Вплив інновацій на туристичне підприємство

Основні завдання фінансової діяльності такі: вибір оптимальних  форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно  високої прибутковості, балансування в часі надходжень і втрат платіжних  засобів, підтримування належної ліквідності  та своєчасності розрахунків.

Головний зміст фінансової діяльності туристичного підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування.

Закон України "Про туризм" передбачає наступні джерела фінансування туризму. "Туристична діяльність здійснюється за рахунок:

власних фінансових ресурсів суб'єктів туристичної  діяльності, грошових внесків громадян і юридичних осіб;

• позичкових фінансових коштів (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);
• безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань підприємств, установ, організацій і громадян;
• позабюджетних фондів;
• коштів фонду розвитку України, що формується за рахунок відрахувань суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності;
• іноземних інвестицій;
• надходжень від туристичних лотерей;
• інших джерел, не заборонених законодавством України".

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє  фінансування здійснюється за рахунок  коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні  відрахування, виручка від продажу  чи здачі в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов'язані  з діяльністю підприємства: внески власників у статутний фонд, кредит, зобов'язання боржників, державні субсидії тощо.

Фінансова діяльність туристичного підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності  капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими  зобов'язаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства є першою і  найбільш необхідною інформацією як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів.

Основними джерелами  формування прибутку туристичного підприємства є:

• прибуток від надання туристичних послуг або від продажу туристичного продукту. (Це основна складова загального прибутку);
• прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду, дивіденди на цінні папери, надходження з депозитних вкладів, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, надходження від економічних санкцій тощо,
• прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів (матеріальних активів), нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та залишковою вартістю.

Розглянута схема  обчислення величини загального прибутку за його джерелами має важливе  значення для його аналізу та прийняття  господарських рішень.

Основною складовою  валового доходу є виручка від  надання туристичних послуг та продажу  туристичного продукту, У нього включають  також прибуток від продажу майна  і від позареалізаційних операцій. Валові втрати - це витрати на реалізовану  продукцію, а також втрати від  продажу майна.

Амортизаційні відрахування виокремлено із загальної суми витрат, оскільки їх нарахування контролюється  фіскальними органами в особливому порядку.

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення  економічних інтересів власників.

Із загального прибутку сплачується податок згідно з  умовами, передбачуваними законодавством про оподаткування прибутку підприємств.

Рентабельність  капіталу обчислюється в кількох  модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

1.2. Конкурентне середовище  підприємства

Важливою умовою високої конкурентноздатності підприємства в сфері туризму є вміння аналізувати  господарську діяльність, реально оцінювати  фінансовий стан і на цій основі коректувати і планувати роботу підприємства як на внутрішньому, гак  і на зовнішньому ринку.

Основними показниками  оцінки динаміки складу і структури  фінансових ресурсів є:

а) джерела власних  коштів;

• статутний фонд;
• нерозподілений прибуток;
• резервний капітал.

б) джерела позичкових коштів;

• довгострокові кредити і позички;
• короткое фокові кредити і позички;
• кредиторська заборгованість.

Собівартість туристичного продукту (послуги) - це грошова форма  витрат на формування (виробництво) та збут туристичного продукту чи послуги. Чим краще працює підприємство (інтенсивно використовує виробничі ресурси), тим  нижчою є собівартість. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва.

Собівартість туристичного продукту (послуги) має тісний зв'язок з ціною і є базою при  ціноутворенні.

В системі господарювання в сфері туризму, подібно як і  в інших виробничих сферах, застосовується багато видів цін, які різняться  за певними класифікаційними ознаками. Так, за класифікаційною ознакою  рівня встановлення та регулювання  застосовують централізовано-фіксовані  й регульовані, договірні, та вільні ціни.

Ціноутворення в  індустрії туризму - це комплексний  захід, обумовлений різноманітністю  продукту, високим рівнем конкуренції  і складністю визначення точної оцінки майбутнього попиту,

Політика ціноутворення  в туристичній сфері визначається різними факторами, тому і методи ціноутворення можуть застосовуватися  різноманітні.

Вибір методу ціноутворення  та встановлення відповідно до нього  певного рівня ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії  і тактики туристичного підприємства.

Будь-яке підприємство повинно мати впорядковану методику встановлення ціни на вироблену ним  продукцію чи послуги.

Оптимально встановлена  ціна на туристичний продукт повинна  повністю забезпечувати повернення всіх витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією цього продукту, а також отримання певного  прибутку.

Ціноутворення в  сфері послуг і в туризмі зокрема  має цілий ряд особливостей:

1. туристичні послуги є кінцевим продуктом, призначеним безпосередньо для споживання, тому ціни на послуги - це роздрібні ціни;
2. стійкий попит на туристичні послуги залежить від індивідуальних особливостей людини, тому при встановленні цін на них необхідно враховувати наступний психологічний момент: ціна не повинна викликати негативні емоції у потенційних покупців;
3. процеси виробництва, реалізації і споживання послуг співпадають в часі, тому в сфері туризму застосовується сезонна диференціація цін і тарифів. Попит на туристичні послуги носить сезонний характер;
4. туристичні послуги реалізуються як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, тому при оцінці якості і стандартизації беруться до уваги міжнародні вимоги, бо ціни для іноземних туристів, як правило, більш високі, ніж для вітчизняних, і встановлюються у вільно конвертованій валюті,

5) ціни на туристичні  послуги включають споживацьку  вартість, яка не набирає безпосередньо  товарної форми (наприклад, пам'ятки  історії, 
культури, архітектури тощо) або не є продуктами праці, а створені природою 
(гори, водоспади).

Аналіз діяльності туристичної  фірми.

Аналізуючи діяльність туристичної фірми “Меридіан” необхідно  чітко визначити ті показники, які  характеризують ефективність ведення  бізнесу. Всі визначені показники  було згруповано в дві групи:

1. Показники, які характеризують динаміку господарської діяльності підприємства (Додаток 1).
2. Показники за бальною оцінкою, які характеризують позиції підприємства серед конкурентів.

Показники за бальною  оцінкою, які характеризують позиції  підприємства серед конкурентів  було проаналізовано за допомогою порівняння з аналогічними показниками обраних  конкурентів. До конкурентів, які ми обрали, відносяться туристична фірма  “САМ” м.Кіровоград вул.. Преображенська 3-А та фірма “Мелодія Тур” м. Кіровоград вул.. Карла Маркса 33.

Інші показники  за бальною оцінкою, які характеризують позиції підприємства серед конкурентів  представлені у Додатку 2.

Аналізуючи стан розвитку турфірми “Меридіан” на туристичному ринку м. Кіровограду необхідно  зазначити, що турфірма займає гідне  місце серед інших підприємств  регіону, але існує велика кількість  ризиків для її діяльності, що в  свою чергу відбивається на постійному пошуку альтернативних можливостей  для підвищення рівня конкурентоспроможності.

3. Вибір та оцінка  підходів, щодо ведення бізнесу  на туристичній фірмі “Меридіан”.

Вибір підходів до управління партнерськими стосунками здійснюється функціональною групою з  розвитку підходів:

• для взаємовідносин із замовниками – групою “Організація процесів, що пов’язані із споживачем”;
• для взаємовідносин з організаціями, що представляють органи влади – групою “Лідерство”;
• для взаємовідносин з постачальниками (включаючи постачальників послуг – учбові, консалтингові, наукові) – групою “Партнерство”. Керівник групи – директор, координатор – менеджер.

З метою взаємоузгодження підходів, в групу “Лідерство”, входять керівники. Крім того, підходи  взаємоузгоджені із відповідними процесами  системи управління. Вони введені  довідниковим додатком, як матеріал для  планування розвитку інтегрованої системи  управління. Наприклад, опитування постачальників всіх видів ресурсів, започатковане  у 2003 році, не регламентується процесом “Закупівлі” в рамках системи  якості, проте використовується як пілотний проект і краща практика. А Комплексним планом розвитку передбачено  ввести у 2004 році опитування постачальників, їх інформування, залучення їх у  вдосконалення в обов’язковий регламент  системи якості.

Для вибору підходів до взаємовідносин за напрямком “Партнерство”  було обрано такі джерела: показники  вимірювання підходів в рамках підкритеріїв; минулий досвід з управління вказаними  процесами; ідеї, пропозиції постачальників; зовнішні технології (рекомендації консалтингових організацій, досвід кращих підприємств, конкурентів); оцінка за участю у конкурсах.

З метою обґрунтування  обраних підходів виявляється ставлення  керівників, постачальників всіх видів  ресурсів не тільки до існуючих , а і  перспективних методів співробітництва (загальна схема опитування наведена у вступній частині).

В зв’язку із стратегією, направленою на альтернативу вибору постачальників, розроблено такі підходи. На підприємстві ведеться номенклатура закупівлі основних видів матеріально-технічних  ресурсів. За кожною категорією закупівель закріплено відповідального. Такий  підхід дозволяє нам зосередитись на основних поставках, забезпечити ритмічність  і простежуваність в управлінні по основними закупівлями. Номенклатура закупівель переглядається на початку  кожного року на підставі річного  плану закупівель.

Перелік критеріїв  в основному вміщує: якість, вартість, умови оплати, періодичність поставки, можливість довгострокових угод, можливість встановлення партнерських взаємовідносин, вимоги до системи управління і технологій, об’єми і асортимент поставок. В  залежності від характеру діяльності визначається спосіб перевірки можливостей  постачальника. Як правило, ми здійснюється відвідування постачальників, що з  кожним постачальником ми вирішуємо  це індивідуально.

Кожен співробітник підприємства може ініціювати внесення змін, доповнень.

Реєстр постачальників переглядається на підставі актуалізації, номенклатури і класифікатору, даних  вхідного контролю, експлуатації. Кожен  співробітник, що використовує закуплені  ресурси може надати у відділ постачання інформацію про незадоволеність  закупівлею в ході експлуатації. Дана інформація відображається у Реєстрі  постачальника, після чого категорія  постачальника за підсумками аналізу  може бути переглянута. Хоча ми здебільше  вирішуємо проблеми, що виникають  і зберігаємо вигідні взаємовідносини.

У співробітництві  із постачальниками сировини ми визначаємо схему дій при невідповідних  поставках з метою мінімізації  втрат (підтримують всі постачальники  сировини).

Пошук постачальників здійснюється з таких джерел: Інтернет, ділові видання, рекламні публікації, участь у семінарах, виставках та інших. По можливості ми намагаємося  заключати довгострокові угоди  з постачальниками.

Вибір постачальників послуг – учбових, наукових, консалтингових здійснює відповідальний співробітник на підставі авторитетності і іміджу закладу, якості послуг, тривалості взаємовідносин, вартості послуг.

В плані наукових розробок взаємовідносини здійснює вище керівництво. Не менше одного разу у квартал проходять ділові зустрічі з метою обміну стратегією, визначення необхідності з проведення спільних семінарів.

Основними формами  партнерських стосунків є сумісне  навчання, обмін делегаціями, обмін  інформацією, створення сумісних робочих  груп.

Також за бажанням партнерів для них може проводитися  навчання, зокрема такі навчання проводяться  щорічно директором, іншими спеціалістами. Рішення про приймання делегації  приймає директор. Такі екскурсії  дозволяються, до речі, і для конкурентів. В ході екскурсії її учасникам  надається можливість спілкування  з персоналом.