Инновационная деятельность

* інтеграція різних стадій інноваційного  процесу;

* промисловість дістає швидкий  доступ до нових розробок;

* скорочуються терміни впровадження  та поширення нововведень (новинок);

* спрощується спосіб взаємодії  між навчальними, науковими та  промисловими розробниками науково-технічного  прогресу;

* створюються умови та можливості  для створення нових видів  бізнесу, виробництва, відкриттів;

* виробництво отримує доступ до  консультантів, лабораторій;

* студенти мають змогу здобувати  не лише теоретичні, а й практичні  знання.

Для управління технопарком створюється  спеціальний орган управління, до функцій якого входять:

* визначення функціональної структури  технопарку;

* приймання нових фірм у технопарк;

* розміщення фірм у наявних  приміщеннях та надання їм  земельних ділянок під нову  забудову на території технопарку;

* здійснення контролю за відповідністю  діяльності певних фірм завданням  функціонування технопарку в  цілому та виведення фірми  за межі технопарку в разі  її невідповідності профілю технопарку;

* створення венчурних фірм і  венчурних фондів у межах технопарку.

    Діяльність технопарків фінансується за рахунок коштів фірм, що функціонують у складі технопарку, державних та регіональних субсидій, банківських кредитів, доходів від власних підприємств, університетів, надходжень від реалізації науково-технічної продукції державним установам і приватним фірмам, плати студентів за навчання, спонсорської допомоги та ін.

    Особливу роль в економічному механізмі технопарку відіграє ризиковий капітал. Ці кошти використовуються для фінансування дрібного наукоємного бізнесу-- проектів, які характеризуються невизначеністю щодо комерційного успіху. За умовами Національного наукового фонду мала фірма або винахідник-одинак можуть одержати на строк до шести місяців субсидію до 35 тис. дол. для оцінки доцільності нової ідеї. Якщо результат позитивний, то додатково отримають субсидію в розмірі 200 тис. дол. на строк до двох років. Рішення про видачу субсидії приймає комісія експертів Національного наукового фонду.

    Керівництво технопарком з боку держави і місцевих органів влади здійснюється на підставі прийнятих законодавчих актів, програм фінансування та розвитку, прямої участі. Уряд розробляє великомасштабні програми підтримки технопарків, сприяє кооперації науки і виробництва

    У Японії найбільший науково-технічний центр «Цукуба» розташований біля Токіо. Цей технопарк об'єднує 47 науково-дослідних організацій, у яких працює 40 % усіх учених, зосереджених у державному секторі Японії. У цьому науковому оазисі зосереджені науково-дослідні лабораторії багатьох відомих компаній, як національних, так і зарубіжних. З початку 80-х років формується «друге покоління» наукових парків, здебільшого в країнах азіатсько-тихоокеанського регіону. На території наукових парків у всіх країнах світу розміщено 11115 інноваційних компаній, з них 4746 -- американських. Керівництво й організація роботи парків здійснюється або спеціальними комітетами з представників фірм і університету, або залученням організацій, які спеціалізуються у сфері управління науковими дослідженнями.

   Основну частину фінансування наукові парки отримують від держави: у Великобританії 62%, у Німеччині - 78%, у Франції 74%, в Нідерландах близько 70%, в Бельгії майже 100%. Державна допомога виступає в різних формах. У Японії, наприклад, цілий ряд державних фондів, банків і корпорацій надають фірмам, які розробляють наукомістку продукцію, кредити на тривалий термін і під пільгові відсотки. Часом кредит і відсотки потрібно повертати лише у тих випадках, коли дослідження закінчуються успішно, а в разі невдачі гроші можна взагалі не повертати. Уряду створюють фірмам, які вкладають капітал в наукові парки, пільговий режим амортизації обладнання і т.д. Не залишаються осторонь і місцева влада, внесок яких іноді навіть перевищує обсяг урядової підтримки. Наприклад, фінансування технополісу в японському місті Тояма складається з таких джерел: половину коштів виділяє місцева префектура, 30% надходить з регіонального бюджету, 10% дає уряд і стільки ж різні корпорації, асоціації та приватні особи. І ніхто не сприймає наукові парки, та й взагалі науку, як обозу. Більше того, США, Великобританія, Японія, Німеччина і Франція відчайдушно конкурують один з одним, прагнучи створити, або заманити до себе якомога більше підприємств, наукових та інших центрів, національних і закордонних.

   У результаті підвищеної уваги і доброго фінансування багато регіонів з відсталих швидко перетворилися в прогресуючі. Наприклад, в перших чотирнадцяти технополіси Японії було створено більше двох тисяч високотехнологічних підприємств з виробництва фармацевтичних препаратів, засобів зв'язку, обчислювальної техніки, електронних приладів і компонентів, медичного обладнання, оптичних інструментів і т.д., загалом, всього того, що символізує науково -технічний прогрес. На частку британських наукових парків доводиться відчутна частина вироблених у країні комп'ютерів, електроніки, робото-та електротехніки, медичного обладнання і т.д. Завдяки науковим паркам і спеціальними програмами розвитку малого наукоємного бізнесу, який є у більшості штатів, нове обличчя у світі знайшли і США.

   У Японії за підтримки уряду з 1984р. активно реалізується довгострокова програма «Технополіс» зі створення в малих містах країни 26 зон новітніх технологій, метою діяльності яких є вихід економіки на черговий щабель технологічного піднесення, а також стимулювання соціально-економічного розвитку перифе рійних префектур. Серед цих структур домінує технополіс Цукуба, який створено на початку 70-х років на базі добре спланованої акції одночасного «трансплантування» найкращих наукових центрів країни до єдиного субрегіону. Він включає в себе 3 технопарки, близько 50 державних НДІ, на які припадає майже половина Національного бюджету на НДР. Подібною є структура технополіса й у Кіото.

   Юридичною підставою для створення технополісів став прийнятий ще у 1983 р. японським парламентом закон «Про прискорення регіонального розвитку на основі високотехнологічних промислових комплексів».            Протягом 1984 р. урядом було офіційно зареєстровано 14 технополісів, а до липня 1988-го -- ще 10. Тут створюються й розвиваються наукомісткі технології і виробництва, що визначають індустріальну, військову й економічну могутність Японії; а саме: авіабудування; випуск апаратури для космічних досліджень; вироб ництво оптичних приладів і волокон, матеріалів із заздалегідь зада ними властивостями, що створюються на основі біотехнологій, ме дичної електронної апаратури, промислових роботів, інтегральних схем, ЕОМ; розробка математичного забезпечення ЕОМ і пристроїв для редагування текстів і перекладу їх на іноземні мови за допомо гою ЕОМ; виготовлення фармацевтичних препаратів і медичного Інструменту, апаратури для освоєння океану тощо

Список літератури:

1. Гамидое Г. О., Колосов В. Г., Османов Н. О. Основьі иннова-тики и инновационной деятельности. — СПб: Политехника, 2000. 
2. Василенко В. О., Шматько В. Г. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. / За ред. В. О. Василенка. — К.: Центр навчальної літе-ратури, 2005.
3. Економіка і організація інноваційної діяльності: Підручник / О. I. Волков, М. П. Денисенко, А. П. Гречан та ін./ за ред. проф. О. I. Волкова, проф. М. П. Денисенка. — К: ВД «Професіонал», 2004 
4. Червоньов Д. М., Нейкова Л. I. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. — К.: Знання: КОО, 1999.