Майнове страхування в Украине

 

2. Обов'язкове страхування  тварин на випадок  загибелі, знищення, вимушеного забою,  від хвороб, стихійних  лих та нещасних  випадків 

    Обов'язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків проводиться з метою забезпечення економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

    Обов'язковому страхуванню підлягають такі тварини:

1. Племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програмою породного вдосконалення тварин, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі) віком від 1 року.
2. Зоопаркові тварини віком від 1 року.
3. Циркові тварини віком від 1 року.

    Суб'єктами обов'язкового страхування є страхувальники (власники тварин, що підлягають обов'язковому страхуванню) і страховики (фінансові  установи, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов'язкового страхування).

    Об’єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані із загибеллю, знищенням, вимушеним забоєм тварин, які належать на правах державної, комунальної або приватної власності страхувальнику, внаслідок хвороб, стихійного лиха та нещасних випадків. Страхування здійснюється згідно з Порядком і правилами проведення обов'язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. №590.

    До  страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов’язкове страхування, належать загибель, знищення, вимушений забій тварин унаслідок інфекційних хвороб, пожежі, вибуху, урагану, блискавки, дії електричного струму, сонячного або теплового удару, землетрусу, повені, обвалу, бурі, бурану, граду, замерзання, задушення, отруєння травами або речовинами, укусу змії або отруйних комах, утоплення, падіння в ущелину, потрапляння під транспортні засоби та інших травматичних ушкоджень.

    Страховим випадком є подія, передбачена договором обов'язкового страхування, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику.

    Страхова  сума обов'язкового страхування визначається за балансовою вартістю, але не повинна  перевищувати ринкової вартості тварини.

    Розмір  страхових платежів і термін їх внесення визначаються у договорі обов'язкового страхування. Максимальні розміри страхових тарифів за договорами обов'язкового страхування становлять 5% від страхової суми.

    Обов'язковому страхуванню не підлягають тварини:

• що перебувають у місцевості, в якій введено карантинні обмеження, за винятком видів тварин, несхильних до хвороби, щодо якої введено зазначені обмеження;
• хворі, виснажені та ті, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування;
• у яких за результатами останніх досліджень установлено позитивну реакцію на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз.

    Розмір  прямих збитків у разі вимушеного забою тварин визначається у страховому акті, який складається страховиком  або уповноваженою ним особою у формі, встановленій страховиком, як різниця між страховою сумою, встановленою договором обов'язкового страхування на кожну тварину, і вартістю придатних до вживання/переробки м'яса, шкіри тощо. При цьому обов'язково враховується норматив виходу м'яса від живої ваги тварини, зданої на вимушений забій.

    Якщо  кількість придатного до вживання/переробки  м'яса менша, ніж норматив виходу, розмір збитків обчислюється як різниця між страховою сумою, встановленою договором обов'язкового страхування на кожну тварину, і вартістю придатного до вживання/переробки м'яса, вихід якого визначається за нормативом виходу м'яса живої ваги тварини, зданої на вимушений забій.

    Вартість  придатних до вживання/переробки  м'яса, шкіри тощо встановлюється на підставі документа спеціалізованого підприємства, до якого тварину здано  на вимушений забій або якому  продано м'ясо, шкіру тощо.

    У разі, коли внаслідок страхової події  м'ясо, шкіра тощо вимушено забитої  тварини спеціалістом ветеринарної медицини визнано непридатними до вживання/переробки, і страхувальник здав його до спеціалізованого підприємства, страхове відшкодування  виплачується у розмірі, що становить різницю між страховою сумою, встановленою договором обов'язкового страхування на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за здане м'ясо, шкіру тощо.

    Якщо  страхувальником подано документ про  вартість зданої на вимушений забій тварини у живій вазі, страхове відшкодування виплачується у розмірі, що становить різницю між страховою сумою, визначеною у договорі обов'язкового страхування на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за здану тварину.

    У разі продажу страхувальником частини м'яса вимушено забитої тварини, вартість усього м'яса визначається за ціною реалізації (на підставі поданого страхувальником документа).

    Якщо  м'ясо, шкіра тощо вимушено забитої  тварини визнано повністю непридатними до вживання/переробки, розмір збитків визначається у страховому акті.

    У разі сплати страхувальником чергового  платежу за договором обов'язкового страхування не в повному обсязі страхове відшкодування виплачується пропорційно сумі внесених страхових  платежів.

    Для отримання страхового відшкодування страхувальник подає страховику документи, визначені у договорі обов'язкового страхування.

    Страховик має право відмовити у виплаті  страхового відшкодування у разі:

• вчинення страхувальником навмисних дій, спрямованих на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або для захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника встановлюється відповідно до законодавства;
• вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір обов'язкового страхування, умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку;
• подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
• отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх завданні;
• несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

 

3. Страхування повітряних  суден 

    Об'єктом  страхування повітряних суден є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним судном.

    Страхувальником є юридична чи фізична особа — власник повітряного судна або його експлуатант, який експлуатує це повітряне судно на законних підставах.

    Страхова  сума, встановлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою, ніж балансова вартість повітряного  судна.

    На  повітряне судно, що підлягає обов'язковому страхуванню, повинні бути в наявності:

• посвідчення про державну реєстрацію цивільного повітряного судна;
• документи, що підтверджують право власності на повітряне судно або його оренду.

    Страховим випадком є повна загибель повітряного судна, а також пошкодження окремих його частин, систем та елементів конструкції.

    Повною  загибеллю повітряного судна вважається:

• повна втрата повітряним судном здатності виконувати політ у зв'язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій (планера) або в разі, коли компетентною комісією встановлено, що ремонт цього повітряного судна технічно неможливий чи економічно недоцільний;
• втрата повітряного судна у зв'язку з вимушеною посадкою на місцевість, яка непридатна для зльоту повітряного судна, або економічною недоцільністю його евакуації.

    Зникнення повітряного судна безвісти, коли повітряне судно, яке виконувало плановий політ у період дії договору обов'язкового страхування, не прибуло до пункту призначення і заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали наслідків, або коли його розшук офіційно припинено до закінчення зазначеного терміну, також вважається повною загибеллю повітряного судна.

    Страхувальники  мають право під час укладання  договорів обов'язкового страхування  призначати громадян або юридичних  осіб (вигодонабувачів) для отримання  страхового відшкодування.

    Якщо  повітряне судно є власністю кількох осіб, кожна особа отримує страхове відшкодування пропорційно її частці у праві власності на повітряне судно.

    Для отримання страхового відшкодування  страхувальник зобов'язаний надати страховику оригінали або нотаріально  засвідчені копії документів, передбачених договором обов'язкового страхування, а саме:

• заяву про страхове відшкодування;
• страховий поліс (сертифікат);
• розрахунковий документ, що підтверджує внесення страхових платежів;
• сертифікат льотної придатності;
• технічний акт огляду повітряного судна після його пошкодження та документи, які обґрунтовують суми витрат на ремонт повітряного судна, а у разі загибелі — акт списання повітряного судна;
• документи, які засвідчують право власності страхувальника на повітряне судно або встановлюють межі його відповідальності перед власником у разі загибелі або пошкодження повітряного судна;
• документи реєстрації події з повітряним судном.

    Якщо  заподіяну шкоду компенсовано іншими особами, страховик сплачує тільки різницю між сумою, що підлягає відшкодуванню за договором обов'язкового страхування, і сумою, компенсованою іншими особами. Про таку компенсацію страхувальник зобов'язаний повідомити страховика.

    Розміри максимальних страхових тарифів  на один рік для повітряних суден  з максимальною злітною масою  до 15 000 кг не повинні перевищувати 8%, від 15 001 кг і більше — 6%, для вертольотів — 10% страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування.

    У разі, коли договором обов'язкового страхування передбачено страхування  двох чи більше повітряних суден, вимоги цього розділу застосовуються окремо для кожного повітряного судна. 

4. Страхування електронних  баз даних та  програм комп'ютерних  систем 

    Страхувальники — юридичні особи, які експлуатують електронні бази даних та програми комп'ютерних систем для здійснення своєї статутної діяльності.

    Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, розпорядженням або користуванням страхувальником електронними базами даних та/або програмами комп'ютерних систем. Страхування розповсюджується на електронні бази даних та програми комп'ютерних систем, які належать страхувальнику на правах власності, а також на електронні бази даних та програми комп'ютерних систем, якими страхувальник розпоряджається або користується за договором оренди, лізингу, якщо вони вже попередньо не застраховані їх власником.

    На  страхування приймають такі види електронних баз даних та програм комп'ютерних систем:

• електронні бази даних та програми для комп'ютерних систем (в тому числі загального, спеціального і мережевого призначення), які придбав страхувальник;
• електронні бази даних та програми для комп'ютерних систем, які виготовлені страхувальником;
• електронні бази даних та програми для комп'ютерних систем, отримані страхувальником унаслідок законних договірних відносин;
• електронні дані на магнітних, оптичних, магнітооптичних та інших видах електронних носіїв та самі носії на термін, коли вони зберігаються у страхувальника, записуються або перевозяться;
• цінні папери на електронних носіях, що використовуються страхувальником у своїй роботі і знаходяться на збереженні в депозитарії або в самого страхувальника;
• електронні дані, програми, що зберігаються в комп'ютерній мережі та/або в автоматизованій системі страхувальника, електронних системах переведення коштів або зв'язку з клієнтами страхувальника.