Поняття інтелектуальної власності та еволюція її правової охорони

Зміст

Вступ        1 Інтелектуальна власність та інтелектуальний капітал       2 Аналіз світового ринку продуктів інтелектуальної власності       3  Об`єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності Висновк Перелік посилань

2 3 8 14 16 17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Останнім часом у повсякденних відносинах все частіше виникають  питання, пов’язані з поняттями "інтелектуальні продукти”, “інтелектуальна  власність”, “інтелектуальний капітал” тощо, тому фахівцю будь-якої професії необхідно чітко уявляти собі, що означають ці терміни, у чому сутність інтелектуальної власності, яким чином  вона охороняється і до яких негативних наслідків може призвести порушення  прав на неї.

Освіта з питань правової охорони, практичного використання та захисту  об’єктів інтелектуальної власності  значно відстає від потреб сьогодення і вимагає надання студентам  вищих навчальних закладів, як майбутнім  інноваторам і рушіям виробництв, комплексу відповідних знань та умінь.

У зв’язку з тим, що на аудиторну  роботу часу виділяється недостатньо, значну частину матеріалу студенти мають опановувати самостійно.

Важливою складовою самостійної  роботи є практичні результати вивчення курсу – підготовка учбових заявок на винаходи чи корисні моделі або  рефератів про становлення і  розвиток відомих інтелектомістких компаній в різних галузях людської діяльності, життєвий шлях і наукові здобутки видатних винахідників, історії створення відомих винаходів, еволюцію об’єктів техніки тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Інтелектуальна власність та інтелектуальний капітал

Інтелектуальна власність, яка  в цивілізованих країнах охороняється понад двохсот років, є одним  з найбільш могутніх стимуляторів прогресу у всіх галузях нашого життя. Це обумовлено тією роллю, яку сьогодні стали відігравати  об'єкти цього виду власності у  науковій, комерційній, виробничій і  зовнішньоекономічній діяльності підприємств  і організацій.

Інтелектуальна власність – це матеріально виражений результат розумової діяльності, який охороняється встановленими нормами, офіційними державними документами (патентами, свідоцтвами) і надає автору виключне право на нього. Зауважимо, що відсутність офіційної реєстрації не позбавляє автора права на свою інтелектуальну власність, а просто ускладнює її захист.

Ще у першому Патентному законі США зазначалося, що немає власності, яка належить людині більше, ніж та, котра є результатом її розумової праці. В теперішніх умовах пріоритети в тих чи інших галузях надаються не компаніям з багатими сировинними ресурсами, а компаніям, що володіють певною сукупністю інтелектуальних продуктів.

Сукупність інтелектуальних продуктів, що складається з специфічних  баз знань та даних, винаходів, корисних моделей, раціоналізаторських пропозицій комп’ютерних програм, інших інтелектуальних  об’єктів, а також організаційних можливостей та менеджерського досвіду  окремих людей, які можна конвертувати в прибуток, складає інтелектуальний  капітал організації.

Інтелектуальний капітал відіграє в сучасній економіці домінуючу  роль і є важливим компонентом, що визначає ринкову вартість компанії і проявляється у здатності колективу  генерувати нові ідеї, впроваджувати  інновації, максимально використовувати  внутрішні ресурси і, таким чином, зміцнювати і утримувати конкурентні  позиції підприємства на певному  сегменті ринку.

Прискорений розвиток високотехнологічних  галузей орієнтується на максимальне  використання наявного інтелектуального капіталу. Саме інтелектуальна власність, а не матеріальні активи, у XXI сторіччі має найбільшу вартість і є одним з найважливіших активів, який до пори до часу знаходиться в тіні і не виказує своєї справжньої цінності.

У жорсткій конкурентній боротьбі перемагає підприємство, яке найбільш продуктивно використовує свої інтелектуальні ресурси – інновації, виробничі  секрети, бренди, франчайзинг, різноманітну комерційну інформацію – саме тут  містяться приховані резерви. Інтелектуальні ресурси не фігурують у традиційних  бухгалтерських звітах, тому дохід  від використання цих „невідчутних” активів важко виділити із загального доходу, а їхній правовий статус часто невизначений або невірно тлумачиться. А це ж неоцінений скарб, який на певному етапі може зіграти вирішальну роль в стратегії компанії і надати їй серйозні конкурентні переваги.

Щоб ефективно використовувати  інтелектуальний капітал організації  для підвищення її корпоративного доходу, треба, насамперед, ідентифікувати всі  інтелектуальні об’єкти, які їй належать, і провести їхню вартісну оцінку. Оцінка інтелектуальної власності є  достатньо складним процесом, пов'язаним з необхідністю детального аналізу  безлічі різноманітних чинників, що впливають на кінцевий результат. Головна складність цієї роботи пов’язана  з труднощами збору достовірної  інформації та в правильному виборі необхідних методів оцінки в кожній конкретній ситуації.

Роботу з оцінки інтелектуального капіталу проводять спеціалізовані фірми – оцінювачі, які мають  ліцензії на цю діяльність. Визначення інтелектуальних активів і підрахунки їх вартості – процес, значно розтягнутий  у часі. Чим вище потенційна вартість інтелектуальної власності, тим  складніша її оцінка і вищі вимоги до оцінювачів.

Слід розуміти, що головне  для фірми не визначити свої інтелектуальні продукти, а вміти ними ефективно  управляти. При розробці стратегії  управління інтелектуальним капіталом, компанії у своїй діяльності важливо  вміти знаходити методи захисту  від неправомірних посягань на свої нематеріальні активи і запобігати порушенням виключних прав, одержувати і підтримувати в силі правовий статус об’єктів промислової власності, визначати  надлишкові активи і організовувати їх реалізацію шляхом продажу ліцензій або ноу-хау тощо. Це низка серйозних завдань, які повинні розв’язувати компанія, якщо хоче за рахунок вдалого управління інтелектуальним капіталом активно просуватися на ринки товарів та послуг.

Таким чином, підтвердженням вірного  управління накопиченими знаннями і  досвідом є здатність компанії не просто створювати інтелектуальний  капітал, а й примушувати його працювати, виконуючи основну свою функцію – одержувати додаткові  прибутки за рахунок технологічних  і організаційних переваг над  конкурентами.

Сьогодні в Україні, як і в цілому світі, бізнесмени та менеджери  намагаються навчитися виявляти у продукції своїх фірм об'єкти інтелектуальної власності, забезпечувати  їх захист у країні і за кордоном, перетворювати у дорогу, „патентовану” конкурентоспроможну продукцію. Не менш важливим є вміння захистити задекларовану інтелектуальну власність від конкурентів, попутно скориставшись прорахунками останніх. Це вміння поступово стає модним товаром, здатним приносити високі прибутки.

Інтелектуальні активи наукомістких компаній, зазвичай, набагато цінніші  їх матеріальних ресурсів: співвідношення інтелектуального капіталу до загальної  вартості таких фірм у середньому складає 10 до 1. [1]

Наприклад, успішна корпорація Microsoft, володіючи матеріальними активами всього на суму  $6 млрд., на ринку оцінюється в сотні мільярдів доларів. Згадуючи Microsoft, неможливо не згадати її засновника – неординарного Білла Гейтса, який, завдяки своєму інтелекту, став мультимільярдером і найуспішнішим бізнесменом світу.

Білл Гейтс народився  у 1955 році. Вже в сьомому класі  він захопився комп’ютерами, просиджуючи за програмуванням до ранку, і мріючи стати професором математики.

У 15 років Білл з приятелем  Аленом написали програму для регулювання  вуличного руху, заробили $20 тис. і більше до школи не ходили. А через 2 роки Гейтс за $30 тис. створив програмний пакет по розподілу енергії місцевої дамби, після чого уклав договір зі школою, що вона зарахує цю роботу замість багатьох контрольних і курсових і видасть йому атестат. Того ж року Білл поступив до Гарварду і провчився у ньому тільки 2 роки,  здобувши репутацію дивака, граючого більшу частину часу у пейнтбол і покер. Диплом  університету Гейтс отримав тільки через 30 років – у 2007 році, але не за результатами навчання, а за „особливі заслуги перед державою”. 

У 1975 році у літературі з’явився опис комп’ютеру компанії MITS. Працюючи по 18 годин на добу, Гейтс з тим же Аленом у найкоротші терміни створили для цього комп’ютера унікальну програму. Пізніше реєструється фірма Microsoft, через яку будуються відносини з MITS, Apple, IBM, Commodore та іншими. Оперативні системи Microsoft наприкінці 70-х стали абсолютним лідером комп’ютерних технологій.

У 1981 році Гейтс переконав  компанію IBM замовити у нього нове програмне забезпечення. IBM, змінивши попередні проекти, уклала угоду з Гейтсом, що передбачала перебудову індустрії персональних комп’ютерів.

Хто виграв більше, Microsoft чи IBM, – питання суперечливе. Гейтс отримав найвигідніший контракт в історії комп’ютерів, одночасно зберігши право продавати свої програми іншим користувачам, навіть конкурентам IBM, а IBM – систему MS-DOS, на той час єдину, яка дозволила компанії до кінця 80-х домінувати на комп’ютерному ринку. Пізніше, удосконалюючи конфігурацію системи, Гейтс використовував її в майбутніх поколіннях комп’ютерів. Система MS-DOS – творіння і тяжка праця генія, принесла  шалені прибутки.

У 1986 році гігабайти перетворилися  у мільярди доларів – продалися  на біржі акції Microsoft, миттєво зробивши 31-річного Білла Гейтса мільярдером, казково багатою людиною. Сьогодні у 85 відділеннях Microsoft працює понад 60 тис. працівників, а майно Гейтса оцінюється у $50 млрд. (за 2008 рік, внаслідок світової кризи, він, щоправда, збіднів на $10 млрд.).

Засоби масової інформації навперебій відшукують нові факти про  Гейтса:

• його заробітки складають майже $5 млн. за годину;
• його статок перевищив річний валовий продукт більшості країн світу, поступившись лише 18 з них;
• його річний дохід дорівнює сукупному доходу 5 млн. британців;
• він 11 років займав перші місця серед найбагатших людей світу;
• якщо всі його гроші перетворити у 100-доларові купюри і розкласти на ліжку, утвориться гора заввишки 30 км.

Гейтс – втілення істинного  підприємця – інноватора, який зробив карколомну кар’єру, а його Microsoft – лідер, якому належить 44% надходжень ринку програмних продуктів. Згідно типології особистостей, Гейтс темпераментний інтроверт, має високий IQ, мислить математично і раціонально, його дії відзначаються неординарним інтелектуальним розвитком і прагненням до ризикованої конкуренції.

Гейтс не працює заради грошей, жертвує власними благами і можливостями заради досягнення більш високих  цілей. Він жертвує на лікування  і навчання бідних, приймає участь у численних благодійних акціях, нещодавно передав $400 млн. для вакцинації дітей. У 2008 році Гейтс залишив посаду керівника компанії Мicrosoft, очолив свій доброчинний фонд і закликав колег бізнесменів до креативного капіталізму, тобто до застосування ринкових механізмів для поліпшення життя людей, особливо зовсім бідних. Протягом останніх 15 років щорічні відрахування Гейтса на благодійність складають $1 млрд.

Білл Гейтс увійде в історію  як наймолодший мультимільярдер, який досяг фантастичного успіху самостійно, виключно своїми інтелектуальними здібностями.

Інтелектуальний капітал є також  серйозною зброєю у запеклих конкурентних війнах за ринки збуту товарів.

Так, фірма Hewlett Packard змогла обійти численних конкурентів на ринку струменевих принтерів, тільки завдяки тому, що вклала значні кошти в наукові дослідження і захистила результати розробок великою кількістю патентів. [2]

 

2 Аналіз світового ринку продуктів інтелектуальної власності

Цей ринок охоплює всі  країни світу. Науково-технічний прогрес, процеси глобалізації та міжнародне співробітництво, що удосконалюють  національні системи охорони  інтелектуальної власності, зумовлюють загальну тенденцію до зростання  обсягів світового ринку інтелектуальної  власності.

У більшості країн щороку спостерігається зростання обсягів  заявок на реєстрацію об’єктів промислової  власності у середньому на 20%, у  промислово розвинених країнах 80-95% приросту ВВП припадає на долю нових знань, втілених в інноваціях і новітніх технологіях. Обсяг світової торгівлі ліцензіями на об’єкти інтелектуальної  власності щорічно підвищується на 12%, тим часом як темпи зростання  світового виробництва не перевищують 2,5 – 3%. Постійно збільшується кількість  товарних марок – у світі діє  понад 25 млн. товарних знаків і ця цифра  щорічно збільшується на 1 млн. Вартість відомих брендів досягла десятків мільярдів доларів: Coca-Cola оцінюється у 70, Microsoft – 64, IBM – 51, Intel – 31, Disney – 27, Nokia – 24, McDonald’s – 25, Toyota – 22, Mercedes-Benz – 21 млрд. доларів.

Щороку у світі створюються 600 – 700 тис. винаходів. Абсолютним лідером  винахідницької активності багато років  є США. В 2006 році в США було видано 196,4 тис. патентів на винаходи (в 2005 р. – 158 тис.), при цьому американцям  дісталося 102 тис. патентів, решту отримали іноземці. Найбільше американських  патентів отримали Японія (39,4 тис.), Німеччина (10,9 тис.), Тайвань (7,9 тис.), Південна Корея (6,5 тис.) та Велика Британія (4,3 тис.). Стабільно  зростає кількість патентів, які  видаються Індії, Китаю, Фінляндії, Ізраїлю. Росія захистила американськими патентами 176 своїх винаходів, Україна  – 25, Литва – 11, Білорусь – 5, Грузія – 3.

Ця статистика непрямо  демонструє рівень розвитку науки і  технологій в різних країнах світу. Однак даний критерій не може вважатися  цілком об’єктивним, оскільки не всі  винаходи захищаються патентами  та далеко не всі іноземці прагнуть отримати саме американські патенти. Після  США найбільше винаходів у Японії, Німеччини, Франції та Великої Британії. Справжній винахідницький бум переживають Китай та Північна Корея.