Шпаргалка по "Информатике"

Утиліта less, розроблена в рамках проекту GNU, містить всі  функції й команди керування  виводом, наявні в програмі more, і  деякі додаткові, наприклад, дозволяє використовувати клавіші керування  курсором (<Стрілка нагору>, <Стрілка  вниз>, <PgUp>, <PgDown>) для переміщення по тексту. Згадаєте, ми вже говорили про це, коли розглядали інтерактивну підказку man.

Команди more і less дозволяють робити пошук підрядка в  переглядається файлі, що, причому команда less дозволяє робити пошук як у прямому, так і в зворотньому напрямку. Для організації пошуку рядка символів string треба набрати в командному рядку програми в нижній частині екрана (там, де двокрапка) /string. Якщо рядок, що шукається, буде знайдений, буде відображений відповідний шматок тексту, причому знайдений рядок буде перебувати в самому верху екрана.

Команда find і символи шаблонів для імен файлів

Ще однією часто  використовуваною командою для роботи з файлами в Linux є команда пошуку потрібного файлу find. Команда find може шукати файли по ім'ю, розміру, даті створення або модифікації й деяким іншим критеріям.

Загальний синтаксис  команди find має такий вигляд:

find [список_каталогів]  критерій_пошуку

49.Linux: Переміщення  по файловій системі

50. Права доступу  до файлів і каталогів

В основі механізмів розмежування доступу лежать імена користувачів і імена груп користувачів. Ви вже знаєте, що в Linux кожний користувач має унікальне ім'я, під яким він входить у систему (логується). Крім того, у системі створюється деяке число груп користувачів, причому кожний користувач може бути включений в одну або кілька груп. Створює й видаляє групи суперкористувач, він же може змінювати состав учасників тої або іншої групи. Члени різних груп можуть мати різні права по доступі до файлів, наприклад, група адміністраторів може мати більше прав, чим група програмістів.

В індексному дескрипторі  кожного файлу записане ім'я так  званого власника файлу й групи, що має права на цей файл. Спочатку, при створенні файлу його власником  оголошується той користувач, що цей  файл створив. Точніше — той користувач, від чийого ім'я запущений процес, що створює файл. Група теж призначається при створенні файлу — по ідентифікаторі групи процесу, що створює файл. Власника й групу файлу можна поміняти в ході подальшої роботи за допомогою команд chown і chgrp (докладніше про неї буде сказано трохи пізніше).

Тепер давайте  ще раз виконаємо команду ls -l. Але  задамо їй як додатковий параметр ім'я  конкретного файлу, наприклад, файлу, що задає саму команду ls. (Звернете, до речі, увага на цю можливість команди ls -l — одержати інформацію про конкретний файл, а не про всі файли каталогу відразу).

[user]$ ls -l /bin/ls

-rwxr-xr-x 1 root root 49940 Sep 12 1999 /bin/ls

Ви бачите, що в цьому випадку власником  файлу є користувач root і група root. Але нас зараз у виводі цієї команди більше цікавить перше поле, що визначає тип файлу й права доступу до файлу. Це поле в наведеному прикладі представлено ланцюжком символів -rwxr-xr-x. Ці символи можна умовно розділити на 4 групи.

Перша група, що складається з єдиного символу, визначає тип файлу. Цей символ відповідно до можливих типів файлів, розглянутими в попередньому розділі, може приймати такі значення:

• - — звичайний файл;
• d — каталог;
• b — файл блокового пристрою;
• c — файл символьного пристрою;
• s — доменне гніздо (socket);
• p — іменований канал (pipe);
• l — символічне посилання (link).

Далі йдуть  три групи по три символи, які  й визначають права доступу до файлу відповідно для власника файлу, для групи користувачів, що зіставлена даному файлу, і для всіх інших  користувачів системи. У нашім прикладі права доступу для власника визначені як rwx, що означає, що власник (root) має право читати файл (r), робити запис у цей файл (w), і запускати файл на виконання (x). Заміна кожного із цих символів прочерком буде означати, що користувач втрачає відповідного права. У тім же прикладі ми бачимо, що всі інші користувачі (включаючи й тих, які ввійшли в групу root) позбавлені права запису в цей файл, тобто  не можуть файл редагувати й взагалі якось змінювати.

Взагалі кажучи, права доступу  й інформація про тип файлу  в UNIX-Системах зберігаються в індексних дескрипторах в окремій структурі, що складається із двох байтів, тобто  з 16 біт (це природно, адже комп'ютер оперує бітами, а не символами r, w, x). Чотири біти із цих 16-ти відведені для кодованого запису про тип файлу. Наступні три біти задають особливі властивості файлів, що виконуються, про які ми скажемо трохи пізніше. І, нарешті, 9 біт, що залишилися визначають права доступу до файлу. Ці 9 біт розділяються на 3 групи по трьох біта. Перші три біти задають права користувача, наступні три біти — права групи, останні 3 біти визначають права всіх інших користувачів (тобто  всіх користувачів, за винятком власника файлу й групи файлу).

При цьому, якщо відповідний  біт має значення 1, то право надається, а якщо він дорівнює 0, то право  не надається. У символьній формі запису прав одиниця заміняється відповідним символом (r, w або x), а 0 представляється прочерком.

Право на читання (r) файлу  означає, що користувач може переглядати  вміст файлу за допомогою різних команд перегляду, наприклад, командою more або за допомогою будь-якого текстового редактора. Але, зробивши зміні змісту файлу в текстовому редакторі, ви не зможете зберегти зміни у файлі на диску, якщо не маєте права на запис (w) у цей файл. Право на виконання (x) означає, що ви можете завантажити файл в пам’ять й спробувати запустити його на виконання як програму, що виконується як. Звичайно, якщо в дійсності файл не є програмою (або скріптом shell), те запустити цей файл на виконання не вдасться, але, з іншого боку, навіть якщо файл дійсно є програмою, але право на виконання для нього не встановлене, то він теж не запуститься.

Для зміни прав доступу  до файлу використовується команда chmod. Її можна використовувати у  двох варіантах. У першому варіанті ви повинні явно вказати, кому яке  право даєте або кого цього права позбавляєте:

[user]$ chmod wXp ім'я-файлу

де замість  символу w підставляється

• або символ u (тобто  користувач, що є власником);
• або g (група);
• або o (всі користувачі, що не входять у групу, який належить даний файл);
• або a (всі користувачі системи, тобто  й власник, і група, і всі інші).

Замість X ставиться:

• або + (надаємо право);
• або – (лишаєм відповідного права);
• або = (установити зазначені права замість наявних),

Замість p — символ, що позначає відповідне право:

• r (читання);
• w (запис);
• x (виконання).

От кілька прикладів  використання команди chmod:

[user]$ chmod a+x file_name

надає всім користувачам системи право на виконання даного файлу.

[user]$ chmod go-rw file_name

видаляє право  на читання й запис для всіх, крім власника файлу.

[user]$ chmod ugo+rwx file_name

дає всім права  на читання, запис і виконання.

 

51.Копирование  файлов

Понятно, что часто нужно  сделать копию файла. В Linux это  делается командой cp.

НАЗВАНИЕ

cp - копирование файлов

СИНТАКСИС

  cp файл1 [файл2 ...] целевой_файл

ОПИСАНИЕ

 Команда  cp копирует файл1 в целевой_файл. Файл1 не должен совпадать с  целевым_файлом (будьте внимательны  при использовании метасимволов shell'а). Если целевой_файл является  каталогом, то файл1, файл2, ..., копируются  в него под своими именами.  Только в этом случае можно указывать несколько исходных файлов.

52.Создание и удаление каталогов

Создание  каталога.

Для того, чтобы  создать каталог в Linux, выполните  команду:

$ mkdir название_каталога

где название_каталога - это тот каталог, который вы хотите создать. К примеру, создадим каталог mywork:

$ mkdir mywork

Удаление  каталога.

Удаление каталога и его содержимого, можно произвести при помощи команд rmdir или rm:

удаляем каталог /usr/local/test/statistics:

$ rmdir /usr/local/test/statistics

или рекурсивно каталог /usr/local/test, со всеми каталогами внутри него:

$ rm -rf /usr/local/test

53. Linux: Проглядання вмісту файлів

Время от времени  какой-нибудь файл надо просмотреть. Конечно, его можно загрузить в текстовый  редактор и посмотреть в нем. Это  часто бывает очень удобно. Но иногда надо быстро вывести на экран терминала содержимое файла. Это можно сделать командой cat (кошка). Причем тут кошки, я не знаю, но подобный юмор встречается в Linux.

54. Linux: Переміщення  і перейменування

Если вам  нужно переименовать или переместить файл в другой каталог, воспользуйтесь командой mv.

НАЗВАНИЕ

mv - перемещение  (переименование) файлов 

СИНТАКСИС

  mv [-f] файл1 [файл2 ...] целевой_файл

ОПИСАНИЕ

 Команда  mv перемещает (переименовывает) файл1 в целевой_файл. Файл1 не должен совпадать с целевым_файлом (будьте внимательны при использовании метасимволов shell'а). Если целевой_файл является каталогом, то файл1, файл2, ..., перемещаются в него под своими именами. Только в этом случае можно указывать несколько исходных файлов.

55. Linux: Видалення  файлів

Чтобы полностью  удалить файл, используйте команду rm ("remove"). Укажите имя удаляемого файла в качестве аргумента.

 Чтобы удалить  файл `notes' в текущем рабочем каталоге, используйте: 

$ rm notes [Enter]

56. Linux: Утиліти mtools

В системе Linux имеется  набор утилит mtools, которые обеспечивают доступ к дискетам, отформатированным для использования в MS-DOS. Команда юсору позволяет копировать файлы на такую дискету и с нее. Никаких специальных операций вроде операции монтирования проводить не нужно. В частности, при использовании утилиты mtools не придется монтировать раздел MS-DOS для получения доступа к нему. Просто вставьте дискету MS-DOS в дисковод и пользуйтесь командами mtools. Скажем, для копирования файла с дискеты MS-DOS в систему Linux служит команда mсору. В отличие от обычных путевых имен DOS, в путевых именах, используемых с командами mtool, вместо обратной косой черты используется обычная косая. Каталог docs на диске А: обозначается путевым именем a:/docs, а не a:\docs. В следующем примере файл mydata копируется на дискету MS-DOS, а затем файл preface копируется с этой дискеты в текущий каталог Linux.

 $ mсору mydata a: $ mcopy a:preface.

 

 С помощью команды mdir можно получить список файлов, имеющихся на дискете MS-DOS, а с помощью команды mcd ≈ переходить на этой дискете из каталога в каталог. В следующем примере выдается перечень файлов, а затем пользователь переходит в каталог docs.

$ mdir a: $ mcd a:docs

 

 Большинство  стандартных команд MS-DOS могут выполняться как операции mtools . В частности, можно создавать каталоги MS-DOS (команда mmd) и удалять файлы (команда mdel). Перечень команд mtools приведен в табл.7.12. Например, для того чтобы вывести на экран содержимое файла, находящегося на дискете MS-DOS в 5,25-дюймовом дисководе, введите команду mtype с именем дисковода и файла:

$ mtype b:readme

 

 Доступ к разделам MS-DOS конфигурируется файлом /etc/mtools.conf, в котором перечислены различные  стандартные разделы MS-DOS и дисководы.  Каждый дисковод или раздел обозначается определенным именем устройства. Записи, соответствующие дисководам гибких дисков, уже введены. Первый дисковод обозначен именем /dev/fd0, а второй ≈ /dev/fd1. Запись файла /etc/mtools.conf  состоит из метки дисковода, слова file, знака равенства и имени устройства, заключенного в кавычки. Например, если первый раздел жесткого диска ≈ раздел MS-DOS, а имя соответствующего ему файла устройства ≈ /dev/hda1, то приведенная ниже запись обозначит его как дисковод с: в системе MS-DOS:

 drive с: file="/dev/hda1"

 

 Очень важно, чтобы имя устройства, присвоенное разделу, было правильным. Эти имена перечислены в файле /etc/fstab. Их можно также просмотреть с помощью утилиты fstool с рабочего стола пользователя root. Если у вас жесткий диск SCSI, то имена его разделов будут состоять из букв sd, буквенного обозначения дисковода и номера раздела. Так sda1 обозначает первый раздел на жестком диске SCSI. Имена разделов жесткого диска IDE состоят из букв hd, буквенного обозначения дисковода и номера раздела. Так, hda1 обозначает первый раздел жесткого диска IDE.

 

 При первоначальной  инсталляции системы OpenLinux файл /etc/mtools.conf  конфигурирует дисковод C: как соответствующий  разделу жесткого диска SCSI. Есть  также запись для раздела жесткого диска IDE, но она закомментирована знаком #. Если у вас есть жесткий диск IDE (как у большинства пользователей), удалите знак # из соответствующей записи и поставьте такой знак перед записью, соответствующей разделу SCSI. Кроме того, если раздел MS-DOS ≈ не первый раздел на жестком диске IDE, то имя устройства придется изменить. Например, если раздел MS-DOS ≈ второй раздел, то именем устройства будет /dev/hda2. Если у вас несколько разделов MS-DOS, то можно ввести записи для каждого из них и присвоить каждому свою метку. В следующем примере метка d: присваивается четвертому разделу жесткого диска IDE:

 drive d: file="/dev/hda4" /etc/mtools/conf drive a: file="/dev/fd0" exclusive drive b: file="/dev/fdl" exclusive # First SCSI hard disk partition #drive c: ile="/dev/sda1" # First IDE hard disk partition drive c: file="/dev/hda1" drive d: file="/dev/hda4" #dosemu floppy image drive m: file="/var/lib/dosemu/diskimage" #dosemu hdimage drive n: file="/var/lib/dosenni/disldmage" offset=3840 #Atari ramdisk image drive o: file="/tmp/atari_rd" offset=136 mtools lower case=1

 

 После того как DOS-разделы жесткого диска соответствующим образом обозначены, их буквенные обозначения можно использовать для копи-рования в них файлов из Linux-разделов и обратно. Следующая команда копирует файл mydoc.htm в каталог webstaff на диск C: и переименовывает его в mydoc.htm. Обратите внимание на то, что вместо символа "обратная косая черта" используется обычная косая.