Вплив інновацій на туристичне підприємство

З метою вдосконалення  описаних підходів у взаємодії з  постачальниками здійснюються вимірювання:

• рівень задоволеності партнерів;
• кількість сумісних груп з партнерами;
• рівень дефектності при вхідному контролі;
• збільшення частки поставок на підставі довгострокових договорів;
• збільшення числа потенційних постачальників.

Показники обираються на підставі рекомендацій консалтингових організацій, минулого досвіду планування, досвіду інших підприємств.

Ефективність підприємства туристичної сфери визначають як відношення результатів його діяльності до витрат, направлених на їх якісне досягнення (використання).

Під ефективністю на турфірмі “Меридіан” розуміють  визначений конкретний результат (ефективність дії будь-чого).

Наприклад, інноваційна  діяльність підприємства “Меридіан” охоплює науково-технічні розробки. До науково-технічних розробок можна  віднести введення додаткового транспорту, Тому, що на підприємстві на даний момент знаходиться один мікроавтобус «Iveko», цього досить недостатньо в пік  сезону, і підприємство наймає додатковий транспорт, А щоб уникнути цього  і збільшити потенціал підприємства необхідно придбати ще один автобус  бажано люкс класу. Ще буде досить корисно  для даного підприємства створити свій сайт в мережі «Інтернет» тому що на даний час в зв'язку з розвитком  культури взагалі, люди досить часто  користуються мережею «Інтернет» для  пошуку інформації та отримання послуг. І тому сайт в мережі буде досить вчасним і незамінним помічником в роботі підприємства.

Також не мало дієвим буде введення додаткового робітника, як це наводилось вище. Тому що підприємство мало забезпечене кадрами, тобто  на даний момент на підприємстві знаходиться  всього два робітники, що викликає перевантаження і надмірне обкладання обов'язками наявний колектив.

Туристичне підприємство «Меридіан» являється турагентом і  на даний момент не збирається проявляти  себе як туроператор, і його влаштовує  робота з клієнтом середнього класу  і на даний момент знаходиться  на самоокупності йому не потрібні додаткові спонсори, Підприємство не буде вести розробки інвестиційної  допомоги з боку спонсорів.

Інноваційний характер виробництва, його висока наукоємна, пріоритетність питань якості продукції змінили  вимоги до працівника, підвищили значущість творчого відношення до праці і високого професіоналізму. Це привело до істотних зміною в принципах, методах і  соціально-психологічних питаннях управління персоналом.

Вимоги творчою  підходу працівників до виробництва  зумовили підвищення їх самостійності  і відповідальності за виконувану роботу, активна участь в ухваленні управлінських  рішень, безпосередню зацікавленість в результатах праці, що в свою чергу призвело до підвищення задоволеності  працівників виконуваною роботою.

Важливе значення в розробці кадрової політики мають  принципи і вимоги, що пред'являються  до працівників (як менеджерам, гак  і фахівцям), що приймаються на роботу.

В компанії робиться орієнтація на вузьку спеціалізацію  менеджерів, тому особливу увагу при  прийомі на роботу надається спеціалізованим  знанням і професійним навикам.

В задачі менеджерів входить зробити:

• Зробиш працівників здібними до сумісних дій;
• Додати їх зусиллям ефективність і результативність;
• Згладити властиві людям індивідуальні особливості
• Організовувати і контролювати діяльність груп;
• Вирішувати конфліктні ситуації і виробляти компромісні рішення.

Для аналізу проблеми кадрового складу менеджери постійно одержують інформацію: про втрати на підбір і розстановку кадрів; про сучасний рівень текучості кадрів; про прогнозовану потребу в кадрах різних професій.

Звільнення персоналу, включаючи менеджерів, супроводжується  серією оцінних і виховних прийомів, за винятком екстремальних ситуацій.

Молоді працівники активно притягуються до участі в  ухваленні управлінських рішень, а також навчаються за рахунок  компанії з метою подальшого підвищення в посади і просування вгору по ієрархічним сходам.

Загальний рівень заробітної платні в країні залежить від ступеня розвитку продуктивних сил суспільства: технології, продуктивності, організації праці і т.п. Так, порівняння середнього рівня ставок заробітної платні і США і Західній Європі підтверджує дану закономірність.

Концепція «мінімуму  засобів існування», яка бере початок  від Д. Рикардо і Т. Мальтуса, зводить  заробітну платню до фізично необхідного  мінімуму засобів існування. Насправді, у міру розвитку людської цивілізації  збільшується і та частина суспільного  багатства, яка затрачується на оплату праці працівників.

Теорія марксиста  розглядає заробітну платню як грошовий вираз вартості товару робоча сила (здібності до праці) і визначає її як вартість засобів існування, необхідних для відтворювання робочої сили. Чи означає це зведення заробітної платні до фізіологічного мінімуму засобів  існування? Вартість робочої сили не може зводитися до цього мінімуму, а включає потреби, породжені  економічними, соціальними, культурними  умовами, в яких формується робочий  клас. В той же час визначення низької межі вартості робочої сили фізичним мінімумом засобів існування  і твердження про прагнення підприємця звести заробітну платню до даної  ший межі, навряд чи правомірно для  сотенних країн Заходу. Як показує  листяна практика цих країн, на ринку  праці середній рівень реальної заробітної платні встановлюється на більш високому рівні, ніж фізіологічний мінімум  засобів існування. Ринок праці  зрештою визначає диференціацію  заробітної платні різних категорій  працівників.

Заробітна платня виступає в різних формах: відрядної, почасової з елементами відрядності; широко поширені премії і додаткові  виплати залежно від кваліфікації праці, ступеня складності, привабливості  і т.д. Всі способи винагороди приймають форму ставки заробітної платні. 1 тут важливо не тільки те, яку заробітну платню одержує  працівник, але і яка кількість  товарів і послуг можна на неї  придбати. Треба розрізняти номінальну заробітну платню, тобто її грошовий розмір, і реальну заробітну платню, під якою розуміється певна кількість  придбавшійся на дану оплату праці  товарів і послуг.

За інших рівних умов можна вивести співвідношення цих величин.Істотний вплив на величину реальної заробітної платні надають  попит і пропозиція на робочу силу.

Висновки

В роботі було розглянуто основні теоретико-методологічні  аспекти посередницької діяльності туристичної фірми, звітність підприємства, проаналізовано та розроблено програму розвитку підприємства туристичної  сфери. Підводячи підсумки написаної  роботи ще раз зупинимось на основних поняття, таких, як туризм, туристичний  бізнес, туристичний продукт та ін..

Туризм являє  собою сферу господарського комплексу, що забезпечує десяту частину світового  валового продукту. Ця галузь розвивається швидкими темпами і в найближчі  роки вона може стати найбільш важливим сектором підприємницької діяльності.

Туристичний бізнес приваблює підприємців невеликим  стартовим капіталом, швидким терміном його окупності, постійним зростанням попиту на туристичні послуги, високим  рівнем рентабельності і тому знання основ туристичної діяльності має  надзвичайно важливе значення при  підготовці працівників туристичної  сфери, підвищенні професійного рівня, вивченні світової економіки та економіки  України.

Україна з перших днів незалежності впевнено стала на шлях створення власної туріндустрії, проголосивши туризм пріоритетною галуззю  розвитку економіки.

У непростих умовах перехідного періоду український  туризм із року в рік працює динамічно  та прибуткове, нарощує обсяги виробництва  товарів і послуг, підвищує якість і культуру обслуговування.

Згідно з оцінками Міністерства економіки України  продукти та послуги, пов'язані з  діяльністю туристичної галузі, становлять близько 10% валового національного  продукту, а за загальними оцінками, близько 15% робочої сили в Україні  зайнято в туристичному бізнесі  та супутніх галузях.

Туристична діяльність в Україні сприяє розвитку тих  територій, де є рекреаційні ресурси  і немає перспектив розвитку промисловості, створюючи таким чином нові робочі місця, зростання доходів населення, одночасно забезпечує збереження пам'яток історії, архітектури, культури.

Туризм в Україні  може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом  загальнодоступного й повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також  ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу й держави.

У сучасному світі  туризм - це багатобічне явище, тісно  пов'язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками.

Розвитку туризму  у світі сприяли політичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні  фактори. Інтенсивний розвиток туризму  спостерігається в країнах із сприятливою внутрішньою і зовнішньою політикою, стійким економічним  розвитком, високим рівнем культури, соціальною підтримкою громадян.

Розвиток туризму  в Україні суттєво впливає  на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів  народного споживання, і є одним  із найбільш перспективних напрямків  структурної перебудови економіки.