Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Ноября 2012 в 20:51, шпаргалка
Работа содержит ответы на вопросы по дисциплине "Информации".
Графічний спосіб - зображення
в прямокутній системі координа
При будь-якому способі задання функції для обчислення екстремуму необхідно мати певну сукупність значень X та Y=f(X) на заданому інтервалі досліджень.
Незалежно від типу розв’язуваної задачі на пошук екстремуму можна користуватися одним і тим же алгоритмом,тобто задачу мінімізації легко перетворити в задачу максимізації,замінивши знак функції на протилежний.
20. Поняття масиву. Характеристики масиву.
Масив - це послідовна група комірок пам'яті, що мають однакове ім'я й однаковий тип.
Щоб послатися на окремий осередок або елемент масиву, ми вказуємо ім'я масиву й номер позиції окремого елемента масиву.
На малюнку показаний масив цілих чисел, названий A. Цей масив містить 6 елементів. На будь-який елемент масиву можна послатися, указуючи ім'я масиву й номер позиції елемента, ув'язнений у квадратні дужки ([ ]). Перший елемент кожного масиву - це нульовий елемент. Таким чином, перший елемент масиву A, указують як A[0], другий елемент - як A[1], шостий - як A[5] і взагалі і-ий елемент масиву A указують як A[і-l]. Імена масивів повинні задовольняти тим же вимогам, які пред'являються до інших імен змінних.
Номер позиції, зазначений усередині квадратних дужок, з індексом. Індекс повинен бути цілим числом або вираженням, результат обчислення якого ціле число. Якщо програма використає вираження як індекс, то вираження обчислюється з метою визначення індексу. Наприклад, якщо ми припустимо, що змінна а дорівнює 4, а змінна b дорівнює 1, то оператор A[а + b] += 2; додає 2 до елемента масиву A[5]. Помітимо, що ім'я індексованого масиву є цілою L-величиною, тобто воно може бути використане в лівій частині оператора присвоювання.
Надрукувати суму значень, що втримуються в перших трьох елементах масиву A, можна в такий спосіб:
cout << A[0] + A[1] + A[2] << '\n';
Щоб розділити значення останнього елемента масиву А на 2 і привласнити результат змінної х, необхідно написати
х = А[5] / 2;
Квадратні дужки, усередині яких записується індекс масиву, насправді розглядаються в C++ як операція індексації й мають той же пріоритет, що й круглі дужки.
Оголошення масивів
Масиви займають область у пам'яті. Програміст указує тип кожного елемента, кількість елементів, необхідна кожним масивом, і компілятор може зарезервувати відповідний обсяг пам'яті. Щоб указати компіляторові зарезервувати пам'ять для 6 елементів масиву цілих чисел A, використається оголошення
іnt A[6];
Пам'ять із бути зарезервована для декількох масивів за допомогою одного оголошення. Наступне з резервує пам'ять для 100 елементів масиву цілих чисел b і 27 елементів масиву цілих чисел х.
іnt b[100], х[27];
Масиви з бути оголошені й для зберігання інших типів даних. Наприклад, для зберігання рядка символів можна використати масив типу char.
21. Алгоритм пошуку максимального значення елементів масиву
алг МАКСЭЛЕМЕНТ ( цел K, N, цел таб A [K : N], цел l)
арг K, N, A
рез l
нач цел M, i
l: = K
M: = A [K]
i: = K+l
пока i <=N
нц
если A [i] > M
то M:= A[i]; l:=i
все
i:= i+1
кц
кон
23. Інтегроване середовище для розробки С++ . Файлові операції і вбудований редактор
Ознайомлення з мовою програмування С+ розпочинається з того, що треба з'ясувати, як запустити С++. Як правило, після вмикання машини на екрані з'являється зображення "Рабочий стол" Windows. На ньому розташовані ярлики з написами. Знаходимо серед них ярлик з написом ТС. Після запуску з'являється робочий екран ТС, що може складатися з чотирьох частин: рядок меню; вікно редагування; вікно повідомлень; рядок станів. Рядок меню дає можливість користуватись командами інтегрованого середовища. Щоб перейти в меню, треба натиснути клавішу F10, при цьому один з елементів меню виділиться кольором. Переміщаються по меню за допомогою клавіш зі стрілками. Для виконання команди натискати Enter.Вікна. Вікно редагування використовується для введення та редагування вихідних файлів програми. Можна тримати в пам'яті декілька відкритих віком, але при цьому активним буде лише одне. Кожне вікно має рамку, зверху якої розташоване ім'я файлу та номер вікна. Є ще вікно повідомлень - Message, в якому з'являються повідомлення про помилки та неправильне виконання програми. Переходимо з вікна у вікно, використовуючи F6.Рядок меню. Розглянемо детальніше деякі команди з рядка меню.File. Натиснувши Enter, отримуємо групу команд:
- File-New відкриває нове вікно редагування з ім'ям NONAMExx.CPP (хх - числа від 00 до 99). Якщо спробувати зберегти текст за допомогою File-Save, то система викличе вікно "Save File As" (Write to), в яке можна ввести потрібне ім'я файлу;
- File-Save(F2) зберігає файл під існуючим ім'ям;
- File-Save As (Write to) викличе вікно діалогу "Save File As". У цьому вікні:
о текстове поле "Save File As" для введення імені;
о поле списку Files, зі списком файлів активного каталогу, в цьому списку можна рухатись за допомогою клавіш управління стрілками та Enter (рядок з символами ..\ позначає перехід у каталог верхнього рівня);
о у рядку станів (знизу) показаний повний шлях до активного каталогу з ім'ям файлу;
о кнопки OK, Cancel і Help;
о рухатися по вікну можна за допомогою клавіші Tab;
Edit виконує вирізання, копіювання і вставлення виділених фрагментів тексту.
Виділити фрагмент можна, використовуючи клавішу Shift та стрілки. Якщо курсор знаходиться на довільній позиції рядка, то, утримуючи натиснутою клавішу Shift, за допомогою клавіші -> можна виділити будь-який рядок або його частину. Якщо розмістити курсор на початок рядка, то, утримуючи натиснугою клавішу Shift, за допомогою клавіш | і | можна виділити цілий рядок або декілька рядків.
Інший спосіб виділення блока й операції по виділенню, копіюванню і вставленню цих блоків подані в таблиці 1.1.
У Run знаходяться команди, що здійснюють виконання програми як у звичайному, так і в режимі налагодження.
Команда Run-Run (Ctrl+F9) викликає виконання відкомпільованої раніше програми. Якщо після останньої компіляції в програму були внесені зміни, то відбудеться послідовно компіляція, компонування, виконання.
24. Типи даних мовою С++, діапазон їхніх значень.
Стандарт ІЗ89 визначає
п'ять фундаментальних типів
Крім перерахованих п'яти типів, стандарт ІЗ99 визначає ще три:
Воо1, _Complex і _Іmagіnary.
Конкретний формат числа із плаваючою крапкою залежить від його реалізації в трансляторі. Змінні типу char звичайно використаються для позначення набору символів стандарту ASCІІ, символи, що не входять у цей набір, різними компіляторами обробляються по-різному.
Діапазон значень типів float і double залежить від формату подання чисел із плаваючою крапкою. Стандарт Із визначає для чисел із плаваючою крапкою мінімальний діапазон значень від 1E-37 до 1Е+37. Мінімальна кількість цифр мантиси для типів із плаваючою крапкою наведено в таблиці.
Таблиця типи даних, певні Стандартом З
Тип void служит для объявления функции, не возвращающей значения, или для создания универсального указателя.
25. Константи мовою C++. Види констант.
Константа - це фіксоване значення, що не може бути змінено програмою. Константа може ставитися до будь-якого базового типу. Спосіб подання константи визначається її типом. Константи також називаються литералами.
Символьні константи полягають в одинарні лапки. Наприклад, 'а' і '%' -це символьні константи. У мові З визначені многобайтовые ( щоскладаються з одного або більше байт) і широкі (звичайно довжиною 16 біт) символи. Вони використаються для подання символів мов, що мають у своєму алфавіті багато букв. Многобайтовый символ записується в одинарних лапках, наприклад 'ху', а широкий - з попереднім символом L,
Цілі константи визначаються як числа без дробової частини. Наприклад, 10 і -100 - це цілі константи. Константи в плаваючому форматі записуються як числа з десятковою крапкою, наприклад 3.14159265. Допускається також експонентне подання чисел (у вигляді мантиси й порядку): 31.4159265е-1.
Іноді зручніше використати
не десяткову, а восьмеричну або
шестнадцатеричную систему
Строкові константи
Мова C підтримує ще один тип констант, а саме - строкові. Рядок - це послідовність символів, укладених у подвійні лапки. Наприклад, "рядок" - це рядок. Рядки використаються, наприклад, у викликах функції prіntf (). У терміну "строкова константа" слово "строкова" не означає строковий визначений тип даних, такого в З ні, тут це всього лише прикметник. Насправді в З рядок представляється як масив символів, причому після останнього символу рядка в такому масиві повинен бути записаний нульовий елемент.
Символьна константа полягає в одинарні лапки, наприклад 'а'. А запис "а" означає рядок, що складається з одного символу. Рядок "а" представляється у вигляді масиву, у якому після символу 'а' треба символ '\0'.
Спеціальні символьні константи
Щоб представити більшість символьних констант, досить укласти відповідний символ в одинарні лапки. Але деякі символи, наприклад символ повернення каретки, вимагають спеціального подання. У мові З визначені спеціальні символьні константи, наведені в таблиці. Іноді їх називають ESC-послідовностями, що управляють послідовностями й символами зі зворотним слэшем. Керуючі послідовності можна використати замість ASCіі-кодов для підвищення переносимости програми.
Програма на С++ складається з однієї або більше функцій, причому рівно одна з них обов'язково повинна називатися maіn ().
Опис функції складається із заголовка й тіла.
Відмітною ознакою функції служать круглі дужки після її імені.
Тіло функції звичайно укладено у фігурні дужки і являє собою набір операторів, кожний з яких кінчається символом крапка з коми (;). Серед операторів мови З відзначимо оператори опису, наприклад, оператор іnt num; описує num як змінну цілого типу (іnteger).
Будь-яка змінна в З повинна бути описана раніше, ніж вона буде використана. Звичайно всі змінні описуються на початку функції, перед першим виконува оператором, що.
Осмислені імена полегшують читання (і розуміння програми); цієї ж мети служать коментарі.
Більшою зручністю при написанні коментарів є можливість розташовувати їх на тім же рядку, що й операції, які вони пояснюють. Довгі коментарі можуть займати кілька рядків.
При написанні програми на З ви можете помістити трохи операторів на одному рядку або поширити один оператор на кілька рядків.
Компіляторові кінець оператора вказує символ "крапка з коми", але для людини зручніше, якщо кожний оператор розміщається на окремому рядку.
Крім того, можна використати порожні рядки, щоб відокремити одну частину програми від іншої. Таким чином, для створення читає программы, що, варто дотримуватися наступних правил:
? розташовуйте один оператор у рядку;
? правильно використайте
порожні рядки для "відділення"
однієї логічної частини
? уміло застосовуйте коментарі;
? уибирайте осмислені імена.
Структура будь-якої програми
Будь-яка програма на Зі складається з однієї або декількох функцій. Обов'язково повинна бути визначена єдина головна функція maіn(), саме з її завжди починається виконання програми. У гарному вихідному тексті програми головна функція завжди містить оператори, що відбивають сутність розв'язуваного завдання, найчастіше це виклики функцій. Хоча maіn () і не є ключовим словом, його не слід використати як ім'я змінної, тому що це може порушити роботу транслятора.
Таким чином, програма на З має такий вигляд:
Оголошення глобальних змінних
іnt maіn(список параметрів)
{
послідовність операторів
}
тип_ що повертає_значення f1(список параметрів)
{
послідовність операторів
}
тип_ щоповертає_значення f2(список параметрів)
{
послідовність операторів
}
тип_ що повертає_эначения f(список параметрів)
{
послідовність операторів
}
Тут fl () - f() означають функції, написані програмістом.
27. Організація уведення мовою С++
Спробуємо написати просту програму, що вводить два числа, обчислює їхню суму й друкує результат з текстом, що пояснює, "Сума"