Аспекти розвитку інноваційної діяльності на підприємстві

Частка керівників, що випробують утруднення при рішенні управлінських задач, змінюється також у залежності від динаміки інвестицій: для підприємств, що значно зменшила інвестиції, вона складає 94% і знижується до 79% для підприємств, що збільшили обсяг інвестицій. Це служить прямим підтвердженням зв'язку між успішністю діяльності підприємства, його здатністю до розвитку, що виражається в росту обсягу інвестицій, і якістю управління. Відносно більш високий рівень кваліфікації керівників виявляється в більш низькій частці випробовуваних ними утруднень у діяльності й у більш успішних результатах цієї діяльності.

Структура утруднень  в основному збігається з приведеним вище розподілом по усій вибірці в  цілому. Відмінності були виявлені для підприємств, що збільшили інвестиції в порівнянні з попереднім роком. Їхні представники в однаковій мірі не вважають для себе важкими такі управлінські задачі як:

• стратегічне планування (9%);
• аналіз зовнішнього середовища підприємства (9%);
• аналіз результатів діяльності підприємства (9%);
• планування поточної діяльності (9%);
• формування функціональної структури (9%).

2.2 Аналіз факторів, що впливають на управлінські інновації

 

Масштаб і інтенсивність  процесу відновлення системи  управління на малих підприємствах  залежать, з одного боку, від мінливості навколишніх умов, з іншого боку, від рівня домагань керівників, від цілей організації й інших внутрішніх характеристик, оскільки будь-яка інноваційна стратегія визначається зовнішніми і внутрішніми умовами діяльності підприємства.

Серед зовнішніх умов найбільш істотними вважаються:

• зміна економічної обстановки, у якій діє підприємство;
• зміни в області науки і техніки, відкриття, здійснювані наукові розробки і дослідження.

З внутрішніх для організації  умов діяльності можна виділити як найбільш важливі:

• фінансові можливості;
• кадрові можливості;
• організаційну культуру, що включає визначені традиції, систему цінностей, індивідуальні і групові норми поводження, установки, типи взаємодії і т.д.

Одне з найбільш цікавих  явищ у теорії і практиці управління за рубежем останнім часом - усвідомлення важливості фактора організаційної культури для формування, функціонування і розвитку систем управління. Насамперед для успішної реалізації будь-яких нововведень, тим більше нових методів управління, винятково важливу роль грає характер поглядів персоналу - його орієнтація на розвиток, відношення до змін, готовність до ризику й ін. При реалізації управлінських нововведень, особливо таких кардинальних, як стратегічне управління, пов'язане з переорієнтацією всього мислення з внутрівиробничих на зовнішні проблеми, потрібна величезна робота з подолання опору змінам, формуванню нової "організаційної культури".

У той же час при  оцінці основних факторів, що, на думку  респондентів, перешкоджають впровадженню управлінських новацій на їхніх  підприємствах, підприємці продемонстрували відомі стереотипи відносини до цієї проблеми

Перше місце з величезним відривом від всіх інших факторів займає відсутність фінансових можливостей  у підприємства. На цей фактор указали 208 опитаних керівників, що складає 76% респондентів.

Друге місце в групи  з трьох факторів:

• неможливість займатися новаціями через високу завантаженість (відзначили 64 керівника чи 24% респондентів). Для керівників підприємств, орієнтованих на виживання, цей фактор не є настільки значимим (17%), як для керівників підприємств, основна мета яких стабілізація (30%) чи розвиток (30%);
• відсутність інформації про ефективні нововведення в сфері управління (відзначили 19%);
• відсутність можливості одержати кваліфіковану допомогу і консультації (відзначили 15%).

Третє місце по ступені  впливу займають три фактори:

• недостатня кваліфікація управлінських кадрів, на яку вказали 13% респондентів;
• відсутність необхідності в управлінських новаціях, на якій указали 12% опитаних;
• незначний вплив новацій на результати діяльності підприємства - 10% опитаних.

Незначно впливають (четверте місце):

• відсутність ідей - цей фактор відзначили 3% опитаних.

Прибутковість підприємства істотно визначає оцінку впливу на впровадження управлінських нововведень такого фактора, як відсутність фінансових можливостей у підприємства:

• серед керівників збиткових підприємств його виділили 87% опитаних;
• серед керівників підприємств із невеликим прибутком - 76% опитаних;
• серед керівників підприємств із середньою прибутковістю - тільки 64% опитаних.

У залежності від динаміки інвестицій є розходження в ролі окремих факторів, що перешкоджають  впровадженню управлінських новацій.

Так, вага найбільш істотного  фактора - відсутність фінансових можливостей  у підприємства - зі збільшенням  інвестицій падає. І якщо на його вплив указали 89% керівників підприємств, що зменшили інвестиції, то для підприємств, що їх що збільшили, це число дорівнює 50%.

Для підприємств, що зменшили інвестування, на відміну від всіх інших підприємств, на друге місце  по важливості вийшов такий фактор, як відсутність можливості одержати кваліфіковану допомогу і консультації 22%.

Саме той факт, що, незалежно  від фінансової стійкості підприємства, усі керівники (і прибуткових, і  збиткових підприємств) вважають, що управлінським нововведенням заважає недостача фінансів, переконує в зворотному. Традиційний менталітет українських менеджерів такий, що джерела всіх невдач підприємства керівники схильні бачити, насамперед, у зовнішніх обставинах і труднощах, у несприятливих умовах діяльності. Немає розуміння сутності управління як діяльності, спрямованої на максимальне використання потенціалу підприємства саме в даних об'єктивних зовнішніх умовах. Переважна більшість керівників не націлені на аналіз управлінської діяльності і на самоаналіз, на виділення проблем у сфері управління своїм підприємством, на пошук управлінських новацій.

Недостача фінансів - поняття  відносне. Не вистачає завжди на те, що другорядне, не актуально, можна відкласти. До того ж управлінські новації не віднесеш до розряду витратних. Вони не пов'язані з фінансуванням НІОКР, закупівлею технологій і нового обладнання. Головна причина - це все-таки організаційна культура, що включає і систему цінностей українських керівників. Знання в області менеджменту, фахова освіта, пильна увага до управління, спеціальний пошук і освоєння нововведень у сфері управління традиційно мало значимі для більшості керівників, тому що вони упевнені у своєму рівні, досвідченості і т.д. Викладені вище результати опитування підтвердили, що менш усього підприємці мають труднощі при створенні ефективної системи управління.

Недооцінка значимості сфери управління, звичка покладатися  на свій досвід і інтуїцію, скептичне  відношення до наукових розробок і  фахової освіти в цій області, проявилися й в оцінках респондентів ступеня позитивного впливу управлінських нововведень на фінансово-економічні результати діяльності підприємств.

Так, позитивного впливу впровадження управлінських нововведень  на фінансово-економічний стан своєї  фірми очікують 54% опитаних керівників. З них:

• вважають, що цей вплив буде значним, 23%. Такої думки дотримують тільки 8% керівників підприємств, основна мета яких на найближчий рік - виживання; 14% керівників підприємств, ціль яких - стабілізація; і 33% керівників МП, орієнтованих на розвиток;
• вважають, що вплив буде середнім, 39%;
• вважають, що вплив буде незначним, 38%.

Не очікують поліпшення фінансово-економічного положення  своєї фірми від впровадження управлінських новацій 25% всіх опитаних керівників МП.

Не мають позиції  по цьому питанню 21% всіх опитаних, а серед керівників підприємств, основна мета яких - виживання, частка тих хто затруднюється з відповіддю - 30%.

Найбільше оптимістично у відношенні впливу управлінських  нововведень на фінансове положення  підприємства набудовані керівники промислових підприємств (серед них позитивного ефекту очікують 68% керівників); фірм, що займаються інформаційним обслуговуванням (позитивного ефекту очікують 67% опитаних керівників), а також керівники торгових фірм (67%). Менше чекають від управлінських новацій керівники будівельних фірм (менш половини з них (48%) вважають, що їхнє впровадження приведе до поліпшення фінансового стану їхніх підприємств).

Більше всього керівників, що утруднилися з відповіддю, виявилося в таких видах діяльності, як будівництво (35% від усіх будівельних МП) і житлово-комунальне господарство (29% від усіх житлово-комунальних фірм).

Динаміка інвестицій прямо пропорційно впливає на чекання поліпшення стану фірми  в залежності від впровадження управлінських  новацій. Так, якщо на підприємствах, що зменшило інвестиції, частка песимістів була максимальною і склала 32%, то на підприємствах, що не змінювали обсяг інвестицій, вона скоротилася до 24%. Для МП, що збільшила інвестиції, частка мінімальна - 7% (значного і середнього поліпшення стану фірми в цій групі керівників очікують 64% респондентів: 21% і 43% відповідно). Керівники фірм, що збільшила інвестиції, цілком визначилися по цьому питанню на відміну від тих, чиї МП значно зменшили інвестиції, де майже чверть опитаних утруднилися з відповіддю (24%).

Від основної мети на найближчий рік залежить оптимізм керівників у  відношенні впливу впровадження управлінських  нововведень на фінансовий стан фірми. Значного поліпшення очікують керівники:

• тільки 8% підприємств, орієнтованих на виживання;
• 13% підприємств, орієнтованих на стабілізацію;
• 32% підприємств, орієнтованих на розвиток.

 

ВИСНОВКИ

 

У наш час готельна індустрія  являє собою галузь із високим  рівнем конкуренції. Всі частіше  ми стаємо свідками того, як відкриваються  новий ресторан або готель. Нові концепції створюються з метою максимально повного задоволення потреб певних груп споживачів. Підприємства створюються, а через якийсь час частина з них не витримує конкуренції й виходить із бізнесу. У готельному господарстві слово "сервіс" означає систему мір, що забезпечують високий рівень комфорту, що задовольняють найрізноманітніші побутові, господарські й культурні запити гостей.

Важливим відповідальним завданням  для готелів є створення репутації  підприємства високої якості обслуговування. Висока якість обслуговування гостей забезпечується колективними зусиллями працівників всіх служб готелю, постійним і ефективним контролем з боку адміністрації, проведенням роботи з удосконалювання форм і методів обслуговування, вивченню й впровадженню передового досвіду, нової техніки й технології, розширенню асортиментів і вдосконалюванню якості надаваних послуг.

В умовах сьогоднішньої конкуренції  підприємства індустрії гостинності, якщо вони хочуть вижити, не можуть більше опиратися на традиційні неефективні консервативні форми культури виробництва.

Згідно даним Всесвітньої туристичної  організації, щорічно компанії, що займаються міжнародним туризмом, збільшують свої доходи на 9%. Крім того, з кожним роком  росте на 4% і кількість міжнародних  туристів.

За даними Держкомтуризму, тільки за 9 місяців минулого року Україну  відвідало близько 17 млн. іноземних  туристів, що на 24% або на 3,4 млн. чоловік  більше в порівнянні з аналогічним  періодом 2006 р. Очевидно, що на тлі такої  активності на туристичному ринку Україна повинна реалізувати свій потенціал, якщо, звичайно, забезпечить іноземців безпечними й високоякісними готельними послугами.

Дійсно, у багатьох регіонах відкриваються нові готелі, будинку  відпочинку, санаторії й пансіонати, реконструюються діючі, на якісно новий рівень виходить сервіс, розвивається інфраструктура.

Сьогодні в Україні  функціонує близько 1300 готелів і  більше 3200 санаторно-курортних установ. Але це тільки юридичні особи, які  звітують перед Держкомстатом. Фізичні  особи, власники засобів розміщення, сьогодні вже теж стали серйозними конкурентами великим підприємствам індустрії гостинності.

У цілому динаміку розвитку готельного сектора можна оцінити  як позитивну: за останні два-три  років ринок змінився. Росте інтерес  до готельного бізнесу з усіх боків: інтерес проявляють банки, страхові компанії, будівельні компанії, навіть великі гравці туристичного ринку - усі будують свої готелі.

Останнім часом в  Україні спостерігається бурхливий  ріст внутрішніх і іноземних інвестицій у розвиток готельної сфери. «Залучення інвестицій у готельний бізнес і появу на українському ринку міжнародних мереж слід визнати як показники цивілізованого ринку», - уважає начальник відділу регіонального розвитку Госслужбы туризму й курортів Минкульттуризма Людмила Мещерских.

За підсумками 2007 р. на будівництво нових і переоснащення  діючих підприємств за рахунок всіх джерел фінансування вкладено інвестицій в основний капітал на торбу 610,7 млн. грн., за 9 міс. 2007 р. - 940 млн. грн. За словами  Л.Мещерских, обсяг прямих іноземних інвестицій у розвиток готельної сфери (59 підприємств) склав на 1 січня 2007 р. $183 млн., що становить 0,9% від загального обсягу прямих інвестицій в економіку України. У числі країн, найбільш інвестувавши у сферу гостинності України - Кіпр ($39,4 млн.), Росія ($35,8 млн.), Швейцарія ($28,9 млн.).

 Знаковими моментами  в розвитку готельної індустрії  України може виявитися проведення  молодіжного футбольного чемпіонату  УЄФА в 2009 р. у Донецьку, щорічного  засідання Європейського Банку  реконструкції й розвитку в 2008 р. у Києві, проведення разом з Республікою Польща фінальної частини чемпіонату по футболі УЄФА в 2012 р.