Організація фінансів страхової компанії

    Зауважимо, що створення регіональної мережі − справа вельми витратна. З певним розвитком посередницьких структур компаніям, можливо, стане вигідніше користуватися послугами страхових агентів і брокерів, щоб підтримувати необхідні зв’язки з віддаленими від центрального офісу страхувальниками.

    Зарубіжний досвід показує, що останніми роками структури управління спрощуються. Так, у Великій Британії є чималі за нашими мірками компанії, які мають всього два-три структурні функціональні підрозділи. Багато компаній практикують періодичне переміщення співробітників з одного підрозділу до іншого. Це сприяє підвищенню їхньої кваліфікації, допомагає оволодіти знаннями з ведення справи й на інших ділянках роботи компанії. Працівники сприймають такі заходи позитивно, як один із способів боротьби із закостенінням організаційної структури. 

    3. Державне регулювання страхової діяльності.

    Ефективне функціонування фінансів страхових  організацій у складі фінансової системи країни залежить, таким чином, не тільки від діяльності тих державних органів, які здійснюють управління фінансовою системою країни в цілому (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство, Державна податкова адміністрація, Рахункова палата Верховної Ради України, Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку). Воно можливе лише за умов додаткового управління фінансовими потоками у цій сфері через регулятивну діяльність спеціального Уповноваженого органу .

    Функції Уповноваженого органу виконує Комісія з регулювання ринків фінансових послуг України Держфінпослуг. До сфери її компетенції належать, згідно із Законом України «Про страхування», ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів; видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок її відповідності виданій ліцензії; видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів та проведення перевірки додержання ними законодавства про посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні і достовірності їхньої звітності; проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їхньої звітності; розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності; узагальнення практики страхової діяльності і посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення і подання пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні; прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні; проведення аналізу додержання законодавства об’єднаннями страховиків і страхових посередників; здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов’язань перед страхувальниками; забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю; встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності; участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні; вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду; організація виконання міжнародних договорів України з цих питань; здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків.

    Держфінпослуг може здійснювати інші функції, необхідні  для виконання покладених на нього завдань.

    Для здійснення регулятивних функцій Держфінпослуг  наділена широкими правами. Вона має право: одержувати від страховиків звітність  про  страхову  діяльність,  інформацію  про їхнє фінансове становище та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і громадян − інформацію, необхідну для виконання покладених на Держфінпослуг завдань; проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їхньої звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування; призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов’язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора; видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків); проводити тематичні перевірки діяльності страховика у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів за дорученням правоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні перевірки достовірності і правильності укладених договорів страхування та перестрахування та у разі надходження інформації від страхувальників про порушення; одержувати від страхових та перестрахових брокерів установлену звітність про їхню діяльність та інформацію про укладені договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних; видавати приписи страховим посередникам про усунення виявлених порушені, законодавства, а у разі їх невиконання приймати рішення про виключення страхового або перестрахового брокера з державного реєстру страхових та пересграхових брокерів; одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів інформацію, необхідну для виконання покладених на Держфінпослуг завдань, у тому числі інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду; створювати комісії та робочі групи для проведення перевірок діяльності страховиків та страхових посередників; здійснювати контроль за достовірністю та повнотою інформації, що надається учасниками страхового ринку; одержувати безоплатно від органів виконавчої влади інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на Держфінпослуг завдань; звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом.

    Перелічені  функції і права Держфінпослуг  сприяють такій організації фінансів страховиків, яка б забезпечувала виконання ними своєї статутної діяльності і гарантувала права на страховий захист для широкого кола страхувальників. 

    4. Реінженирінг страхової компанії.

    Реінженирінг  запропонували у 1990 році М. Хаммер і Дж. Чампі, що став фундаментальною моделлю бізнесу. У їх розумінні реінженирінг – це фундаментальне переосмислення та перепроектування бізнесу для досягнення суттєвого удосконалення бізнес-процесів [1, с. 14-15]. Головною метою реінженирінга є суттєве пришвидшення реакції страховиків на зміни у виборі страхувальників щодо страхових продуктів при зменшенні всіх видів витрат. Для реалізації даної мети необхідним є вирішення наступних задач:

• зменшення необхідного обсягу часу, чисельності працівників та інших витрат на виконання основних виробничих функцій;
• максимальне організаційне охоплення ринку страхових послуг;
• підвищення можливостей і прав працівників, зростання їх кваліфікаційного рівня та мобільності;
• пришвидшення просування нових інформаційних технологій.

    При реінженирінгу страхування принципового значення набуває узгодженість, взаємозумовленість і доповнюваність дій страховика.  Реінженирінг застосовується у межах страхової компаній у наступних випадках:

• коли страхова компаній знаходиться у кризовому стані, що виражається у неконкурентному рівні на страховому ринку, у масовій відмові страхувальників від страхових продуктів даного страховика;
• коли поточний стан страхової компанії є задовільним, однак прогноз подальшої діяльності несприятливий. Страховик має зменшену конкурентоспроможність, прибутковість, рівень попиту на страхові продукти;
• коли страхова компанія має на меті агресивне зростання ринку і отримання додаткових конкурентних переваг у страхових продуктах.

    Таблиця 1 – Характеристики способів зміни  поточних бізнес-процесів у страховій компанії

    Таблиця 2 – Зміст та послідовність процесу  реінженирінгу у страховій  компанії

    Організаційна структура страхової компанії вдосконалюється в кілька етапів.

    Перший  передбачає вивчення всіх переваг і  недоліків існуючої системи управління. Тут слід з’ясувати, на яких саме видах робіт позначається дефіцит потужностей компанії, а на яких є зайві ресурси. Доцільно порівняти структуру своєї компанії зі структурами аналогічних за профілем вітчизняних і зарубіжних страховиків.

    Критерії порівняння зводяться ось до чого.

    Будь-які  дії мають бути усвідомленими. Більшість людей відчувають радість від роботи, за яку вони відповідають. Вони прагнуть бути причетними до наслідків діяльності, мати контакти з колегами. Дії кожного працівника мають бути важливими для когось конкретно.

    Кожний  на робочому місці прагне показати, на що він здатний. Фахівець не погодиться на те, щоб з питань, з яких він най-компетентніший у даній організації чи підрозділі, рішення приймались без його участі.

    Кожний  прагне побачити себе в наслідках  праці. Результати роботи повинні мати своїх справжніх творців, а не бути знеосібленими. Нерідко керівники присвоюють лише собі позитивні наслідки роботи кампанії, а недоліки переадресовують своїм підлеглим. Це створює напруженість у колективі.

    Кожний  має власний погляд на те, як можна  поліпшити свою роботу, її організацію. Працівник має намір реалізувати свою мету і не боїться санкцій. Він сподівається на те, що до нього поставляться зацікавлено. Тому в компаніях слід стимулювати приплив нових ідей.

    Людям подобається відчувати свою значущість. Керівництво компанії має постійно дбати про те, щоб кожний працівник усвідомлював, наскільки важлива саме його праця для загального успіху.

    Кожна людина прагне успіху. Успіх − це реалізована мета. Мета має бути відпрацьована в колі співробітників так, щоб досягнення її піддавалось вимірюванню за рівнем і термінами виконання.

    Успіх без визнання призводить до розчарування. За тим, яким способом, в якій формі і з якою швидкістю працівники дістають інформацію, вони оцінюють, яка їхня реальна значущість в очах безпосереднього керівництва і менеджерів взагалі.

    Підлеглим не подобається, щоб рішення про  зміни в їхній роботі і на робочих місцях керівники приймали без їхнього відома, без урахування їхніх знань і досвіду. Кожному виконавцеві потрібна (навіть більш ніж керівникові) інформація про якість власної праці, причому оперативна, щоб він міг коригувати свої дії.

    Для всіх нас контроль з будь-якого  боку неприємний. Кожна робота виграє від максимально можливого ступеня самоконтролю. Більшість людей у процесі роботи прагнуть здобути нові знання. Підвищені вимоги додають шанс для подальшого розвитку, сприймаються з більшим бажанням, ніж занижені.

    Будь-яка  особистість реагує негативно, коли її зрослі завдяки наполегливій праці  досягнення тягнуть за собою підвищення навантаження, особливо за відсутності відповідних змін в оплаті праці та інших формах стимулювання.

    Має бути вільний простір для ініціативи щодо поліпшення роботи та виявлення індивідуальної відповідальності працівників протягом усього ланцюжка «витрати-результати».

    Докладний аналіз за переліченими критеріями дасть  багатий ґрунт для висновків і пропозицій щодо потреби внесення змін до організаційної структури компанії.

    На  другому етапі опрацьовується проект створення (для нових компаній) або вдосконалення організаційної структури компанії. Важливішу інформацію для опрацювання містять матеріали, отримані на першому етапі роботи, а також стратегічні наміри компанії щодо її подальшого розвитку. Проект має передбачати можливість забезпечення його реалізації фінансовими, трудовими та іншими ресурсами.