Досвід іноземних країн для вдосконалення системи соціального страхування в Україні

     Органами, що здійснюють соціальне страхування  для національної системи є Банк соціального страхування, для системи найманих працівників – Агентство соціального захисту. Медичне страхування в обох системах забезпечують фонди страхування здоров'я.

     Основним  завданням системи соціального  страхування у Швеції є соціально-економічний захист в різних ситуаціях і на всіх життєвих етапах. В країні вводиться нова пенсійна система, діє страхування при захворюванні, страхування з вагітності та пологів, страхування від нещасних випадків на робочих місцях. Соціальне страхування охоплює все населення Швеції та є обов'язковим. Воно базується на спільній суспільній відповідальності за кожного громадянина. Суть страхування полягає в перерозподілі коштів між громадянами, а також перерозподілі доходів особи на різних етапах життя. Соціальне страхування Швеції засноване на взаємній довірі між окремим громадянином і державою, що робить саму систему страхування відкритою, доступною і недорогою.

     Соціальне страхування не є безкоштовним, а  тому офіційні видатки на підтримку системи повинні оплачуватися державою. Це біля 300 млрд. крон на рік, з них 50 млрд. – компенсації сім'ям з дітьми, 90 млрд. – компенсації хворим та інвалідам, 155 млрд. – пенсії, 5 млрд. – утримання апарату адміністрування системи соціального страхування. З кожних 100 крон, котрі людина витрачає як приватний споживач, приблизно 25 крон вона отримує через систему соціального страхування.

     Фінансується  соціальне страхування через  соціальні відрахування і податки. Так, роботодавці вносять у фонд соціальних відрахувань 33% від фактичного сукупного заробітку найнятих ними робітників, самі робітники платять 6% від свого заробітку в фонд страхування по захворюванню і в пенсійний фонд. Приблизно дві третини вартості соціального страхування покривається за рахунок соціальних відрахувань, а одна третина – фінансується за рахунок загальних податків |67, 59|.

     Все населення Швеції охоплено загальнонаціональною системою страхування із захворювання. Якщо людина захворіла або змушена залишитися вдома по догляду за хворою дитиною, їй виплачується щоденна допомога в розмірі 75 – 85% від заробітку, що втрачається, в залежності від тривалості хвороби.

     За  візит до лікаря та прописані ліки пацієнт повинен платити. Існує верхня межа плати, після чого подальше лікування проводиться безкоштовно. Страхування компенсує більшу частину плати за візит до приватного лікаря.

     Важливою  складовою соціального страхування  є так зване батьківське страхування, що є прикладом впливу держави на планування сім'ї, народжуваності та розвитку сімейних відносин. Батьківське страхування спрямоване, в першу чергу, нате, щоб забезпечити батькам економічну захищеність на той час, коли вони знаходяться вдома по догляду за дитиною.

     При виникненні виробничої травми у випадку  аварії на робочому місці, по дорозі на роботу або з роботи в дію вступає страхування від нещасних випадків. Воно діє і у випадку професійних захворювань, як, наприклад, захворювання шкіри з причини контакту з шкідливими речовинами або біль у спині з причини фізичних навантажень на робочому місці.

     Доки  людина знаходиться на лікарняному  з причини травми на робочому місці, вона отримує допомогу із захворювання згідно з правилами, що діють при звичайному захворюванні. Але якщо вона отримала травму і не може з цієї причини більше пра цювати або її доходи зменшилися, то виплачується довічна рента, яка компенсує втрачений доход. У випадку смерті з причини нещасного випадку, вдова або вдівець і діти мають право на довічну ренту померлого.

     Ці  та інші види соціального страхування  свідчать про комплексний підхід до забезпечення громадян у Швеції.

     Соціальне страхування США базується на законі про соціальне забезпечення, прийнятому Конгресом у 1935 р. На його основі сформовані програми: підтримки людей похилого віку, соціального захисту у зв'язку з втратою годувальника, страхування на випадок інвалідності (непрацездатності). Головною особливістю загальнонаціональної системи соціального страхування в США є її спрямованість на соціальну підтримку пенсіонерів.

     Джерелом  доходів програм соціального  страхування є внески працівників і роботодавців. Страхові тарифи встановлюються диференційовано за прогресивною шкалою в рівних розмірах для працівника і роботодавця. Ставки встановлюються від 1 % з перших $3000 річної заробітної плати до 6% на основну зарплату $68400, що була верхньою межею, з якої стягувались внески станом на 1998 р. Крім цього, збір у розмірі 1,45% накладається на весь обсяг зарплати без верхнього обмеження. Ця частина коштів спрямовується на фінансування програми страхування здоров'я (медичного) для осіб пенсійного віку.

     Вік виходу на пенсію – 62 роки як для чоловіків, так і для жінок, які мають  трудовий стаж не менше ніж вісім  років і платили внески в фонди державного соціального страхування. При виході на пенсію не в 62, а в 65 років пенсія збільшується на чверть (у США, як і в більшості країн Заходу, розмір пенсії коливається від 50 до 80% від передпенсійного доходу). Пенсіонери мають право працювати. Для осіб, старших за 65 років, немає обмеження на розмір пенсії, якщо заробіток не перевищує 860 доларів на місяць. За кожні 3 долари, зароблені вище цієї суми, розмір пенсії зменшується на долар.

     Непрацююча  дружина пенсіонера та його неповнолітні діти мають право на одержання додаткової допомоги в розмірі до половини його пенсії кожному. Розлучена жінка, яка прожила з чоловіком понад 10 років і не вийшла більше заміж, отримує пенсію (по старості чи як вдова) на правах дружини.

     Програмами соціального страхування охоплюється 90% працюючого населення США, враховуючи і осіб, які отримують доход за рахунок ведення приватного бізнесу. Допомогу із соціального страхування отримує більше ніж 15% населення, видатки на ці потреби становлять 23% всіх федеральних витрат, а внески за програмою соціального забезпечення становлять 27% федеральних доходів. Існують інші пенсійні програми (для державних службовців, працівників залізничного транспорту та ветеранів).

     Організаційно – фінансовою основою програми соціального забезпечення є два трастові фонди – «Страхування людей похилого віку та у зв'язку із втратою годувальника» та «Страхування на випадок інвалідності (непрацездатності)». Програмою керує Управління з соціального забезпечення, незалежна федеральна агенція. Контроль здійснює незалежна наглядова рада.

     Страхування на випадок безробіття є ще одним  видом соціального страхування. Воно охоплює 90% всіх працюючих осіб і здійснює виплату допомоги в період вимушеного безробіття. Страхування на випадок безробіття фінансується на рівні окремих штатів. Федеральний уряд здійснює загальний контроль і забезпечує пільги зі сплати федеральних податків. Тарифи, розміри допомоги і тривалість її отримання відмінні в різних штатах. Умовою надання допомоги є згода отримувача влаштуватися за направленням на роботу.

     Таким чином, особливістю системи соціального  страхування США є орієнтація на створення рівних можливостей для її учасників, а країн ЄС – забезпечення соціальних гарантій.

     При використанні досвіду високорозвинутих держав слід врахувати такі обставини.

     По-перше, соціально-економічне середовище в  Україні певною мірою ускладнює  запровадження деяких відпрацьованих у розвинутих країнах механізмів соціального захисту. Зокрема, відсутній  специфічний досвід управління, традиції і належний механізм суспільного контролю за діяльністю інститутів, що отримують повноваження розпоряджатися коштами соціального страхування.

     Наслідками  запровадження європейських механізмів без урахування національних особливостей та стану розвитку економіки є: неефективне адміністрування при невиправданому зростанні адміністративних витрат; нецільове спрямування та зловживання при використанні коштів соціальних фондів.

     По-друге, відсутність розвинутих фінансових ринків та інфраструктури, інструментів довгострокового інвестування, високі ризики створюють ситуацію, коли встановлення численних обмежень (що виправдано у Західних країнах) може або унеможливлювати ефективну діяльність фондів, або ж надати їй формального характеру, коли значні порушення створять підстави для постійного втручання контролюючих органів.

     По-третє, виходячи з цих обставин, запровадження  апробованих у світі механізмів необхідно здійснювати за умови  своєчасності та опрацьованості всіх необхідних документів та заходів, зокрема  проведення відповідних експериментів та обґрунтованого аналізу їхніх результатів. 
 
 
 
 
 
 

     Перелік використаних джерел та літератури 

1. Внукова Н. М., Кузьмичук Н. В. Соціальне страхування :  навч. посібник / Н. М. Внукова. – К. : Кондор, 2006. – 352 с.
2. Григораш Г. В., Григораш Т. Ф., Олійник В. Я., Субачов І. Т. Система соціального страхування зарубіжних країн : навч. посібник  / Г. В. Григораш. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 144 с.
3. Завіновська Г. Т. Економіка праці: навч. посібник / Г. Т. Завіновська. К. : КНЕУ, 2003.
4. Юрій С. І., Шаварина М. П., Шаманська Н. В. Соціальне страхування : підручник / С. І. Юрій. – К. : Кондор, 2004. – 464 с.