колективних сільськогосподарських підприємств, радгоспів і орендарів;
• страхування майна кооперативних і громадських організацій;
• страхування майна громадян.

     Соціальне страхування включає в себе страхування соціальної допомоги, страхування пенсій, страхування пільг; особисте страхування — страхування життя та страхування від нещасних випадків.

     При страхуванні відповідальності підгалузями є: страхування заборгованості і страхування на випадок відшкодування шкоди.

     Підгалузями страхування підприємницьких ризиків  є різні сфери комерційної діяльності: виробнича, брокерська, маклерська, банківська, біржова та інша діяльність по одержанню доходів чи прибутку.

     3 метою безпосередньої організації страхових відносин підгалузі поділяються на види страхування. Конкретними видами майнового страхування є, наприклад, страхування будівель, тварин, домашнього майна, транспортних засобів, врожаю сільськогосподарських культур тощо.

     Видами  соціального страхування є: страхування  пенсій за віком, по інвалідності, на випадок втрати годувальника; страхування конкретних видів допомоги серед різних соціальних верств населення.

     Видами  особистого страхування є: змішане страхування життя; страхування на випадок смерті чи втрати працездатності; страхування дітей; страхування додаткової пенсії; страхування від нещасних випадків; індивідуальне страхування і т.д.

     Видами  страхування відповідальності є: страхування непогашення кредиту чи іншої заборгованості; страхування цивільної відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки, наприклад, транспортних засобів; страхування цивільної відповідальності на випадок завдання шкоди в процесі господарської діяльності і т.д.

     Видами  страхування підприємницьких ризиків  є: страхування звичайних економічних ризиків; страхування специфічних ризиків, притаманних лише ринковому господарству:

• страхування від усіх ризиків (на випадок шкоди, завданої всіма відомими стихійними бідами);
• страхування від вогню (включаючи порушення в підприємницькій діяльності, викликане підприємницьким ризиком);
• морське та авіаційне страхування;
• страхування від втрати прибутку (доходу) внаслідок порушення виробничого процесу, простою, пошкодження або
• крадіжки майна і інших втрат, пов'язаних з перериванням основної діяльності;
• страхування ризиків по новій техніці і технології;
• страхування заставних операцій;
• страхування біржових операцій та угод;
• страхування видатків по входженню експортера на новий ринок;
• страхування від втрат із-за коливання валютних курсів;
• страхування від інфляції;
• страхування від фінансових втрат, зумовлених злочинною діяльністю, шахрайством службовців при виконанні ними своїх службових обов'язків;
• страхування вантажів та вантажоперевізних засобів.

     Види  страхування враховують конкретні  страхові інтереси організацій, підприємців і громадян, дозволяють охоплювати страховим захистом широке коло об'єктів від найрізноманітніших страхових випадків.

     З роками все помітнішу роль в інфраструктурі страхового ринку України відіграє перестраховування. Перестраховування — це система економічних відносин, при яких страховик частину відповідальності по взятих на себе ризиках передає іншим страховикам з метою утворення збалансованого страхового портфеля (фактичного числа укладених угод), забезпечення фінансової стабільності і рентабельності страхових операцій. Договір перестраховування укладають дві сторони: страхове товариство, яке передає ризик, і страхове товариство, що приймає ризик на свою відповідальність — перестрахувальник.

     Система перестраховування робить можливим приймати для страхування практично будь-який ризик. Головна функція перестраховування полягає в скороченні ризику страхувальника шляхом компенсації коливань у розмірах страхових виплат, що неодмінно виникають і можуть підірвати фінансове благополуччя страховика. Перестраховування дозволяє компаніям з невеликим страховим портфелем та власним капіталом укладати страхові угоди на великі страхові суми з широким обсягом відповідальності, зменшує потребу у створенні запасних страхових фондів. Крім цього, система перестраховування надає страховику різноманітні послуги по здійсненню страхувальної справи, сприяє кооперації та співробітництву в страховій діяльності.

     Поряд з перестраховуванням у страховій  практиці України використовується і такий метод розподілу та вирівнювання страхових ризиків, як спів страхування. В цьому випадку страховик, що одержав пропозицію укласти угоду страхування об'єктів з великою фактичною вартістю і високим ступенем ризику, ділить частину відповідальності з інтими страховиками, укладаючи з ними договір співстрахування. Поширеність цього методу роз поділу і вирівнювання ризиків в даний час в нашій країні зумовлена недостатнім розвитком ринку страхування та свідчить лише про початкові етапи його формування у нас.

     Як  правило, наявні нині в Україні страховці  компанії здійснюють всі види страхування. Водночас в процесі формування національного ринку страхових послуг все чіткіше намічається тенденція до спеціалізації діяльності страхових компаній та до поділу їх на дві основні групи:

• компанії, що займаються переважно страхуванням життя (особистим страхуванням);
• компанії, що спеціалізуються переважно на страхуванні ризиків (майновому страхуванні, страхуванні відповідальності,
• перестраховуванні).

     За  методами здійснення страхування поділяється на обов'язкове та добровільне.

     Суспільство в особі держави встановлює обов'язкове страхування, тобто обов'язковість внесення відповідним колом страховиків фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріальної шкоди чи надання грошової допомоги стосується інтересів не лише конкретної особи, що постраждала, але й суспільних інтересів. Інакше кажучи, обов'язкова форма страхування поширюється на пріоритетні об'єкти страхового захисту. Тому соціальне страхування, страхування майна сільськогосподарських підприємств, страхування будівель і деяких тварин у громадян, страхування пасажирів та страхування окремих категорій службовців в Україні є обов'язковим.

     Обов'язкове страхування здійснюється в силу вимог законучи іншого нормативного акту. Страхова відповідальність в цьому випадку наступає автоматично, з моменту появи об'єкта страхування. Обов'язкове страхування не обмежується будь-яким періодом та діє до тих пір, поки існує страхувальник. Сфера обов'язкового страхування розрахована на визначене коло страхувальників та має встановлені нормативними актами межі і форми страхового захисту.

     Метою обов'язкового страхування є підвищення соціальної захищеності окремих категорій громадян, посилення стабільності в економіці завдяки раціональному використанню страхових фондів, розширення кола страхувальників і помітне зниження на підставі цього страхових платежів.

     Загальноприйнятою є класифікація обов'язкового страхування за наступними трьома ознакам:

     — за правом вибору страхувальником страховика: а) обов'язкове страхування за вибором в будь-якого страховика, страховій організації, що мають ліцензію на здійснення таких організацій; б) обов'язкове страхування у визначеній нормативним актом страховій організації;

     — за правовою формою здійснення обов 'язкового страхування: а) страхування, яке виникає автоматично в силу вимог нормативного акту; б) страхування на підставі угоди, укладення якої обов'язкове для обох сторін;

     — за мірою повноти обов 'язкового страхування: в повній вартості об'єкта страхування або частковій його вартості.

     Згідно  Закону України «Про страхування», в Україні здійснюються наступні види обов'язкового страхування:

     1) медичне страхування;

     2) державне особисте страхування  військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори;

     3) державне особисте страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;

     4) державне обов'язкове особисте  страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту при виконанні ними службових обов'язків;

     5) державне обов'язкове особисте страхування працівників митних органів;

     6) державне обов'язкове особисте  страхування працівників прокуратури;

     7) державне страхування життя і здоров'я народних депутатів;

     8) державне обов'язкове страхування службових осіб державної контрольно-ревізійної служби в Україні;

     9) державне обов'язкове страхування службових осіб державних податкових інспекцій;

     10) державне обов'язкове страхування службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів;

     11) особисте страхування працівників  відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

     12) державне страхування посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю;

     ІЗ) державне страхування спортсменів  вищих категорій;

     14) державне страхування працівників державної лісової охорони;

     15) страхування життя і здоров'я  спеціалістів ветеринарної медицини;

     16) страхування життя і здоров'я  суддів;

     17) державне страхування донорів крові та (або) її компонентів;

     18) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

     19) страхування членів екіпажу і  авіаційного персоналу;

     20) страхування працівників замовника  авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків;

     21) страхування ризикових професій народного господарства від нещасних випадків;

     22) страхування відповідальності повітряного  перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

     23) страхування відповідальності експлуатації  повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт;

     24) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

     25) страхування авіаційних суден;

     26) обов'язкове страхування врожаю  сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах.

     Решта видів майнового та особистого страхування здійснюється на добровільній основі. Добровільне страхування є найоптимальнішою із форм вираження страхових інтересів. В цьому випадку у страхувальника є можливість вибору страховика, а їх відносини регулюються укладанням угоди страхування.

     Раціональне поєднання обов'язкового та добровільного страхування робить можливим сформувати таку систему страхування, яка забезпечує універсальний обсяг страхового захисту суспільного виробництва і громадян країни.

     3. Організація страхування  в Україні

     Виділення страхування в самостійний елемент  ринкової інфраструктури в теоретичному плані зумовили необхідність реорганізації страхової справи на практиці, створення самостійної страхової системи, як елемента ринкової структури, не пов'язаної організаційно ні з якими іншими економічними інститутами.