Поняття інтелектуальної власності та еволюція її правової охорони

Існує кілька показників, які  наочно демонструють винахідницьку  активність країн.

За кількістю отриманих  патентів на 1 млн. населення (середньосвітовий показник – 148 патентів) лідирує Японія (2884 патенти), далі розташувалися Південна Корея (2189), США (645), Німеччина (587), Австралія (479), Велика Британія (320), Франція (236), Ізраїль (227), Росія (160), Італія (111), Білорусь (108), Україна (68), Китай (51).

Другий показник відображає кількість патентів на $1 млрд. ВВП  країни (середній дорівнює 19 патентам). Тут попереду Південна Корея (116,2 патентів) та Японія (107,3), далі – Німеччина (22,6), Нова Зеландія (18,7) та США (17,7). Росія  займає 6-е місце (17,6), Білорусь – 8 (16,9), Україна – 9 (14,7), потім йдуть Велика Британія – 11.3, Ізраїль – 10,1, Китай  – 9,4, Франція – 8,8, Італія – 4,3.

Третій показник демонструє кількість патентів на кожен $1 млн., витрачений на науку (середньосвітовий – 0,81). У Південної Кореї він  складає 4,6, Японії – 3,49, Білорусі – 3,15, Нової Зеландії – 1,67, України – 1,50, Росії – 1,46, США та Китаю –  по 0,78, Великої Британії – 0,62, Франції  – 0,41, Італії – 0,37, Ізраїлю – 0,21. [3]

Відомо, що саме винаходи є рушіями  науково-технічного прогресу, саме, завдяки  їм життя людей стає легшим і комфортнішим. У промислово розвинених країнах  частка використання інтелектуального капіталу підприємствами доходить до 50%, а 80 – 95% приросту валового внутрішнього продукту припадає на винаходи та ноу-хау, впроваджені у найсучасніші технології.

Інтелектуальний потенціал  нашої держави традиційно завжди був доволі високим. За часів СРСР в Україні розроблялось 80% всіх високих  технологій Союзу, кожне третє авторське  свідоцтво на винахід було українським. Сьогодні зареєстровано десятки тисяч українських патентів, серед яких є унікальні пропозиції, які могли би здійснити переворот в ядерній фізиці, машинобудуванні, інших галузях народного господарства. Є неоціненні знахідки вітчизняних винахідників, які успішно пройшли лабораторні випробування і рівних яким немає у світі. Наші науковці пропонують розробки, завдяки яким можна лікувати рак, СНІД, інші смертельні недуги.

Але з використанням винаходів, як і у радянські часи, існують  великі проблеми. Не працює проста логічна  схема реалізації винаходів: „заявити – отримати охорону – виготовити – реалізувати – отримати прибуток”. Поки що у схемі нормально працюють тільки дві перші ланки.

За період 1991 – 2007 роки в  Україні видано 186 тис. охоронних  документів на об’єкти промислової  власності, у тому числі, понад 82 тис. патентів на винаходи (з урахуванням  перереєстрованих авторських свідоцтв і деклараційних патентів), 20 тис. деклараційних патентів на корисні  моделі, понад 13 тис. патентів на промислові зразки, майже 71 тис. свідоцтв на товарні  знаки, 5 свідоцтв на топографії ІМС.

Ось, наприклад, яких показників досягла  Україна в створенні об'єктів  промислової власності в 2007 році:

• винаходи – 6,2 тис. заявок / 4,1 тис. патентів;
• корисні моделі – 8,9 тис. заявок / 9,2 тис.  патентів;
• промислові зразки – 2,1 тис. заявок / 2,2 тис. патентів;
• товарні знаки – 33,3 тис. заявок / 23,7 тис. свідоцтв.

У 2000 – 2007 роках щорічна  динаміка збільшення кількості виданих  документів на право інтелектуальної  власності у різних напрямках  народного господарства склала 10-17%.

У Росії кількість заявок на об’єкти промислової власності  в останні роки суттєво зросла і склала щорічно:  на винаходи – 30 тис., корисні моделі – 7 тис., промислові зразки – 3   тис., товарні знаки – 45 тис. Однак на світовому ринку наукомісткої продукції частка Росії складає лише 0,3%, тим часом, як частка Китаю вже становить 6%, Японії — 30%, а США – 36%.

Разом з тим, ганебно, що в  Україні у виробничих процесах задіяно всього 0,2% науковців, тоді як у економічно розвинених країнах – понад 80%, до стадії виробництва доходить лише 0,6% винаходів проти 30 – 40% у розвинених країнах.

На початку XXI століття світова торгівля ліцензіями на винаходи і ноу–хау досягла $0,5 трлн., що у 10 разів перебільшує показники 1990 року, а сукупний обсяг світового ринку патентів склав близько 20% загальносвітового експорту товарів та послуг. Частка України у світовій торгівлі патентами мізерна, вона щорічно закуповує не більше 50 ліцензій, 10 з яких використовує зі збитками.

Іншим важливим джерелом економічного зростання розвинутих країн є  сучасна індустрія другої складової  інтелектуальної власності –  авторського та суміжного права, найбільш поширеними об’єктами якого  є книговидання, аудіо– та відеозаписи, комп’ютерні програми та ігри, які забезпечують щорічне зростання ВВП своїх країн на 5 – 6%.

Тут справи України зовсім кепські. З мільйонів, створених  у 2007 році творів різного характеру, зареєстровано тільки 4,4 тис. (з яких 36,5% літературні твори, 14% комп’ютерні  програми, 13,9% музичні, 7,2% ілюстративні, 6,8% образотворчі твори).

Здебільшого із-за цього  права власників літературних і  музичних творів, а разом з ними і чинне законодавство, повністю ігноруються. Буйно розквітли плагіат  і піратство. Незаконне копіювання і продаж лазерних дисків склали майже 90%, а з нелегального встановлення і використання чужих комп’ютерних програм у 2006 році, разом з Індонезією та Росією, ми посідали “почесне” третє  місце (тих же 90%), пропустивши поперед  себе тільки Китай (92%) та В’єтнам (95%). Основним джерелом комп’ютерного піратства  є придбання однієї одиниці програмного  продукту, подальше її тиражування  і незаконна інсталяція на інших  комп’ютерах. У 2007 році після численних  судових процесів, які ініціювала корпорація Microsoft, ситуація дещо покращилася – тепер “тільки” 86% програм наших комп’ютерів є піратськими…

До слова, в Україні  щорічно продається понад 1,5 млн. комп’ютерів  і, якщо всі вони мали б ліцензійне програмне забезпечення, країна щорічно  додатково отримувала 50 млн. грн., стверджує  компанія Microsoft Україна, яка ретельно досліджує ринок інформаційних  технологій.

Досить жорстка політика міжнародних організацій щодо захисту  прав на інтелектуальну власність зумовила позитивну тенденцію до зменшення  контрафакту на світовому ринку. Порушення законів, які скоюються у цій сфері, віднесені до найсерйозніших економічних злочинів. Проблема досягла глобальних масштабів, тому в усьому світі посилюються заходи з забезпечення захисту прав авторів інтелектуальних продуктів. За даними Всесвітньої митної організації, світовий щорічний обіг фальсифікованої продукції склав на початок 2007 року не менше $500 млрд. Тільки в ЄС з 1998 по 2004 роки обсяг контрафакту, вилученого митними органами, зріс у 11 разів. Частіше за все порушення допускаються при виробництві звуко- та відеозаписів, одягу та взуття, кондитерських виробів, парфумів та побутової хімії.

Загальний відсоток контрафактної  продукції в світі дещо зменшується  і становить нині на ринках західних країн у середньому 15%, у Південній  Америці – 24%, – у Східній Європі – 71%. [4]

3  Об`єкти  та суб’єкти права інтелектуальної  власності

Об`єктами права власності завжди є матеріальні предмети – сукупність різного виду майна, а об`єктами права  інтелектуальної власності –  нематеріальні речі, а саме, ідеї, проекти, рішення, думки, мелодії тощо.

Всесвітня організації інтелектуальної  власності рекомендує такий розподіл об’єктів інтелектуальної власності.

1. Об’єкти промислової власності:

• винаходи;
• корисні моделі;
• промислові зразки;
• товарні знаки.

2. Об’єкти авторського та суміжного прав:

• друковані літературні твори – романи, оповідання, вірші, статті;
• усні твори – виступи, лекції;
• комп’ютерні програми;
• бази даних;
• музичні твори – симфонії, опери, пісні;
• аудіовізуальні твори;
• сценічні твори – драматичні та хореографічні;
• твори образотворчого мистецтва – картини, малюнки, шаржі; 
• твори архітектури – пам’ятники, скульптурні композиції, барельєфи;
• фотографічні твори;
• твори ужиткового мистецтва – ткацтво, кераміка, різьблення, ливарство; 
• графічні твори – ілюстрації, креслення, ескізи;
• збірники фольклору, енциклопедії та антології;
• тексти перекладів;
• твори в електронному вигляді – інтернет-твори.

3. Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності:

• наукові відкриття;
• раціоналізаторські пропозиції;
• комерційні таємниці;
• інжиніринг;
• топографії інтегральних схем;
• сорти рослин, породи тварин.   

Перелік наведених об’єктів не є  вичерпним. У широкому розумінні  до них можна віднести і інші результати творчої діяльності – технічну документацію, технологічні регламенти, результати наукових досліджень, електронні версії комп’ютерних файлів тощо.

Вищим класом творчого пошуку серед  об’єктів інтелектуальної власності, безумовно, є винаходи, створення  яких максимально сприяє науково-технічному прогресу людства. Маючи світову  новизну і, докорінно змінюючи матеріальний світ, винаходи удосконалюють виробництво  і суттєво поліпшують життя людей.

Суб’єкти авторського права – це фізичні або юридичні особи, які є носіями суб’єктивних майнових та немайнових прав та обов’язків.

За способами набуття авторського  права суб’єкти поділяються на первинні та вторинні.

Первинними суб’єктами авторського права є автори творів науки, літератури і мистецтва.

Вторинними суб’єктами авторського права є фізичні або юридичні особи, які не брали участі у створенні твору, але набули певного обсягу майнових прав інтелектуальної власності на твір за законом або за договором. До вторинних суб’єктів віднесені спадкоємці автора, роботодавець (якщо твір створений у порядку виконання службового завдання), замовник. Також до вторинних суб’єктів авторського права віднесені упорядники та перекладачі творів. [5]

 

 

Висновок

Отже, можна зробити висновок, що поняття «інтелектуальна власність» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними  особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у галузі науки, виробництва, мистецтва і  літератури. Інтелектуальна власність  одночасно аналізується у економічній  теорії, теорії раціоналізаторства та винахідництва, теорії наукових досліджень та юриспруденції. Остання, в свою чергу, аналізує інтелектуальну власність з позицій права інтелектуальної власності, під яким у країнах континентального права розуміють міжгалузевий інститут цивільного права. Оскільки Україна відноситься до континентальних правових систем, ключові положення права інтелектуальної власності містяться у Четвертій книзі Цивільного кодексу України. В Україні напрацьовано значну правову базу, яка стосується захисту прав інтелектуальної власності. В цілому система законодавства України у сфері інтелектуальної власності є досить наповнена, та враховує світовий досвід. Однак більшість Законів у Верховній Раді України з 2004 року не були переглянуті, і доопрацьовані з урахуванням тенденції до інтеграції України до ЄС.

Способом захисту прав інтелектуальної власності визнаються закріплені законодавством матеріально-правові  засоби примусового характеру, за допомогою  яких відновлюються (визнаються) порушені (оспорені) права і здійснюється вплив на порушника прав інтелектуальної власності.

 

 

 

 

 

 

Перелік посилань

1. Альтшуллер Г. С., Злотин Б. Л. и др. Поиск новых идей: от озарения к технологии (Теория и практика решения изобретательских задач). – Кишинев: Картя Молдовеняскэ, 1989.
2. Баксанский О.Е., Кучер Е.Н., Когнитивные науки: от познания к действию. – М., КомКнига, 2005. – 17 с.
3. Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права. – К.: “Інст. інтел. власн. і права”, 2004. – 260 с.
4. Демченко Т.С. Правове регулювання промислової власності в Європі та в Україні: Принципи побудови та шляхи зближення. – К.: Вид-во „Преса України”, 2005.
5. Добриніна Г.П., Пархоменко В.Д. Патентна інформація і документація. Патентні дослідження. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 96 с.